| dbpprop:abstract
|
- Isidore of Kiev, also known as Isidore of Thessalonica was a Greek Metropolitan of Kiev, cardinal, humanist, and theologian. He was one of the chief Eastern defenders of reunion at the time of the Council of Florence,.
- Isidor von Kiew bzw. Isidoros, in Süd- und Westeuropa auch bekannt als Isidor von Thessaloniki, war ein griechischer Kirchenpolitiker im 15. Jahrhundert und Anhänger der Kirchenunion von Florenz.
- Isidoro de Kiev, también conocido como Isidoro de Salónica fue Metropolitano de Kiev, cardenal, humanista, y teólogo. Fue uno de los principales defensores orientales de la reunión de la iglesia católica y la ortodoxa en el Concilio de Florencia.
- Isidore de Kiev (surnommé Isidore l'Apostat par ses adversaires) est métropolite de Moscou de 1437 à 1441. Alors que Constantinople était menacée par les Turcs, il tenta une réconciliation entre l'Église catholique et l'Église orthodoxe, mais fut dénoncé par les autres évêques russes. Il fut aussi doyen du Collège des cardinaux. Il meurt à Rome le 27 avril 1463.
- Fu promotore dell'unione fra Chiesa ortodossa e cattolica nella permanenza del rito orientale, espresso dalla Chiesa uniate. Metropolita di Mosca e di tutta la Russia, dopo la sua morte fu ricordato dal clero ortodosso russo antiromano e dai grandi principi come "Isidoro l'Apostata", poiché aveva promosso con convinzione l'unione tra la Chiesa di Roma e quella ortodossa in cambio dell'aiuto militare a Costantinopoli, accordo mal sopportato da gran parte del clero russo.
- Isidor av Thessalonika var en av Den katolske kirkes kardinaler. Han var også ortodoks metropolitt av Kiev, og var blant de som ivrig arbeidet for en union mellom den ortodokse krike og den katolske kirke. Hans nasjonalitet er uviss, og han er blitt beskrevet både som bulgar og som greker. Hens hans utdannelse var i sin helhet gresk. Han var munk i Konstantinopel, og ble der hegumenos i St. Demetrius-klosteret. Han ivret for forsoning med Vestkirken, og ble i 1434 sendt av den bysantinske keiser Johannes VIII for å åpne forhandlinger med dette for øye på konsilet i Basel. Han ble deretter erkebiskop i Moskva (med tittel som erkebiskop av Kiev). Snart etter reiste han med en russisk delegasjon til konsilet i Ferrara, der han undertegnet enhetsavtalen. Den fikk ingen varig virkning, fordi andre østlige kristne avviste den snart etter. Rett etter konsilet utnevnte pave Eugenius IV til sin legat for hele Russland og Litauen. Han ble kreert til kardinal den 18. desember 1439 av pave Eugenius IV. Da Isidor til sist ankom Moskva og proklamerte unionen med Roma i kirken i Kreml, ble det klart at verken tsaren eller storparten av de russiske biskoper ville vite noe av det. Snart etter ble han avsatt og fengslet av tsaren. Han flyktet og rømte til Roma. Der gav den nye pave Nikolaus V ham i oppdrag å arrangere gjenforeningen i Konstantinopel, og sendte også med ham 200 soldater for å forsterke byens forsvar mot de osmanske tyrkerne. Den 12. desember 1452 ble gjenforeningen feiret i Konstantinopel. Han opplevde tyrkernes erobring av byen den 29. mai 1453, og unngikk bare døden ved å kle opp et lik i hans røde kardinalsgevanter. Tyrkerne hogg av dets hode og førte det i triumf gjennom gatene. Den ekte kardinalen ble tatt til fange. Tyrkerne, som trodde han var en ubetydelig slave, sendte han med andre ubetydeligheter over til Lilleasia. Der kom han seg unna og kom tilbake til Roma. Han ble så biskop av Sabina. Pave Pius II utnevnte ham til patriark av Konstantinopel og deretter til erkebiskop av Kypros, men uten at han kunne utøve disse embeder. Han døde i Roma i 1463.
