| dbpprop:abstract
|
- A hermit is a person who lives to some greater or lesser degree in seclusion from society. In Christianity, the term was originally applied to a Christian who lives the eremitic life out of a religious conviction, namely the Desert Theology of the Old Testament (i.e. , the forty years wandering in the desert that was meant to bring about a change of heart). In the Christian tradition the eremitic life is an early form of monastic living that preceded the monastic life in the cenobium. The Rule of St Benedict (ch. 1) lists hermits among four kinds of monks. In addition to hermits that are members of religious orders, modern Roman Catholic Church law (canon 603) recognizes also consecrated hermits under the direction of their diocesan bishop as members of the Consecrated Life. Often, both in religious and secular literature, the term "hermit" is used loosely for anyone living a solitary life-style, including the misanthrope, and in religious contexts is sometimes assumed to be interchangeable with anchorite / anchoress (from the Greek ἀναχωρέω anachōreō, signifying "to withdraw", "to depart into the country outside the circumvallate city"), recluse and solitary. However, it is important to retain a clear distinction between the vocation of hermits and that of anchorites.
- Ein Eremit ist ein Mensch, der mehr oder weniger abgeschieden von der übrigen Gesellschaft lebt.
- Un ermitaño o eremita es una persona solitaria que rehuye la compañía de los demás. Ermita procede del latín eremīta que a su vez deriva del griego ἐρημίτης o de ἔρημος que significa «desierto». El ermitaño era el nombre dado desde el siglo III al V a los cristianos que, ya para huir de las persecuciones, y para entregarse con toda libertad a la vida contemplativa y penitente, se refugiaron en los desiertos de Tebaida y comarcas vecinas y sucesivamente a todos los que se retiraron a lugares solitarios. Se dice que el primer ermitaño fue Pablo, el egipcio que vivió noventa años en el desierto (desde 250 a 340) y después de él se citan a San Palemón, San Antonio Abad, San Jerónimo, San Pacomio, San Macario, Simón el estilita, etc. Originalmente el ermitaño era un monje que fijaba su misión en el cuidado y protección de una ermita dedicada a algún santo y, por lo general, en algún territorio despoblado y poco visitado. El retiro del ermitaño se consideraba parte de su vida espiritual y de su entrega cristiana. Según ciertas leyendasLaguna VentarrónArchivo:Falta. svgPaísArchivo:Flag of Bolivia. svg BoliviaRegiónArchivo:Flag of pando. svg PandoSuperficie2,5 km²Altitud185 msnm La laguna Ventarrón es una laguna amazónica ubicada al nor-oeste del departamento de La Paz, cerca del departamento de Pando, junto al río Madre de Dios, a una altura de 185 m y unas dimensiones de 2,32 km de largo por 1,44 km de ancho y una superficie de 2,5 km². La laguna tiene una orilla o costa de 6,5 kilómetros. en:Laguna Ventarrón algunos de estos eremitas eran encerrados voluntariamente en una sala situada en lo alto de las ermitas. Estas salas carecían de puertas o de algún otro medio para entrar o salir, únicamente poseían una ventana pequeña por la que entraba algo de luz y por la cual la gente le subía comida y bebida utilizando una polea. También se ha dado el nombre de ermitaños a ciertas órdenes religiosas como las de San Pablo, San Jerónimo o San Agustín. Los cartujos y los camaldulenses llevan igualmente vida eremítica.
- Erakko on yhteiskunnasta syrjään vetäytynyt ihminen. Sana tulee kreikan kielisestä sanasta erēmos, "aavikon asukkaat". Ortodoksisessa kirkossa erakoksi kutsutaan yleensä luostarin lähettyvillä yksin asuvaa henkilöä, joka on vetäytynyt maailmasta rukoilemaan ja kilvoittelemaan. Tällaiset erakot eivät kuitenkaan koskaan jätä maailmaa; he esimerkiksi osallistuvat säännöllisesti Herran Pyhään Ehtoolliseen. Tunnettuja erakkoja ovat olleet esimerkiksi Johannes Krysostomos, josta tuli myöhemmin Konstantinopolin piispa, sekä syyrialainen askeetikko Simeon Styliitta. Ihmiset saattavat erakoitua myös siksi, että ovat kyllästyneet elämään tai pettyneet ihmissuhteisiinsa. Nykyisessä urbaanissa yhteiskunnassa erakoituminen on helpompaa kuin agraariyhteiskunnassa. Kaupunkien kerrostaloasunnoista löydetään toisinaan vainajia, jotka ovat olleet kuolleina kuukausia tai jopa vuosia.
