| dbpprop:abstract
|
- A fusional language (also called inflecting language) is a type of synthetic language, distinguished from agglutinative languages by its tendency to overlay many morphemes in a way which can be difficult to segment. Examples of fusional Indo-European languages are Latin, Russian, German and Polish. Another notable group of fusional languages is the Semitic languages group. A high degree of fusion is also found in many Sami languages, such as Skolt Sami. A good illustration of fusionality in language is the Latin word bonus, "good" (masculine). The ending -us denotes masculine gender, nominative case, and singular number. Changing any one of these features requires replacement of the suffix -us with a different one. A feature that distinguishes fusional languages from agglutinating ones is the occurrence of irregular forms: this wouldn't happen in an agglutinating language since the synthetic elements retain a meaning of their own. Fusional languages are generally believed to have descended from agglutinating languages, though there is no linguistic evidence in the form of attested language changes to confirm this view. On the other hand, fusional languages generally tend to lose their inflection over the centuries—some languages much more quickly than others. For example, Slovenian, Lithuanian, and Armenian are about as fusional as Proto-Indo-European, but modern English and Afrikaans are nearly analytic. The Slavic languages have generally retained their inflection, along with Greek.
- Ein fusionaler Sprachbau ist in der Sprachtypologie nach Wilhelm von Humboldt und August Wilhelm Schlegel eine Unterart des synthetischen Sprachbaus. In einer sog. fusionalen Sprache wird die grammatische Funktion eines Wortes durch das Anbringen von Affixen, die Affigierung, kenntlich gemacht. Gute Beispiele für fusionale Sprachen sind Latein und Deutsch. Die meisten indogermanischen Sprachen weisen fusionale Elemente auf. Der Unterschied zu den agglutinierenden Sprachen liegt darin, dass hierbei ein Affix den Wert mehrerer grammatischer Bestimmungen ausdrückt, während in einer agglutinierenden Sprache jede grammatische Kategorie durch ein einzelnes Affix vertreten wird. Die fusionalen Sprachen verwenden weniger Affixe, und Affixe, welche nicht nur eine, sondern mehrere grammatische Kategorien ausdrücken. Mehrere Informationen werden in ein einzelnes Affix fusioniert. Anhand eines lateinischen Wortes wie „clamat“ (er/sie/es ruft) kann man die Funktionalität einer fusionalen Sprache illustrieren. „clamat“ lässt sich zerlegen in das Morphem „clama-“ und das Affix „-t“. Letzteres enthält die Information über die grammatischen Kategorien Person, Numerus, Zeit, Modus und Genus Verbi, in diesem Fall „3. Person Singular Präsens Indikativ Aktiv“. Die Änderung einer dieser Kategorien bedingt eine völlige Änderung des Affixes. In einer agglutinierenden Sprache hingegen werden die grammatischen Kategorien durch jeweils einzelne Affixe ausgedrückt.
- Una llengua fussional és un tipus de llengua flexiva. Es diferencia de les llengües aglutinants perquè empra menys morfemes per les inflexions o per la seva tendència a fondre molts morfemes de tal forma que sigui molt difícil diferenciar-ne els uns dels altres. Alguns exemples representatius d'aquest tipus de llengua sintètica són el llatí i l'alemany, amb el neerlandès com una variant similar. La major part de les llengües europees són relativament fussionals. Un bon exemple del procés de fusió d'aquestes llengües és el verb català "estimo": l'última lletra -o denota veu activa, primera persona del singular del present simple d'indicatiu. Per canviar-ne qualsevol d'aquests trets només s'ha de reemplaçar el sufix o per cap altre.
- Flektivní jazyk vyjadřuje gramatické funkce pomocí flexe (ohýbání), tj. skloňování a časování, a předpon a přípon. Pracují s řadou vázaných morfémů, často je těžké slovo členit na jednotlivé segmenty a určit jeho kořen. Typickým příkladem flektivního jazyka je čeština.
