| dbpprop:abstract
|
- Hendrik Christoffel "Henk" van de Hulst was a Dutch astronomer and mathematician. In 1944, while a student in Utrecht, he predicted the existence of the 21 cm hyperfine line of neutral interstellar hydrogen. After this line was discovered, he participated, with Jan Oort and Alex Muller, in the effort to use radio astronomy to map out the neutral hydrogen in our galaxy, which first revealed its spiral structure. He spent most of his career at the University of Leiden.
- Hendrik Christoffel van de Hulst war ein niederländischer Astrophysiker. Van de Hulst berechnete 1944 theoretisch die 21 cm-Linie (1420,4058 MHz) des interstellaren neutralen Wasserstoffs, ein spezieller Fall der Hyperfeinstruktur. Sie kommt durch das Umkippen des Spins des den Wasserstoffkern umkreisenden Elektrons zustande. 1951 wurde diese Strahlung von mehreren Radioobservatorien unabhängig voneinander nachgewiesen, zuerst von Edward Mills Purcell. 1952 wurde er Professor an der Universität Leiden. Neben Forschungen auf dem Gebiet der Radioastronomie lieferte er wertvolle Beiträge zum Verständnis der Lichtstreuung an kleinen Teilchen, der Sonnenkorona und der interstellaren Materie.
- Hendrik Christoffel Van de Hulst fue un astrónomo neerlandés. Predijo teóricamente las ondas de radio emitidas por el hidrógeno del espacio interestelar, las cuales pueden ser detectadas desde la Tierra. En 1946 obtuvo el doctorado en la Universidad de Utrecht, y realizó un postdoctorado durante los dos años siguientes en la Universidad de Chicago. Después ejerció de profesor de astronomía en la Universidad de Leiden, y fue director del Observatorio de Leiden. Trabajó allí hasta 1984. En 1944, cuando todavía era un estudiante, propuso que los átomos de hidrógeno pueden existir de dos maneras diferentes, según el campo magnético coincida o sea opuesto. La más común es que el protón y el electrón que le orbita giren en la misma dirección, lo cual hace que exista una ínfima probabilidad (se calcula que aproximadamente una vez cada diez millones de años) de que el electrón cambie de dirección espontaneamente y pase a girar al contrario que el protón. Este proceso, aunque es muy raro que suceda, emite una radiación con una frecuencia de 1.420,4 megahercios y una longitud de onda de 21 centímetros. Sin embargo, en el universo, al haber una cantidad realmente grande de átomos de hidrógeno en el espacio interestelar, este tipo de radiación puede detectarse desde la Tierra. El trabajo de van de Hulst despejó la incógnita que se generó cuando anteriormente Grote Reber descubrió ondas de radio emitidas por la Vía Láctea. Sin embargo, no fue hasta 1951 cuando dejó de ser teoría y pasó a confirmarse experimentalmente. La confirmación se le atribuye a Edward M. Purcell y Harold Ewen, de la Universidad de Harvard. Desde entonces, el descubrimiento de van de Hulst ha resultado ser una herramienta de vital importancia para el conocimiento de las estructuras de las galaxias espirales mediante el seguimiento del hidrógeno neutro que albergan, especialmente la Vía Láctea. Su trabajo impulsó la radioastronomía, derivando en el pensamiento de que, si una civilización extraterrestre quisiera comunicarse con otras, utilizaría la longitud de onda que emite el hidrógeno. Aunque los telescopios más potentes de la Tierra estudian asiduamente esta longitud de onda, no han encontrado nada que no haya sido emitido por un átomo de hidrógeno. También ayudó a comprender mejor la corona solar, las nubes interestelares, y la dispersión de la luz en pequeñas partículas.
- Hendrik Christoffel van de Hulst était un astronome néerlandais. En 1944, alors qu'il est encore étudiant au service de Jan Oort à l'observatoire de Leyde, il prédit l'existence d'une raie d'émission de 21,1 cm de longueur d'onde, correspondant à la présence d'hydrogène atomique dans le milieu interstellaire. Ce rayonnement sera observé pour la première fois en 1951 par Edward Purcell et Harold Ewen. Depuis, cette découverte est devenue un élément extrêmement important de la recherche astronomique : puisqu'il n'est pas affecté par la présence de poussières, la mesure de ce rayonnement a permis de cartographier la distribution de l'hydrogène dans la Voie lactée, ainsi que dans d'autres galaxies à mesure que les radiotélescopes devenaient plus performants. Cette mesure ainsi que celle de l'effet Doppler lié à la raie d'émission ont conduit à l'hypothèse que la Voie lactée est une galaxie spirale barrée. Hendrik van de Hulst a passé la plus grande partie de sa carrière à l'université de Leyde.
