The Khazars were a semi-nomadic Turkic people who dominated the Pontic steppe and the North Caucasus from the 7th to the 10th century CE. The name 'Khazar' seems to be tied to a Turkic verb form meaning "wandering". In the 7th century CE, the Khazars founded an independent Khaganate in the Northern Caucasus along the Caspian Sea.

PropertyValue
dbpprop:abstract
  • The Khazars were a semi-nomadic Turkic people who dominated the Pontic steppe and the North Caucasus from the 7th to the 10th century CE. The name 'Khazar' seems to be tied to a Turkic verb form meaning "wandering". In the 7th century CE, the Khazars founded an independent Khaganate in the Northern Caucasus along the Caspian Sea. Although the Khazars were initially Tengri shamanists, many converted to the Abrahamic faiths through interaction with the Byzantine Empire & successive Islamic caliphates; during the eighth or ninth century, the Khaganate adopted Judaism as state religion. At their height, the Khazars and their tributaries controlled much of what is today southern Russia, western Kazakhstan, eastern Ukraine, Azerbaijan, large portions of the Northern Caucasus, parts of Georgia and the Crimea. Between 965 and 969, their sovereignty was broken by Sviatoslav I of Kiev, and they became a subject people of Kievan Rus'. Gradually displaced by the Rus, the Kipchaks, and later the conquering Mongol Golden Horde, the Khazars largely disappeared as a culturally distinct people.
  • Die Chasaren (auch Khasaren, heb. Kuzarim כוזרים; türk. Hazarlar; griech. Χάζαροι; russ. Хазары; tatar. Xäzärlär; persisch ‏خزر‎; lat. Gazari oder Cosri) waren ein ursprünglich nomadisches und später halbnomadisches Turkvolk in Zentralasien. Im 7. Jahrhundert nach Chr. gründeten die Chasaren ein unabhängiges Khaganat im nördlichen Kaukasus an der Küste des Kaspischen Meeres. Ab dem 8. bis frühen 9. Jahrhundert wurde die jüdischen Religion zur Staatsreligion. Ob nur eine dünne Oberschicht oder auch die übrige Bevölkerung die neue Religion annahm und praktizierte, ist umstritten. Auf der Höhe ihrer Macht kontrollierten sie weite Teile des heutigen Südrusslands, den Westen des späteren Kasachstans, die Ostukraine, Teile des Kaukasus sowie die Halbinsel Krim. Die Chasaren waren wichtige Bundesgenossen des Byzantinischen Reichs gegen das Sassanidenreich und waren auf der Blüte ihrer Machtentfaltung eine bedeutende Regionalmacht. Sie führten eine Reihe erfolgreicher Kriege gegen die arabischen Kalifate, wodurch sie möglicherweise eine arabische Invasion Osteuropas verhinderten. Am Ende des 10. Jahrhunderts wurde ihre Macht durch die aufstrebende Kiewer Rus gebrochen und die Chasaren verschwanden weitgehend aus der Geschichte. Einige Historiker, u.A. an israelischen Universitäten, wie Shlomo Sand und Israel Bartal, halten es für möglich, dass ein großer Teil der Chasaren im osteuropäischen Judentum aufgegangen ist. Dem widersprechen genetische Untersuchungen, nach denen die aschkenasische Bevölkerung überwiegend nahöstlicher Herkunft ist, sodass die Chasaren entweder nur einen kleinen oder keinen Anteil an der Vorfahrenschaft der Aschkenasim haben können.
  • Els Khàzars foren un poble turc sorgit al segle V com a confederació tribal i que al començament del segle VII es van establir al sud-est de l'estepa russa i el Daguestan. La formació de la confederació es va produir sota els Turcs Occidentals. Al primer terç del segle VII van jugar un paper notable en les guerres persobizantines, com aliats dels grecs, devastant les possessions perses a Transcaucàsia.
  • Los jázaros o jazares fueron un pueblo turco procedente del Asia central. Entre los siglos VIII y IX, el judaísmo se convirtió en la religión de estado. El nombre «jázaro» parece estar vinculado a un verbo túrquico que significa «errante» ('gezer' en turco moderno). En el siglo VII, fundaron un janato independiente en el Cáucaso Norte a orillas del Mar Caspio, donde con el paso del tiempo el judaísmo se convertiría en religión oficial. En su momento de máximo esplendor, ellos y sus tributarios controlaron buena parte de lo que hoy es el Sur de Rusia, Kazajistán occidental, este de Ucrania, parte importante del Cáucaso, y Crimea. Los jázaros fueron importantes aliados del Imperio Bizantino contra el Imperio Sasánida, además de una significativa potencia regional en su momento de máximo esplendor. Emprendieron una serie de guerras, todas victoriosas, contra los califatos árabes, evitando así posiblemente la invasión de Europa Oriental. A finales del siglo X, su poder declinaría frente al Rus de Kiev, desapareciendo misteriosamente de la historia.
