| dbpprop:abstract
|
- In Roman mythology, Fortuna goddess of fortune, was the personification of luck; hopefully she brought good luck, but she could be represented veiled and blind, as modern depictions of Justice are seen, and came to represent the capriciousness of life. Atrox Fortuna claimed the lives of Augustus' two hopeful grandsons, educated to take up princely roles, for she was also a goddess of fate. Her father was Jupiter, and though she had no lovers or children of her own, Fortuna was propitiated by mothers. Fortuna had a retinue that included Copia, "bounty", among her blessings. Under the name Annonaria she protected grain supplies. In the Roman calendar, June 11 was sacred to Fortuna, with a greater festival to Fors Fortuna on the 24th. Roman writers disagreed whether her cult was introduced to Rome by Servius Tullius. or Ancus Marcius. Fortuna had a temple in the Forum Boarium and a public sanctuary on the Quirinalis, as the tutelary genius of Roma herself, Fortuna Populi Romani, the "Fortune of the Roman people", for Fortuna, the embodiment of the chaotic chance event as modern historians would see it, was closely tied by the Romans to virtus, strength of character; flaws in the main public actors brought on the calamities of ill fortune, as Roman historians like Sallust saw her role: "Truly, when in the place of work, idleness, in place of the spirit of measure and equity, caprice and pride invade, fortune is changed just as with morality". At an oracle in Praeneste connected with the Temple of Fortuna Muliebris the future was chosen by a small boy choosing oak rods with possible futures written on them. All over the Roman world, Fortuna was worshipped at a great number of shrines under various titles that were applied to her according to the various circumstances of life in which her influence was hoped to have a positive effect. Fortuna was not always positive: she was doubtful (Fortuna Dubia); she could be "fickle fortune" (Fortuna Brevis), or downright evil luck (Fortuna Mala). She is invoked in a variety of domestic and personal contexts, demonstrating her importance across the Empire. For example, Fortuna is dedicated to in an amulet from a cupboard in room VII in the House of Menander in Pompeii, where she is linked with the syncretised Egyptian Goddess Isis to become Isis-Fortuna. She is also very closely related to the God Bonus Eventus, who is often represented as some form of counterpart to Fortuna. Both Fortuna and Bonus Eventus appear on small artefacts such as amulets and intaglio engraved gems across the Roman world. Her name seems to derive from Vortumna, "she who revolves the year", however the earliest reference to the Wheel of Fortune, emblematic of the endless changes in life between prosperity and disaster, occurs in Cicero, In Pisonem, ca. 55 BCE. In Seneca's tragedy Agamemnon, a chorus addresses Fortuna in terms that would remain almost proverbial, and in a high heroic ranting mode that Renaissance writers would emulate: "O Fortune, who dost bestow the throne’s high boon with mocking hand, in dangerous and doubtful state thou settest the too exalted. Never have sceptres obtained calm peace or certain tenure; care on care weighs them down, and ever do fresh storms vex their souls. ... great kingdoms sink of their own weight, and Fortune gives way ‘neath the burden of herself. Sails swollen with favouring breezes fear blasts too strongly theirs; the tower which rears its head to the very clouds is beaten by rainy Auster.... Whatever Fortune has raised on high, she lifts but to bring low. Modest estate has longer life; then happy he whoe’er, content with the common lot, with safe breeze hugs the shore, and, fearing to trust his skiff to the wider sea, with unambitious oar keeps close to land."
- Fortuna ist die Glücks- und Schicksalsgöttin der Römischen Mythologie, entspricht der Tyche in der Griechischen Mythologie und dem Heil bei den altnordischen Völkern.
- Fortuna era una deessa de la mitologia romana que personificava la sort, el destí i l'atzar (per això sovint se la representava cega, igual que el símbol de la justícia actual). Ciceró la va associar literàriament a la Roda de la Fortuna, que gira portant dissort o benaurances de manera cíclica. Aquesta imatge va triomfar durant l'Edat Mitjana i sembla venir del seu nom primigeni (Vortumna, la que fa girar l'any, en itàlic antic). Quan era favorable solia ser representada com una jove amb la cornucòpia (la banya de l'abundància). Els seus atributs es corresponen amb la deesa menor grega Tyché.
