| dbpprop:abstract
|
- Dr. José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco (January 6, 1766 – September 20, 1840) was the first leader of Paraguay following its independence from Spain. He ran the country with no outside interference and little outside influence from 1814 to 1840. Although his father, a native of São Paulo, was simply García Rodríguez Francia, the dictator inserted de to style himself "Rodríguez de Francia y Velasco". He is often referred to simply as "Dr. Francia". Born in Yaguarón, he became a doctor of theology and master of philosophy. Eventually, he would learn five languages (Guarani, Spanish, French, Latin and some English). He trained for the Catholic priesthood but never entered it. He became a a member of the Asuncion cabildo. On the 24th July 1810, Francia shocked the other members by saying it was irrelevant which king they had. When Paraguay's independence was declared, 15th May 1811, he was appointed secretary to the national junta or congress. On August 1st he resigned because of the army's dominance over Congress. He retired to the country where he spread rumours the country was going to be betrayed by the incompetent government. He was one of the few men in the country with any significant education (only one other Paraguayan had a doctorate), and soon became the country's real leader. October 1st 1813: Congress named Francia and Yegros as alternate consuls for a year, Francia taking the first and third four month periods. July 1st 1814-Francia banned Spaniards from marrying each other, they had to wed Indians, Blacks, or Mulattoes. On October 1st 1814 Congress named him Consul of Paraguay, with absolute powers for three years. On June 1st 1816, he sought and received absolute control over the country for life. According to historian Richard Alan White, these congresses were actually very progressive for the era: all men over 23 could vote for them. For the next 24 years, he ran the country with the aid of only three other people. He aimed to found a society on the principles of Rousseau's Social Contract and was also inspired by Robespierre and Napoleon. To create such a personal utopia he imposed a ruthless isolation upon Paraguay, interdicting all external trade, while at the same time he fostered national industries. He became known as a caudillo who ruled through ruthless suppression and random terror with increasing signs of madness and was known as "El Supremo". However, despite these seemingly authoritarian attributes, Dr. Francia helped to create one of the first preindustrial societies in Latin America. By closing the borders to free trade, Dr. Francia allowed Paraguayan factories to open and begin producing manufactured goods. While the people were limited to buying only from Paraguayan companies, the country under Francia was the earliest example of a Latin American country exhibiting Henry Ford's more modern idea of paying the factory workers enough money to be able to afford the products they make. However, since this closing of the market incited dissent with the newly industrializing nation in the neighboring countries of Brazil and Argentina, which eventually led to the War of the Triple Alliance, the reopening of Paraguay's market, and the end of industrialization. To this day, Paraguay's economy has never reached the same threshold of industrialization as it did under Dr. Francia and his successors. He outlawed all opposition and abolished the Inquisition and established a secret police force. He had abolished higher education because he saw the need to spend more money in the military in order to defend Paraguayan independence from those that did not recognize it such as Argentina. In June 1821, a letter detailing an anti Francia conspiracy was found, Francia had all 300 Spaniards arrested and made them stand in the plaza while he read the letter out. They were only released when they had paid 150,000 pesos (by comparison the 1820 budget was 164,723 pesos). No rank above captain was allowed, soldiers guarding the borders were not paid till they returned to Asuncion, so if they died no money was wasted. Francia deliberately mislead foreigners into thinking the army 5,000 strong. In fact it was only 1,800. By the mid 1820s, a navy of 100 canoes, sloops and flatboats had been built. In 1828, Francia made state education compulsory for all males (he ignored the private schools). Even before this the pupil-teacher