  • Kasaarit olivat turkinsukuinen puolipaimentolaiskansa, joka hallitsi 700–900-luvuilla suuria osia Ukrainasta, Etelä-Venäjästä, Kaukasiasta ja Kazakstanista. Juutalaisuudesta tuli kasaarien valtakunnan virallinen uskonto 700- ja 800-lukujen vaihteessa. Kasaarien valtakunnan on sanottu olleen Euraasian läntisten aroseutujen voimakkain valtio ennen Tšingis-kaanin aikaa. Ensimmäinen merkittävä historiallinen maininta kasaareista on 620-luvulta, jolloin kasaarit auttoivat Bysantin keisari Herakleiosta sodassa persialaisia vastaan. 600- ja 700-luvuilla kasaarit taistelivat arabeja vastaan kaksi sotaa ja pysäyttivät näiden etenemisen Kaukasukselle. Kasaarien ja kalifaatin solmittua rauhan alkoi vilkas kaupankäynti, joka johti viikinkien idäntien liikenteeseen. Itil nykyisen Astrahanin lähellä oli kasaarien valtakunnan pääkaupunki. Volgan alajuoksu ja Kaspianmeren puoleinen Pohjois-Kaukasus oli kasaarivaltakunnnan ydinaluetta. Lakiensa, suvaitsevaisuutensa ja kansainvälisyytensä ansiosta kasaarit muodostivat tärkeimmän taloudellisen yhteyden Itämeren alueen ja Bagdadin ympärille keskittyneen muslimi-imperiumin välillä. 700- ja 800-luvuilla monet itäslaaviheimot maksoivat veroja kasaareille. Heidän vaikutusvaltansa alkoi heikentyä, kun rusien (viikinkien) päällikkö Oleg siirtyi Novgorodista etelään, karkotti kasaarit Kiovasta ja perusti Kiovan Rusjiksi kutsutun valtakunnan noin vuonna 880. Kasaarien vaikutusvalta väheni edelleen 900-luvulla slaavien ja turkinsukuisten paimentolaisten invaasion myötä. Kiovan suuriruhtinas Svjatoslav tuhosi valtakunnan vuonna 967. Tämä kuitenkin aiheutti sen, että petsenegit pääsivät tunkeutumaan Venäjälle.
  • Les Khazars étaient un peuple semi-nomade turc d’Asie centrale; leur existence est attestée entre le VI et le XIII siècle après J. -C. Le nom Khazar semble dériver d'un mot turc signifiant errant, nomade (gezer en turc moderne). Au VII siècle les Khazars s'établirent en Ciscaucasie aux abords de la mer Caspienne où ils fondèrent leur Khaganat; une partie d'entre eux se convertirent alors au judaïsme qui devint religion d'État. À leur apogée, les Khazars, ainsi que leurs vassaux, contrôlaient un vaste territoire qui pourrait correspondre à ce que sont aujourd'hui le sud de la Russie, le Kazakhstan occidental, l'Ukraine orientale, la Crimée, l'est des Carpates, ainsi que plusieurs autres régions de Transcaucasie telles l'Azerbaïdjan et la Géorgie. Les Khazars remportèrent plusieurs séries de succès militaires sur les Sassanides. Ils luttèrent aussi victorieusement contre le Califat, établi en deçà de la Ciscaucasie, empêchant ainsi toute invasion arabo-islamique du sud de la Russie. Ils s'allièrent à l'Empire byzantin contre les Sassanides et la Rus' de Kiev. Lorsque le Khaganat devint une des principales puissances régionales, les Byzantins rompirent leur alliance et se rallièrent aux Rus' et Petchenègues contre les Khazars. Vers la fin du X siècle, l'Empire Khazar s'éteignit progressivement et devint l'un des sujets de la Rus' de Kiev. S'en suivit des déplacements de populations rythmées par les invasions successives des Rus', des Coumans et probablement de la Horde d'Or mongole. Les Khazars disparurent alors de l'histoire n'étant plus mentionnés dans aucun récit historique.
  • A kazárok török nyelvű nép voltak, akik a 7. századtól a 9. századig a kelet-európai sztyeppét dominálták a Kazár Birodalom révén. Valószínűleg egy csuvasos (r-típusú, ogur) nyelvet beszéltek, ahogy az onogurok. Birodalmuk fennhatósága alá tartoztak az onogur-bolgárok mellett a magyarok is, akikre államszervezetük hatást gyakorolt. A mai csuvasok vagy a kazárok, vagy az onogur-bolgárok leszármazottai valószínűleg. De a kazár nyelvről alig van valami hagyatékunk, mindössze néhány tucatnyi törzsnév, személynév és földrajzi név. A kazárok vezetői a 8. század második felében vagy a 9. század elején – a muszlim Arab Kalifátus és a keresztény Bizánci Birodalom között áttértek a judaizmusra. Ebből erednek azok a hipotézisek, miszerint a kelet-európai zsidóság a kazárok leszaármazottaiból állna, mivel nagy számukat csak így lehetne megmagyarázni. A kazároknak viszont csak nagyon kis része, a vezetők egy része tért át a zsidó hitre.
