| dbpprop:abstract
|
- Guilt is a cognitive or an emotional experience that occurs when a person realizes or believes - whether justified or not - that he or she has violated a moral standard, and is responsible for that violation. It is closely related to the concept of remorse. In psychology, as well as in ordinary language, guilt is an affective state in which one experiences conflict at having done something that one believes one should not have done (or conversely, having not done something one believes one should have done). It gives rise to a feeling which does not go away easily, driven by 'conscience'. Sigmund Freud described this as the result of a struggle between the ego and the superego parental imprinting. Freud, an atheist, rejected the role of God as punisher in times of illness or rewarder in time of wellness. While removing one source of guilt from patients, he described another. This was the unconscious force within the individual that may contribute to illness and also to the kind of so called accident that, until then had been attributed to God's will or simply bad luck. Today, as a result of Freud's views, even the victim of someone else's accident or bad luck may be offered criticism rather than comfort. The theory is that the victim may be at fault for having attracted the other person's hostility. Guilt and its causes, merits, and demerits are common themes in psychology and psychiatry. It is often associated with anxiety, and sometimes depression. The philosopher Martin Buber underlined the difference between the Freudian notion of guilt, based on internal conflicts, and existential guilt, based on actual harm done to others.
- Der Begriff Schuld wird in der Ethik in unterschiedlichen Zusammenhängen verwendet. Schuld für die Verletzung wohlverstandener Interessen anderer, bei jemand anderem aus Dankbarkeit oder wegen eines Versprechens „in der Schuld stehen“ und Schuld/Unschuld als moralische Bewertungskategorie (Lebensführungsschuld).
- Vina znamená odpovědnost člověka za nějaké ublížení, ničemnost, zločin nebo porušení práva. Může mu být přičtena zvenčí (policií, soudem), anebo si ji přičítá sám. Podle toho lze rozlišit: vinu právní, která má být potrestána; vinu mravní, s níž se viník musí vyrovnávat sám, například snahou o nápravu, o odškodnění, případně odpuštění; pocit viny, tj. nepřiměřené sebeobviňování, dané určitou výchovou. O významu pojmu viny svědčí i množství literárních děl a filmů, které se jí věnují.
- Syyllisyys tarkoittaa psykologiassa ja psykiatriassa ensisijaisesti väärin tekemisen tunnetta ja tuskallista tietoisuutta siitä, että on tehnyt jotakin moraalisesti väärää tai rikkonut lupauksen. Mikäli syyllisyydentunne syntyy ilman järkevää syytä ja kehittyy kestämättömäksi, voi kyseessä olla oire psykoottisesta depressiosta. Yksi aivopesun menetelmistä on syyllisyydentunteen herättäminen. Siinä aivopesun kohteena olevan henkilön aiempia mielipiteitä ja toimintaa paheksutaan, ja lopulta voimakkaan syyllistävässä ilmapiirissä henkilö tuntee olevansa syyllinen kaikkeen hänestä väitettyyn.
- Le sentiment de culpabilité ou culpabilité est une émotion relative au groupe social qui repose sur la conviction d'une responsabilité personnelle dans un événement fâcheux dans lequel on n'est pourtant pas toujours intervenu directement ou au contraire dans lequel on n'aurait pas pu intervenir. L'exemple caricatural est le malaise ressenti durablement par un enfant suite à la maladie ou décès d'un autre enfant (voire d'un parent), malaise se greffant sur le souvenir de sentiments négatifs de l'enfant à l'égard de cette personne. Il est habituel d'éprouver passagèrement un sentiment de culpabilité à l'occasion du travail de deuil d'un proche. L'absence de fondement objectif d'ordre causal à la culpabilité peut priver celui qui est envahi par ce malaise, des possibilités de s'en déprendre comme s'il s'agissait d'une responsabilité directe; la réparation qui permettrait une reconstruction de l'estime de soi est problématique par son caractère plus ou moins irrationnel. Le sentiment de culpabilité peut perturber durablement l'individu; devenant un état habituel d'un motif de culpabilisation à un autre. Une psychothérapie ou une psychanalyse peut aider à accéder à une maîtrise de cette culpabilisation systématique. Ce type de culpabilité est intimement liée à la triade victime-sauveur-persécuteur. La culpabilité n'est pas forcément lié à un événement négatif ou une action négative, elle peut aussi être ressentie dans le cas d'un manquement à une règle établie par une autorité, par une collectivité ou par le propriétaire d'un lieu, d'un territoire. Elle peut être ressentie lorsque l'on est en décalage par rapport aux valeurs de la société dans laquelle on vit. Par exemple : travailler, être marié, élever des enfants, être habillé à la mode, etc.