- V římské mytologii je Fortuna bohyní náhody, osudu, je personifikací štěstí, naděje v dobré pořízení a zosobňuje nevypočitatelnost života. Může být zobrazována zahalená a slepá jako moderní pojetí spravedlnosti. Jejím ekvivalentem v řecké mytologii je bohyně Tyché, v severské mytologii je to Spása. Její otec byl Jupiter, neměla žádného milence, ani děti. Fortuna byla v blahoslavené družině, ve které byla i Copia (lat. hojnost). Pod jménem Annonaria chránila dodávky obilí. Fortunu si například nakláněly a uctívaly matky. Její kult je znám z Říma, ze šestého století před Kristem, kde byla uctívána jako Fortuna Populi Romani, Fortuna lidu římského. Tehdy vládl král Servius Tullius. Fortuna má zasvěcený svůj chrám na Foru Boariu, veřejnou svatyni na prastarém Quirinalu, uctívaném jako opatrovnický duch strážný starověkého Říma chrám Fortuna Muliebris, Fortuna ženská ve věštírně v Praeneste, kde malý chlapec určoval budoucnost z dubových výhonků. Celý římský svět uctíval Fortunu v obrovském množství svatyní a pod různými názvy, které záležely na různých životních okolnostech a na tom, v co lidé věřili, že bude mít ten nejlepší výsledek. Fortuna nebyla jen kladnou a pozitivní postavou. Jako Fortuna Dubia byla nerozhodná, vrtkavá a nespolehlivá, jako Fortuna Brevis mohla být nevypočitatelná, přelétavá, vrtošivá a nestálá nebo jako Fortuna Mala mohla dokonce škodit a přivádět lidi do neštěstí. Její jméno zřejmě bylo odvozeno od Vortumna, "toho, kdo otáčí rokem", avšak můžeme najít ještě dřívější odkazy v Ciceronově díle In Pisonem, cca. 55 př. n. l. na takzvané kolo osudu (Rota Fortuna) symbolizující nekonečné změny v životě od prosperity až po katastrofu.
- Fortuna era, en la mitología romana, la diosa de la suerte, buena o mala, aunque siempre se tendió a asociarla con lo bueno -lo fasto- y la fertilidad; de modo que la adversidad ha pasado a ser casi sinónimo de infortunio o "algo desafortunado".
- Fortuna on roomalaisessa mytologiassa onnen ja sattuman jumalatar. Hänen vastineensa kreikkalaisessa mytologiassa on Tykhe. Fortuna saatettiin esittää side silmillään ja sokeana, kuten nykyajan Oikeus, esittämässä elämän ja onnen oikukkuutta. Fortunan seurueeseen kuului Copia, yltäkylläisyyden jumalatar, joka kantoi yltäkylläisyyden sarvea. Annonaria-nimisenä Fortuna suojeli viljavarastoja. Roomalaisessa kalenterissa 11. kesäkuuta oli pyhitetty Fortunalle, suuren juhlan, Fors Fortunan ollessa 24. kesäkuuta. Fortunaa lepyttelivät ennen kaikkea naiset. Servius Tulliuksen katsotaan tuoneen hänen kulttinsa Roomaan. Fortunalla oli temppeli Forum Boariumilla, julkinen pyhäkkö Collis Quirinalisilla, yhdellä Rooman seitsemästä kukkulasta Rooman suojelushenkenä, Fortuna Populi Romani, "roomalaisten (hyvänä) onnena", sekä oraakkeli Praenestessa, missä tulevaisuuden valitsi pieni poika joka valitsi tammisauvoja joihin oli kirjoitettu mahdollinen tulevaisuus. Kaikkialla roomalaisessa maailmassa Fortunaa palvottiin lukuisissa pyhäköissä eri nimillä jotka oli yhdistetty häneen sen mukaan, mitkä olivat ne erityiset elämäntilanteet missä toivottiin hänen apuaan. Fortuna ei ollut aina hyväntahtoinen: hän oli epäileväinen (Fortuna Dubia); hän saattoi olla "häilyvä/vaihteleva" (Fortuna Brevis) tai suorastaan pahansuopa (Fortuna Mala). Fortunan nimi tullee etruskijumalatar Vortumnasta, "hänestä joka panee vuoden kiertymään (ajan pyörässä)".
