| dbo:abstract
|
- Elio Vittorini, (Siracusa 1908 - Milà, 1966, Itàlia) escriptor, polític, editor, traductor i crític italià. (ca)
- Elio VITTORINI (naskiĝinta la 23-an de julio 1908 en Sirakuso, mortinta la 12-an de februaro 1966 en Milano) estis itala verkisto. (eo)
- Elio Vittorini (* 23. Juli 1908 in Syrakus; † 12. Februar 1966 in Mailand) war ein italienischer Schriftsteller, Publizist und Übersetzer, einer der wichtigsten Vertreter des literarischen Neorealismus. (de)
- Elio Vittorini (Italian: [ˈɛːljo vittoˈriːni]; 23 July 1908 – 12 February 1966) was an Italian writer and novelist. He was a contemporary of Cesare Pavese and an influential voice in the modernist school of novel writing. His best-known work is the anti-fascist novel Conversations in Sicily, for which he was jailed when it was published in 1941. The first U.S. edition of the novel, published in 1949, included an introduction from Ernest Hemingway, whose style influenced Vittorini and that novel in particular. (en)
- Elio Vittorini (Sirakusa, Sizilia, Italia, 1908ko uztailaren 23a - Milan, Italia, 1966ko otsailaren 12a) italierazko idazlea eta itzultzailea izan zen. Florentziako La Stampa eta Solaria aldizkarietan idatzi zituen lehen kontakizunak. Bere lehen eleberrietan kritika zorrotza egin zion italiar gizarteari: Piccola borghesia (1931, Burgesia txikia), Il garofano rosso (1933, Krabelin gorria) eta Conversazione in Sicilia (1941; Solasaldia Sizilian. Pello Lizarralde. Igela, 2021). Ondoren Uomini e no (1945, Gizona eta ez), Il Sempione strizza l´occhio al Fréjus (1947, Gizarajoa Frejusi begi-keinua egiten), Le donne di Messina (1949, Messinaren andereak), Diario in pubblico (1957, Egutegia jendaurrean) eta La città del mondo (1969, Munduko hiria). Bere garaiko Estatu Batuetako idazle asko ezagutarazi zituen Italian, baita haien zenbait obra italierara itzuli ere. (eu)
- Elio Vittorini (23 de julio de 1908, Siracusa, Sicilia - 13 de febrero de 1966, Milán) fue un novelista, traductor y crítico italiano. (es)
- Elio Vincenzo Vittorini, né le 23 juillet 1908 à Syracuse, en Sicile, et mort le 12 février 1966 à Milan, est un romancier, journaliste, traducteur et essayiste italien. Il est notamment célèbre pour son roman Conversation en Sicile ainsi que pour ses nombreux autres ouvrages, nouvelles, traductions et essais. Écrivain engagé, Vittorini fut successivement anarchiste, « fasciste de gauche », communiste, socialiste puis radical. Dans les années 1940, il entre dans la résistance en devenant un antifasciste notoire. Plusieurs de ses œuvres ont été adaptées au cinéma et il a eu une influence majeure sur de nombreux intellectuels de son temps comme son beau-frère, Salvatore Quasimodo, ou l'écrivain américain Ernest Hemingway. (fr)
- Elio Vittorini (Siracusa, 23 luglio 1908 – Milano, 12 febbraio 1966) è stato uno scrittore, traduttore, critico letterario e curatore editoriale italiano. Siciliano, lasciò presto la terra natale per stabilirsi in Friuli, a Firenze e infine a Milano. Iniziò a interessarsi di letteratura collaborando ad alcune riviste e a La Stampa. Si schierò presto contro i vecchi stereotipi della tradizione e dalla parte dei nuovi modelli letterari del Novecento. Dopo la guerra civile spagnola divenne un antifascista radicale ed entrò a far parte del Partito Comunista Italiano collaborando con la Resistenza durante gli anni 1940. Scrittore impegnato, le sue opere comprendono novelle, diverse traduzioni, saggi e romanzi; si occupò di editoria collaborando con Einaudi. Il suo lavoro più noto, Conversazione in Sicilia, scritto fra il 1938 e il 1939, è un'opera simbolica sul ritorno alle origini e la riscoperta di un mondo che deve essere recuperato a misura d'uomo. Da diverse sue opere sono stati tratti adattamenti cinematografici. (it)