  • I Cazari (o anche Kazari o più raramente Khazary) (ebraico sing. Kuzar כוזרי plur. Kuzarim כוזרים; turco sing. Hazar plur. Hazarlar; russo sing. Хазарин plur. Хазары; tataro sing Xäzär plur. Xäzärlär; greco Χαζάροι/Χάζαροι; persiano خزر Khazar; latino Gazari o Cosri) sono una confederazione di popolazioni turche seminomadi originarie delle steppe dell'Asia Centrale in cui confluirono elementi iranici, slavi ed i resti dei Goti Orientali di Crimea. Nel VII secolo fondano il Khanato di Khazaria nelle regioni più sud-orientali dell'Europa, vicino al Mar Caspio ed al Caucaso. Oltre alla regione oggi chiamata Kazakistan il khanato comprende anche parti dell'Ucraina, l'Azerbaigian, il sud della Russia e la penisola di Crimea. Intorno al periodo di fondazione del khanato molti Cazari si convertirono all'ebraismo. Il nome 'Cazari' che essi stessi si sono dati proviene da un verbo in lingua turca che significa "vagabondare".
  • ファイル:Chasaren. jpg ハザール王国の版図（青線）と影響圏（薄紫線） ハザール（Khazar）は、7世紀から10世紀にかけてカスピ海の北からコーカサス、黒海沿いに栄えた遊牧国家。支配者層はテュルク系と推測されている。交易活動を通じて繁栄した。アラビア語、ペルシア語資料では خزر Khazar と書かれている。日本語では「ハザル」、「ホザール」あるいは「カザール」と表記されることもある。
  • De Chazaren of Khazaren waren een Turkstalig nomadenvolk dat de steppen van Centraal-Azië beheerste, en steppenrijken had aan de noordkant van de Zwarte Zee van de zevende tot de tiende eeuw. Ze hadden een rijk van het steppegebied tussen de rivieren de Wolga en de Dnjepr en de zuidelijke Kaukasus, ten noordoosten van Moskou en de bovenloop van de Wolga. Het rijk bestond van 552 tot 967 en in het begin bestond het rijk uit Turkstalige stammen. Toen het rijk groeide kwamen ze de Vasall en de Göktürken tegen. Na hun veroveringen onderworpen zij deels met de Altyn Oba-horde en hun bewoners gingen uiteindelijk in elkaar op. Pas toen er een einde kwam aan de onderdrukking van de Göktürken in 766 waren zij toch nog in zulken groten getale om in gevecht te gaan met de omliggende grootmachten, het islamitische Iran en het Byzantijnse Rijk. Toen Cyrillus de Chazaren aanbood hen tot het christendom te bekeren, gaven zij de voorkeur aan een vorm van jodendom, omdat er joden in dit nomadenvolk waren opgegaan met wie ze veel handel dreven. De dialoog tussen de koning van de Chazaren en een rabbijn is het onderwerp van de Kuzari, een boek van de middeleeuwse joodse dichter en filosoof Jehuda Halevi. Door een opstand onder de Kavaren, een turkstalig volk in het rijk van de Chazaren en het vertrek van de Magyaren verzwakten het rijk van de Chazaren. De Kavaren waren het niet eens met de leider en kwamen in opstand. Na verslagen te zijn door de leider, sloten zij zich aan bij een confederatie geleid door de Magyaren. De Magyaren werden naar het westen gedreven door de Petsjenegen die op hun beurt door de Chazaren naar het westen gedreven werden. De Byzantijnen steunden de Petsjengen in hun strijd en de Oguzen kwamen ook, na het verslaan van de Petsjenegen, in 920 in oorlog met de Chazaren. De Russen namen de handelsroutes van de Chazaren over, omdat ze de route langs de Wolga mochten gebruiken. In 960 begonnen de Chazaren een oorlog tegen de Russen. Oleg werd in 941 verslagen, maar Svjatoslav versloeg tussen 967 en 969 de Chazaren en hun hoofdstad viel. Beroemde Joden van Chazarische afstammeling zijn Rockefeller, Rothschild, Brezinski en Kissinger.