- 罪悪感（ざいあくかん）とは、人間の感情のうち、自身の行動・指向・在りようなどに関して否定的な印象をもつことである。 人間には、自身の価値観に照らして誤っていると感じる（罪悪感を抱く）行為に対して罪と認識し、これを改善したいと望む傾向が見られ、このような心の働きは良心と呼ばれる。
- Een schuldgevoel is een gemoedstoestand waarbij het geweten een mens plaagt met een onaangenaam gevoel over een bepaalde gedane of juist niet gedane actie. Het wordt vaak gevolgd door gevoelens van berouw of spijt. Schuldgevoel is een gemoedstoestand die men zichzelf oplegt. Schuldgevoel is een veel voorkomende gemoedstoestand in de westerse wereld en is nauw gerelateerd aan de christelijke cultuur. In de christelijke kerk is een schuldgevoel te mitigeren door boete te doen of door een mea culpa, een publiekelijke uiting van schuld. Als er al een verlichting van schuldgevoel mogelijk is, dan kan men zeggen dat een schuldgevoel is te compenseren door excuses aan te bieden, door een gedane doch ongewenste actie ongedaan te maken dan wel door een beloofde doch ongedane actie alsnog te doen, of door verantwoordelijkheid te nemen voor een verkeerde uitgevallen daad (i.e. volledig accepteren van de consequenties). Mensen die lang met een schuldgevoel rondlopen kunnen hierdoor in een depressie komen. Vaak zie je ook bij traumatische ervaringen, zoals seksueel misbruik, dat het slachtoffer onterecht een schuldgevoel heeft. In de oosterse (Aziatische) cultuur is het niet het vanuit zichzelf opgelegde schuldgevoel dat mensen als onprettig of ongewenst beschouwen, maar veel meer het gezichtsverlies dat men kan lijden tegenover anderen. Gezichtsverlies is een ernstige vorm van schending van de eer en heeft soms grote sociale consequenties. In uiterste gevallen kan een schuldgevoel leiden tot zelfmoord.
- Den som har utvist skyld i juridisk forstand, må kunne klandres for sin opptreden. Skyld har flere grader. Simpel eller vanlig uaktsomhet foreligger hvor vilkåret om klanderverdig opptreden er oppfylt; grov uaktsomhet krever i tillegg et markert avvik fra forsvarlig opptreden. Ved forsett har man opptrådt slik at følgen har vært et bevisst resultat av handlingen. Skyldbegrepet har betydning innenfor flere rettsområder, først og fremst strafferett og erstatningsrett. Det vil imidlertid komme inn indirekte innenfor de aller fleste rettsområder, der ansvarsspørsmål kan oppstå; obligasjonsrett og forsikringsrett er viktige eksempler. I den norske straffeloven er hovedregelen at man må ha handlet med forsett for at straff skal komme til anvendelse, men i en rekke bestemmelser er det tilstrekkelig at man har utvist uaktsomhet. For alminnelig erstatningsansvar kreves simpel uaktsomhet, som kjennetegnes ved at man ikke har handlet slik som man burde. I mange tilfeller beror det foretrukne handlingsalternativet på hva som kan ventes av alminnelig forstandige personer, mens det i andre tilfeller legges vekt på at man har brutt særskilte handlingsregler. Det latinske ordet culpa brukes ofte synonymt med «skyld» i rettslig terminologi. Betydningen av ordet er opprinnelig et generelt begrep for skyld, som omfatter både forsett og uaktsomhet, men i praksis brukes det bare i betydningen «uaktsomhet». Det tilsvarende latinske ordet for forsett er dolus.
- Wina - pojęcie wiążące się z zagadnieniem wolności człowieka. Wina jest to wadliwość procesu decyzyjnego, polegająca na wolnym wyborze z katalogu możliwych zachowań zachowania sprzecznego z obowiązującą w danym społeczeństwie normą postępowania.
