| dbpprop:abstract
|
- Quintus Ennius (239 - c. 169 BC) was a writer during the period of the Roman Republic, and is often considered the father of Roman poetry. He was of Calabrian descent. Although only fragments of his works survive, his influence in Latin literature was significant.
- Quintus Ennius war ein Schriftsteller der Römischen Republik und wird oft als Vater der römischen Poesie bezeichnet. Obwohl nur Fragmente seiner Werke überlebten, ist sein Einfluss – vor allem als Vermittler griechischer Literatur – auf die Lateinische Literatur erheblich: er bevorzugte – im Gegensatz zu Naevius’ Saturnier – den daktylischen Hexameter, der durch ihn in der lateinischen Epik üblich wurde.
- Quintus Ennius byl římský epický a tragický básník, jenž je považován za otce římské literatury. Ennius byl velmi vzdělaný, hovořil latinsky, řecky a oskicky. Po vstupu do římské armády dosáhl hodnosti centuriona. Během svého pobytu na Sardinii v roce 204 př. n. l. se seznámil s M. Porciem Catonem a stal se jeho učitelem řecké literatury. Vztah obou byl však vzájemný a Cato jej vzal do Říma, kde se Ennius trvale usadil na Aventinu. K okruhu Enniových přátel patřili též Scipio Africanus, Marcus Fulvius Nobilior, Marcus Pacuvius a Statius Caecilius. S Fulviem se Ennius účastnil tažení do Aitolie a jeho syn Quintus mu roku 184 př. n. l. také zajistil římské občasnství. Tradičně je líčen jako družný člověk milující víno a žijící v chudobě a pilné práci. Zemřel ve vysokém věku na pakostnici. Hlavním Enniovým dílem je historický epos Annales (Anály, zachováno 550 veršů), v němž se snažil vylíčit římské dějiny od počátků až do současnoti. Tímto eposem Ennius navazoval na Homéra a opírá se v něm i o nepříliš dlouhou tradici římskou, reprezentovanou především Liviem Andronikem a Cn. Naeviem. Jako první římský literát užívá hexametru a opouští od saturnského verše. Epos Annales zůstává nejvýznamnějším římským eposem až do vydání Vergiliovy Aeneis. Původní epos měl podle jiných autorů 18 knih, tj. zhruba 30 tisíc veršů. Kromě poezie epické se Ennius věnoval také lyrice; do římské literatury zavádí epigram a spolu s ním také elegické distichon. Sbírky Saturae (Směska, 31 zachovaných veršů), Sota (rozmarná naučení) a Hudephagetica (O lahůdkách, gastronomická báseň) jsou veselého a parodického rázu, ačkoli v Enniově tvorbě převažuje didaktický záměr, zvláště v dílech Praecepta (Návody), Epicharmus (etické a filosofické výklady), který u něj vyzdvihují pozdější spisovatelé. Z více než 20 divadelních her, převážně tragédií, se zachovalo pouhých 400 veršů. Hlavní náměty her pocházely z trójských mýtů, přepracovával velmi volně především tragédie Euripidovy.
- Quinto Ennio dramaturgo y poeta épico romano.
- Quintus Ennius oli roomalaisen taiderunouden varsinainen alkaja. Hänen pääteoksensa oli eepillinen runoelma Annales.
- Quintus Ennius est né en 239 av. J. -C. à Rudiæ dans le territoire anciennement appelé Calabre et aujourd'hui denommé Salento, et mort en 169 av. J. -C.. Il est un auteur de l’époque de la République romaine. On le considère également comme le père de la poésie latine et il est promu poète officiel de Rome. Bien que seuls des fragments de son œuvre nous aient été conservés, son influence sur la littérature latine est importante.