  • Chazarowie, Kozarowie – lud koczowniczy pochodzenia tureckiego, o którym pierwsze wzmianki pochodzą z VI wieku n.e. Tereny zajmowane przez Chazarów rozciągały się między północnym Kaukazem, Krymem, Morzem Kaspijskim a rzeką Jaik i Samarą. Trudnili się głównie pasterstwem, a bogacili na łupieskich wyprawach.
  • Os cazares eram um povo de origem turcomana semi-nômade que dominaram a região centro-asiática apartir do 7 século ate o 10 século. O nome Khazar parece estar ligada a uma forma verbal Turca que significa errantes. Muitos de seus membros converteram-se ao judaísmo.
  • Chazarii, khazarii sau hazarii au fost un popor turcic seminomad, cu ascendenţă scită, din Asia Centrală a cărui majoritate s-a convertit la iudaism. Numele 'hazar' pare a fi legat de o formă a unui verb turcic care înseamnă a umbla (gezer în turca modernă). În secolului VII au creat un kaganat (hanat) independent în nordul Caucazului, de-a lungul Mării Caspice, unde, în timp, iudaismul a devenit religia de stat. La apogeul statalităţii lor, hazarii şi popoarele subordonate, care le plăteau tribut, controlau mare parte din ceea ce reprezintă azi sudul Rusiei, vestul Kazahstanului, estul Ucrainei, Azerbaijanul, mari porţiuni ale Caucazului şi Crimeea. După mijlocul secolului XIII hazarii nu mai sunt menţionaţi în izvoarele istorice. În sprijinul descendenţei sale turcice pledează aproximativ 60 de nume proprii şi titluri hazare păstrate, etc. ), diverse inscripţii vechi turcice, cu caractere pseudorunice, atribuite hazarilor şi descoperite în zona Donului şi în sudul Caucazului, precum şi în monumentul de limbă cunoscut sub denumirea "Corespondenţa hazară", datat însă ulterior secolului al XII-lea. Această corespondenţă a fost purtată, se pare, în anii 954-960 de Hasdai ibn Şaprut (sau Hisdai ben Şafrut) - ministru de externe, al comerţului şi medic curant al lui Abd ar-Rahman al III-lea (912-961), califul de Córdoba - cu hanul hazar Iosif.
  • Файл:Khazar 1. gif Хазарский воин с пленником. Реконструкция Нормана Финкельштейна Хаза́ры — тюркоязычный кочевой народ. Стал известен в Восточном Предкавказье вскоре после гуннского нашествия. Сформировался в результате взаимодействия трёх этнических компонентов: местного ираноязычного населения, а также пришлых угорских и тюркских племён. Имя является самоназванием, его этимология до конца не ясна. По одной из версий, происходит от тюркской основы kaz — обозначающей кочевание. Также высказаны предположения, что оно восходит: к персидскому слову «хазар» — тысяча. к титулу кесарь, к тюркскому глаголу со значением «угнетать», «притеснять» (Л. Базен) Хазарским назывались Чёрное, реже Азовское моря (в тот период позиции хазар в Крыму были очень сильны). Также именем хазар в ближневосточных языках называется Каспийское море — см. Хазарское море. На суше название «Хазария» дольше всего сохранялось за Крымом (в византийских и итальянских источниках до XVI века). По мнению некоторых исследователей, хазарский этнос имел дуалистическую основу, объединяя два главных племени — белых и чёрных хазар. Сторонники другой точки зрения считают это деление не этническим, а социальным и указывают на более сложную организацию. В тесной связи с хазарским племенным союзом находились акациры, барсилы, савиры, баланджары и др. В дальнейшем они были частично ассимилированы. Наиболее близки к хазарам были барсилы, в паре с которыми они часто упоминаются в начальный период истории, а страна Берсилия выступает в источниках исходным пунктом, из которого начинается хазарская экспансия в Европе. Файл:Chasaren. jpg Хазарский каганат Дань славян хазарам, миниатюра в Радзивиловской летописи, XV век Относительно происхождения хазар и их прародины высказаны следующие гипотезы: Хазары являются потомками гуннского племени акацир, известного в Европе с V века. Хазары имеют уйгурское происхождение, от центрально-азиатского народа ко-са, упомянутого в китайских источниках.. Основная статья: Уйгурская теория происхождения хазар Хазары являются потомками эфталитов, мигрировавших на Кавказ из Хорасана (Восточный Иран). Хазары происходят от племенного союза, сформированного огурами, савирами и на завершающем этапе алтайскими тюрками.. Последняя точка зрения (в разных вариациях) занимает доминирующее положение в российской науке. В средневековых генеалогических легендах хазары возводились к потомку Ноя Тогарме. В еврейской литературе они иногда признавались потомками колена Симеона. До VII века хазары занимали подчинённое положение в сменявших друг друга кочевых империях. В 560-е гг. оказались в составе Тюркского каганата, после распада последнего в середине VII века создали собственное государство — Хазарский каганат, который стал одним из самых долговечных кочевых