- L'ermite est une personne (le plus souvent un moine) qui a fait le choix d'une vie spirituelle dans la solitude et le recueillement. Les ermites étaient à l'origine appelés ', l'anachorétisme (ou érémitisme) étant l'opposé du cénobitisme. L'ermite partage le plus souvent sa vie entre la prière, la méditation et le travail; dans l'isolement volontaire, il est à la recherche ou à l'écoute de vérités supérieures ou de principes essentiels. L'expérience érémitique, dans sa composante spirituelle, s'approche souvent du mysticisme. Pour les chrétiens, l'ermite recherche la solitude et le silence pour faire un retour sur lui-même, lutter contre les tentations et trouver les conditions favorables pour rencontrer Dieu, à l'image du Christ qui s'est plusieurs fois retiré dans le désert pour prier.
- L'eremita (dal greco erémités, da érèmos, solitario) è una persona che vive solitaria in luoghi nascosti per pregare e mortificarsi.
- Eremita lub pustelnik (gr. ἐρημίτης eremites, żyjący na pustkowiu), osoba, która z pobudek religijnych wycofuje się z życia w społeczeństwie i decyduje się na życie w izolacji i celibacie. Poświęca się przede wszystkim modlitwie i życiu w ascezie. Utrzymuje się, jak to miało np. miejsce u zarania życia pustelniczego w Egipcie i Palestynie, z jałmużny i/lub rzemiosła. Pierwsi pustelnicy pojawili się w III wieku na terenach Egiptu i Palestyny. Niektórych pustelników otaczano niezwykłą czcią i odbywano pielgrzymki do ich pustelni. Radzono się ich w najróżniejszych sprawach duchowych. Eremici wywarli wpływ na tworzenie się zakonów o surowej regule takich jak karmelici i kartuzi oraz kameduli. Klasztor zakonników żyjących w odosobnieniu, pustelnia określana jest nazwą erem. Do kanonizowanych eremitów należą m. in. święty Kaloger, święty Roland i święty Wiwald.
- Um eremita ou ermitão é um indivíduo que, usualmente por penitência, religiosidade, misantropia ou simples amor à natureza, vive em lugar deserto, isolado. O local de sua morada é designado eremitério. Na história da Igreja Católica há um capítulo importante sobre os eremitas e o desenvolvimento da vida monástica, com destaque para Santo Antão do Deserto.
- Файл:Sadu Kathmandu Pashupatinath 2006 Luca Galuzzi. jpg Два «саду», индуистских отшельника, возле храма Пашупатинат в Катманду Файл:Ритритный дом. jpg место для отшельничества в буддизме Отше́льничество, анахоретство — аскетическое отречение по различным убеждениям от мирской жизни с максимальным ограничением внешних связей и удалением для жительства в пустынные места. Отшельничество как спорадическое явление существовало в религиях Индии, Китая, Японии и других стран Востока. В разное время встречались следующие типы нехристианской монашеской жизни: отшельники Сераписа в Египте; аскеты-буддисты; ессеи, жившие подобно монахам у Красного моря примерно в 150 г. до н. э. ; иудейские аскеты, называемые терапевтами, жившие неподалеку от Александрии; гностики неоплатоновского толка; аскеты-приверженцы бога Митры.
- Eremit, av grek. eremos 'ensam', eller eremia 'öken', är en person som frivilligt isolerar sig, vanligtvis av religiösa skäl. De bor ofta i grottor, skogar eller öknar, men även i kloster.
- Файл:OnuphriusByzantineIcon4thCentury. jpg Святий Онуфрій жив пустельников в пустелі у Верхньому Єгипті у 4 столітті Пусте́льник (самітник, затвірник відлюдник, анахорет, англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає "пустелю", "відлюдну землю", звідси "пустинножитель") — особа що живе в значній чи меншій мірі в усамітненні чи віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань. В християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богословя Старого Заповіту (40 років блукань древніх євреїв в пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їх сердець). В християнській традиції пустинножительство було ранньою формою чернечого життя що передувало чернечому життю в киновії. Правило Святого Венедикта (1 гол. ) перелічує пустельників серед 4 типів монахів. В додаток до пустельників, що є членами чернечих орденів, сучасні римо-католицькі канони (канон 603) визнають теж посвячених пустельників під керівництвом їхнього єпархіального єпископа як членів посвяченого життя.