- Quintus Ennius, római költő. Dél-Itáliából származott, ahol alapos görögös műveltségre tett szert. A második pun háború alatt a római seregben szolgált, mígnem Kr. e. 204-ben Szardínia szigetéről magával vitte Rómába Cato Censorius. Az Aventinuson lakott, igen szűkös körülmények között, lakótársa volt egy időben a gall rabszolgából lett komédiaköltő, Caecilius Statius, tanítványa pedig unokaöccse, a későbbi tragédiaköltő Marcus Pacuvius. Kedvelte a bort, mint a költői ihlet elősegítőjét. Idővel kapcsolatba került a legelőkelőbb római családok tagjaival, köztük a Hannibált legyőző Publius Cornelius Scipio Africanusszal is, akit költeményben („Scipio”) dicsőített. Elkísérte aetoliai hadjáratára Marcus Fulvius Nobilior consult Kr. e. 189-ben, győzelmét egyik költeményében ünnepelte. A hadvezér fia, Quintus Fulvius Nobilior a költőt római polgárjoghoz juttatta. Köszvényben halt meg, holttestét a Janiculuson égették el, hamvait szülővárosában helyezték örök nyugalomra. Jelentősége a görög hatásokat befogadva kibontakozó római irodalom fejlődésében korszakalkotó. Fő műve, a 18 részre osztott „Annales” (Évkönyvek) honosította meg a latin irodalomban a hexameteres versformát. Ez a nemzeti eposz Róma múltját dolgozta fel Aeneastól a költő koráig. Ő volt az első, aki latinul elégiákat írt disztichonban, a hagyomány szerint saját sírversét is e formában írta meg. Latinra fordította Euhémerosz állam-utópiáját. „Epicharmus” című művében a pithagoreizmus bizonyos tanait szedte versbe. Élete végéig sokat foglalkozott görög drámák, tragédiák római színpadra való átdolgozásával, elsősorban Euripidész darabjait fordította le. A szatíra kifejlesztésével („Saturae” című műve) egy nagy jövőjű műfajt hívott életre, amelyet később az ókori irodalomtudomány joggal tekintett sajátosan rómainak. A ciceroi – augustusi aranykorig Enniust a legnagyobb nemzeti költőként olvasták a rómaiak, aztán Vergilius Aeneise lépett az Annales nyomdokaiba, s Ennius lassan feledésbe merült. Életművének csupán szegényes töredékei maradtak fenn más antik írók idézeteiben.
- Compose gli Annales, la sua opera più nota, quando era ormai anziano. Grazie a questo poema epico fu da allora considerato il poeta nazionale del popolo romano, onore che fu poi concesso anche a Virgilio, autore dell'Eneide; inziò allora a parlare e a scrivere con il pluralis maiestatis.
- クイントゥス・エンニウス（Quintus Ennius, 紀元前239年 - 紀元前169年）は共和政ローマ時代の作家で、「ローマ詩の父」とよく言われている。もっともエンニウスはギリシア人の血筋であった。エンニウスの作品は断片しか現存しないが、ラテン文学に与えた影響は重大なものがある。
- Quintus Ennius (239-169 v. Chr. ) was een Latijns dichter, wel eens "de vader van de Latijnse poëzie" genoemd.
- Quintus Ennius var en romersk forfatter av gresk opprinnelse. Til tross for at kun fragmenter av hans diktning har overlevd var hans betydning for latinsk litteratur betydelig. Han blir stundom kalt for «far til den romeske poesi».
- Enniusz, Quintus Ennius, urodzony w 239 p.n.e. w Rudiae - zmarł w roku 169 p.n.e. - wybitny poeta rzymski, uważany za ojca literatury rzymskiej. Walczył na Sardynii w czasie drugiej wojny punickiej, gdzie poznał Katona Starszego, z którym przybył do Rzymu. Pracował tam jako nauczyciel i poeta. Za zasługi w dziedzinie literatury otrzymał obywatelstwo rzymskie. Do naszych czasów przetrwało 20 tytułów tragedii Enniusza i ich niewielkie fragmenty. Najważniejszym jego dziełem był epos historyczny zwany Annales czyli "Roczniki", spisane w 18 księgach, a zawierające poetycką wizję dziejów Rzymu od przybycia Eneasza do Italii. Był to pierwszy większy utwór łaciński napisany heksametrem daktylicznym, który to wiersz Enniusz wprowadził tym samym do poezji łacińskiej. Z Annales pozostało około 600 wierszy, m. in. incypit pierwszej księgi Musae quae pedibus magnum pulsatis Olympum. Do czasu powstania Eneidy Roczniki były uważane za epopeję narodową Rzymian. Szczyty popularności osiągnęły w II wieku n.e. , czyli "srebrnym" okresie literatury rzymskiej, kiedy celem odmłodzenia języka sięgnięto do archaicznych wzorców. Utratę Annales zawdzięczamy najprawdopodobniej nagłemu i bezpowrotnemu odpływowi tej mody w III wieku n.e. Oprócz tego Enniusz zajmował się adaptacją licznych dramatów i komedii greckich, przeważnie z Eurypidesa. Pierwszy pisał rzymskie epigramaty. Napisał również dzieło Saturae, które zawierało zbiór różnych treści i miar metrycznych.