- Una lengua fusional es un tipo de lengua flexiva. Se diferencia de las lenguas aglutinantes porque emplea menos morfemas para las inflexiones o por su tendencia a fundir muchos morfemas de tal forma que sea muy difícil diferenciar unos de otros. Algunos ejemplos representativos de este tipo de lengua sintética son el latín y el alemán, con el holandés como una variante similar. La mayor parte de las lenguas europeas son relativamente fusionales. Un buen ejemplo del proceso de fusión de estas lenguas es la palabra española «amo». La última letra -o denota el modo indicativo, voz activa, primera persona, singular, presente simple. Para cambiar cualquiera de esos rasgos hay que reemplazar el sufijo -o por algún otro.
- Une langue flexionnelle est, en typologie morphologique, une langue dans laquelle les lemmes (« mots ») changent de forme selon leur rapport grammatical aux autres lemmes. Dans ces langues, tous les mots ne sont pas « invariables » (ce qui est le cas dans une langue isolante) : certains modifient leur forme (sonore et ou visuelle). On dit d'eux qu'ils subissent le jeu de la flexion et que l'ensemble des formes différentes d'un même mot fléchi forment son paradigme. Chaque forme d'un même paradigme peut transmettre un ou plusieurs types de traits grammaticaux pouvant s'opposer (singulier contre pluriel, masculin contre neutre, première personne du singulier contre première personne du pluriel, etc.). Les formes d'un même paradigme, cependant, ne changent pas de sens global : seuls les traits grammaticaux s'opposent. La flexion nominale est souvent nommée déclinaison tandis que celle du verbe est la conjugaison. Il existe plusieurs possibilités de modification du signifiant (forme sensible, le plus souvent auditive) d'un mot selon son rapport grammatical à d'autres mots de l'énoncé, c'est-à-dire plusieurs types de flexion. On distingue plusieurs catégorie dans les langues flexionnelles: les langues agglutinantes dans lesquelles les flexions se font par affixage, chaque affixe marquant une notion. les langues synthétiques (également nommées fusionnelles) : dans ces langues, les flexions se font aussi par affixage mais on ne peut pas toujours distinguer les différents constituants de la flexion ils ont souvent fusionné en 1 seul les langues a "brisure interne" : dans cette catégorie de langue, les consonnes indiquent le sens et les voyelles servent a marquer la flexion du mot, ce système se rencontre surtout dans les langues sémitiques Dans les deux derniers groupes de langues, on peut parfois trouver des mots totalement différents : boy / girl en anglais garçon / fille en français là ou dans les langues angglutinantes on aura un radical identique shonen/shojo en japonais knabo/knabino en esperanto
- A flektáló, hajlító vagy fúziós nyelvek azok a szintetikus nyelvek, amelyek a nyelvtani viszonyokat a szóalakok megváltoztatásával – ragozással, szóképzéssel, illetve a szótő változtatásával – képesek kifejezni. Szemben az agglutináló nyelvekkel, ahol az egyes viszonyokat kifejező morfémák egymás után, jól elkülöníthetően helyezkednek el, és többnyire külön meg lehet feleltetni őket az egyes jelentéselemeknek, a flektáló nyelvekben csak korlátozott számú toldalék járulhat a szótőhöz, amelyek sokszor egybeolvadnak vele, nem bonthatóak fel további elemekre, és egyidejűleg több nyelvtani jelentést kódolnak (erre utal a fúziós nyelv megnevezés is). A spanyol canto – ’énekelek’ – igealak -o ragja például kifejezi egyben a kijelentő módot, jelen időt, egyes szám első személyt, valamint a folyamatos aspektust. A flektáló nyelvek tipikus példái az indoeurópai, valamint különösképpen az afroázsiai nyelvek.