ratio was good, 1 teacher to 36 pupils by 1825 according to Richard Alan White. In 1836 Francia opened Paraguay's first public library, stocked with his opponent's books. Books were one of the few duty-free items (munitions being another). " Francia did close the country's only seminary in 1822, mainly due to the bishop's mental illness. Leading a spartan lifestyle, Francia frowned on excessive possessions or festivities. He banned church processions and used confessional boxes as sentry posts! He even returned his unspent salary to the treasury. He closed the borders of the country to both people and trade (including river trade with neighbouring Argentina, from which Paraguay had broken off during the Wars of Independence), reasoning this would prevent a national debt from forming, but also isolating the country from outside – especially modernising European influences. In October 1820, a plague of locusts destroyed most of the crops. Francia ordered a second harvest planted, it proved abundant so from then on Paraguay's farmers planted two crops a year. Through the decade, Francia nationalised half the land in four stages. First he confiscated the lands of traitors, then clerics (1823-4), squatters (1825) and finally unused land (1828). The land was either run directly by soldiers for making their own supplies or leased to the peasants. By 1825, Paraguay was self-sufficient in sugar cane and wheat was introduced. At the end of his life, to stop a cattle plague spreading from Argentina, Francia ruthlessly confined all the cattle at Ytapua until the plague had died out. Francia seized the possessions of the Roman Catholic Church, he appointed himself head of the Paraguayan church, for which the Pope excommunicated him. Francia's reply on hearing this was: "If the Holy Father himself should come to Paraguay I would make him my private chaplain. " In mid June 1816, all nocturnal processions were banned, except the Fete Dieu. In 1819, the Bishop wa persuaded to transfer authority to the vicar-general. The Friars were secularised in 1820. On August 4th 1820, all clergy were forced to swear alleigance to the state and their clerical immunities were withdrawn. The 4 monasteries were nationalised in 1824. One was knocked down, another became a parish church. The remaining 2 became an artillery park and barracks. The 3 convents also became barracks. The confessionals became sentry boxes while the hangings in the mission churches became the lancer's red waistcoats. He made marriage subject to high taxation and restrictions, insisting he personally conduct all weddings. To reduce the influence of the Spanish gentry, he forbade them to marry among themselves. He himself had no close relationships, but had a daughter, Ubalde García de Cañete. One Latin American scholar summarized his rule as follows: As time went on he appears to have grown more arbitrary and despotic. Deeply imbued with the principles of the French Revolution, he was a stern antagonist of the church. He abolished the Inquisition, suppressed the college of theology, did away with the tithes, and inflicted endless indignities on the priests. He kept the aristocracy in subjection and discouraged marriage both by precept and example, leaving behind him several illegitimate children. For the extravagances of his later years the plea of insanity has been put forward. Francia's later years were known for their seemingly arbitrary rulings. He ordered all dogs to be shot. Not only did everyone have to raise their hat when he passed, but those without hats had to carry brims to raise. When Francia died on September 20th 1840, his body was fed to caiman and his furniture burnt. His reputation abroad was negative, Charles Darwin for one hoped he would be overthrown, though Thomas Carlyle, no friend to democracy, found material to admire even in the publications of Francia's detractors and wrote in an 1843 essay "Liberty of private judgement, unless it kept its mouth shut, was at an end in Paraguay" but considered that under the social circumstances this was of little detriment to a "Gaucho population... not yet fit for constitutional liberty. " A modern reader might consider this faint praise, taken all in all. There is today a museum dedicated to Rodríguez de Francia in Yaguarón. Even today, he is still considered a national hero. Paraguayan author Augusto Roa Bastos wrote a book based on the life of Francia entitled Yo, el Supremo.