- Nel 1944, mentre era ancora studente all'università di Utrecht, predisse l'esistenza della linea dell'idrogeno dell'idrogeno interstellare. La propria carriera di astronomo si è svolta quasi completamente all'Università di Leida.
- ヘンドリク・ファン・デ・フルスト（Hendrik Christoffel van de Hulst、1918年11月19日 – 2000年7月31日）はオランダの天文学者である。電波天文学の分野で有用な観測手段となった21cm線の存在を予測した。 ユトレヒトで生まれ、ユトレヒト大学でマルセル・ミンナルトのもとで学んだ。1944年学生の時に宇宙空間にある水素ガス雲から波長21cm線のスペクトル線が放射されることを予測した。21cm線は1951年にアメリカのチーム、オランダのチームなどによって検出された。ヤーキス天文台で研究した後1948年から1984年までライデン大学で働き1952年から教授となった。太陽コロナや地球大気などの研究を行った。
- Hendrik Christoffel "Henk" van de Hulst was een Nederlands astronoom. Van de Hulst was een zoon van de schrijver van christelijke kinderboeken W.G. van de Hulst sr.. Hij studeerde in Utrecht en behaalde zijn doctoraat in 1946. Tijdens de Tweede Wereldoorlog berekende hij, geïnspireerd door Jan Hendrik Oort, dat wolken van neutraal waterstof in ons Melkwegstelsel elektromagnetische straling met een golflengte van 21 centimeter moesten uitzenden. Deze straling werd in 1951 ook daadwerkelijk ontdekt en samen met Oort en Alex Muller begon Van de Hulst aan een project die het neutrale waterstof in ons Melkwegstelsel in kaart moest brengen. De spiraalvormige structuur van de Melkweg werd hierdoor voor het eerst vastgelegd. Tussen 1948 en 1984 was Van de Hulst verbonden aan de Universiteit Leiden. Hij leverde een belangrijke bijdrage aan de tak van de radio-astronomie alsmede nationale en internationale organisaties op het gebied van ruimteonderzoek. Van de Hulst kreeg in 1955 de Henry Draper Medal uitgereikt, in 1978 de Bruce Medal, en in 1995 de Karl Schwarzschild Medal. Planetoïde 2413 van de Hulst is naar hem vernoemd terwijl 2412 Wil naar zijn vrouw werd vernoemd. Hij was lid van de Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen (KNAW).
- Hendrik Christoffel van de Hulst holenderski astronom. W 1944 roku wykazał, że międzygwiazdowe obłoki gazowego wodoru mogą być obserwowane na częstotliwości 1,42 GHz.
- Гендрик Кристоффель ван де Гулст — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН. Родився в Утрехті. Закінчив Утрехтський університет. У 1946-1948 працював в Чиказькому університеті і різних обсерваторіях США. З 1948 працює в Лейденському університеті (з 1952 — професор астрономії). Наукові роботи відносяться до радіоастрономії, фізики міжзоряного середовища і теорії розсіяння світла. У 1944 передбачив можливість спостереження спектральної лінії атомарного водню в радіодіапазоні у випромінюванні міжзоряних хмар. Розрахував довжину хвилі цієї лінії (21,2 см), що виникає при спонтанному переході між двома близько розташованими енергетичними підрівнями надтонкої структури основного стану атома водню. Припущення ван де Гулста було підтверджене в 1951 спостереженнями Г. Юїна і Е. Перселла. Це відкриття вперше дозволило не тільки безпосередньо вивчати нейтральний водень в міжзоряному просторі, де він не дає випромінювання у видимій частині спектру, але і визначати швидкості радіоджерел шляхом вимірювання доплерівського зсуву. Разом з Я. Г. Оортом обробив перші спостереження радіовипромінювання водню і отримав картину розподілу водню в Галактиці, що свідчить про те, що водень концентрується в спіральних гілках. Вивчав конденсацію частинок забрудненого льоду в міжзоряному просторі і природу поглинання, розсіяння і поляризації світла цими частинками. Виконав важливі роботи з теорії розсіяння світла на малих частинках. Вивчаючи розсіяння світла в зовнішній короні Сонця, в 1946 показав (одночасно з К. Алленом), що так звана F-корона виникає в результаті розсіяння фотосферного випромінювання на частинках міжпланетного пилу. У 1960-70-ті роки виконав цикл досліджень з теорії багатократного розсіяння світла. Зокрема, запропонував ефективний чисельний метод розрахунку полий випромінювання (метод подвоєння шарів