- O sentimento de culpa é o sofrimento obtido após reavaliação de um comportamento passado tido como reprovável por si mesmo. A base deste sentimento, do ponto de vista psicanalítico, é a frustração causada pela distância entre o que não fomos e a imagem criada pelo superego daquilo que achamos que deveríamos ter sido. Há também outra definição para "sentimento de culpa", quando se viola a consciência moral pessoal (ou seja, quando pecamos e erramos), surge o sentimento de culpa. Para a Psicologia Humanista-existencial, especialmente a da linha rogeriana, a culpa é um sentimento como outro qualquer e que pode ser "trabalhado" terapeuticamente ao se abordar este sentimento com aquele que sofre. Para esta linha de Psicologia, um sentimento como esse, quando chega a ser considerado um obstáculo por aquele que o sente, é resultado de um inadequado crescimento pessoal mas não é considerado uma psicopatologia. Para os rogerianos, todas as pessoas têm uma tendência a atualização que se dirige para a plena auto-realização; sendo assim, o sentimento de culpa pode ser apenas limitação momentânea no processo de auto-realização. É bastante concebível que tampouco o sentimento de culpa produzido pela civilização seja percebido como tal, e em grande parte permaneça inconsciente, ou apareça como uma espécie de mal-estar, uma insatisfação, para a qual as pessoas buscam outras motivações. As religiões, pelo menos, nunca desprezaram o papel desempenhado na civilização pelo sentimento de culpa. O sentimento de culpa, a severidade do superego, é, portanto, o mesmo que a severidade da consciência. É a percepção que o ego tem de estar sendo vigiado dessa maneira, a avaliação da tensão entre os seus próprios esforços e as exigências do superego. É o ponto-chave do texto "Mal estar na civilização" de Sigmund Freud. Culpa
- Вина́ — в общем смысле — субъективная либо общественная характеристика, определяющая наличие ответственности за совершенные деяния. В зависимости от моральных установок определенных социальных групп или индивидов при одинаковых условиях вина может присутствовать или нет. Отсутствие негативного характера события в одной социальной группе не рождает вину, а негативный характер такого же события в другой социальной среде ее образует. В определенных условиях в двух социальных группах с одинаковым негативным отношением к определенному событию, вина может присутствовать в одной, и отсутствовать в другой в зависимости от отношения этой общности к причастности лица к наступлению этого негативного события.
- Skuld, etiskt och psykologiskt begrepp, inom kristendomen även i betydelsen synd. Se även skam.
- Вина́ — психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). У кримінальному праві відповідальність без вини неможлива. Згідно з КК України кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у скоєнні злочину, тобто та, яка умисно або з необережності скоїла передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Злочин визначається скоєним умисно, коли особа, яка усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала їхні суспільно небезпечні наслідки і прагнула або свідомо допускала їхнє настання. Залежно від вольового ставлення винного до наслідків його діяння розрізняють прямий умисел (за якого особа бажає настання шкідливих наслідків свого суспільно небезпечного діяння) і непрямий (евентуальний) умисел, за якого особа лише свідомо припускає настання цих наслідків. Формою вини є також необережність. Вона може набирати вигляду злочинної самовпевненості (коли особа, яка скоїла злочин, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховує на їхнє відвернення), або злочинної недбалості (коли особа не передбачає можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла передбачити їх). У разі, коли особа не повинна була або за конкретних обставин не могла передбачити настання шкідливих наслідків своїх дій (йдеться про випадок), виключається винність особи. Застосування в різних галузях права принципу вина як суб'єктивної підстави відповідальності за правопорушення має ряд особливостей. Так, у кримінальному праві переважне значення має навмисна вина, у цивільному — необережна. У кримінальному праві відповідають лише фізичні особи, у цивільному — і юридичні особи.
- 罪責在大陸法系刑法學中，其意義有廣狹之分。 最廣義的罪責，指的是罪責原則(Schuldprizip)，內涵包括了：個人責任原則，以及過失責任原則． 比較狹義的罪責，指的是犯罪階層判斷上，最後一個層次的判斷階層；這個階層就是判斷：在法律上是否可以期待行為人不去做已經被評價為不法的行為(即廣義的期待可能性)，因此罪責的概念包含了不法意識，責任能力及期待可能性(狹義)等。主要是判斷行為人個人的人格，以及規範違反性、法敵對意志以及刑罰發動的必要性。但因為現代刑法對於人格的尊重，因此即使是共同犯罪，多數行為人所擔負的罪責是依照個別行為人而給予評價，例如：倘刑法規定殺直系血親尊親屬者加重刑責，甲與乙聯手殺甲之父，甲因符合該特殊身分而加重罪責，乙雖與甲有共同殺害之行為而構成一般殺人罪，但因乙並未符合該特定身分故不會構成殺直系血親尊親屬之罪，乙所負罪責與甲因而有普通、特殊之別，本例中的「直系血親尊親屬」的身分關係即為一項罪責要素。
|
| rdfs:comment
|
- Guilt is a cognitive or an emotional experience that occurs when a person realizes or believes - whether justified or not - that he or she has violated a moral standard, and is responsible for that violation. It is closely related to the concept of remorse.