- Fortuna est une divinité italienne allégorique du hasard, de la chance. Son nom dérive du latin fors qui signifie « sort ». Elle est identifiée à la Tyché grecque. Elle était peut-être à l'origine "porteuse" de fertilité (lat. ferre, porter). Hésiode la fait naître d'Océan et de Téthys. Mais selon Pindare, c'est Jupiter et l'une des Parques qui lui auraient donné le jour. Elle n'était pas une des divinités les plus anciennes, car elle n'avait pas de flamine.
- A középkorban is tisztelték, és további hasonló aspektusokban hivatkoztak rá, például Fortuna Annonaria szerencse az aratásban Fortuna Belli szerencse a háborúban Fortuna Primigenia az elsőszülött szerencséje Fortuna Virilis a férfiak feljebbjutásának segítője Fortuna Redux segít biztonságosan hazajutni Fortuna Respiciens Fortuna Muliebris a nők szerencséje Fortuna Victrix győzelem a csatákban Fortuna Augusta az uralkodó szerencséje Fortuna Balnearis a fürdők szerencséje Fortuna Conservatrix Fortuna Equestris a lovagok szerencséje Fortuna Huiusque Fortuna Obsequens Fortuna Privata az egyén szerencséje Fortuna Publica a köz szerencséje Fortuna Romana Róma szerencséje Fortuna Virgo a szűzek szerencséje
- Fortuna è una figura della religione romana, la dea del caso e del destino. Fortuna era una divinità antica, forse precedente alla fondazione di Roma anche se i romani ne attribuivano l'introduzione del culto a Servio Tullio, il re che più, fra tutti, fu favorito dalla Fortuna, alla quale dedicò ben ventisei templi nella capitale, ciascuno con un'epiclesi diversa. Si racconta anche che ella l'avesse amato, benche egli non fosse che un mortale e avesse l'abitudine di entrare a casa sua attraverso una finestrella. Una statua del re Servio Tullio si ergeva nel tempio della Dea. La Fortuna era una dea dal carattere doppio, ma sempre positivo (altrimenti si parlava di Sors, la sorte): Uno intraprendente, cioè che aiutava a far andare bene le imprese Uno erotico (per il quale è rimasto il detto essere baciati dalla fortuna) Il suo corrispettivo nella mitologia greca è la dea Tiche.
- フォルトゥナ（Fortuna, フォーチュナ）は、ローマ神話に伝えられる、運命の女神。 運命の車輪を司り、人々の運命を決めるという。英語の「Fortune」の語源とされ、ギリシャ神話ではテュケー (Tyche) と呼ばれる。 運命を操るための舵を携えており、運命が定まらないことを象徴する不安定な球体に乗り、幸運の逃げやすさを象徴する羽根の生えた靴を履き、幸福が満ちることのないことを象徴する底の抜けた壺を持っている。また、チャンスは後からでは掴めないということを表しているために、フォルトゥナには後ろ髪がなく前髪しかないとされているが、最近ではすべての髪を前で束ねているイメージに変わっている。 フォルトゥナは幸運の女神とされている。 タロットの運命の輪はフォルトゥナがモデルとされている。
- Fortuna, of Fanum Fortunae, was de Romeinse godin van het toeval, zowel van het geluk als van het ongeluk.
- Fortuna er de gamle romernes lykkens gudinne, og hun brukes som allegorisk og grafisk figur fra renessansen som et symbol for lykke, hell, handel og sjøfart. Betegnelsen Fortuna er ofte brukt som skipsnavn og brukes som forretningskjennetegn. Den antikke framstilling av Fortuna er en kvinne kledt i lange gevanter og som holder et overflødighetshorn. Den allegoriske figuren fra renessansen framstilles som en naken kvinne som trår med den ene foten på en kule og holder et langt, smal skipsseil slynget over hodet. Noen ganger har kulen en liten vinge til hver side og noen ganger brukes figuren uten kulen. Slike framstillinger finnes i norske og utenlandske segl og våpenskjold. Skulpturer av slike framstillinger av Fortuna finnes som sjøfartssymboler i Amsterdam, Budapest og Venezia.