- Quinto Ennio dramaturgo e poeta épico romano.
- Квинт Энний — древнеримский поэт. Родился в 239 году до н. э. в г. Рудии; по происхождению был греком. В 204 г. Марк Порций Катон привёз Энния в Рим из Сардинии, где тот нёс военную службу. В столице Энний занялся педагогической деятельностью и скоро, благодаря своему литературному таланту и общительному характеру, приобрёл расположение многих знатных римлян, которые начали в то время сознавать силу поэзии. В 189 году Марк Фульвий Нобилиор, отправляясь в Этолию, пригласил с собой Энния, чтобы тот впоследствии мог воспеть его подвиги. Сын этого вельможи добился для Энния в 184 г. прав римского гражданина. Умер Энний в 169 году до н. э. от подагры, так как, по свидетельству Горация, любил поощрять свой поэтический талант дарами Вакха. Все произведения Энния дошли до нас только в отрывках. Пережитая Эннием эпоха второй пунической войны побудила его воспеть славные подвиги гостеприимно приютившего его народа. На этой эпопее, названной Эннием «Annales» (летопись; позднейшие грамматики дали ей заглавие «Romaïs»), была, главным образом, основана его литературная слава. По-видимому, Энний трудился над «Анналами» значительную часть своей жизни и выпускал их в свет неоднократно, дополняя каждое издание новейшими событиями. В целом виде «Анналы», предположительно, представляли собой 18 книг, с 1500-1800 стихов в каждой, и изображали историю римлян от прибытия Энея в Италию до событий 178-5 гг. до н. э. До нас дошло только 600 с небольшим стихов; поэтому при оценке поэмы и определении её объёма и содержания мы должны опираться, главным образом, на свидетельства древних писателей. Судя по всему, Энний собрал для своего труда обширные материалы, в виде общественных и частных летописей, фамильных преданий и т. п. , и хотел создать художественную эпопею наподобие Гомера. Это последнее особенно явствует из предисловия к поэме, где Энний рассказывал, что видел во сне Гомера, раскрывшего ему тайны вселенной и загробной жизни и сообщившего, что душа его, Гомера, побывав в теле павлина, переселилась ныне в Энния. Подражание Гомеру выразилось и в том, что Энний написал свою поэму гексаметрами, впервые введя в римскую литературу этот размер. Эти первые попытки далеко не везде были удачными, чем отчасти объясняется суровое суждение Моммзена об «Анналах». Энний пробовал свои силы и в разных других родах литературы. Из сохранившихся отрывков от 22 драм Энния видно, что сюжеты для трагедий он брал преимущественно из мифов о троянской войне и в обработке их примыкал, главным образом, к Еврипиду, скепсис которого находил себе много откликов в душе Энния. С греческими оригиналами Энний обращался очень свободно и, видимо, старался приспособить их к потребностям римской сцены; так, например, в «Ифигении» хор девушек, выведенный у Еврипида, заменён у Энния хором солдат. Из римской жизни нам достоверно известна только одна пьеса Энния — «Похищение сабинянок». От комедий Энния осталось только два заглавия; Теренций причисляет Энния к авторам, которые соединяли в своих произведениях сцены из нескольких греческих оригиналов. В дидактическом стихотворении «Epicharmus» Энний, примыкая к воззрениям названного сицилийского философа, изложил (в трохаических