- José Gaspar Tomás Rodríguez de Francia war von 1814 bis 1840 Diktator von Paraguay. Rodríguez de Francia studierte in Argentinien an der Universidad Nacional de Córdoba Theologie und war anschließend als Anwalt in Asunción tätig. Er war eine der führenden Persönlichkeiten im Kampf Paraguays um die Unabhängigkeit von Spanien (1811). Nach Erlangung der Unabhängigkeit wurde er in den Verwaltungsrat gewählt. Rodríguez de Francia regierte von 1814 bis zu seinem Tod 1840 als Diktator in Paraguay. Er zwang die spanische Oberschicht bei Strafe der Verbannung zu Mischehen mit Guaranís, Mulatten oder Schwarzen und führte sein Land in einen radikalen Autarkismus; es wurde nichts importiert und lediglich Mate-Tee exportiert, Ausländer durften das Land nicht betreten. Diese Politik führte dazu, dass es in Paraguay kaum Armut gab – allerdings auch keinen Reichtum – und eine Art lateinamerikanischer Sonderweg eingeschlagen wurde, der eine Abkehr vom von Großbritannien in Lateinamerika geförderten Marktliberalismus darstellte. Doch stellte das persönliche Regiment Francias auch einen Präzedenzfall für die Zukunft dar: Er hinterließ quasi keinen existierenden Verwaltungsapparat, wodurch in der Folge nur persönliche Diktaturen starker Militärherrscher möglich waren.
- El Doctor José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco fou el primer dirigent del Paraguai després de la independència d'Espanya. Va governar el país sense interferències estrangeres menant una política d'aïllacionisme total des de 1814 fins 1840. Malgrat que el seu pare, natural de São Paulo, s'anomenava simplement García Rodríguez Francia, José Gaspar va afegir-hi el "de" al cognom per fer-se dir "Rodríguez de Francia y Velasco". Sovint, se l'anomena simplement Doctor Francia.
- Nacido José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco, según documentos donde consta su nombre, agregado el apellido Rodríguez de forma popular derivado del nombre del padre; conocido también como Doctor Francia, Karaí Guazú, el Supremo, fue un prócer y dictador paraguayo, aceptado hoy día como padre de la nacionalidad paraguaya.
- José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco oli itsenäistyneen Paraguayn pitkäaikainen johtaja. Hän hallitsi maata diktaattorina vuodesta 1814 kuolemaansa. Hänen valtakauttaan leimasi yhtäältä yksinvalta ja despotia, toisaalta taloudellinen ja yhteiskunnallinen edistys. José de Francia syntyi Yaguarónin kaupungissa keskiluokkaiseen perheeseen. Älykäs ja tiedonhaluinen de Francia opiskeli teologian tohtoriksi ja filosofian maisteriksi. Hän opiskeli maan ainoassa katolilaisessa pappisseminaarissa, mutta päätti kuitenkin olla ottamatta pappisvihkimystä. Tämän sijasta hän sai siviiliviran alueen hallinnossa. Tuon ajan mittakaavassa poikkeuksellisen oppinut de Francia puhui viittä vierasta kieltä. Hänen yksityiskirjastonsa oli maan laajin ja kattavin. Vuonna 1810 de Francia liittyi ryhmään, joka alkoi valmistella Paraguayn vapauttamista Espanjan vallasta ja sen itsenäistymistä. Itsenäistymisen jälkeen de Francia valittiin 1811 ensimmäiseksi maan kahdesta konsulista. Hänen poliittinen menestyksensä perustui ennen muuta hänen muodolliseen pätevyyteensä - Paraguayssa oli hänen lisäkseen vain yksi tohtorintutkinnon suorittanut. Vuonna 1814 maan kongressi julisti de Francian maan johtajaksi eli caudilloksi. Hän säilytti asemansa kuolemaansa asti. de Francian hallinto oli muodostui omalaatuiseksi sekoitukseksi liberalismia ja yksinvaltaa. Hän ihaili