- Izydor ukr. : Ісидор, przez Rosjan zwany "apostatą" – grecki duchowny, kardynał, w latach 1437-1442 prawosławny metropolita Kijowa i Wszechrusi (tytularny aż do 1458 roku; ponieważ od XIV wieku faktyczna siedziba kijowskich metropolitów mieściła się w Moskwie niekiedy nazywany jest metropolitą Moskwy). Zwolennik podporządkowania się Rzymowi w zamian za pomoc militarną dla Konstantynopola przeciwko Ottomanom. W roku 1441 został legatem papieskim na Polskę, Litwę i Ruś w celu wprowadzenia w życie unii florenckiej. W Moskwie spotkał się z wrogim przyjęciem, został wtrącony do więzienia, uznany za heretyka (stąd przydomek Apostata) i skazany na spalenie na stosie, ale zdołał uciec. W 1442 prawosławny synod w Moskwie ogłosił jego depozycję ze stanowiska metropolity (on sam używał tego tytułu aż do 1458). Papież Eugeniusz IV kreował go w 1439 roku kardynałem-prezbiterem SS. Marcelino e Pietro. 7 lutego 1451 awansował do rangi kardynała-biskupa diecezji podmiejskiej Sabina. W latach 1452-53 służył jako legat papieski w Konstantynopolu, gdzie 12 grudnia 1452 w kościele Hagia Sophia ogłosił unię Kościoła grecko-prawosławnego z rzymsko-katolickim. Po zdobyciu miasta przez Turków dostał się do niewoli, nie został jednak rozpoznany. Sprzedano go jako zwykłego niewolnika, udało mu się jednak uciec lub wykupić i przez Peloponez dostał się do Wenecji, a następnie powrócił do Rzymu. Resztę życia spędził działając w Kurii Rzymskiej i pełniąc szereg kościelnych funkcji, m. in. był administratorem apostolskim diecezji Cervia we Włoszech w latach 1451-55 oraz archidiecezji Nikozja na Cyprze od 1456 roku, a od roku 1458 tytularnym patriarchą Konstantynopola. Po śmierci kardynała Giorgio Fieschi w październiku 1461 został dziekanem Św. Kolegium Kardynałów. Zmarł w Rzymie.
- Исидор Киевский — митрополит Киевский и всея Руси с 1437 по 1442. Был кардиналом Римско-католической церкви. Действия Исидора, направленные на утверждение неприемлемой для Московского княжества Флорентийской унии, стали одной из причин фактического провозглашения в 1448 году автокефалии Московской Митрополии.
- Ісидо́р - Митрополит Київський і всієї Руси (1433—1458), Латинський патріарх Константинопольський (1458-62). Ісидор був греком за походженням і народився у Фессалоніках. До 1433 року був ігуменом монастиря на ім’я святого Димитрія в Константинополі, брав участь у посольстві імператора на Базельський Собор Католицької Церкви, де було ухвалено рішення про скликання спеціального собору для об’єднання Греко-Православної й Католицької Церков. Після смерті Фотія московський князь послав Іону на висвячення до Констонтинополя. Проте патріарх уже висвятив Ісидора на Київського митрополита. Це породило велику неприязнь Іони та московського духовенства до митрополита. На Литві в той час управляв православними єпархіями митрополіт Гарасим. Висвячення митрополита Ісидора Константинопольським патріархом Іосифом на руську митрополію мало певну мету – схилити росіян і українців до участі в Соборі по об’єднанню Церков. У Москві Ісидор був прийнятий неохоче, тому що на Московську митрополію вже був обраний інший кандидат, з місцевих, якого відправили у Константинополь для возведення в сан. Прибувши до Москви, Ісидор відразу заговорив про майбутній Собор в Італії й висловив бажання поїхати на нього як представник Руської митрополії. Великий князь Василій Васильович Темний переконував Ісидора не їздити на латинську землю й навіть забороняв йому своєю владою. Нарешті, побачивши завзятість Ісидора, погодився, взявши з нього клятву, що той нічого не принесе від латинян і міцно стоятиме за Православ’я. Однак уже в Юр’єві (Дерпті) Ісидор став на бік латинян. На засіданнях Собору у Феррарі, а потім у Флоренції він був на боці латинян і підписав соборне визначення Церков. Від папи Ісидор одержав сан кардинала й звання «легата від ребра апостольського» для всіх північно-східних країн. Дорогою додому в Будині, Кракові та Львові він повідомляв про з’єднання Церков і проводив літургії в латинських храмах. 