тетраметрах) его материалистическое натурфилософское учение. Подобным же рационалистическим направлением отличается и написанное, вероятно тем же размером, сочинение «Euhemerus — sacra historia», содержащее в себе известный взгляд на происхождение богов и сохранившееся, главным образом, в переработке Лактанция. Юмористическое дополнение к этой философии представляет дидактическая поэма из кухонного мира: «Hedyphagetica» («лакомства»); уцелевший отрывок из неё перечисляет разные сорта рыб. Наконец, Энний писал сатиры и эпиграммы, причём в последних впервые, кажется, ввёл в римскую литературу элегический дистих. — Произведениям Энния не хватало художественной отделки, но он обладал несомненным талантом (ingenio maximus, arte rudis называет его Овидий) и, потому, оказал сильное влияние на последующих поэтов, которые заимствовали у него и много красивых оборотов. Особенно ценили Энния Цицерон и Витрувий. По свидетельству Авла Геллия, ещё во II-м столетии н. э. отрывки из «Анналов» входили в программу публичных чтений, хотя в век империи за Эннем признавали скорее одно историческое значение: мы должны уважать Энния, говорит Квинтилиан, как уважаем древние священные рощи, огромные старинные дубы, которые не столько красивы, сколько почтенны. Квинт Энний был похоронен в гробнице Сципионов.
- Ennius, fornromersk skald, född 239 f. Kr. i staden Rudiae i Salento, död 169 f. Kr. Såsom romersk soldat tjänade han på Sardinien, där han tilldrog sig uppmärksamhet av Cato, som tog honom med sig till Rom. Hans förtroliga bekantskap med Greklands språk och litteratur och hans ovanliga och mångsidiga skaldebegåvning gjorde honom snart bemärkt och värderad av flera bland Roms stormän, i synnerhet av den för grekisk kultur nitälskande Scipio Africanus d. ä. Han erhöll romersk medborgarrätt 184. Hans främsta skaldeverk, Annales, var en i 18 böcker avfattad episk dikt, vilken i kronologisk följd skildrade Roms historia från Aeneas' ankomst till skaldens eget tidevarv. Detta verk, vilket av romarna högt värderades såsom ett slags nationalepos, var epokgörande inom Roms poetiska litteratur även genom införandet av den efter grekiskt mönster bildade daktyliska hexametern i stället för den förut brukliga så kallade saturniska versen. Att Ennius vid det första försöket att lämpa det latinska språket efter den grekiska metrikens och prosodins lagar inte kunde med ens övervinna materialets motsträvighet, är helt naturligt. Men vad som fattades honom i elegans och formfulländning ersattes genom kraftfullhet och fantasirikedom. Ennius skrev även ett stort antal tragedier, till större delen bearbetningar eller översättningar från Euripides, och likaså, ehuru med mindre framgång, komedier. Dessutom författade han bland annat Saturae, eller dikter av omväxlande innehåll och form, Epicharmus, en naturfilosofisk lärodikt, samt några epigram. Ennius verk finns bevarade i fragment.
- Quintus Ennius Latin şairi. Yunan asıllı şair Roma'da yaşadı. Homeros'un heksametron mısra tekniğini Latince'ye soktu. "Annales" epopesi çağdaşlarını ve ardıllarını etkiledi. Latin edebiyatına Yunan edebiyatını tanıttı. 18 ciltlik Yunan tarihini anlatan bir destan yazdığı söylenmektedir. Bugün destandan sadece 600 mısra bulunmaktadır.
