| dbpprop:abstract
|
- Gregory IV (died 915) was the firstborn son of Duke Sergius II of Naples and successor of his paternal uncle, Bishop Athanasius, in 898, when he was elected dux, or magister militum, unanimously by the aristocracy. His other paternal uncle, Stephen, succeeded Athanasius as bishop. According to the Chronicon ducum et principum Beneventi, Salerni, et Capuae et ducum Neapolis, he reigned for sixteen years and eight months. The Mezzogiorno in his time was under constant Saracen assaults. Around 900, Gregoy destroyed the castrum Lucullanum, a Neapolitan fortress just outside the city, to prevent the Moslems from taking it as a base. Otherwise, he reinforced the city walls and stored supplies to ensure survival in the event of a long siege. According the much later chronicler Leo of Ostia, he signed a pact with the prince of Benevento and Capua, Atenulf, and the Amalfitans and attacked and defeated the Saracens. On 2 July 911, he signed another pactum with Atenulf's sons, the coprinces Atenulf II and Landulf I, whereby they shared the disputed territory of Liburia. In that same year, he participated in allied attacks on the Saracen fortress on the Garigliano. In 915, he joined the massive army of south Italian princes and the Byzantine strategos Nicolaus Picingli and received the imperial title of patricius. The army met with the forces of the central peninsula under Alberic I of Spoleto and Pope John X. Together they led another assault on the encampment of the Garigliano. In the ensuing battle, it was on the misplaced (or mendacious) advice of Gregory that they charged the Saracen line. Nevertheless, it was a success and the enemy fled into the forest to be hunted down and slaughtered. Gregory did not long live to enjoy the fruits of victory, he died within months, late in the year 915, and was succeeded by his firstborn son, John II, who had been present at the battle.
- Григорий IV – герцог Неаполя в 898 – 915 годах. Старший сын герцога Сергия II, свергнутого братом Афанасием. После смерти герцога-епископа Афанасия, своего дяди, Григорий IV унаследовал герцогство. Правление Григория IV было ознаменовано противоборством с арабами и закончилось триумфальной победой над ними при Гарильяно (915). В начале своего правления Григорий IV, опасаясь нападений арабов, укрепил городские стены и усердно пополнял городские запасы на случай длительной осады. В то же время он был вынужден разрушить принадлежавшую ему крепость Лукулланум вблизи Неаполя, так как, в случае взятия её арабами, она могла стать базой для их дальнейшего продвижения. 2 июля 911 года Григорий IV подписал договор со своими соседями Атенульфом II и Ландульфом I, братьями-соправителями княжеств Беневенто и Капуя. В том же году союзники пытались выбит арабов из их крепости Гарильяно. В 915 году Григорий IV присоединился к армии, состоявшей из византийцев и подданных Неаполя, Беневенто, Капуи, Амальфи. Затем эта армия соединилась с войском, возглавляемым папой Иоанном X и Альбериком I, герцогом Сполето. Соединённая армия атаковала арабскую крепость Гарильяно. Битва при Гарильяно завершилась победой союзников и полным уничтожением арабского гарнизона. Через несколько месяцев после одержанной победы Григорий IV скончался, передав трон своему сыну Иоанну II.
- Григорій IV, неаполітанський дука, син дуки Сергія II. На той час південь Італії потерпав від нападів сарацинів. Близько 900 Григорій IV зруйнував castrum Lucullanum, неаполітанську фортецю поблизу міста, що запобігти захопленню її сарацинами. Він також зміцнив мури міста та поповнив запаси на випадок тривалої облоги. Григорій підписав договір з князем Атенульфом I та правителем Амальфі, з якими напав на сарацинів та переміг. 2 липня 911 він підписав інший pactum з синами Атенульфа I, князями Атенульфом II і Ландульфом I щодо спірної території Лібурії. Того ж року він брав участь у нападах християнських військ на фортецю сарацинів біля Гарільяно. У 915 Григорій приєднався до військ візантійців на чолі з новим стратегом з Барі Миколаєм Пічінглі та загонів італійських князів: Іоанна I і Доцібіла II Гаетанських, Гваймара II. Об'єднане військо разом із силами папи Римського Іоанна X і герцога Альберіка I Сполетського перемогли сарацинів у битві біля Гарільяно. Григорій недовго тішився результатами цієї перемоги, оскільки помер того ж року. Престол спадкував його син Іоанн II, який також брав участь у зазначеній битві.
|
| rdfs:comment
|
- Gregory IV (died 915) was the firstborn son of Duke Sergius II of Naples and successor of his paternal uncle, Bishop Athanasius, in 898, when he was elected dux, or magister militum, unanimously by the aristocracy. His other paternal uncle, Stephen, succeeded Athanasius as bishop. According to the Chronicon ducum et principum Beneventi, Salerni, et Capuae et ducum Neapolis, he reigned for sixteen years and eight months. The Mezzogiorno in his time was under constant Saracen assaults.
- Григорий IV – герцог Неаполя в 898 – 915 годах. Старший сын герцога Сергия II, свергнутого братом Афанасием. После смерти герцога-епископа Афанасия, своего дяди, Григорий IV унаследовал герцогство.
- Григорій IV, неаполітанський дука, син дуки Сергія II. На той час південь Італії потерпав від нападів сарацинів. Близько 900 Григорій IV зруйнував castrum Lucullanum, неаполітанську фортецю поблизу міста, що запобігти захопленню її сарацинами.
|