- 엘리오 비토리니(Elio Vittorini, 1908년 7월 23일 ~ 1966년 2월 12일)는 이탈리아의 소설가이다. 시칠리아섬 시라쿠사 시(市)에서 출생하였다. 공업학교를 졸업한 후 북부 이탈리아로 이주하여 공장 기사의 생활을 하면서 첫 작품 <소시민>(1931)을 발표하였다. 또한 영미 문학의 번역에 손을 댔고 특히 멜빌이나 포크너로부터 크게 영향을 받았다. 전쟁 중에는 지하조직에 참여, 저항 운동을 계속하여 파시즘 타도에 중요한 역할을 다하였다. 그동안의 경험이 독자적 문체를 낳게 하는 계기가 되어, <시칠리아에서의 대화>(1941)는 파베세의 작품과 더불어 의 모체를 이루었다. 전후에는 <포리테크니코>, <메나보아>지(誌) 등의 주필이 되어 등과 긴밀한 연락을 취하면서 이탈리아 문학계의 지도적 위치를 차지하였다. 그가 키우지 않은 전후(戰後)작가는 없다고 할 정도로 지도적 활동을 하였다. 대표작에는 <인간과 비인간>(1945), <붉은 카네이션>(1948) 등이 있다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- Elio Vittorini (ur. 23 lipca 1908 w Syrakuzach, zm. 12 lutego 1966 w Mediolanie) – włoski prozaik oraz tłumacz literatury amerykańskiej na język włoski. Urodził się w Syrakuzach na Sycylii jako syn pracownika kolei. Jako siedemnastolatek zrezygnował ze szkoły i wyjechał do północnych Włoch, gdzie zaczął pracować jako robotnik drogowy. Potem przeniósł się do Florencji, gdzie pracował jako korektor i uczył się angielskiego. Debiutował na łamach florenckiego czasopisma literackiego "Solaria", gdzie w 1931 r. ukazują się jego pierwsze opowiadania - zebrane później w tomie Piccola borghesia (1931) oraz Erica; Garibaldynka (1956). Do 1941 roku utrzymywał się z tłumaczeń amerykańskich i angielskich utworów na język włoski. Przekładał m.in. utwory Williama Saroyana, D.H. Lawrence'a, Edgara Allana Poe, Williama Faulknera, Daniela Defoe i Ernesta Hemingwaya, a także wiersze T.S. Eliota, W.H. Audena czy Louisa MacNeice . Był też autorem powieści o tematyce współczesnej Il garofano rosso (1948) oraz Sycylijska rozmowa (1941, wyd polskie 1984). Utwory Elio Vittoriniego były niezgodne z linią prezentowaną przez władze faszystowskie, czasopismo w którym się ukazywały były cenzurowane, a nawet wycofano z obiegu cały nakład. W 1942 roku po opublikowaniu Sycylijskiej rozmowy, był przesłuchiwany, a w 1943 roku uwięziony. Po zwolnieniu działał w ruchu oporu . Po wojnie Vittorini wydawał pismo polityczno-kulturalne Il Politecnico (1945–1947), a później redagował mediolański kwartalnik literacki Il Menabò (wraz z Italo Calvino) . Najbardziej znaną jego powieścią jest Ludzie'a czy nie? (1945, wyd. polskie 1958) o włoskim ruchu oporu w czasie II wojny światowej. W 1958 roku został zgłoszony do literackiej nagrody Nobla. (pl)
- Elio Vittorini (Syracuse, 23 juli 1908 - 12 februari 1966) was een Italiaans schrijver, publicist en vertaler. Hij schreef in een realistische stijl, verwant aan het eerdere verisme, met duidelijk vitalistische en later ook modernistische elementen. (nl)
- Элио Витторини (итал. Elio Vittorini; 1908—1966) — итальянский писатель, критик, исследователь английской, американской и испанской литератур. Переводил и популяризировал в Италии сочинения Э. Хемингуэя и У. Фолкнера. Также переводил сочинения Даниэля Дефо, Э. По, Дж. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса и С. Моэма. (ru)
