| dbpprop:abstract
|
- Iatrochemistry (or chemiatry) is a branch of both chemistry and medicine. Having its roots in alchemy, iatrochemistry seeks to provide chemical solutions to diseases and medical ailments. This area of science has fallen out of use since the rise of modern medical practices. However, iatrochemistry was popular between 1525 and 1660, especially in Flanders. Its most notable leader was Paracelsus, an important Swiss alchemist of the 16th century. Iatrochemists believed that physical health was dependent on a specific balance of bodily fluids. Alchemists used plant products and arsenic to treat diseases. The medical chemistry of the 1500s and 1600s gained the name iatrochemistry, coming from the Greek word for physician.
- Die Iatrochemie - abgeleitet von griechisch: ιατρός (iatrós = Arzt) und χημεία (chemeia = wörtlich »die Kunst der gießerei«) - und auch als Chemiatrie, Chemiatrik oder Chymiatrie bezeichnet, ist eine von Paracelsus im 16. Jahrhundert begründete medizinische Schule. Paracelsus unternahm den Versuch, einen genauen Zusammenhang zwischen einem Medikament und der Krankheit, die damit behandelt wurde herzustellen. Dazu formulierte er seine Lehre vom Mikrokosmos - der Mensch - und Macrokosmos - seine Umwelt. Beides bestünde aus den gleichen Substanzen und deshalb entstünde die Krankheit, wenn das "äussere" Mineral seinen Zwilling im Körper entzündet und so die Krankheit zum Ausbruch bringt. Die Behandlung bestand darin, aus dem verursachenden Mineral ein Heilmittel herzustellen und es dem Patienten zu verabreichen. Die Herstellung dieser Heilmittel erfolgte mit alchemistischen Methoden, von Paracelsus auch Spagyrik genannt. Diese Lehre konnte sich nicht durchsetzten, weil aus seinen Schriften nicht hervorging, wie eine Krankheit genau ihrer mineralischen Ursache zuzuordnen sei. Johan Baptista van Helmont (1577–1644) versuchte diese Theorie weiter zu entwickeln, scheiterte aber an demselben Problem. Die Rezepturen des Paracelsus waren wirksam und setzten sich durch, die Theorie dazu allerdings nicht. Die Forschungsergebnisse von Van Helmont führten allerdings zur Entstehung der Iatrochemischen Schule im 16. und 17. Jahrhundert, mit den Exponenten Franciscus Sylvius (1614–1672) und Thomas Willis (1621–1675). Sie reformulierten die galenische Lehre der Gegensätze in chemischer Terminologie als "Säure" und "Alkali" und versuchten Physiologie und Pathogenese anhand dieser chemischer Gegensätze zur erklären. Erste Lehrstühle für Iatrochemie an deutschen Universitäten wurden im 17. Jahrhundert eingerichtet: 1609: Berufung von Johannes Hartmann zum Professor der Chymiatrie an der Universität Marburg. 21. Februar 1641: Berufung von Werner Rolfinck zum Professor für Iatrochemie an der Universität Jena Wichtige frühe Vertreter der Iatrochemie waren van Helmont sowie Martin Ruland Vater und Sohn. Im Laufe des 17. Jahrhunderts stellte insbesondere Sylvius die Iatrochemie auf eine rationalere Basis. Die Verknüpfung der Chemie mit der Medizin bzw. Pharmazie wurde erst im 18. Jahrhundert gelockert. Im Jahr 1750 wurde an der schwedischen Universität von Uppsala der neu eingerichtete Lehrstuhl für Chemie in der Philosophischen Fakultät eingerichtet, sehr zum Missfallen der Mitglieder der Medizinischen Fakultät der Universität von Uppsala. Hintergrund für diese Entscheidung waren wirtschaftliche Interessen: man versprach sich mehr wirtschaftlichen Nutzen von einer wissenschaftlichen Unterstützung des Bergbaus. Auch seitens der Medizin wurde die Iatrochemie zunehmend durch die insbesondere durch Boerhaave in Holland, Hoffmann in Deutschland und Sydenham in England vertretene rationell-empirische Medizin verdrängt.
- La iatroquímica es una rama de la química y la medicina. Teniendo sus bases en la alquimia, la iatroquímica busca encontrar explicaciones químicas a los procesos patológicos y fisiológicos del cuerpo humano, y proporcionar tratamientos con sustancias químicas. Se la puede considerar como la precursora de la bioquímica. Esta área de la ciencia ha quedado obsoleta desde el comienzo de las prácticas médicas modernas. Sin embargo, la iatroquímica fue popular entre los años 1525 y 1660, especialmente en Flandes. Su líder más connotado y fundador fue Paracelsus, un alquimista suizo del siglo XVI. Los iatroquímicos creían que la fisiología dependía del balance de fluídos corporales específicos.
- Iatrokemia on erityisesti lääkaineita ja lääketiedettä käsitellyt kehittyneempi alkemian haara, joka sai alkunsa 1500-luvun alussa. Sen keskeinen vaikuttaja oli Paracelsus (1493-1541). Hänen mukaansa alkemian tuli käsitellä kaikkia prosesseja, joissa aine muuttaa muotoaan – ei siis pelkästään metallin transmutaatioita. Paracelsuksen työt alkoivat ilmestyä kirjoina vasta kymmeniä vuosia hänen kuolemansa jälkeen. Ne innoittivat myös muita iatrokemian pariin ja tuottamaan sitä käsittelevää kirjallisuutta. Iatrokemian ansiona voidaan pitää kemian tuloa osaksi Eurooppalaisen lääketieteen opetusta. Iatrokemia nosti kemian akateemista arvostusta. Muita merkittäviä iatrokemistejä olivat. , Georgius Agricola (tunnettiin myös Georg Bauerina) (1494-1555) De Re Metallica julkaistu 1556 Vannuccio Biringuccion (1480-1539) De Le Pirotechnia julkaistu 1540 Lazarus Erckerin (?)-(1593) Treatise on Ores and Assaying julkaistu 1594
- Jatrochemia (gr. iatrós - lekarz, chemia), alchemia lekarska - kierunek panujący w alchemii od XVI do XVIII wieku, mówiący że głównym zadaniem chemii jest odkrywanie nowych leków. Czołowym propagatorem jatrochemii był Paracelsus. Wprowadził on do lecznictwa alkohol, sole arsenu, miedzi, ołowiu i srebra oraz opracował reguły dawkowania leków.