ennen muuta Jean-Jacques Rousseaun vapautta ja tasa-arvoa korostavaa yhteiskuntafilosofiaa, myös Maximilien Robespierre ja Napoleon I olivat hänen idoleitaan. de Francia loi maahan tuon ajan mittapuiden mukaan poikkeuksellisen vapaamielisen perustuslain, joka takasi maan kansalaisille melko laajat poliittiset vapaudet ja oikeudet. Esimerkiksi maan kaikilla yli 23 miehillä oli parlamenttivaaleissa yleinen ja yhtäläinen äänioikeus. Toisaalta kongressin osuus maan hallitsemisessa oli täysin muodollinen; käytännössä de Francia hallitsi maata yhdessä kolmen neuvonantajansa kanssa. de Francian hallituskautta leimasi ennen muuta voimakas isolationismi ja pyrkimys autarkiaan eli täydelliseen omavaraisuuteen ja riippumattomuuteen muista valtioista. Hän edusti siis samantyyppistä politiikkaa kuin 1900-luvulla Albanian Enver Hoxha ja Korean demokraattisen kansantasavallan Kim Il-Sung. de Francia kielsi maan ulkomaankaupan lähes kokonaan, vain muutamia artikkeleita, kuten aseita ja kirjoja, oli lupa tuoda ulkomailta. Maan vähäinen vienti koostui lähinnä teestä ja jalopuista. Samaten ulkomaalaisten saapuminen Paraguayhin ja paraguaylaisten matkustaminen ulkomaille oli sallittua vain presidentin erikoisluvalla - jonka myöntäminen oli erittäin harvinaista. Maahan luvatta saapuneita ulkomaalaisia samoin kuin ulkomaille yrittäneitä paraguaylaisia uhkasi usean vuoden vankeusrangaistus. Koska maa ei käynyt ulkomaankauppaa, de Francia pyrki määrätietoisesti kehittämään maan maanviljelystä ja teollisuutta. Kun heinäsirkkavitsaus tuhosi maan viljasadon vuonna 1820, de Francia määräsi talonpoikia ankaran rangaistuksen uhalla kylvämään heti uuden kylvön. Tätä ei ollut aikaisemmin tehty Paraguayissa, mutta hanke osoittautui menestykseksi. Toisen kylvön tuottama sato oli erittäin runsas, ja maassa siirryttiin pysyvästi kahden satokauden järjestelmään. Tämä toi maaseudun väestölle vaurautta, mikä puolestaan loi menekkiä maahan perustettujen teollisuusyritysten tuotteille. de Francian isolationistinen talouspolitiikka osoittautui siis yllättävän onnistuneeksi. de Francia johti valtiontaloutta tiukan säästäväisesti. Hänen mukaansa valtio ei saanut velkaantua eikä tulla riippuvaiseksi ulkomaista. Hän pyrki ennen muuta vähentämään valtion menoja, joskus hyvinkin pikkumaisin keinoin. de Francia esimerkiksi määräsi, että maan rajoilla partioiville sotilaille tuli maksaa palkkio vasta heidän palattuaan takaisin asemapaikkaansa. Mikäli sotilas katosi tai kuoli, palkkiota ei maksettu, vaan se jäi valtion kassaan. de Francia oli myös henkilökohtaisilta tavoiltaan vaatimaton, ja hän palautti usein palkkansa takaisin valtionkonttoriin. de Francia suosi myös kansansivistystä, joka hänen mukaansa toi maahan vaurautta ja yritteliäisyyttä. 1828 hän perusti maahan maksuttoman ja kaikille pojille pakollisen kansakoululaitoksen, ja pääkaupunki Asuncióniin perustettiin laaja ja monipuolinen kirjasto, joka oli kaikkien kansalaisten käytössä. Sitä vastoin yksityiskoulut kiellettiin, ja maahan ei saanut perustaa korkeakouluja. de Francian mielestä ne olisivat kuluttaneet liiaksi valtion varoja, joita hänen mukaansa tarvittiin maan armeijan ylläpitämiseen. Vaikka de Francia panostikin armeijaan, se pysyi silti sangen vaatimattomana, sen koko oli noin 1800 miestä. Kaiken lisäksi armeijan koulutustaso oli sangen vaatimaton. Esimerkiksi miehistön ampumataito oli yleensä kehno, koska de Francia ei suostunut antamaan rahaa ammusten hankkimiseen harjoitusammuntoja varten. Lisäksi de