- Der Begriff Schuld wird in der Ethik in unterschiedlichen Zusammenhängen verwendet. Schuld für die Verletzung wohlverstandener Interessen anderer, bei jemand anderem aus Dankbarkeit oder wegen eines Versprechens „in der Schuld stehen“ und Schuld/Unschuld als moralische Bewertungskategorie (Lebensführungsschuld).
- Vina znamená odpovědnost člověka za nějaké ublížení, ničemnost, zločin nebo porušení práva. Může mu být přičtena zvenčí (policií, soudem), anebo si ji přičítá sám. Podle toho lze rozlišit: vinu právní, která má být potrestána; vinu mravní, s níž se viník musí vyrovnávat sám, například snahou o nápravu, o odškodnění, případně odpuštění; pocit viny, tj. nepřiměřené sebeobviňování, dané určitou výchovou.
- Syyllisyys tarkoittaa psykologiassa ja psykiatriassa ensisijaisesti väärin tekemisen tunnetta ja tuskallista tietoisuutta siitä, että on tehnyt jotakin moraalisesti väärää tai rikkonut lupauksen. Mikäli syyllisyydentunne syntyy ilman järkevää syytä ja kehittyy kestämättömäksi, voi kyseessä olla oire psykoottisesta depressiosta. Yksi aivopesun menetelmistä on syyllisyydentunteen herättäminen.
- Le sentiment de culpabilité ou culpabilité est une émotion relative au groupe social qui repose sur la conviction d'une responsabilité personnelle dans un événement fâcheux dans lequel on n'est pourtant pas toujours intervenu directement ou au contraire dans lequel on n'aurait pas pu intervenir.
- 罪悪感（ざいあくかん）とは、人間の感情のうち、自身の行動・指向・在りようなどに関して否定的な印象をもつことである。 人間には、自身の価値観に照らして誤っていると感じる（罪悪感を抱く）行為に対して罪と認識し、これを改善したいと望む傾向が見られ、このような心の働きは良心と呼ばれる。
- Een schuldgevoel is een gemoedstoestand waarbij het geweten een mens plaagt met een onaangenaam gevoel over een bepaalde gedane of juist niet gedane actie. Het wordt vaak gevolgd door gevoelens van berouw of spijt. Schuldgevoel is een gemoedstoestand die men zichzelf oplegt. Schuldgevoel is een veel voorkomende gemoedstoestand in de westerse wereld en is nauw gerelateerd aan de christelijke cultuur.
- Den som har utvist skyld i juridisk forstand, må kunne klandres for sin opptreden. Skyld har flere grader. Simpel eller vanlig uaktsomhet foreligger hvor vilkåret om klanderverdig opptreden er oppfylt; grov uaktsomhet krever i tillegg et markert avvik fra forsvarlig opptreden. Ved forsett har man opptrådt slik at følgen har vært et bevisst resultat av handlingen. Skyldbegrepet har betydning innenfor flere rettsområder, først og fremst strafferett og erstatningsrett.
- Wina - pojęcie wiążące się z zagadnieniem wolności człowieka. Wina jest to wadliwość procesu decyzyjnego, polegająca na wolnym wyborze z katalogu możliwych zachowań zachowania sprzecznego z obowiązującą w danym społeczeństwie normą postępowania.
- O sentimento de culpa é o sofrimento obtido após reavaliação de um comportamento passado tido como reprovável por si mesmo. A base deste sentimento, do ponto de vista psicanalítico, é a frustração causada pela distância entre o que não fomos e a imagem criada pelo superego daquilo que achamos que deveríamos ter sido. Há também outra definição para "sentimento de culpa", quando se viola a consciência moral pessoal (ou seja, quando pecamos e erramos), surge o sentimento de culpa.
- Вина́ — в общем смысле — субъективная либо общественная характеристика, определяющая наличие ответственности за совершенные деяния.
- Skuld, etiskt och psykologiskt begrepp, inom kristendomen även i betydelsen synd. Se även skam.
- Вина́ — психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
