The Ingaevones or Ingvaeones, as described in Tacitus's Germania, written c. 98 CE, were a West Germanic cultural group living along the North Sea coast in the areas of Jutland, Holstein, Frisia and the Danish islands, where they had by the first century BCE become further differentiated to a foreigner's eye into the Frisians, Saxons, Jutes and Angles. The postulated common group of closely related dialects of the Ingvaeones is called Ingvaeonic or North Sea Germanic.

PropertyValue
dbpedia-owl:thumbnail
dbpprop:abstract
  • The Ingaevones or Ingvaeones, as described in Tacitus's Germania, written c. 98 CE, were a West Germanic cultural group living along the North Sea coast in the areas of Jutland, Holstein, Frisia and the Danish islands, where they had by the first century BCE become further differentiated to a foreigner's eye into the Frisians, Saxons, Jutes and Angles. The postulated common group of closely related dialects of the Ingvaeones is called Ingvaeonic or North Sea Germanic. Tacitus' source categorized the Ingaevones near the ocean as one of the three tribal groups descended from the three sons of Mannus, son of Tuisto, progenitor of all the Germanic peoples, the other two being the Hermiones and the Istaevones. According to Rafael von Uslar, this threefold subdivision of the West Germanic tribes corresponds to archeological evidence from Late Antiquity. Pliny ca 80 CE in his Natural History (IV.99) lists the Ingvaeones as one of the five Germanic confederations, the others being the Vandili, the Istvaeones, the Hermiones and another group he does not name. According to him, the Ingvaeones were made up of Cimbri, Teutons, and Chauci. Stripped of its Latin ending, the Ingvaeon are the Ingwine, "friends of Ing" familiar from Beowulf, where Hrothgar is "Lord of the Ingwine"—whether one of them or lord over them being ambiguous. Ing, the legendary father of the Ingaevones/Ingvaeones derives his name from a posited proto-Germanic *Ingwaz, signifying "man" and "son of", as Ing, Ingo, or Inguio, son of Mannus. This is also the name applied to the Viking era deity Freyr, known in Sweden as Yngvi-Freyr and mentioned as Yngvi-Freyr in Snorri Sturluson's Ynglinga saga. Jacob Grimm, in his Teutonic Mythology considers this Ing to have been originally identical to the obscure Scandinavian Yngvi, eponymous ancestor of the Swedish royal house of the Ynglinga, the "Inglings" or sons of Ing. Ing appears in the set of verses composed about the ninth century and printed under the title The Old English Rune Poem by George Hickes in 1705: Ing wæs ærest mid Est-Denum Gesewen secgum, oth he siddan est Ofer wæg gewat; wæn æfter ran; Thus heardingas thone hæle nemdun. An Ingui is also listed in the Anglo-Saxon royal house of Bernicia. and was probably once seen as the progenitor of all Anglian kings. Since the Ingaevones form the bulk of the Anglo-Saxon settlement in Britain, they were speculated by Noah Webster to have given England its name, and Grigsby remarks that on the continent "they formed part of the confederacy known as the 'friends of Ing' and in the new lands they migrated to in the 5th and 6th centuries. In time they would name these lands Angle-land, and it is tempting to speculate that the word Angle was derived from, or thought of as a pun on, the name of Ing. " In the Trojan genealogy of Nennius of the Historia Brittonum, Mannus becomes "Alanus" and Ing, his son, becomes Neugio. The three sons of Neugio are named Boganus, Vandalus, and Saxo—from whom came the peoples of the Bogari, the Vandals, and the Saxons and Thuringii.
  • Als Ingaevonen wird nach den antiken römischen Schriftstellern Plinius der Ältere und Publius Cornelius Tacitus eine Gruppe von germanischen Stämmen bezeichnet, die an der Nordsee ("proximi oceano") wohnten. Vielfach werden damit die Angeln, Chauken, Friesen, Sachsen, Warnen, Jüten, Kimbern und Teutonen identifiziert.