- Fortuna – w mitologii rzymskiej bogini kierująca ludzkimi losami. Była odpowiednikiem greckiej bogini Tyche. Jej kult w Rzymie wprowadził król Serwiusz Tuliusz. Fortuna jest przestawiana z zawiązanymi oczyma i z rogiem obfitości. Na rewersach rzymskich monet przedstawiana ze sterem i rogiem obfitości, czasem z kołem w tle, czasem z gałązką oliwną i paterą.
- Fortuna era a deusa romana da sorte (boa ou má), da esperança. Corresponde a divindade grega Tyche. Era representada com portando uma cornucópia e um timão, que simbolizavam a distribuição de bens e a coordenação da vida dos homens, e geralmente estava cega ou com a vista tapada (como a moderna imagem da justiça), pois distribuía seus desígnios aleatoriamente. Fortuna era considerada filha de Júpiter. Roma dedicava a ela o dia 11 de Junho, e no dia 24 do mesmo mês realiza um festival em sua homenagem, o Fors Fortuna. Seu culto foi introduzido por Sérvio Túlio, e Fortuna possuía um templo nos tempos de Roma republicana próximo ao Capitólio chamado de templo de Fortuna Virilis.
- Фортуна — древнеримская богиня, культ её — один из самых старых, заимствованных Римом культов италийского происхождения (di novensidenses). Предание, имеющее ясное представление только о позднейшей Фортуне, тоеской Тиха, приписывает введение культа любимцу счастья, бывшему рабу Сервию Тулию. Древнейшее, первоначальное значение богини с трудом поддаётся определению.
- Fortuna, eller Fru Fortuna, är slumpens och lyckans gudinna i romersk mytologi och motsvaras av grekernas Tyche. Hon kan sägas vara ett slags personifikation av ödet i betydelsen händelsernas gång. Datumet 11 juni var tillägnad henne. Servius Tullius lär ha infört gudinnans dyrkan i Rom, där många tempel byggdes till hennes ära och bland andra hade hon ett tempel i Forum Boarium. Hon dyrkades under en mängd olika tillnamn. Hennes släktskapsförhållanden till andra gudar är oklara men i allmänhet ansåg poeterna att hon var dotter till Jupiter. Ibland framställs Fortuna med bindel för ögonen och ett hjul, obeständighetens symbol, i händerna, ibland avbildas hon med ett ymnighetshorn i vänstra handen och i den högra ett skeppsroder.
- Fortuna, Roma mitolojisinde şansın cismani hali, tanrıçasıdır. Yunan mitolojisindeki Tyche'ye denktir. Fortuna her zaman olumlu değildir: bazen şüphelidir (Fortuna Dubia); değişen şans olabilir (Fortuna Brevis) veya mutlak şeytani şans (Fortuna Mala) olabilir. Fortuna genel olarak, kaderin tanrıçası olarak da bilinir. Hayattaki farklı yönlere göre bu tip farklı isimler altında Roma İmparatorluğunun her yanında tapılırdı, adına birçok tapınak bulunurdu.