объединений в этом регионе. Первоначально обитая в районе к северу от Дербента в пределах современного равнинного Дагестана, хазары стали расселяться в контролируемых регионах: в Крыму, на Дону и особенно в Нижнем Поволжье, куда в VIII веке была перенесена столица государства. Несколько групп хазар в результате неудачных войн против Ирана и Арабского халифата были насильно переселены в Закавказье. Позже хазарское происхождение имели многие высокопоставленные Гулямы Аббасидского халифата. Также известно о существовании хазарского гарнизона в Константинополе и хазарско-еврейской общины в Киеве (Урочище Козары существует в Киеве и по сей день). В первой половине IX века три хазарских рода, называемых каварами, из-за политических междоусобиц покинули страну и присоединились к венграм, вместе с которыми пришли в Паннонию и в дальнейшем |ассимилировались. О культуре хазар мало данных, так как пока не идентифицированы их археологические следы. Социальная организация в целом не отличалась от аналогичных этнополитических образований кочевников, но по мере становления государственности прогрессивно эволюционировала. Первоначально выборные правители уступили место наследственной династии каганов, которая, в свою очередь, сменилась диархией кагана и бека. К X веку от кочевого образа жизни хазары перешли к полукочевому, зимнее время проводя в городах. Религиозные верования состояли из общетюркских языческих ритуалов, характерной чертой которых было поклонение богу Тенгри и обожествление кагана. Благодаря географическому положению и веротерпимой политике правительства в хазарскую среду интенсивно проникали христианство и ислам. Часть хазар во главе с правящим родом перешла в иудаизм. После падения Хазарского каганата во второй половине X века хазары растворились в среде тюркоязычных кочевых народов. Какая-то часть этнических хазар, исповедовавших иудаизм, по всей вероятности, влилась в состав центральноевропейских еврейских общин. Потомками хазар считают себя тюркские народности, исповедующие разновидности иудаизма: караимы, и др. Хазарские корни, возможно, имеют некоторые тюркоговорящие народы Северного Кавказа.
  • Khazarer var den turkiska folkgrupp som dominerade det khazariska khaganatet, en tidigmedeltida statsbildning i norra Kaukasien i nuvarande sydvästra Ryssland. Khazarerna nämns första gången 625 som en politisk grupp inom det västturkiska khaganatet. Deras kärnområde fanns mellan floderna Don och Volga. Andra viktiga områden var Tamanhalvön, Krimhalvön, Kaukasus och Kaspiska havets västkust. Huvudstad var från 700-talets andra hälft Itil vid Volga. Någon gång under 800-talet konverterade khaganen och andra ledande män till judendomen och senare konverterade även folket i stort. I Sverige har khazariska mynt präglade med Moses avbild återfunnits. Det har påståtts att khazarerna är förfäder till judarna i Östeuropa och argument för detta har framlagts bland annat av Arthur Koestler.
  • Hazarlar, İdil kıyıları ve Kırım yarımadası arasında imparatorluk kuran bir Türk topluluğudur (468-965). Musevî, Bizans ve Arap kaynaklarına göre, Hazar ülkesinde yaşayan halkın büyük çoğunluğunun Uygur, Hazar, (Ön-) Bulgar, Sabir ve Peçenek gibi Türk boyları olduğu bilinmektedir.
  • Файл:Khazar 1. gif Хозарський воїн з полоненим. Реконструкція Нормана Фінкельштейна Хозари, Козари — напівкочовий тюркомовний народ, що з'явився в Південно-Східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснував до XI ст. ; східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Руси. Про походження хозар існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів, аварів. Основна територія, заселена хозарами, — Хозарія, охоплювала прикаспійські степи між рікою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозар був приморський Дагестан, до розташовувалися їх ранні столиці. Головним заняттям хозар було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, — хліборобство і торгівля. Вони часто воювали, але й торгували з Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, пізніше Руссю. У другій половині VI ст. хозари підпали під владу Західнотюркського каганату, під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар, кавказькі й слов'янські племена та створили Хозарський каганат, першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хозарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник. Спершу у 720-их-737 році столицею Хозарського каганату було місто Семендер в північному Даґестані, а з середини VIII ст. - Ітиль над Волгою, недалеко сучасної Астрахані. Ітиль стала важливим центром міжнародної торгівлі між Сходом і Заходом, у ній були й окремі слов'янські квартали. За Сестренцевичем, "Сармато-Козари, по об'єднанні своему, були так сильни й мужні, що коло 750 року допомогли візантійському імператору Консянтину V узяти гору над сарацинами. Задоволений цією перемогою, Костянтин виявив Сармато-Козарами повне свое задоволення й обіцяв їм високе своє заступництво, прозвав їх козаками, й писав до одного короля, свого сусіда, й просив його також на майбутні часи називати їх не козарами, а козаками.". 