| dbpprop:abstract
|
- Henry Wadsworth Longfellow (February 27, 1807 – March 24, 1882) was an American educator and poet whose works include "Paul Revere's Ride", The Song of Hiawatha, and "Evangeline". He was also the first American to translate Dante Alighieri's The Divine Comedy and was one of the five members of the group known as the Fireside Poets. Longfellow was born in Portland, Maine, then part of Massachusetts, and studied at Bowdoin College. After spending time in Europe he became a professor at Bowdoin and, later, at Harvard College. His first major poetry collections were Voices of the Night (1839) and Ballads and Other Poems (1841). Longfellow retired from teaching in 1854 to focus on his writing, living the remainder of his life in Cambridge, Massachusetts, in a former headquarters of George Washington. His first wife, Mary Potter, died in 1835 after a miscarriage. His second wife, Frances Appleton, died in 1861 after sustaining burns from her dress catching fire. After her death, Longfellow had difficulty writing poetry for a time and focused on his translation. He died in 1882. Longfellow predominantly wrote lyric poems which are known for their musicality and which often presented stories of mythology and legend. He became the most popular American poet of his day and also had success overseas. He has been criticized, however, for imitating European styles and writing specifically for the masses.
- Henry Wadsworth Longfellow war ein amerikanischer Schriftsteller, Lyriker, Übersetzer und Dramatiker.
- Henry Wadsworth Longfellow byl americký básník, mezi jehož díla patří Paul Revere's Ride, A Psalm of Life, The Song of Hiawatha a Evangeline. Je také autorem prvního amerického překladu Dantovy Božské komedie a jedním ze členů literární skupiny známé pod názvem Fireside Poets.
- Henry Wadsworth Longfellow fue un poeta estadounidense que escribió trabajos que aún hoy siguen gozando de fama popular, entre los que están The Song of Hiawatha, Paul Revere's Ride y Evangeline. También escribió la primera traducción americana de la Divina Comedia de Dante Alighieri y fue uno de los cinco miembros del grupo conocido como los Fireside Poets (Poetas hogareños). Nació en Maine, vivió la mayor parte de su vida en Cambridge, Massachusetts, en una casa ocupada durante la Revolución Americana por el general George Washington y sus mandos.
- Henry Wadsworth Longfellow oli yhdysvaltalainen runoilija ja professori. Longfellow syntyi Portlandissa Mainessa. Hänen isänsä oli lakimies ja isoisänsä Yhdysvaltain itsenäisyyssodan kenraali ja kongressin jäsen Peleg Wadsworth. Hänet pantiin vain kolmivuotiaana yksityiseen dame schooliin ja kuusivuotiaana hän pääsi Portland Academyyn. Oppilaana hän oli innokas ja oppi sujuvasti latinaa. Ensimmäisen runonsa hän julkaisi lehdessä vuonna 1820. Longfellow oli akatemiassa aina nelitoistavuotiaaksi mutta vietti kesänsä isoisän maatilalla Hiramin lähellä. Syksyllä 1822 viisitoistavuotiaana hän lähti Bowdoin Collegeen, jonka perustajia hänen isoisänsä oli ollut. Longfellow opiskeli kirjallisuutta ja julkaisi säännöllisesti runoja. Hän ystävystyi myös Nathaniel Hawthornen kanssa. Valmistuttuaan 1825 hänelle tarjottiin professorin paikkaa yliopistossaan. Keväällä 1826 hän lähti kuitenkin kiertomatkalle Eurooppaan. Se kesti kolmisen vuotta ja kierrettyään Ranskan, Espanjan, Italian, Saksan, Ranskan ja Englannin kautta hän palasi Yhdysvaltoihin 1829. Yliopistossa hän kirjoitti ranskan, italian ja espanjan kielen oppikirjat sekä matkakertomuksen Outre-Mer: A Pilgrimage Beyond