  • Nella Germania Tacito, gli Ingaevones (italianizzato in Ingveoni, Ingaevoni o Ingevoni) sono uno dei tre gruppi nei quali si ripartivano i Germani occidentali, accanto a Istaevones e Herminones. La storiografia moderna ha identificato gli Ingaevones con le tribù germaniche stanziate lungo le coste del Mare del Nord e sulle piccole isole adiacenti. Tra le varie tribù, degli Ingaevones facevano parte in particolare Frisoni, Angli, Sassoni e Juti.
  • インガエウォネース族（インガエウォネス族、インガエオネース族、イングヴェオーネス族とも）(Ingaevones、Ingvaeones は、北海沿岸にいた古い民族である。またゲルマン語の方言においては「北海沿岸グループ」とも呼ばれる、西ゲルマン語グループに属する民族である。 彼らの名前はタキトゥスの『ゲルマニア』（98年頃）に述べられている。そこでは、大地の子であるトゥイストー神の息子のマンヌスの3人の息子から生じた3つの民族のうちの1つに分類されている。 彼らはユトランド半島、ホルシュタイン、フリースラント、およびデンマークの島といった地域へ移動して、およそ紀元前1000年から紀元前500年の間には、大多数の北ゲルマングループ（スカンディナヴィアグループ）とは別になったであろうと考えられている。 さらに彼らは紀元前50年頃には、フリース族、サクソン族、ジュート族、アングリー（アングル）族にと分かれていった。 インガエウォネース族が一般的に使用していたと考えられている言語は、「Ingvaeonic」、または北海沿岸グループ と呼ばれている。 大プリニウスが80年頃に記した『博物誌』のIV章99節では、インガエウォネース族が5つのゲルマン語派集団の1つだと述べられている。他の4つの民族は、ヴァンダル族、イスタエウォネース族（イスタエウォネス族とも。en）、ヘルミノーネース族（ヘルミノネス族とも。en）と、彼が名前をつけなかったグループである。また、インガエウォネース族はキンブリー族、テウトニ（テウトネス）族、およびカウキー族から成り立っていたという。 冒頭に述べたように、インガエウォネース族はタキトゥスの『ゲルマニア』でも記述されている。沿岸にいる3つのゲルマン民族集団の1つとしてインガエウォネース族の名が挙げられている。他の2集団はヘルミノーネース族とイスタエウォネース族である。 Rafael von Uslar によると、西ゲルマン語グループのこの3つの分別は、300年頃から600年頃にかけての時代の考古学的な証拠と一致する。 インガエウォネース族の伝説的な父祖は、マンヌスの息子のイングワズ（イング、インゴ、インギオ とも）と名付けられている。 ヤーコプ・グリムの著書『Teutonic Mythology』をはじめ、多くの研究者は、このイングを、実態のはっきりしない北欧の神ユングヴィ（スウェーデン王家の祖とされるユングリング家の祖）と同一の存在だったと考えている。 Ingui という名前は、アングロ・サクソン族が建てたバーニシアの王家の王の名としても記載されている。 インガエウォネース族から分かれたアングロ・サクソン族がブリテン島で多くの居留地を作った頃から、彼らはそれらの居住地を「イングランド」と呼んだ。 イングイはまた、ヴァイキング時代に北欧神話の神フレイに与えられた名前でもある。 ネンニウスの著書において、MannusがAlanusへ、Nannusの息子IngioもしくはInguioがNeugioへ転化するのを見ることができる。 ここでは、Neugioの3人の息子は、Bogari、Vandals、そしてSaxonsとTarincgiの人々に由来して、Boganus、Vandalus、そしてSaxoと名付けられている。
  • De Ingvaeones (Ingweonen), ook Ingaevones en Noordzeegermanen, is een verzamelnaam voor de Germaanse stammen die met name langs de Noordzeekust leefden. De indeling komt uit het boek Germania van Tacitus, die naast de Ingvaeones de Irminones en de Istvaeones als groeperingen binnen de West-Germanen noemde. Tot de Ingvaeones behoorden de Angelen, Friezen, Jutten en de Saksen. Het contact tussen al deze stammen was dusdanig dat ontwikkelingen gedeeld werden; er was sprake van een gezamenlijke culturele identiteit die pas na de volksverhuizingen uit elkaar zou lopen. De zogenaamde Ingvaeoonse talen zijn een familie van talen die enkele gemeenschappelijke kenmerken hebben.