- Ятрохимия — направление химической науки XVI и XVII вв. , стремившееся поставить химию на службу медицине. Главная цель — приготовление лекарств. Зарождение и развитие ятрохимии, получившей наибольшее распространение в Германии и Нидерландах, связано с деятельностью Парацельса, Я. Б. ван Гельмонта, врача и анатома Ф. Боэ (Сильвиуса, 1614-72), сформулировавшего основные положения ятрохимии и открывшего при Лейденском университете первую химическую лабораторию для анализов. Представители ятрохимии уделяли особое внимание изучению процессов пищеварения, а также половых и других желёз; различали "кислотные" и "щелочные" болезни. По существу, ятрохимия подводила научную (химическую) основу под теорию гуморальной патологии. Критикуя ятрохимию, Р. Бойль указывал, что химия имеет самостоятельную задачу "определения состава веществ, что позволит обогатить и медицину". Сыграв положительную роль в борьбе с догмами схоластической средневековой медицины, ятрохимия во 2-й половине XVIII-го века перестала существовать как направление в медицине.
- Ятрохі́мія — напрям у природничих науках та медицині 16-18 вв. , представники якого розглядали процеси, що відбуваються в організмі, як хімічні явища, хвороби — як результат порушення хімічної рівноваги і ставили задачу пошуку хімічних засобів їх лікування. Зародження і розвиток ятрохімії, яка набула найбільшого поширення у Німеччині та Нідерландах, пов'язане з діяльністю Парацельса, Я. Б. ван Гельмонта, лікаря й анатома Ф. Бое (Сільвіуса, 1614-72), який сформулював основні положення ятрохімії і відкрив при Лейденському університеті першу хімічну лабораторію для аналізів. Представники ятрохімії приділяли особливу увагу вивченню процесів травлення, а також статевих та інших залоз; розрізняли "кислотні" і "лужні" хвороби. Власне кажучи, ятрохімія підводила наукову (хімічну) основу під теорію гуморальної патології. Критикуючи ятрохімію, Р. Бойль вказував, що хімія має самостійну задачу "визначення складу речовин, що дозволить збагатити і медицину". Зігравши позитивну роль у боротьбі з догмами схоластичної середньовічної медицини, ятрохімія у 2-й половині 18 ст. перестала існувати як напрямок у медицині. Див. також: Ятромеханіка
|
| rdfs:comment
|
- Iatrochemistry (or chemiatry) is a branch of both chemistry and medicine. Having its roots in alchemy, iatrochemistry seeks to provide chemical solutions to diseases and medical ailments. This area of science has fallen out of use since the rise of modern medical practices. However, iatrochemistry was popular between 1525 and 1660, especially in Flanders. Its most notable leader was Paracelsus, an important Swiss alchemist of the 16th century.
- Die Iatrochemie - abgeleitet von griechisch: ιατρός (iatrós = Arzt) und χημεία (chemeia = wörtlich »die Kunst der gießerei«) - und auch als Chemiatrie, Chemiatrik oder Chymiatrie bezeichnet, ist eine von Paracelsus im 16. Jahrhundert begründete medizinische Schule. Paracelsus unternahm den Versuch, einen genauen Zusammenhang zwischen einem Medikament und der Krankheit, die damit behandelt wurde herzustellen.
- La iatroquímica es una rama de la química y la medicina. Teniendo sus bases en la alquimia, la iatroquímica busca encontrar explicaciones químicas a los procesos patológicos y fisiológicos del cuerpo humano, y proporcionar tratamientos con sustancias químicas. Se la puede considerar como la precursora de la bioquímica. Esta área de la ciencia ha quedado obsoleta desde el comienzo de las prácticas médicas modernas.
- Iatrokemia on erityisesti lääkaineita ja lääketiedettä käsitellyt kehittyneempi alkemian haara, joka sai alkunsa 1500-luvun alussa. Sen keskeinen vaikuttaja oli Paracelsus (1493-1541). Hänen mukaansa alkemian tuli käsitellä kaikkia prosesseja, joissa aine muuttaa muotoaan – ei siis pelkästään metallin transmutaatioita. Paracelsuksen työt alkoivat ilmestyä kirjoina vasta kymmeniä vuosia hänen kuolemansa jälkeen.
- Jatrochemia (gr. iatrós - lekarz, chemia), alchemia lekarska - kierunek panujący w alchemii od XVI do XVIII wieku, mówiący że głównym zadaniem chemii jest odkrywanie nowych leków. Czołowym propagatorem jatrochemii był Paracelsus. Wprowadził on do lecznictwa alkohol, sole arsenu, miedzi, ołowiu i srebra oraz opracował reguły dawkowania leków.
- Ятрохимия — направление химической науки XVI и XVII вв. , стремившееся поставить химию на службу медицине. Главная цель — приготовление лекарств.
- Ятрохі́мія — напрям у природничих науках та медицині 16-18 вв. , представники якого розглядали процеси, що відбуваються в організмі, як хімічні явища, хвороби — як результат порушення хімічної рівноваги і ставили задачу пошуку хімічних засобів їх лікування.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