the Sea. Longfellow meni naimisiin Mary Storer Potterin kanssa 1831. Hänelle tarjottiin paikkaa Harvard Collegesta, ja Longfellow matkusti jälleen ulkomaille vuodeksi. Mary sai tällä välin keskenmenon ja kuoli marraskuussa 1835 ennen Longfellow'n paluuta. Myöhemmin Longfellow alkoi kosiskella teollisuusmies Nathan Appletonin tytärtä Frances "Fanny" Appletonia. Frances ei ollut aluksi kiinnostunut, mutta seitsemän vuoden jälkeen Longfellow sai häneltä 1843 kirjeen, jossa hän suostui avioon. Häät järjestettiin pian ja pariskunta sai kuusi lasta. Toisen matkakertomuksensa Hyperion, a Romance hän julkaisi 1839. Hänen aikaiset runokokoelmansa Voices of the Night ja Ballads and Other Poems tekivät hänestä suositun. Elinaikanaan merkittävimmän teoksensa Evangeline, A Tale of Acadie hän julkaisi 1847. Se on tyyliltään kreikan ja latinan klassikkoja muistuttava tarina Acadiasta brittikuvernöörin määräämän väestön pakkosiirron ajalta. Longfellow jätti yliopiston 1854 omistautuakseen kokonaan kirjailijanuralle. Hän siirtyi eeppisen runouteen teoksellaan Laulu Hiawathasta (The Song of Hiawatha, 1855), joka kertoo ojibway-kansan kohtaloista. Longfellow kuvasi teosta "intiaanien eddaksi" ja se on kirjoitettu samaan runomittaan kuin Kalevala. Longfellow ei ikinä tunnustanut Kalevala-yhteyttä, ja se jäi tutkijoiden kiistelyn kohteeksi 1960-luvulle asti. Todennäköisesti Longfellow sai vaikutteita Kalevalan saksannoksesta. Tunnettuihin runoihin kuuluu The Children's Hour, joka on usein mainittu suosituimmaksi yhdysvaltalaiseksi runoksi. Kuumana päivänä heinäkuussa 1861 Fanny sai kuolettavia palovammoja, kun hänen vaatteensa syttyivät tuleen, ja häntä pelastanut Longfellow paloi niin pahasti, ettei päässyt osallistumaan hautajaisiin. Longfellow järkyttyi tapahtuneesta ja turvautui laudanumiin ja eetteriin. Longfellow oli kriitikkojen suosiossa, mutta myöhemmin äänet alkoivat muuttua. Häntä ennen ylistänyt Edgar Allan Poe syytti häntä jäljittelystä, etenkin Alfred Tennysonin matkimisesta. Myös Margaret Fuller arvioi häneltä puuttuvan voimallisuutta ja mielikuvitusta. Runoilija Walt Whitman piti Longfellow'ta eurooppalaisten muotojen matkijana. Sen sijaan Lontoossa, jossa London Quarterly Review tuomitsi kaiken amerikkalaisrunouden, Longfellow'ta pidettiin yhtenä "kahdesta tai kolmesta poikkeuksesta. " Arvosteluista huolimatta Longfellow'sta tuli aikansa suosituin runoilija. Hänen 70-vuotissyntymäpäiväänsä juhlittiin paraatein ja puhein. Viimeiset vuotensa hän vietti kääntämällä Dante Alighierin Jumalaista näytelmää. Täydellistääkseen käännöksen hän kutsui vuodesta 1864 keskiviikkoisin ystäviään arvioimaan käännöstä. Useimmin vieraisilla kävivät William Dean Howells, James Russell Lowell ja Charles Eliot Norton. Keväällä 1882 Longfellow sairastui. Hän hoiti ankaria vatsakipujaan oopiumilla ja kuoli peritoniittiiin 24. maaliskuuta 1882.
- Henry Wadsworth Longfellow est un poète américain, auteur de nombreux poèmes encore célèbres aux États-Unis, tels que The Song of Hiawatha ou Evangeline. Il passa l'essentiel de son existence à Cambridge, près de l'université d'Harvard.
- Fájl:Henry Wadsworth Longfellow - Project Gutenberg eText 16786. jpg 250px Henry Wadsworth Longfellow amerikai költő, egyetemei tanár. Első jelentősebb verseskötetei a Voices of the Night (1839) és a Ballads and Other Poems (1841) voltak. 1854-ben felhagyott a tanítással és az írásnak szentelte életét. Innentől fogva a Massachusettes állambeli Cambridge városában élt. Második felesége, Frances Appleton halála után (1861) már csak fordításokat készített.