- Квінт Енній (*239 до н. е. – †169 до н. е. ) — давньоримський поет. Народився в 239 році до н. е. в м. Рудії; за походженням був греком. В 204 р Марк Порцій Катон привіз Еннія в Рим з Сардинії, де той ніс військову службу. У столиці Енній зайнявся педагогічною діяльністю і, завдяки своїм літературним здібностям, швидко завоював прихильність багатьох знатних римлян, що почали у той час усвідомлювати силу поезії. В 189 році Марк Фульвій Нобіліор, вирушаючи до Етолії, запросив з собою Еннія, щоб той потім зміг оспівати його подвиги. Син цього вельможі добився для Еннія в 184 р. прав римського громадянина. Помер Енній в 169 році до н. е. від подагри, через те що, за свідоцтвом Горація, полюбляв заохочувати свій поетичний талант дарами Вакха. Всі твори Еннія дійшли до нас тільки в уривках. Пережита Еннієм епоха другої пунічної війни спонукала поета оспівати славні подвиги народу, який гостинно його прийняв. На цій епопеї, яку Енній назвав «Annales» (літопис; пізніші граматики дали їй назву «Romais»), була, головним чином, заснована його літературна слава. Скоріш за все Енній працював над «Анналами» значну частину свого життя і випускав їх неодноразово, доповнюючи кожне видання новими подіями. У повному вигляді «Аннали», за припущенням, складалися з 18 книг, 1500 -1800 віршів в кожній, і відображали історію римлян від прибуття Енея в Італію до подій 178–175 рр. до н. е. До нас дійшло трохи більше 600 віршів; тому для оцінки поеми і визначення її об'єму і змісту ми повинні опиратися головним чином на свідоцтва стародавніх письменників. Судячи з усього, Енній збирав для своєї праці численні матеріали у вигляді суспільних та приватних літописів, сімейних переказів тощо, і хотів створити художню епопею на кшталт Гомера. Це особливо виявляється з передмови до поеми, де Енній розповідав, що бачив уві сні Гомера, який розкрив йому таємниці всесвіту і потойбічного життя і повідомив, що душа його, Гомера, побувавши в тілі павича, переселилась тепер в Еннія. Наслідування Гомеру проявилось і в тому, що Енній написав свою поему гекзаметрами, вперше в римській літературі використавши цей розмір. Ці перші спроби далеко не завжди були вдалими, чим частково пояснюється сурова оцінка Моммзеном «Анналів». Енній пробував свої сили і в інших видах літератури. Збереглися уривки з 22 драм Еннія, з яких видно, що сюжети для трагедій він брав переважно з міфів про Троянську війну і в обробці їх примикав, головним чином, до Евріпіда, скепсис якого знаходив сильний відклик в душі Еннія. З грецькими оригіналами Енній поводився досить вільно і, вірогідно, старався пристосувати їх до потреб римської сцени; так, наприклад, в «Іфігенії» хор дівчат, який виведений у Еврипіда, Енній замінив на хор солдатів. З римського життя нам достеменно відома лише одна п’єса Еннія - «Викрадення сабінянок». Від комедій Еннія залишилися лише два заголовки. Теренцій зараховує Еннія до авторів, які поєднували у своїх творах події з кількох грецьких оригіналів. У дидактичному вірші «Epicharmus» Енній, приєднуючись до поглядів названого сицилійського філософа, виклав (в трохеїчних тетраметрах) його матеріалістичне натурфілософське вчення. Подібним раціоналістичним напрямком відрізняється і, написаний вірогідно тим же розміром, твір «Euhemerus — sacra historia», який містив в собі відомий погляд на походження богів. Цей твір зберігся головним чином у переробці Лактанція. Гумористичним доповненням до цієї філософії є дидактична поема (в гекзаметрах) з кухонного світу: «Hedyphagetica» («ласощі»); вцілілий уривок з неї перечислює різні сорти риб. Нарешті, Енній писав сатири та епіграми, і в останніх вперше, здається, започаткував у римській літературі елегійний дистих. Творам Еннія не вистачало художньої обробки, але він мав безперечний талант (ingenio maximus, arte rudis називає його Овідій) і тому, сильно вплинув на наступних поетів, які запозичили у нього багато красивих оборотів. Особливо цінували Еннія Ціцерон та Вітрувій. За свідоцтвом Авла Гелія, ще в II-му сторіччі н. е. уривки з «Анналів» входили у програму публічних читань, хоча в часи імперії за Еннієм визнавали скоріш одне історичне значення: ми повинні поважати Еннія, каже Квінтіліан, як поважаємо стародавні священні гаї, величезні старовинні дуби, які не стільки красиві, скільки поважні.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