- 屈折語（くっせつご）は、言語学上における形態論上の分類のひとつ。屈折語とは、文法的機能を表す形態素が、語の内部に分割できない形で埋め込まれる言語のことをいう。 屈折語に分類される言語は、ラテン語・ギリシア語・アラビア語などが挙げられ、ヨーロッパ言語の多くがこれに分類される。ただし、実際には屈折語の多くが膠着語・孤立語などの特徴を併せ持っていると考えられている。また現代のヨーロッパ言語においては、屈折語的特徴が失われ、孤立語的・膠着語的性格が強まってきており、特に英語において顕著である。 屈折語における語形変化は大きく次の二つに分類される ディクレンション - 名詞および形容詞の変化。格に応じた変化に代表されるので、「格変化」と訳されることが多い。 コンジュゲーション - 動詞の変化。「活用」や「屈折」と訳される。 また語形変化には次の二つがある 弱変化 - 幹母音が変化せず、語尾のみを持つもの 強変化 - 幹母音が変化するもの
- Flekterende språk er i språktypologien språk av syntetisk type der grensa mellom de enkelte morfene i orda er uklar. De enkelte morfene kan uttrykke flere grammatiske forhold (samlemorfer). Slike språk har f. eks. indre bøyning av typen avlyd eller omlyd. Indoeuropeiske språk er flekterende språk, særlig de eldre indoeuropeiske språka og eldre utviklingssteg av moderne språk. Norsk og mange andre indoeuropeiske språk har imidlertid utvikla seg i agglutinerende retning, ofte beskrevet som «språklig forenkling». Flere verb som i norrønt var sterke er blitt svake i moderne norsk: flá - fló → flå - flådde. Tendensen ser ut til å fortsette: skjære - skar → skjære - skjærte.
- Języki fleksyjne (inaczej syntetyczne) – języki z rozbudowaną fleksją. Typowe przykłady języków fleksyjnych to polski i łacina oraz rekonstruowany język praindoeuropejski. Poza rodziną indoeuropejską języki fleksyjne to rzadkość, jednym z nielicznych jest język czeczeński.
- Флективный строй — устройство языка синтетического типа, при котором доминирует словоизменение при помощи флексий — формантов, сочетающих сразу несколько значений. Флективный строй противостоит агглютинативному, при котором каждый формант несет только одно значение. Классическими примерами флективных языков являются русский, латинский, немецкий, польский языки. Можно сказать, что все устойчивые индоевропейские языки являются флективными. Другая большая группа флективных языков — семитские языки. Широко употребляются флективные форманты в саамских языках. В качестве примера можно привести слово «хороший», где окончание -ий указывает на именительный падеж, единственное число, мужской род. В различных словоформах окончание -ий заменяется другим. Особенностью флективных языков является присутствие неправильных форм (в агглютинативных языках этого не может быть, поскольку каждый формант может иметь только одно значение). Предполагается, что флективный строй развился из агглютинативного, однако на данный момент отсутствуют доказательства, подтверждающие эту гипотезу. В то же время флективные языки имеют склонность утрачивать флексии по мере развития — некоторые быстрее, другие медленнее. Например, словенский, литовский, армянский языки в основном сохранили флективную систему протоиндоевропейского языка, тогда как английский язык и африкаанс являются почти аналитическими. Другой типичной особенностью флективных языков являются их системы склонений. Например, в немецком языке определённый и неопределённый артикли изменяются по родам, числам и падежам. Система склонения определённого артикля выглядит так: Именительный падеж: der (муж. р. ), die (жен. р. ), das (ср. р. ), die (множ. ч. ) Родительный падеж: des (муж. р. ), der (жен. р. ), des (ср. р. ), der (множ. ч. ) Дательный падеж: dem (муж. р. ), der (жен. р. ), dem (ср. р. ), den (множ. ч. ) Винительный падеж: den (муж. р. ), die (жен. р. ), das (ср. р. ), die (множ. ч. ) Прилагательные изменяются, как правило, соответственно существительному, которое оно описывает. В германских языках прилагательное может занимать положение между существительным и определённым артиклем («слабое» склонение), и неопределённым артиклем («смешанное склонение») или без артикля («сильное склонение»). Например: Der Hamster (нем. хомячок — сущ. , муж. р. , именит. п. ) Des Hamsters (нем. хомячка — сущ. , муж. р. , родит. п. ) При введении прилагательного klein — нем. маленький. Ein kleiner Hamster ("один маленький хомячок" - смешан. склонение, именит. п. ) Der kleine Hamster ("этот маленький хомячок" - слаб. склонение, именит. п. ) Ich sehe den kleinen Hamster ("я вижу этого маленького хомячка" - слаб. склонение, винит. п. ) Mit kleinem Hamster ("вместе с маленьким хомячком" - нет артикля; сильн. склонение, дательн. п.). Аналитические языки, развившиеся из флективных (напр. , английский) сохраняют некоторые остатки старой системы словоизменения, особенно в области личных местоимений. Напр. : You see me. (винит. п. ) - "Ты видишь меня".