- 隱士，隱居不仕之士。「士」，即知識分子，「非知識分子」則無所謂隱居不隱居。《易經》曰：「天地閉，賢人隱。」又曰：「遁世無悶。」又曰：「高尚其事。」……是「賢人隱」而不是一般人隱。不仕，不出名，終身在鄉村為農民，或遁跡江湖經商，或居於岩穴砍柴。 《辭海》解釋「隱士」是「隱居不仕的人」。《南史·隱逸》雲：隱士「須含貞養素，文以藝業。不爾，則與夫樵者在山，何殊異也。」又謂其「皆用宇宙而成心，借風雲以為氣」。
|
| rdfs:comment
|
- A hermit is a person who lives to some greater or lesser degree in seclusion from society. In Christianity, the term was originally applied to a Christian who lives the eremitic life out of a religious conviction, namely the Desert Theology of the Old Testament (i.e. , the forty years wandering in the desert that was meant to bring about a change of heart). In the Christian tradition the eremitic life is an early form of monastic living that preceded the monastic life in the cenobium.
- Ein Eremit ist ein Mensch, der mehr oder weniger abgeschieden von der übrigen Gesellschaft lebt.
- Un ermitaño o eremita es una persona solitaria que rehuye la compañía de los demás. Ermita procede del latín eremīta que a su vez deriva del griego ἐρημίτης o de ἔρημος que significa «desierto».
- Erakko on yhteiskunnasta syrjään vetäytynyt ihminen. Sana tulee kreikan kielisestä sanasta erēmos, "aavikon asukkaat". Ortodoksisessa kirkossa erakoksi kutsutaan yleensä luostarin lähettyvillä yksin asuvaa henkilöä, joka on vetäytynyt maailmasta rukoilemaan ja kilvoittelemaan. Tällaiset erakot eivät kuitenkaan koskaan jätä maailmaa; he esimerkiksi osallistuvat säännöllisesti Herran Pyhään Ehtoolliseen.
- L'ermite est une personne (le plus souvent un moine) qui a fait le choix d'une vie spirituelle dans la solitude et le recueillement. Les ermites étaient à l'origine appelés ', l'anachorétisme (ou érémitisme) étant l'opposé du cénobitisme. L'ermite partage le plus souvent sa vie entre la prière, la méditation et le travail; dans l'isolement volontaire, il est à la recherche ou à l'écoute de vérités supérieures ou de principes essentiels.
- L'eremita (dal greco erémités, da érèmos, solitario) è una persona che vive solitaria in luoghi nascosti per pregare e mortificarsi.
- Eremita lub pustelnik (gr. ἐρημίτης eremites, żyjący na pustkowiu), osoba, która z pobudek religijnych wycofuje się z życia w społeczeństwie i decyduje się na życie w izolacji i celibacie. Poświęca się przede wszystkim modlitwie i życiu w ascezie. Utrzymuje się, jak to miało np. miejsce u zarania życia pustelniczego w Egipcie i Palestynie, z jałmużny i/lub rzemiosła. Pierwsi pustelnicy pojawili się w III wieku na terenach Egiptu i Palestyny.
- Um eremita ou ermitão é um indivíduo que, usualmente por penitência, religiosidade, misantropia ou simples amor à natureza, vive em lugar deserto, isolado. O local de sua morada é designado eremitério. Na história da Igreja Católica há um capítulo importante sobre os eremitas e o desenvolvimento da vida monástica, com destaque para Santo Antão do Deserto.
- Файл:Sadu Kathmandu Pashupatinath 2006 Luca Galuzzi. jpg Два «саду», индуистских отшельника, возле храма Пашупатинат в Катманду Файл:Ритритный дом.
- Eremit, av grek. eremos 'ensam', eller eremia 'öken', är en person som frivilligt isolerar sig, vanligtvis av religiösa skäl. De bor ofta i grottor, skogar eller öknar, men även i kloster.
- Файл:OnuphriusByzantineIcon4thCentury. jpg Святий Онуфрій жив пустельников в пустелі у Верхньому Єгипті у 4 столітті Пусте́льник (самітник, затвірник відлюдник, анахорет, англ. hermit, лат. eremita з грец.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