835 року, за допомогою візантійських будівничих, на Дону збудовано укріплене місто Саркел, де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньоазійських купців. Крім торговельного шляху між Європою й Азією, через Хозарію проходив Волзький шлях, що сполучав Арабський халіфат зі Скандинавією. Найбільшого розвитку Хозарський каганат зазнав у VII ст. , коли він оволодів Північним Кавказом, Приазов'ям, більшою частиною Східної Європи по Дніпро. Тоді у залежність від хозар підпали племена сіверян і полян, які платили їм данину. Хозарський каганат воював як проти арабів, так і проти Візантії. Хозари відіграли роль заборола проти арабської експансії. На початку VIII ст. серед хозар північного Даґестану поселилися євреї з Ірану та Візантії, і під їх впливом частина хозар перейшла на юдаїзм, однак щойно на поч. IX ст. каган Обадія проголосив юдейську віру без Талмуда державною релігією. Близько 735 року араби з халіфату напали на Хозарський каганат і примусили провідну верству перейти на іслам. Зі свого боку Візантія пробувала насадити в Хозарії християнство; місійну подорож серед хозар відбув у 860-861 рр. Кирило-Константин. При допомозі візантійських місіонерів у Хозарському каганаті створено митрополію і 7 єпархій. На території Хозарського каганату мирно співіснували юдаїзм (провідна верства), іслам і християнство - як також і поганство, поширене і серед слов'янських племен. У кінці IX ст. у причорноморські степи, контрольовані хозарами прийшли печеніги, які значно ослабили Хозарський каганат. Зі середини IX ст. сильним суперником для хозар стала Руська (Київська) держава, військові дружини якої часто проходили територією Хозарії до Каспійського моря. У IX-X ст. вся політика і економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику Візантія - Хозарський каганат - Русь. Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хозарського каганату і зростанням Київської Руси. За літописним описами, 862 року руське військо під проводом Аскольда і Дира визволило Київ від хозарської влади. У 883-885 рр. князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності. За князя Ігоря руське військо двічі переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії княз Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були і хозари християнського віровизнання. Похід князя Святослава Ігоревича 964-965 рр. на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару; були розгромлені міста Ітіль і Семендер, а Саркел, разом з північно-західною частиною - приєднано до Київської держави. Але знищення Хозарського каганату не дало для Київської держави добрих наслідків, бо вона стала жертвою постійних нападів кочових народів зі Сходу. Після перемоги Святослава хозари підпали під зверхність Хорезму і стали мусульманами. 985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хозар і після перемоги примусив платити данину. Остання літописна згадка про хозар датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшися до Тмуторокані, стратив хозар-змовників. Після упадку Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли. Сестренцевич стверджував, що Казари були справжні Слов'янські Сармати.... що Казари говорили по-слов'янські.... що Болгари й Казари мали одне наріччя, котре було слов'янське
  • 可薩人一般指西突厥民族，更正確的是由北匈奴與西遷至歐洲的一支回紇人saragur組成，也包括當地土著(包括斯拉夫人。他們公元二世紀已出現在南俄與里海以北，與回紇中的葛薩部有關，之所以與回紇有關是因為北魏曾大破高車，逼迫他們西遷，沒走的成為回紇中的葛薩部。可薩人族源多，在公元5世纪东罗马帝国的拜占廷历史文献中，经常提到一个名叫阿卡齐尔的民族，在484年首次提及，是作為阿提拉的盟友，而且还认为这是一些居住在黑海以北、亚速海附近的部落。在466年之后的史料中，就不再提及这些民族了，因为在这一年，他们为远征波斯而途经通向高加索的大道的时候，受到了saraghur的攻击。這部落是可薩人其中一族源，有人說他們的名是白色奄蔡的意思，敕勒中的葛薩是他們的最直接族源。 他們從屬於阿史那家族，只是與西突厥有稀疏的關係，他們在公元七世紀下半葉，在北高加索草原伏爾加河中下游建立了強大的可薩汗國，成為絲綢之路北道上的其中一個比較重要的中轉站，版圖東至花剌子模，西至多瑙河，達吉斯坦是核心，與拜占庭帝國和阿拉伯帝國在政治和經濟上保持密切的關係。他們的可汗名號是答剌罕。可薩在德文有異教徒，希臘文有匈奴騎兵，在俄文與希伯來文有牧羊人，在阿拉伯語有小眼睛的意思，在阿美尼亞與格魯吉亞有北方的意思，古代波斯史說可薩人好劫掠與長途奔襲，長矛是主要武器，亞洲人後來把從事可薩人活動也稱為可薩人，在1480年代，格魯吉亞還有自稱可薩人的突厥語游牧民，哥薩克與哈薩克也源於此字。 他們在拜占庭帝國和波斯帝國爭奪阿塞拜疆的時候，可薩可汗札比尔曾借兵四萬給拜占庭。他們猛烈抵抗阿拉伯人的入侵。在八世紀中葉，可薩人王公從薩滿教皈依猶太教。大約740年可薩可汗信奉猶太教，由一名有猶太人血統的將軍布藍倡導下接受，但平民多是穆斯林與基督徒。在十一世紀受俄羅斯人，拜占庭帝國與佩臣涅格人攻擊下覆滅，現在的克里米亞從前稱可薩利亞，很多民族稱呼里海為可薩海。 可薩人是歐洲突厥人中最文明的，他們曾有三個首都：第一座首都巴倫加爾在捷列克河南部支流苏拉克河河源处。阿拉伯人在722至723年摧毁它。第二座是'薩曼達爾，'馬哈奇卡拉附近，第三座是阿的爾，在阿斯特拉罕以北。可薩汗國在1030年受拜占庭與基輔羅斯攻擊下亡國。他們的故地被欽察人接手。
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:quotationProperty
  • Note:See note 1 on page 69–70, note 3 on page 70–71, and note 77 on page 100 regarding the Khazars.