Francia kielsi kaikki kapteenia korkeammat sotilasarvot, koska hän pelkäsi korkeiden upseerien vallankaappausta. Roomalaiskatolisen kirkon ja de Francian suhteet muodostuivat huonoiksi. Osittain tämä saattoi johtua de Francian henkilökohtaisista kaunoista hänen pappisseminaariajoiltaan. Hän julistautui itse Paraguayn katolisen kirkon pääksi, mikä sai paavin julistamaan hänet pannaan. Noustuaan kirkon pääksi de Francia lakkautti maan ainoan pappisseminaarin sekä maan luostarit, joiden omaisuuden hän määräsi kirkolle. Samoin hän lakkautti maassa inkvisition. de Francia kielsi myös uskonnolliset kulkueet sekä yölliset jumalanpalvelukset ja hartaushetket, koska hän pelkäsi niissä juoniteltavan itseään vastaan. Kaikkien pappien tuli vannoa uskollisuudenvala de Francialle 1820, samalla kaikki papiston erioikeudet poistettiin. Pelko vallan menettämisestä vaivasi vuosien myötä yhä enemmän de Franciaa, mikä sai hänet siirtymään entistä tiukempaan kuriin ja kontrolliin. Hänen salainen poliisinsa vakoili merkkejä mahdollisesta maanpetoksesta, ja pienempiinkin epäillyksiin suhtauduttiin hyvin vakavasti. Vanheneva de Francia alkoi osoittaa yhä enemmän vainoharhaisia piirteitä. Hän määräsi kaikki Asunciónin asukkaat sisätiloihin, ennen kuin hän suostui tulemaan ulos palatsistaan, ja määräsi palatsia ympäröivien puistojen puut hakattaviksi, jotteivät sala-ampujat voisi piileskellä niiden suojissa. Noin vuoden ennen kuolemaansa hän määräsi kaikki Paraguayn koirat lopetettaviksi. de Francia kuoli 20. syyskuuta 1840 palatsissaan Asunciónissa. Rodríguez de Francian elämän inspiroima on Augusto Roa Bastosin romaani Yo el supremo.
- José Gaspar Rodriguez de Francia était un dictateur du Paraguay. Né d'un père portugais et d'une mère créole, il étudia d'abord la théologie, exerça ensuite la profession d'avocat, et fut nommé secrétaire de la junte lors de la révolution qui chassa les Espagnols de Buenos Aires, en 1811. Il se fit bientôt élire consul au Paraguay, puis dictateur à titre temporaire en 1814, enfin dictateur à vie en 1817, et exerça pendant de longues années un pouvoir absolu, qu'il consolida par les supplices et les emprisonnements. Jusqu'en 1840, année de sa mort, Francia gouverna le pays en autocrate. Ce personnage bizarre, aux aspects contradictoires, se comporta d'une part en obscurantiste en fermant le pays et en lui imposant des restrictions dans le domaine culturel, d'autre part en défenseur fanatique de l'indépendance politique et économique, en mystique du bien public. D'une honnêteté absolue, qualité rare chez les caudillos latino-américains de l'époque, son plus grand désir fut d'assurer au pays une autonomie totale. L'isolement rigoureux auquel il le soumit d'une part lui permit de mener à bien sa politique face aux autres pays et de le libérer de l'emprise impérialiste, principalement celle de l'Angleterre qui, à cette époque, régnait sur les pays du Rio de la Plata; d'autre part, il favorisa une économie apte à satisfaire les besoins de la consommation intérieure. Coupé du reste du monde, le Paraguay se suffit à lui-même. Le Paraguay lui doit son organisation, ses manufactures, son commerce. Cruel, soupçonneux et bizarre, Francia ne voyait partout que des conspirations; il avait fermé son empire à tous les étrangers, et ne laissait plus repartir ceux qui y avaient une fois pénétré. Semblable en plus d'un point à Louis XI, ce tyran faisait de son barbier son confident.
- Fu console, poi dittatore del Paraguay dal 1813 alla morte.