- Longfellow fu il più famoso poeta della scena del New England nell''800 e scrisse numerose opere tra cui Evangeline e Il faro. Fu un acceso promotore dell'abolizione della schiavitù negli anni prima e durante la Guerra Civile Americana insieme ad altri intellettuali che gravitavano nell'orbita di Harvard e soprattutto all'allora Governatore del Massachussets John Andrew. Intorno al 1862 diede vita insieme ai letterati James Lowell, Oliver W. Holmes e George Washington Greene al cosiddetto "Circolo Dante" atto a promuovere la conoscenza della Divina Commedia di Dante Alighieri negli Stati Uniti. Insieme ai suoi colleghi del circolo, Longfellow ne portò a termine la prima traduzione statunitense in inglese nel 1867. Da allora il successo dell'opera di Dante in America fu costante ed in seguito il Circolo diventò la "Dante Society", una delle più famose associazioni di dantisti nel mondo.
- ヘンリー・ワーズワース・ロングフェロー（Henry Wadsworth Longfellow, 1807年2月27日 - 1882年3月24日）は、アメリカ合衆国の詩人である。代表作に、「ポール・リビアの騎行」、「人生讃歌」、「ハイアワサの歌」、「ユヴァンジェリン」などがあり、ダンテ・アリギエーリの「神曲」をアメリカで初めて翻訳した人物でもある。「炉辺の詩人」5人組の1人として知られる。メイン州ポートランドで生まれ育つ。ブランズウィックのボードン・カレッジで学び、幾度かの海外滞在を経た後、後半生の45年間はマサチューセッツ州ケンブリッジで過ごした。
- Henry Wadsworth Longfellow was een Amerikaans dichter.
- Henry Wadsworth Longfellow var en amerikansk poet som skrev mange verk som fortsatt er berømte i USA, inkludert The Song of Hiawatha, Paul Revere's Ride og Evangeline. Han skrev også den første amerikanske oversettelsen av Dante Alighieris Den guddommelige komedie og var en av de fem medlemmer av en gruppe kjent som «Ildstedpoetene» («Fireside Poets»). Han var født i Maine og levde det meste av livet i Cambridge, Massachusetts i det huset som i løpet av den amerikanske revolusjonen var okkupert av general George Washington og hans stab.
- Henry Wadsworth Longfellow – poeta, przedstawiciel romantyzmu, nazywany "królem poezji amerykańskiej"; także filolog, tłumacz i wykładowca, autor liryki kontemplacyjnej oraz dwóch narodowych eposów. Trzecia po George'u Washingtonie i Abrahamie Lincolnie największa postać panteonu narodowego Stanów Zjednoczonych, obok Walta Whitmana uważany za czołowego amerykańskiego pisarza. Członek grupy literackiej znanej jako Fireside Poets, zaliczany do tzw. "panteonu nowoangielskiego" oraz nowoangielskich "braminów". Jeden z prekursorów nowoczesnej filologii. Choć sam Longfellow − w przeciwieństwie do Walta Whitmana czy Ralpha Waldo Emersona − był zdecydowanym przeciwnikiem "literatury narodowej" na rzecz "literatury uniwersalnej i ponadnarodowej", jego poezja odegrała znaczący wpływ na kształtowanie się tożsamości oraz folkloru Stanów Zjednoczonych, a on sam uznany został w Europie za pierwszego wielkiego klasyka zza Oceanu. Dość obfita twórczość Longfellowa miała przy tym ambicje moralizatorskie, reprezentując wobec młodego społeczeństwa amerykańskiego ideały pokoleń pionierów kolonizacji: kult ogniska domowego i życia rodzinnego zgodnego z zasadami Ewangelii, potrzebę wewnętrznego spokoju i harmonii pośród przeciwieństw losu, głębokiego zrozumienia przyrody oraz aktywizmu życiowego w duchu wiary, nadziei i miłości. Henry Wadsworth Longfellow, za życia uznawany za najbardziej znaczącego twórcę swojego pokolenia, po śmierci stał się obiektem ostrej krytyki, która zarzucała mu brak oryginalności, wtórność w stosunku do zastanych wzorców europejskich oraz pisanie z myślą o czytelniczych masach. Mimo to poeta z Portland na trwałe zapisał się w tradycji Stanów Zjednoczonych jako jedna z najważniejszych figur; jego życie i twórczość stały się przy tym źródłem wielu amerykańskich przysłów oraz głównym tematem piosenek folkowych i country. Wiąże się z tym również powstanie zabytków kultury takich jak choćby Longfellow Bridge czy Longfellow's Wayside Inn, licznych pomników, narodowych pamiątek a nawet nazw miast czy wsi.