- Еліо Вітторіні (італ. Elio Vittorini; нар. 23 липня 1908, Сіракуза — пом. 12 лютого 1966, Мілан) — італійський письменник, критик, дослідник англійської, американської та іспанської літератур. Перекладав і популяризував в Італії твори Е. Хемінгуея і В. Фолкнера. Також перекладав твори Д. Дефо, Е. По, Д. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса і С. Моема. Автор книг «Дрібна буржуазія» («Piccola borgheesia», 1931), «Сицилійські бесіди» («Conversazioni in Sicilia», 1941), «„Люди і нелюди“» («Uomini e no», 1945). Роман «Люди і нелюди» присвячений руху Опору. Під час Другої світової війни Е. Вітторііні вступив в Італійську комуністичну партію. У 1945 році на короткий час він був редактором партійної газети «Уніта» (L'Unità). Радянське вторгнення в Угорщину глибоко вразило його, і згодом він висувався як кандидат від Італійської соціалістичної партії. Художня творчість Е. Вітторіні і його журналістська діяльність справили великий вплив на культурне життя країни, особливо на розвиток післявоєнної італійської неореалістичної прози. (uk)
- 埃利奧·維托里尼（義大利語：Elio Vittorini，1908年7月23日－1966年2月12日）是義大利作家和小說家。他是切薩雷·帕韋斯的，對現代主義小說有巨大影響。他最知名的作品是反法西斯小說《Conversations in Sicily》，他在1941年因此被判入獄。小說在1949年出版美國版。曾與卡爾維諾共同編輯左翼雜誌Il Menabò。 他於1966年在米蘭去世，他是一個無神論者。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Elio Vittorini, (Siracusa 1908 - Milà, 1966, Itàlia) escriptor, polític, editor, traductor i crític italià. (ca)
- Elio VITTORINI (naskiĝinta la 23-an de julio 1908 en Sirakuso, mortinta la 12-an de februaro 1966 en Milano) estis itala verkisto. (eo)
- Elio Vittorini (* 23. Juli 1908 in Syrakus; † 12. Februar 1966 in Mailand) war ein italienischer Schriftsteller, Publizist und Übersetzer, einer der wichtigsten Vertreter des literarischen Neorealismus. (de)
- Elio Vittorini (Italian: [ˈɛːljo vittoˈriːni]; 23 July 1908 – 12 February 1966) was an Italian writer and novelist. He was a contemporary of Cesare Pavese and an influential voice in the modernist school of novel writing. His best-known work is the anti-fascist novel Conversations in Sicily, for which he was jailed when it was published in 1941. The first U.S. edition of the novel, published in 1949, included an introduction from Ernest Hemingway, whose style influenced Vittorini and that novel in particular. (en)
- Elio Vittorini (23 de julio de 1908, Siracusa, Sicilia - 13 de febrero de 1966, Milán) fue un novelista, traductor y crítico italiano. (es)
- Elio Vincenzo Vittorini, né le 23 juillet 1908 à Syracuse, en Sicile, et mort le 12 février 1966 à Milan, est un romancier, journaliste, traducteur et essayiste italien. Il est notamment célèbre pour son roman Conversation en Sicile ainsi que pour ses nombreux autres ouvrages, nouvelles, traductions et essais. Écrivain engagé, Vittorini fut successivement anarchiste, « fasciste de gauche », communiste, socialiste puis radical. Dans les années 1940, il entre dans la résistance en devenant un antifasciste notoire. Plusieurs de ses œuvres ont été adaptées au cinéma et il a eu une influence majeure sur de nombreux intellectuels de son temps comme son beau-frère, Salvatore Quasimodo, ou l'écrivain américain Ernest Hemingway. (fr)
- 엘리오 비토리니(Elio Vittorini, 1908년 7월 23일 ~ 1966년 2월 12일)는 이탈리아의 소설가이다. 시칠리아섬 시라쿠사 시(市)에서 출생하였다. 공업학교를 졸업한 후 북부 이탈리아로 이주하여 공장 기사의 생활을 하면서 첫 작품 <소시민>(1931)을 발표하였다. 또한 영미 문학의 번역에 손을 댔고 특히 멜빌이나 포크너로부터 크게 영향을 받았다. 전쟁 중에는 지하조직에 참여, 저항 운동을 계속하여 파시즘 타도에 중요한 역할을 다하였다. 그동안의 경험이 독자적 문체를 낳게 하는 계기가 되어, <시칠리아에서의 대화>(1941)는 파베세의 작품과 더불어 의 모체를 이루었다. 전후에는 <포리테크니코>, <메나보아>지(誌) 등의 주필이 되어 등과 긴밀한 연락을 취하면서 이탈리아 문학계의 지도적 위치를 차지하였다. 그가 키우지 않은 전후(戰後)작가는 없다고 할 정도로 지도적 활동을 하였다. 대표작에는 <인간과 비인간>(1945), <붉은 카네이션>(1948) 등이 있다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- Elio Vittorini (Syracuse, 23 juli 1908 - 12 februari 1966) was een Italiaans schrijver, publicist en vertaler. Hij schreef in een realistische stijl, verwant aan het eerdere verisme, met duidelijk vitalistische en later ook modernistische elementen. (nl)