1441 року, коли він повернувся з Італії в Москву, перед ним несли латинський хрест. На першій літургії, яку проводив сам митрополит, на єктеніях замість східних патріархів поминали папу Євгенія I. Після закінчення служби архідиякон став читати з амвона визначення Флорентійського Собору. Прихожани мовчали, але великий князь виступив із викривальним словом. Він назвав Ісидора вовком-хижаком, лжепастирем, єретиком, згубником християнських душ і наказав посадити його у в’язницю в Чудов монастир. Потім скликав Собор ієрархів для розгляду Флорентійських соборних постанов. Останні були визнані противними Православному вченню. Було вирішено закликати Ісидора до каяття й виправлення, але даремно: з ув’язнення він встиг утекти у Твер, а звідти через Литву пробрався в Рим, де одержав місце в раді кардиналів. Ісидор був учасником оборони Константинополя 1453 року. Під час перебування у Константинополі короткий час був Патріархом Константинопольським (як Ісидор ІІ). Після падіння Константинополя втік з полону та повернувся до Риму. Тут він був призначений єпископом Сабіна (Diocese of Sabina-Poggio Mirteto. 1458 року Римський Папа Пій II надав йому титул Латинського патріарха Константинопольського та архієпископа Кіпру. 1458 року - зрікся титулу митрополита Київського та всієї Руси. З жовтня 1461 року - був деканом Священної Колегії кардиналів. Помер у Римі, за одними джерелами, 27 квітня 1463 року, за іншими – 1472 року. Похований у Ватиканській базиліці. Це був останній митрополит, обраний і поставлений для всієї Русі в Константинополі. Після цього московська митрополія відділилась від київською, і в Москві почали обирати митрополитів без погодження та благословення в патріарха. 1458 року Константинопольський патріарх реорганізував Київську митрополію та надав українським митрополитам титул Київські, Галицькі та всієї Руси.
|
| rdfs:comment
|
- Isidore of Kiev, also known as Isidore of Thessalonica was a Greek Metropolitan of Kiev, cardinal, humanist, and theologian. He was one of the chief Eastern defenders of reunion at the time of the Council of Florence,.
- Isidor von Kiew bzw. Isidoros, in Süd- und Westeuropa auch bekannt als Isidor von Thessaloniki, war ein griechischer Kirchenpolitiker im 15. Jahrhundert und Anhänger der Kirchenunion von Florenz.
- Isidoro de Kiev, también conocido como Isidoro de Salónica fue Metropolitano de Kiev, cardenal, humanista, y teólogo. Fue uno de los principales defensores orientales de la reunión de la iglesia católica y la ortodoxa en el Concilio de Florencia.
- Isidore de Kiev (surnommé Isidore l'Apostat par ses adversaires) est métropolite de Moscou de 1437 à 1441. Alors que Constantinople était menacée par les Turcs, il tenta une réconciliation entre l'Église catholique et l'Église orthodoxe, mais fut dénoncé par les autres évêques russes. Il fut aussi doyen du Collège des cardinaux. Il meurt à Rome le 27 avril 1463.
- Fu promotore dell'unione fra Chiesa ortodossa e cattolica nella permanenza del rito orientale, espresso dalla Chiesa uniate. Metropolita di Mosca e di tutta la Russia, dopo la sua morte fu ricordato dal clero ortodosso russo antiromano e dai grandi principi come "Isidoro l'Apostata", poiché aveva promosso con convinzione l'unione tra la Chiesa di Roma e quella ortodossa in cambio dell'aiuto militare a Costantinopoli, accordo mal sopportato da gran parte del clero russo.
- Isidor av Thessalonika var en av Den katolske kirkes kardinaler. Han var også ortodoks metropolitt av Kiev, og var blant de som ivrig arbeidet for en union mellom den ortodokse krike og den katolske kirke. Hans nasjonalitet er uviss, og han er blitt beskrevet både som bulgar og som greker. Hens hans utdannelse var i sin helhet gresk. Han var munk i Konstantinopel, og ble der hegumenos i St. Demetrius-klosteret.
- Izydor ukr. : Ісидор, przez Rosjan zwany "apostatą" – grecki duchowny, kardynał, w latach 1437-1442 prawosławny metropolita Kijowa i Wszechrusi (tytularny aż do 1458 roku; ponieważ od XIV wieku faktyczna siedziba kijowskich metropolitów mieściła się w Moskwie niekiedy nazywany jest metropolitą Moskwy). Zwolennik podporządkowania się Rzymowi w zamian za pomoc militarną dla Konstantynopola przeciwko Ottomanom.
- Исидор Киевский — митрополит Киевский и всея Руси с 1437 по 1442. Был кардиналом Римско-католической церкви.
- Ісидо́р - Митрополит Київський і всієї Руси (1433—1458), Латинський патріарх Константинопольський (1458-62). Ісидор був греком за походженням і народився у Фессалоніках.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