  • Файл:Europa60AD. jpeg Европа, 60 г н.  э. Ингевоны (Ingävonen, Ingväonen, древнегерм. Ingwiaiwen) — согласно Плинию и Тациту одна из больших групп германских племён. Уже в IV веке до н.  э. греческий путешественник Пифей рассказывал об ингевонах как о жителях побережья Северного моря.
  • Ingvaeonerna var, enligt den romerske historieskrivaren Tacitus, ett forngermanskt folkslag centrerad kring Danmark och norra Tyskland.
  • Інгевони (Ingävonen, Ingväonen, древньогерм. Ingwiaiwen) — одна з культурних груп західних германців. Вже в IV столітті до н. е. грецький мандрівник Піфей розповідав про інгевонів як про жителів, що жили на берегах Північного моря.
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:reference
rdf:type
rdfs:comment
  • The Ingaevones or Ingvaeones, as described in Tacitus's Germania, written c. 98 CE, were a West Germanic cultural group living along the North Sea coast in the areas of Jutland, Holstein, Frisia and the Danish islands, where they had by the first century BCE become further differentiated to a foreigner's eye into the Frisians, Saxons, Jutes and Angles. The postulated common group of closely related dialects of the Ingvaeones is called Ingvaeonic or North Sea Germanic.
  • Als Ingaevonen wird nach den antiken römischen Schriftstellern Plinius der Ältere und Publius Cornelius Tacitus eine Gruppe von germanischen Stämmen bezeichnet, die an der Nordsee ("proximi oceano") wohnten. Vielfach werden damit die Angeln, Chauken, Friesen, Sachsen, Warnen, Jüten, Kimbern und Teutonen identifiziert.
  • Nella Germania Tacito, gli Ingaevones (italianizzato in Ingveoni, Ingaevoni o Ingevoni) sono uno dei tre gruppi nei quali si ripartivano i Germani occidentali, accanto a Istaevones e Herminones. La storiografia moderna ha identificato gli Ingaevones con le tribù germaniche stanziate lungo le coste del Mare del Nord e sulle piccole isole adiacenti. Tra le varie tribù, degli Ingaevones facevano parte in particolare Frisoni, Angli, Sassoni e Juti.
  • De Ingvaeones (Ingweonen), ook Ingaevones en Noordzeegermanen, is een verzamelnaam voor de Germaanse stammen die met name langs de Noordzeekust leefden. De indeling komt uit het boek Germania van Tacitus, die naast de Ingvaeones de Irminones en de Istvaeones als groeperingen binnen de West-Germanen noemde. Tot de Ingvaeones behoorden de Angelen, Friezen, Jutten en de Saksen.
  • Файл:Europa60AD. jpeg Европа, 60 г н.  э. Ингевоны (Ingävonen, Ingväonen, древнегерм. Ingwiaiwen) — согласно Плинию и Тациту одна из больших групп германских племён. Уже в IV веке до н.  э. греческий путешественник Пифей рассказывал об ингевонах как о жителях побережья Северного моря.
  • Ingvaeonerna var, enligt den romerske historieskrivaren Tacitus, ett forngermanskt folkslag centrerad kring Danmark och norra Tyskland.
  • Інгевони (Ingävonen, Ingväonen, древньогерм. Ingwiaiwen) — одна з культурних груп західних германців. Вже в IV столітті до н. е. грецький мандрівник Піфей розповідав про інгевонів як про жителів, що жили на берегах Північного моря.
rdfs:label
  • Ingaevones
  • Ingaevonen
  • Ingaevones
  • インガエウォネース族
  • Ingvaeones
  • Ингевоны
  • Ingvaeoner
  • Інгевони
owl:sameAs
skos:subject
foaf:depiction
foaf:page
is dbpprop:furtherProperty of
is dbpprop:redirect of
is owl:sameAs of