- Фортун́на — римська богиня щастя, долі, добробуту, успіху, ототожнювана з грецькою Тіхе. У Римі Фортуна мала особливу шану; значення її зросло, коли занепала віра в стародавніх богів. Це про неї писав Пліній у І ст. н. е. : «У цілому світі, повсюди в будь-який час дня голоси всіх кличуть і називають тільки Фортуну, її одну оскаржують і звинувачують, про неї одну думають, її одну звеличують, її одну викривають і, лаючи, поклоняються їй» За Плутархом, Фортуна, прибувши в Рим, скинула крила, зняла взуття і зійшла з кулі щастя з виразним наміром навіки залишитись у столиці. За переказом, культ Фортуни встановив Анк Марцій із вдячності за те, що, бувши сином рабині, став римським правителем. Спочатку Фортуна шанувалася під ім'ям Прімігенія. Їй першій присвячували новонароджених. Вона вважалася також покровителькою всього римського народу. Імператор Авґуст, закінчивши війни на Сході, поставив їй жертовник під назвою «Фортуна Редукс» — «Фортуна щасливого повернення». Як божество, що обдаровує смертних постійним щастям чи навіть нещастям, Фортуна згодом стала об'єктом палкого поклоніння людей різного стану та віку. Як богиню щастя її шанували під ім'ям Фортуна Бона (Добра), Фелікс (Щаслива), Бланда (Доброзичлива). Постійне щастя уособлювала Фортуна Маненс, сумнівне — Фортуна Дубіа, короткочасне — Фортуна Бревіс тощо. Фортуна Віріліс була покровителькою чоловіків (юнаки присвячували їй бороду після першого гоління і називали її Фортуна Барбата — Бородата). Згодом, під час морального занепаду римського суспільства Фортуну вважали також богинею родинного щастя чоловіків і жінок. Фортуна Вірго (Віргіналіс) була опікункою дівчат, Фортуна Ліберум — дітей; Фортуна Маммоза користувалася шаною римського пролетаріату. Патриції шанували Фортуну Патріція, простий народ — Фортуну Плебея, клас вершників — Фортуну Еквестріс, а римські імператори поклонялися Фортуні Цезаріс або Фортуні Авґусті — покровительці імператорського роду. Фортуна Дукс допомагала римським воїнам перемагати ворогів. У пізніші часи з Фортуною часто ототожнювали Ісіду: постав культ Фортуни Пантеї (Фортуни всіх богів). Зображували Фортуну (на монетах, гемах, фресках, скульптурах тощо) у постаті жінки, яка тримає в лівій руці ріг Амальтеї і розсипає монети, або спирається на кулю і в правій руці тримає коло (символ минущого щастя). Диференціація характеризується приєднанням атрибутів, наприклад, корабельного носа (Fortuna navalis).
|
| rdfs:comment
|
- In Roman mythology, Fortuna goddess of fortune, was the personification of luck; hopefully she brought good luck, but she could be represented veiled and blind, as modern depictions of Justice are seen, and came to represent the capriciousness of life. Atrox Fortuna claimed the lives of Augustus' two hopeful grandsons, educated to take up princely roles, for she was also a goddess of fate.
- Fortuna ist die Glücks- und Schicksalsgöttin der Römischen Mythologie, entspricht der Tyche in der Griechischen Mythologie und dem Heil bei den altnordischen Völkern.
- Fortuna era una deessa de la mitologia romana que personificava la sort, el destí i l'atzar (per això sovint se la representava cega, igual que el símbol de la justícia actual). Ciceró la va associar literàriament a la Roda de la Fortuna, que gira portant dissort o benaurances de manera cíclica. Aquesta imatge va triomfar durant l'Edat Mitjana i sembla venir del seu nom primigeni (Vortumna, la que fa girar l'any, en itàlic antic).
- V římské mytologii je Fortuna bohyní náhody, osudu, je personifikací štěstí, naděje v dobré pořízení a zosobňuje nevypočitatelnost života. Může být zobrazována zahalená a slepá jako moderní pojetí spravedlnosti. Jejím ekvivalentem v řecké mytologii je bohyně Tyché, v severské mytologii je to Spása. Její otec byl Jupiter, neměla žádného milence, ani děti. Fortuna byla v blahoslavené družině, ve které byla i Copia (lat. hojnost).
- Fortuna era, en la mitología romana, la diosa de la suerte, buena o mala, aunque siempre se tendió a asociarla con lo bueno -lo fasto- y la fertilidad; de modo que la adversidad ha pasado a ser casi sinónimo de infortunio o "algo desafortunado".