ван де Гулста). Автор монографії «Розсіяння світла малими частинками» (1957, рос. пер. 1961) і фундаментального керівництва «Багатократне розсіяння світла» (т. 1-2, 1980). Брав активну участь в плануванні європейських космічних досліджень. Був головою Нідерландської комісії з геофізичних і космічних досліджень. Один з творців Комітету з космічних досліджень (КОСПАР) при Міжнародній раді наукових союзів, в 1958-1962 — його президент. У 1968-1970 голова Ради Європейської організації з космічних досліджень (ESRO). Один з керівників створення супутника для гамма-астрономії COS-B. Медалі ім. А. С. Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1955), ім. Г. Дрепера Національної АН США (1956), ім. Б. Румфорда Лондонського королівського товариства (1964), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства. На честь астронома названий астероїд 2413 ван де Гулст
|
| rdfs:comment
|
- Hendrik Christoffel "Henk" van de Hulst was a Dutch astronomer and mathematician. In 1944, while a student in Utrecht, he predicted the existence of the 21 cm hyperfine line of neutral interstellar hydrogen. After this line was discovered, he participated, with Jan Oort and Alex Muller, in the effort to use radio astronomy to map out the neutral hydrogen in our galaxy, which first revealed its spiral structure. He spent most of his career at the University of Leiden.
- Hendrik Christoffel van de Hulst war ein niederländischer Astrophysiker. Van de Hulst berechnete 1944 theoretisch die 21 cm-Linie (1420,4058 MHz) des interstellaren neutralen Wasserstoffs, ein spezieller Fall der Hyperfeinstruktur. Sie kommt durch das Umkippen des Spins des den Wasserstoffkern umkreisenden Elektrons zustande. 1951 wurde diese Strahlung von mehreren Radioobservatorien unabhängig voneinander nachgewiesen, zuerst von Edward Mills Purcell.
- Hendrik Christoffel Van de Hulst fue un astrónomo neerlandés. Predijo teóricamente las ondas de radio emitidas por el hidrógeno del espacio interestelar, las cuales pueden ser detectadas desde la Tierra. En 1946 obtuvo el doctorado en la Universidad de Utrecht, y realizó un postdoctorado durante los dos años siguientes en la Universidad de Chicago. Después ejerció de profesor de astronomía en la Universidad de Leiden, y fue director del Observatorio de Leiden.
- Hendrik Christoffel van de Hulst était un astronome néerlandais. En 1944, alors qu'il est encore étudiant au service de Jan Oort à l'observatoire de Leyde, il prédit l'existence d'une raie d'émission de 21,1 cm de longueur d'onde, correspondant à la présence d'hydrogène atomique dans le milieu interstellaire. Ce rayonnement sera observé pour la première fois en 1951 par Edward Purcell et Harold Ewen.
- Nel 1944, mentre era ancora studente all'università di Utrecht, predisse l'esistenza della linea dell'idrogeno dell'idrogeno interstellare. La propria carriera di astronomo si è svolta quasi completamente all'Università di Leida.
- Hendrik Christoffel "Henk" van de Hulst was een Nederlands astronoom. Van de Hulst was een zoon van de schrijver van christelijke kinderboeken W.G. van de Hulst sr.. Hij studeerde in Utrecht en behaalde zijn doctoraat in 1946. Tijdens de Tweede Wereldoorlog berekende hij, geïnspireerd door Jan Hendrik Oort, dat wolken van neutraal waterstof in ons Melkwegstelsel elektromagnetische straling met een golflengte van 21 centimeter moesten uitzenden.
- Hendrik Christoffel van de Hulst holenderski astronom. W 1944 roku wykazał, że międzygwiazdowe obłoki gazowego wodoru mogą być obserwowane na częstotliwości 1,42 GHz.
- Гендрик Кристоффель ван де Гулст — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН. Родився в Утрехті. Закінчив Утрехтський університет. У 1946-1948 працював в Чиказькому університеті і різних обсерваторіях США.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