- Flekterande språk är inom den lingvistiska disciplinen morfologisk typologi språk en undertyp av syntetiska språk, språk där enskilda ord ändrar form - böjs eller flekteras - för att visa sin relation till andra ord i satsen. De olika former som ett ord kan anta kallas för ordets paradigm. I ett flekterande språk representerar varje böjningsform i paradigmet ett komplex av grammatiska särdrag. Vilka former som ingår i paradigmet beror till hög grad på ordets typ - ordklass. Substantivens paradigm kallas ofta deklination, medan verbparadigm kallas för konjugationer.
- Фу́зія (від лат. fusio «злиття») — лінгвістичний термін, який означає тісне з'єднання змінюваного кореня з багатозначними нестандартними афіксами, що приводить до стирання меж між морфемами. Термін було запроваджено Е. Сепіром у книзі «Мова». Явище фузії можна показати на такому прикладі: українське слово нога з різними афіксами демонструє змінюваність кореня: нож-н-ий — ніж-к-а — ноз-і тощо. Так само фузія є наочною при відмінюванні частин мови: іспанське дієслово querer «хотіти, любити» має такі особові і часові форми зі зміною кореня: quiero «хочу» — quise (хотів) — quería (хотів, хотіла) тощо. Фузія — явище, протилежне аглютинації. За принципом фузії-аглютинації відповідно мови поділяють на фузійні та аглютинаційні. Індоєвропейські мови історично за походженням є фузійними, хоча зараз багато з них тяжіють до аналітизму, так фузія слабше виражена у сучасних романських на відміну від латини, у сучасній англійській у порівнянні з німецькою і в них обох в порівнянні до давньогерманської і т. п. Класичними зразками фузійних мов є слов'янські, зокрема українська, та балтійські мови.
- 屈折語（fusional language，或稱inflectional language）為綜合語之一種。膠着語亦為有词形变化的綜合語。但屈折語和膠著語之間的分別，在於屈折语的詞素趨向連在一起，較為難以分割。意即屈折語的一個詞綴經常同時表達多種意思、而膠着語的一個詞綴一般只表達單一種的意思。 拉丁語、俄語、德語及波蘭語等是頗為典型的屈折語。而大多數的印歐語系語言在一定程度上都算是屈折語。然而屈折語並不只存在於印歐語系的語言，其他語系的語言亦有可能為屈折語：古英語亦為一種屈折語。現代英語儘管保有部份屈折語的詞形變化，但現代英語的語法基本上朝向分析語的方向發展。
|
| rdfs:comment
|
- A fusional language (also called inflecting language) is a type of synthetic language, distinguished from agglutinative languages by its tendency to overlay many morphemes in a way which can be difficult to segment. Examples of fusional Indo-European languages are Latin, Russian, German and Polish. Another notable group of fusional languages is the Semitic languages group. A high degree of fusion is also found in many Sami languages, such as Skolt Sami.