- Fortuna on roomalaisessa mytologiassa onnen ja sattuman jumalatar. Hänen vastineensa kreikkalaisessa mytologiassa on Tykhe. Fortuna saatettiin esittää side silmillään ja sokeana, kuten nykyajan Oikeus, esittämässä elämän ja onnen oikukkuutta. Fortunan seurueeseen kuului Copia, yltäkylläisyyden jumalatar, joka kantoi yltäkylläisyyden sarvea. Annonaria-nimisenä Fortuna suojeli viljavarastoja. Roomalaisessa kalenterissa 11.
- Fortuna est une divinité italienne allégorique du hasard, de la chance. Son nom dérive du latin fors qui signifie « sort ». Elle est identifiée à la Tyché grecque. Elle était peut-être à l'origine "porteuse" de fertilité (lat. ferre, porter). Hésiode la fait naître d'Océan et de Téthys. Mais selon Pindare, c'est Jupiter et l'une des Parques qui lui auraient donné le jour. Elle n'était pas une des divinités les plus anciennes, car elle n'avait pas de flamine.
- Fortuna è una figura della religione romana, la dea del caso e del destino. Fortuna era una divinità antica, forse precedente alla fondazione di Roma anche se i romani ne attribuivano l'introduzione del culto a Servio Tullio, il re che più, fra tutti, fu favorito dalla Fortuna, alla quale dedicò ben ventisei templi nella capitale, ciascuno con un'epiclesi diversa.
- Fortuna, of Fanum Fortunae, was de Romeinse godin van het toeval, zowel van het geluk als van het ongeluk.
- Fortuna er de gamle romernes lykkens gudinne, og hun brukes som allegorisk og grafisk figur fra renessansen som et symbol for lykke, hell, handel og sjøfart. Betegnelsen Fortuna er ofte brukt som skipsnavn og brukes som forretningskjennetegn. Den antikke framstilling av Fortuna er en kvinne kledt i lange gevanter og som holder et overflødighetshorn.
- Fortuna – w mitologii rzymskiej bogini kierująca ludzkimi losami. Była odpowiednikiem greckiej bogini Tyche. Jej kult w Rzymie wprowadził król Serwiusz Tuliusz. Fortuna jest przestawiana z zawiązanymi oczyma i z rogiem obfitości. Na rewersach rzymskich monet przedstawiana ze sterem i rogiem obfitości, czasem z kołem w tle, czasem z gałązką oliwną i paterą.
- Fortuna era a deusa romana da sorte (boa ou má), da esperança. Corresponde a divindade grega Tyche. Era representada com portando uma cornucópia e um timão, que simbolizavam a distribuição de bens e a coordenação da vida dos homens, e geralmente estava cega ou com a vista tapada (como a moderna imagem da justiça), pois distribuía seus desígnios aleatoriamente. Fortuna era considerada filha de Júpiter.
- Фортуна — древнеримская богиня, культ её — один из самых старых, заимствованных Римом культов италийского происхождения (di novensidenses).
- Fortuna, eller Fru Fortuna, är slumpens och lyckans gudinna i romersk mytologi och motsvaras av grekernas Tyche. Hon kan sägas vara ett slags personifikation av ödet i betydelsen händelsernas gång. Datumet 11 juni var tillägnad henne. Servius Tullius lär ha infört gudinnans dyrkan i Rom, där många tempel byggdes till hennes ära och bland andra hade hon ett tempel i Forum Boarium. Hon dyrkades under en mängd olika tillnamn.
- Fortuna, Roma mitolojisinde şansın cismani hali, tanrıçasıdır. Yunan mitolojisindeki Tyche'ye denktir. Fortuna her zaman olumlu değildir: bazen şüphelidir (Fortuna Dubia); değişen şans olabilir (Fortuna Brevis) veya mutlak şeytani şans (Fortuna Mala) olabilir. Fortuna genel olarak, kaderin tanrıçası olarak da bilinir. Hayattaki farklı yönlere göre bu tip farklı isimler altında Roma İmparatorluğunun her yanında tapılırdı, adına birçok tapınak bulunurdu.
- Фортун́на — римська богиня щастя, долі, добробуту, успіху, ототожнювана з грецькою Тіхе. У Римі Фортуна мала особливу шану; значення її зросло, коли занепала віра в стародавніх богів. Це про неї писав Пліній у І ст. н. е.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