- Henry Wadsworth Longfellow foi um poeta estadunidense.
- Fişier:Henry Wadsworth Longfellow - Project Gutenberg eText 16786. jpg Henry Wadsworth Longfellow Henry Wadsworth Longfellow a fost un poet american.
- Файл:Henry Wadsworth Longfellow - Project Gutenberg eText 16786. jpg Генри Лонгфелло Генри Уодсворт Лонгфелло, американский поэт. Автор «Песни о Гайавате» и других поэм и стихотворений. Происходил из старинной йоркширской семьи, переселившейся в Америку в XVII в. и жившей в строгих пуританских традициях. Поэт воспитывался сначала в маленьком родном городе своем, Портленде, много читал, увлекался Вашингтоном Ирвингом и под его влиянием стал писать стихи. Университетское образование Лонгфелло получил в Bowdoin College, в Брунсвике, и после годичного пребывания в Европе сделался профессором новых языков сначала в Брунсвике, потом в гарвардском университете; составил целый ряд ценных курсов по европейским литературам, издал несколько переводов с испанского, рассказал свои путевые впечатления в интересной книге «Outre-Mer». С конца 1830-х годов он всецело отдался делу своей жизни — поэзии. Одним из первых его стихотворений был «Psalm of Life», сразу создавший автору большую популярность; в 1839 г. появился первый сборник его стихотворений, «Voices of the night», a затем большой автобиографический роман «Hyperion», не имевший успеха. Затем последовали другие лирические сборники: «Ballads and other poems», в который вошло знаменитое стихотворение «Excelsior», «Poems on slavery» и другие. В движении 1840-х годов в пользу освобождения негров Лонгфелло принимал гораздо меньшее участие, чем другие американские поэты, например Витьер и Лоуэлл. Он был неспособен к практической деятельности и, сочувствуя аболюционистам, выразил это лишь несколькими песнями о невольниках, очень художественными, но менее сильными и негодующими, чем ожидали друзья поэта. От лирической поэзии Лонгфелло перешел к созданию эпических поэм национально-американского характера. Такова, прежде всего, «Evangeline», пасторальная поэма из истории первых французских выходцев в Америке; она сразу сделала Лонгфелло национальным поэтом и к началу XX века оставалась одною из настольных книг всякой американской семьи. Тем же национальным характером отличаются «Courtship of Miles Standish», где поэт вдохновляется преданиями о британских предках современных американцев, и «Hiawatha», поэма из быта индейцев северной америки. Этими поэмами Лонгфелло достиг вершины литературной славы; все его дальнейшие сборники: „Tales of the wayside Inn“, „Three books of song“, «Golden legend», «Birds of Passage», «Ultima Thule» и мн. др. находили восторженный прием у критики и у публики, так же как его переводы из итальянских, французских и немецких поэтов. Воспитанный в духе европейских литератур, проникнутый поэзией Вордсворта и других английских лэкистов, Лонгфелло в первых лирических сборниках пересадил английский спокойный, идиллический романтизм на американскую почву. «Voices of the night», «Ballads» и другие лишены грандиозных порывов, так же как и пафоса глубоких философских настроений — но в них есть неподдельная свежая поэзия простых, тихих и нежных чувств, возникающих в узком кругу будничной жизни. В лирических сборниках Лонгфелло чередуются бодрые и меланхолические мотивы: в «Psalm of Life» он проповедует активный, оптимистический идеал жизни, в «Footsteps of Angels» поет гимн примирения с ударами судьбы. «Excelsior» — одно из самых популярных стихотворений Лонгфелло — превозносит безграничность стремлений к недосягаемому идеалу, а в мелодичном «Hymn of the night» поэт молит лишь о временном забытье от страданий, воспевая ночь, утешительницу страждущих. Кроме названных лирических пьес Лонгфелло, к лучшим его стихотворениям принадлежат некоторые из песен невольников (в