- ホセ・ガスパル・ロドリゲス・デ・フランシア（José Gaspar Rodríguez de Francia、1766年1月6日 - 1840年9月20日）は、パラグアイの政治家、初代元首。フランシア博士（Dr. Francia）とも。 パラグアイの独立運動を指導し、初代元首である執政官を務め、独裁政治を敷き、先進的な政策を推進した。
- José Gaspar Rodríguez de Francia, paragwajski polityk, który w latach 1814 - 1840 niepodzielnie rządził krajem. W 1810 obalono hiszpańskiego wicekróla w Buenos Aires. Rok później - 15 maja 1811 - Paragwaj również ogłosił niepodległość, a Francia wszedł w skład najwyższych władz nowego państwa. W 1814 został mianowany dyktatorem, dwa lata później otrzymał tytuł dożywotniego dyktatora (El Supremo Dictador - Najwyższy Dyktator) i do śmierci nie oddał władzy. Francia politycznie i gospodarczo odizolował Paragwaj od innych państw Ameryki Południowej. Rządy sprawował twardą ręką - przedstawicieli opozycji mordował lub zamykał w więzieniu. Występował przeciw kreolskiej elicie społecznej i hierarchii kościelnej, zwiększył znaczenie indiańsko-metyskiego chłopstwa. Gospodarkę kraju oparł o rolnictwo, stwarzając model państwa samowystarczalnego ekonomicznie i kontrolującego większą część działalności gospodarczej. W polityce zagranicznej udało mu się zachować niepodległość Paragwaju, mimo konfliktów z większymi i silniejszymi sąsiadami. Francia jest bohaterem powieści Ja, Najwyższy swego rodaka Augusto Roy Bastosa.
- José Gaspar Rodríguez Francia, dito Dr. foi um teólogo, advogado, revolucionário e político paraguaio. Ocupou vários cargos no Governo independente, sendo primeiramente Secretário da Junta, depois Cónsul, juntamente com o comandante militar Fulgencio Yegros. Pela Assembléia foi nomeado Ditador Temporário e finalmente, em 1816, Ditador Perpétuo da República do Paraguai.
- Доктор Хосе Гаспар Родригес де Франсия и Веласко — парагвайский политик и государственный деятель, многолетний диктатор страны.
- José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco, född 6 januari 1766 i Yaguarón, Paraguay, död 20 september 1840, var det oberoende Paraguays förste ledare mellan 1814 och 1840. Han byggde upp Paraguay till ett självständigt och isolerat land. Francia föddes i Yaguarón och blev doktor i teologi och anslöt sig sedan till prästseminariet utan att avsluta detta. När Paraguay förklarade sig självständigt från Spanien 1811 utnämndes han till sekreterare i den nationella kongressen. 1814 lyckades han bli vald till högste ledare med en mandatperiod på tre år. När mandatperioden närmade sig slutet var han tillräckligt mäktig för att kunna sitta kvar livet ut. Francia var inspirerad av Rousseaus "sociala kontrakt" och ville grunda ett samhälle i dessas anda men var även inspirerad av Robespierre och Napoleon. För att genomföra sin utopi isolerade han landet mot allt utländskt inflytande, försökte göra landet självförsörjande samtidigt som han grundande egna industrier i landet. Som despot styrde han landet genom förföljelser och terror. Bland folket var han känd som "El Supremo", den högste. Han förbjöd all opposition och avskaffade den högre utbildningen, tidningar, postverket och den katolska inkvisitionen samtidigt som han skapade en hemlig polis. Så småningom beslagtog han den katolska kyrkans egendomar och gjorde om gårdarna till kollektivjordbruk. Han utsåg sig själv till ledare för den katolska kyrkan i Paraguay, något som fick påven att exkommunicera honom. Under sina sista år var det allt tydligare att han var psykiskt sjuk. Francia beslutade att alla hundar måste skjutas. Han bestämde att alla måste höja på hatten när han passerade och att de som inte bar hatt måste bära omkring ett brätte för att höja det.