- Элио Витторини (итал. Elio Vittorini; 1908—1966) — итальянский писатель, критик, исследователь английской, американской и испанской литератур. Переводил и популяризировал в Италии сочинения Э. Хемингуэя и У. Фолкнера. Также переводил сочинения Даниэля Дефо, Э. По, Дж. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса и С. Моэма. (ru)
- 埃利奧·維托里尼（義大利語：Elio Vittorini，1908年7月23日－1966年2月12日）是義大利作家和小說家。他是切薩雷·帕韋斯的，對現代主義小說有巨大影響。他最知名的作品是反法西斯小說《Conversations in Sicily》，他在1941年因此被判入獄。小說在1949年出版美國版。曾與卡爾維諾共同編輯左翼雜誌Il Menabò。 他於1966年在米蘭去世，他是一個無神論者。 (zh)
- Elio Vittorini (Sirakusa, Sizilia, Italia, 1908ko uztailaren 23a - Milan, Italia, 1966ko otsailaren 12a) italierazko idazlea eta itzultzailea izan zen. Florentziako La Stampa eta Solaria aldizkarietan idatzi zituen lehen kontakizunak. Bere lehen eleberrietan kritika zorrotza egin zion italiar gizarteari: Piccola borghesia (1931, Burgesia txikia), Il garofano rosso (1933, Krabelin gorria) eta Conversazione in Sicilia (1941; Solasaldia Sizilian. Pello Lizarralde. Igela, 2021). Ondoren Uomini e no (1945, Gizona eta ez), Il Sempione strizza l´occhio al Fréjus (1947, Gizarajoa Frejusi begi-keinua egiten), Le donne di Messina (1949, Messinaren andereak), Diario in pubblico (1957, Egutegia jendaurrean) eta La città del mondo (1969, Munduko hiria). Bere garaiko Estatu Batuetako idazle asko ezaguta (eu)
- Elio Vittorini (Siracusa, 23 luglio 1908 – Milano, 12 febbraio 1966) è stato uno scrittore, traduttore, critico letterario e curatore editoriale italiano. Siciliano, lasciò presto la terra natale per stabilirsi in Friuli, a Firenze e infine a Milano. Iniziò a interessarsi di letteratura collaborando ad alcune riviste e a La Stampa. Si schierò presto contro i vecchi stereotipi della tradizione e dalla parte dei nuovi modelli letterari del Novecento. Dopo la guerra civile spagnola divenne un antifascista radicale ed entrò a far parte del Partito Comunista Italiano collaborando con la Resistenza durante gli anni 1940. Scrittore impegnato, le sue opere comprendono novelle, diverse traduzioni, saggi e romanzi; si occupò di editoria collaborando con Einaudi. Il suo lavoro più noto, Conversazione (it)
- Elio Vittorini (ur. 23 lipca 1908 w Syrakuzach, zm. 12 lutego 1966 w Mediolanie) – włoski prozaik oraz tłumacz literatury amerykańskiej na język włoski. Urodził się w Syrakuzach na Sycylii jako syn pracownika kolei. Jako siedemnastolatek zrezygnował ze szkoły i wyjechał do północnych Włoch, gdzie zaczął pracować jako robotnik drogowy. Potem przeniósł się do Florencji, gdzie pracował jako korektor i uczył się angielskiego. Debiutował na łamach florenckiego czasopisma literackiego "Solaria", gdzie w 1931 r. ukazują się jego pierwsze opowiadania - zebrane później w tomie Piccola borghesia (1931) oraz Erica; Garibaldynka (1956). (pl)
- Еліо Вітторіні (італ. Elio Vittorini; нар. 23 липня 1908, Сіракуза — пом. 12 лютого 1966, Мілан) — італійський письменник, критик, дослідник англійської, американської та іспанської літератур. Перекладав і популяризував в Італії твори Е. Хемінгуея і В. Фолкнера. Також перекладав твори Д. Дефо, Е. По, Д. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса і С. Моема. Автор книг «Дрібна буржуазія» («Piccola borgheesia», 1931), «Сицилійські бесіди» («Conversazioni in Sicilia», 1941), «„Люди і нелюди“» («Uomini e no», 1945). Роман «Люди і нелюди» присвячений руху Опору. (uk)
|