  • Whilst at Baghdad [I] saw ambassadors from the kings of Meshech, for Magog'' ''is about ten days' journey from thence. The land extends as far as the Mountains of Darkness'' (a term often used to describe the Caucasus). ''Beyond the Mountains of Darkness are the sons of Jonadab, son of Rechab'' . ''To the seven kings of Meshech an angel appeared in a dream, bidding them to give up the laws and statutes, and to embrace the laws of Moses, son of Amram. If not, he threatened to lay waste their country. However, they delayed until the angel commenced to lay waste their country, when the kings of Meshech and all the inhabitants of their countries became proselytes, and they sent to the head of the academy'' (i.e., the Gaon of Sura or Pumbedita) ''a request to send them some disciples of the wise. Every disciple that is poor goes there to teach them the law and Babylonian Talmud. From the land of Egypt the disciples go there to study. He saw the ambassadors visit the grave of [the prophet] Ezekiel…
dbpprop:reference
dbpprop:relatedInstance
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • The Khazars were a semi-nomadic Turkic people who dominated the Pontic steppe and the North Caucasus from the 7th to the 10th century CE. The name 'Khazar' seems to be tied to a Turkic verb form meaning "wandering". In the 7th century CE, the Khazars founded an independent Khaganate in the Northern Caucasus along the Caspian Sea.
  • Die Chasaren (auch Khasaren, heb. Kuzarim כוזרים; türk. Hazarlar; griech. Χάζαροι; russ. Хазары; tatar. Xäzärlär; persisch ‏خزر‎; lat. Gazari oder Cosri) waren ein ursprünglich nomadisches und später halbnomadisches Turkvolk in Zentralasien. Im 7. Jahrhundert nach Chr. gründeten die Chasaren ein unabhängiges Khaganat im nördlichen Kaukasus an der Küste des Kaspischen Meeres. Ab dem 8. bis frühen 9.
  • Els Khàzars foren un poble turc sorgit al segle V com a confederació tribal i que al començament del segle VII es van establir al sud-est de l'estepa russa i el Daguestan. La formació de la confederació es va produir sota els Turcs Occidentals. Al primer terç del segle VII van jugar un paper notable en les guerres persobizantines, com aliats dels grecs, devastant les possessions perses a Transcaucàsia.
  • Los jázaros o jazares fueron un pueblo turco procedente del Asia central. Entre los siglos VIII y IX, el judaísmo se convirtió en la religión de estado. El nombre «jázaro» parece estar vinculado a un verbo túrquico que significa «errante» ('gezer' en turco moderno). En el siglo VII, fundaron un janato independiente en el Cáucaso Norte a orillas del Mar Caspio, donde con el paso del tiempo el judaísmo se convertiría en religión oficial.
  • Kasaarit olivat turkinsukuinen puolipaimentolaiskansa, joka hallitsi 700–900-luvuilla suuria osia Ukrainasta, Etelä-Venäjästä, Kaukasiasta ja Kazakstanista. Juutalaisuudesta tuli kasaarien valtakunnan virallinen uskonto 700- ja 800-lukujen vaihteessa. Kasaarien valtakunnan on sanottu olleen Euraasian läntisten aroseutujen voimakkain valtio ennen Tšingis-kaanin aikaa.
  • Les Khazars étaient un peuple semi-nomade turc d’Asie centrale; leur existence est attestée entre le VI et le XIII siècle après J. -C. Le nom Khazar semble dériver d'un mot turc signifiant errant, nomade (gezer en turc moderne). Au VII siècle les Khazars s'établirent en Ciscaucasie aux abords de la mer Caspienne où ils fondèrent leur Khaganat; une partie d'entre eux se convertirent alors au judaïsme qui devint religion d'État.