- Хосе Ґаспар Родріґес де Франсія і Веласко — парагвайський політик, що фактично був першим лідером Парагваю після отримання ним незалежності від Іспанії. Він факично єдиноособово управляв країною з 1814 до 1840 року. Хоча його батько, уродженець Сан-Паулу, носив ім'я просто Ґарсія Родріґес Франсія, Хоче вставив частинку «де», щоб надати стиль імені. Проте, частіше він відомий як просто Хосе Франсія. Він народився в Яґеароні, навчався в університеті міста Кордова на католицьного священника, де він отримав наукове звання доктора теології. Після отримання Парагваєм незалежності в 1811 році, він був призначеним секретарем Національної Хунти або конгресу. Він був одним з небагатьох людей в країні з будь-якою істотною освітою, і скоро ставав її фактичним лідером. У 1814 році конгрес призначив його Консулом Парагваю, із майже необмеженими повноваженнями на термін у три роки. В кінці цього терміну, він змусив конгрес продовжити цей термін на все життя. Протягом наступних 26 років він управляв країною за допомогою тільки трьох інших людей. Він прагнув заснувати суспільство на принципах Цивільного Договору Руссо, та дуже полюбляв ідеї Робесп'єра і Наполеона. Створюючи утопічну державу, він проводив політику безжальної ізоляції, заборонивши всю зовнішню торгівлю, заоохочуючи в той же час національну промисловість. Він став відомим як каудільйо, який управляв через безжальне пригнічення будь-якої опозиційної думки, та отримав прізвисько «El Supremo». Він оголосив поза законом опозицію і відмінив вищу освіту (у той же час розширюючи систему шкіл), газети і поштове сполучення. Він заборонив інквізицію і заснував секретну поліцію. У тож же час він витрачав багато зусиль на створення ефективної армії для захисту незалежності Парагваю від сусідів, перш за все Аргентини. Він і сам дотримувався спартанського стилю життя і дуже негативно відносився до великих свят і великих землевласників. Він навіть повертав власну невитрачену платню казначейству. Він також максимально закрив кордони не тількі для торговлі, але й для культурного впливу. Пізніше Франція націоналізував всі церковні володіння та призначив себе головою Парагвайської церкви, за що Папа Римський відлучив його від церкви. Також він почав брати великі податки на шлюб та почав особисто реєструвати всі шлюби в країні. Для скорочення впливу нащадків іспанців у переважно гуарані-мовній країні, він заборонив іспанцям женитися між собою. Він сам формально не був одруженим, але мав дочку, Убалде Ґарсію де Каньєте. Останні роки правління Франсії відомі його дивними вчинками. Наприклад, він наказав відстрелити всіх собак у країні. Він те тільки вимагав від всіх піднимати капелюх при зустрічі з ним, але й тим хто не мав капелюха, наказав носити його для цієї цілі. Коли Франсія помер у вересні 1840 року, його тіло було згодоване кайманам, а його меблі спалені. Його репутація за кордоном була украй негативна. Проте в самій країні, навіть зараз, він вважається національним героєм, а у його рідному місті Яґеароні йому присвячений музей.
- 何塞·加斯帕尔·罗德里格斯·德·弗朗西亚·伊·维拉斯科（Dr. José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco，1766年1月6日－1840年9月20日），為巴拉圭獨立運動領袖、獨裁者及元首（1814～1840年）。 弗朗西亚出生於亞松森（Yaguarón）。曾在阿根廷的科爾多瓦大學攻讀神學，1785年獲神學博士學位。翌年回到亞松森，於聖卡洛斯神學院教授神學和拉丁文。1788年從事律師工作。 1811年於推翻西班牙统治及巴拉圭獨立後，當選為執政委員會成員，在执政委员会中任秘书，1813年與富尔亨西奥·耶格罗斯（Fulgencio Yegros）共同執政，成为巴拉圭两个元首之一，1814年成為最高執政官。1817年任終身執政。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