- Ein fusionaler Sprachbau ist in der Sprachtypologie nach Wilhelm von Humboldt und August Wilhelm Schlegel eine Unterart des synthetischen Sprachbaus. In einer sog. fusionalen Sprache wird die grammatische Funktion eines Wortes durch das Anbringen von Affixen, die Affigierung, kenntlich gemacht. Gute Beispiele für fusionale Sprachen sind Latein und Deutsch. Die meisten indogermanischen Sprachen weisen fusionale Elemente auf.
- Una llengua fussional és un tipus de llengua flexiva. Es diferencia de les llengües aglutinants perquè empra menys morfemes per les inflexions o per la seva tendència a fondre molts morfemes de tal forma que sigui molt difícil diferenciar-ne els uns dels altres. Alguns exemples representatius d'aquest tipus de llengua sintètica són el llatí i l'alemany, amb el neerlandès com una variant similar. La major part de les llengües europees són relativament fussionals.
- Flektivní jazyk vyjadřuje gramatické funkce pomocí flexe (ohýbání), tj. skloňování a časování, a předpon a přípon. Pracují s řadou vázaných morfémů, často je těžké slovo členit na jednotlivé segmenty a určit jeho kořen. Typickým příkladem flektivního jazyka je čeština.
- Una lengua fusional es un tipo de lengua flexiva. Se diferencia de las lenguas aglutinantes porque emplea menos morfemas para las inflexiones o por su tendencia a fundir muchos morfemas de tal forma que sea muy difícil diferenciar unos de otros. Algunos ejemplos representativos de este tipo de lengua sintética son el latín y el alemán, con el holandés como una variante similar. La mayor parte de las lenguas europeas son relativamente fusionales.
- Une langue flexionnelle est, en typologie morphologique, une langue dans laquelle les lemmes (« mots ») changent de forme selon leur rapport grammatical aux autres lemmes. Dans ces langues, tous les mots ne sont pas « invariables » (ce qui est le cas dans une langue isolante) : certains modifient leur forme (sonore et ou visuelle). On dit d'eux qu'ils subissent le jeu de la flexion et que l'ensemble des formes différentes d'un même mot fléchi forment son paradigme.
- A flektáló, hajlító vagy fúziós nyelvek azok a szintetikus nyelvek, amelyek a nyelvtani viszonyokat a szóalakok megváltoztatásával – ragozással, szóképzéssel, illetve a szótő változtatásával – képesek kifejezni.
- Flekterende språk er i språktypologien språk av syntetisk type der grensa mellom de enkelte morfene i orda er uklar. De enkelte morfene kan uttrykke flere grammatiske forhold (samlemorfer). Slike språk har f. eks. indre bøyning av typen avlyd eller omlyd. Indoeuropeiske språk er flekterende språk, særlig de eldre indoeuropeiske språka og eldre utviklingssteg av moderne språk.
- Języki fleksyjne (inaczej syntetyczne) – języki z rozbudowaną fleksją. Typowe przykłady języków fleksyjnych to polski i łacina oraz rekonstruowany język praindoeuropejski. Poza rodziną indoeuropejską języki fleksyjne to rzadkość, jednym z nielicznych jest język czeczeński.
- Флективный строй — устройство языка синтетического типа, при котором доминирует словоизменение при помощи флексий — формантов, сочетающих сразу несколько значений.
- Flekterande språk är inom den lingvistiska disciplinen morfologisk typologi språk en undertyp av syntetiska språk, språk där enskilda ord ändrar form - böjs eller flekteras - för att visa sin relation till andra ord i satsen. De olika former som ett ord kan anta kallas för ordets paradigm. I ett flekterande språk representerar varje böjningsform i paradigmet ett komplex av grammatiska särdrag. Vilka former som ingår i paradigmet beror till hög grad på ordets typ - ordklass.
- Фу́зія (від лат. fusio «злиття») — лінгвістичний термін, який означає тісне з'єднання змінюваного кореня з багатозначними нестандартними афіксами, що приводить до стирання меж між морфемами. Термін було запроваджено Е. Сепіром у книзі «Мова».
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