особенности «The Slave’s Dream»), «The Arrow and the Song», «The Village Blacksmith». В эпических поэмах Лонгфелло сказывается стремление создать новую национальную поэзию, воссоздать красоту девственных лесов, наивность младенческого населения, его простые чувства и цельные характеры. «Evangeline» навеяна поэмой «Герман и Доротея» Гёте. Девушка, разлученная с возлюбленным, вследствие неожиданного изгнания их семей из родного гнезда, одинокая и печальная жизнь любящих, их подвиги в служении страдающим соотечественникам, их встреча в госпитале, когда в умирающем Габриэле Евангелина, теперь сестра милосердия, узнает друга своей юности — таков сюжет поэмы, прекрасной, главным образом, отдельными эпизодами, описаниями быта и дикой природы, а также удачным употреблением гекзаметра. В поэме «Hiawatha» Лонгфелло изложил легенды, господствующие среди североамериканских индейцев, по словам автора произведение можно назвать "индейской Эддой". Самый размер, избранный Лонгфелло в подражание финской Калевале, очень подходит к содержанию поэмы, которая более чем все другое, написанное Лонгфелло, воплотила дух американского народа. «The Courtship of Miles Standish» достойно заканчивает серию национальных поэм, воспроизводя нравы и чувства пуритан в первую эпоху их американской жизни. Лонгфелло благодаря своим обширным литературным знаниям вдохновлялся нередко и общеевропейскими сюжетами, в особенности средневековыми легендами. Таковы: «Golden Legend», «The Spanish Student», некоторые поэмы из «Tales of a Wayside Inn» и др. Из его многочисленных переводов особенно замечателен перевод дантовской «Божественной комедии», очень точный и художественный, несмотря на отсутствие рифм.
- Henry Wadsworth Longfellow, född 27 februari 1807 i Portland, Maine, död 24 mars 1882, var en amerikansk poet. Han skrev sentimentala berättande dikter, varav de mest kända är Paul Revere's Ride, Evangeline (1847) och indianeposet Hiawathas sång (1855). Till svenska har en del av Longfellows verk översatts av bland annat den svensk-amerikanske språkprofessorn Hjalmar Edgren.
- Henry Wadsworth Longfellow, ABD'li şair. Yazarlığa ilk kez Amerkan İngilizcesine tercüme ettiği Dante'nin "İlahi Komedya" adlı eseri ile başlamış ve Fireside Poets (Şöminebaşı Şairleri) adlı edebiyat akımını benimseyen şairlere katılarak bu akımın beşinci üyesi olmuştur. Maine'de doğmuştur. Longfellow'un ömründe en çok yaşadığı yer Cambridge, Massachusetts 'dur ve tuğla biçimindeki evinde,Amerikan İhtilali döneminde General Washington ile beraber kalmış ve o zamanlar kurmay olarak görev yapmıştır.
- Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow), американський поет. Автор «Пісні про Гаявату» та інших поем і віршів. Походив з давньої Йоркширської сім'ї, що переселилася в Америку в XVII ст. та жила за суворими пуританськими традиціями. Поет виховувався спочатку в маленькому місті Портленді, багато читав, захоплювався Вашингтоном Ірвінгом і під його впливом став писати вірші. Університетська освіту Лонгфелло отримав в Коледжі Боудін, в Брунсвіку, і після річного перебування в Європі став професором нових мов спочатку в Брунсвіку, потім в Гарвардському університеті; склав цілий ряд цінних курсів з європейської літератури, видав кілька перекладів з іспанської, розповів свої подорожні враження у книзі «Outre-Mer». З кінця 1830-х років він цілком віддався поезії. Одним з перших його віршів був «Psalm of Life», що відразу створив автору велику популярність; в 1839 р. з'явився перший збірник його віршів, «Voices of the night», а потім великий автобіографічний роман «Hyperion», що не мав успіху. Потім пішли інші ліричні збірки: «Ballads and other poems», до якого увійшов знаменитий вірш «Excelsior», «Poems on slavery» та інші. В русі на користь звільнення негрів 1840-х років Лонгфелло приймав