  • A kazárok török nyelvű nép voltak, akik a 7. századtól a 9. századig a kelet-európai sztyeppét dominálták a Kazár Birodalom révén. Valószínűleg egy csuvasos (r-típusú, ogur) nyelvet beszéltek, ahogy az onogurok. Birodalmuk fennhatósága alá tartoztak az onogur-bolgárok mellett a magyarok is, akikre államszervezetük hatást gyakorolt. A mai csuvasok vagy a kazárok, vagy az onogur-bolgárok leszármazottai valószínűleg.
  • I Cazari (o anche Kazari o più raramente Khazary) (ebraico sing. Kuzar כוזרי plur. Kuzarim כוזרים; turco sing. Hazar plur. Hazarlar; russo sing. Хазарин plur. Хазары; tataro sing Xäzär plur. Xäzärlär; greco Χαζάροι/Χάζαροι; persiano خزر Khazar; latino Gazari o Cosri) sono una confederazione di popolazioni turche seminomadi originarie delle steppe dell'Asia Centrale in cui confluirono elementi iranici, slavi ed i resti dei Goti Orientali di Crimea.
  • ファイル:Chasaren.
  • De Chazaren of Khazaren waren een Turkstalig nomadenvolk dat de steppen van Centraal-Azië beheerste, en steppenrijken had aan de noordkant van de Zwarte Zee van de zevende tot de tiende eeuw. Ze hadden een rijk van het steppegebied tussen de rivieren de Wolga en de Dnjepr en de zuidelijke Kaukasus, ten noordoosten van Moskou en de bovenloop van de Wolga. Het rijk bestond van 552 tot 967 en in het begin bestond het rijk uit Turkstalige stammen.
  • Chazarowie, Kozarowie – lud koczowniczy pochodzenia tureckiego, o którym pierwsze wzmianki pochodzą z VI wieku n.e. Tereny zajmowane przez Chazarów rozciągały się między północnym Kaukazem, Krymem, Morzem Kaspijskim a rzeką Jaik i Samarą. Trudnili się głównie pasterstwem, a bogacili na łupieskich wyprawach.
  • Os cazares eram um povo de origem turcomana semi-nômade que dominaram a região centro-asiática apartir do 7 século ate o 10 século. O nome Khazar parece estar ligada a uma forma verbal Turca que significa errantes. Muitos de seus membros converteram-se ao judaísmo.
  • Chazarii, khazarii sau hazarii au fost un popor turcic seminomad, cu ascendenţă scită, din Asia Centrală a cărui majoritate s-a convertit la iudaism. Numele 'hazar' pare a fi legat de o formă a unui verb turcic care înseamnă a umbla (gezer în turca modernă). În secolului VII au creat un kaganat (hanat) independent în nordul Caucazului, de-a lungul Mării Caspice, unde, în timp, iudaismul a devenit religia de stat.
  • Khazarer var den turkiska folkgrupp som dominerade det khazariska khaganatet, en tidigmedeltida statsbildning i norra Kaukasien i nuvarande sydvästra Ryssland. Khazarerna nämns första gången 625 som en politisk grupp inom det västturkiska khaganatet. Deras kärnområde fanns mellan floderna Don och Volga. Andra viktiga områden var Tamanhalvön, Krimhalvön, Kaukasus och Kaspiska havets västkust. Huvudstad var från 700-talets andra hälft Itil vid Volga.
  • Hazarlar, İdil kıyıları ve Kırım yarımadası arasında imparatorluk kuran bir Türk topluluğudur (468-965). Musevî, Bizans ve Arap kaynaklarına göre, Hazar ülkesinde yaşayan halkın büyük çoğunluğunun Uygur, Hazar, (Ön-) Bulgar, Sabir ve Peçenek gibi Türk boyları olduğu bilinmektedir.
  • Файл:Khazar 1. gif Хозарський воїн з полоненим. Реконструкція Нормана Фінкельштейна Хозари, Козари — напівкочовий тюркомовний народ, що з'явився в Південно-Східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснував до XI ст.
rdfs:label
  • Khazars
  • Chasaren
  • Khàzars
  • Jázaros
  • Kasaarit
  • Khazars
  • Kazárok
  • Cazari
  • ハザール
  • Chazaren
  • Chazarowie
  • Cazares
  • Hazar
  • Хазары
  • Khazarer
  • Hazarlar
  • Хозари
  • 可萨人
owl:sameAs
skos:subject
foaf:page
is dbpprop:combatant of
is dbpprop:notes of
is dbpprop:opponents of
is dbpprop:redirect of
is owl:sameAs of