набагато меншу участь, ніж інші американські поети, zr наприклад Вітьер і Лоуелл. Він був нездатний до практичної діяльності і, співчуваючи аболюціоністам, висловив це лише кількома художнімипіснями про невільників. Від ліричної поезії Лонгфелло перейшов до створення епічний поем національно-американського характеру. Такою є, перш за все, «Evangeline», пасторальна поема з історії перших французьких вихідців в Америці, вона одразу зробила Лонгфелло національним поетом і до початку XX століття залишалася однією з настільних книг всякої американської родини. Тим же національним характером відрізняються «Courtship of Miles Standish», де поет надихається переказами про британських предків сучасних американців, і «Hiawatha», поема з побуту індіанців Північної Америки. Цими поемами Лонгфелло досяг вершини літературної слави; всі його подальші збірки: "Tales of the wayside Inn", "Three books of song", «Golden legend», «Birds of Passage», «Ultima Thule» та багато інших знаходили схвальний прийом у критики й у публіки, так само як його переклади з італійських, французьких та німецьких поетів. Вихований у дусі європейських літератур, пройнятий поезією Вордсворта та інших англійських лекістів, Лонгфелло в перших ліричних збірниках пересадив англійський спокійний, ідилічний романтизм на американський ґрунт. У ліричних збірниках Лонгфелло чергуються бадьорі і меланхолійні мотиви: у «Psalm of Life» він проповідує активний, оптимістичний ідеал життя, в «Footsteps of Angels» співає гімн примирення з ударами долі. «Excelsior» — один з самих популярних віршів Лонгфелло — звеличує безмежність прагнень до недосяжного ідеалу, а в мелодійному «Hymn of the night» поет молить лише про тимчасове забуття від страждань, оспівуючи ніч. Крім названих ліричних п'єс Лонгфелло, до кращих його віршів належать деякі з пісень невільників (особливо «The Slave's Dream»), «The Arrow and the Song», «The Village Blacksmith». У епічних поемах Лонгфелло позначається прагненням створити нову національну поезію, відтворити красу незайманих лісів, наївність населення, його прості почуття і цільні характери. «Evangeline» навіяна поемою «Герман і Доротея» Гете. Дівчина, розлучена з улюбленим, внаслідок несподіваного вигнання їх сімей з рідного гнізда, самотнє і сумне життя тих, хто любить, їх подвиги в служінні страждаючим співвітчизникам, їх зустріч у шпиталі, коли в умираючою Габріелі, Євангеліна, тепер сестра милосердя, впізнає друга своєї юності — такий сюжет поеми, прекрасної, головним чином, окремими епізодами, описами побуту та дикої природи, а також вдалим вживанням гекзаметра. У поемі «Hiawatha» Лонгфелло виклав легенди, пануючі серед північноамериканських індіанців, за словами автора твір можна назвати "індіанською Еддою". Самий розмір, обраний Лонгфелло в спадок фінської Калевалі, дуже підходить до змісту поеми, яка більш, ніж все інше, написане Лонгфелло, втілила дух американського народу. «The Courtship of Miles Standish» гідно завершує серію національних поем, відтворювати звичаї і почуття пуритан в першу епоху їх американської життя. Лонгфелло, завдяки своїм великим літературним знанням надихався нерідко і загальноєвропейськими сюжетами, особливо середньовічними легендами. Такі: «Golden Legend», «The Spanish Student», деякі з поеми «Tales of a Wayside Inn» та інші. З його численних перекладів особливо замечателен переклад дантевської «Божественної комедії», дуже точний і художній, незважаючи на відсутність рим.
- 亨利·沃茲沃思·朗費羅（Henry Wadsworth Longfellow，1807年2月27日－1882年3月24日），美國詩人。 其父親是個律師，母親尤愛誦讀詩歌。他們養育了四男四女，亨利排行第二，其性格秉承父母的氣質。 在家庭氣氛薰陶下，亨利自小喜愛詩歌和語言，後來入緬因州鮑多因學院攻讀語言和文學（納撒尼爾·霍桑是其同班同學），並兩度赴歐學習法、意、德、丹麥、瑞典和荷蘭等語言，二十八歲即任哈佛大學現代語言教授。 世界上第一首譯為中文的英語詩是朗費羅的《人生頌》。時任大清國總理各國事務衙門當全權大臣的董恂曾將《人生頌》書于扇面，並轉交給遠在波士頓的朗費羅，此扇現存朗費羅故居。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
