| dbpprop:abstract
|
- Edigu, or Edigey, also İdegäy or Edege Mangit (1352-1419) was a Mongol emir of the White Horde who founded the new political entity, which came to be known as the Nogai Horde. He is the national hero of Kazakhs, Tatars, Bashkirs, and Crimean Tatars, as the memory of his exploits lives on in the epics of those peoples. Edigu was from the Crimean Manghud tribe, the son of Baltychak, a Mongol noble who was defeated and killed by Khan Tokhtamysh of the Golden Horde in 1378. He gained fame as a highly successful general of Tokhtamysh before turning the arms against his master. By 1396, he was a sovereign ruler of a large area stretching between the Volga and Yaik Rivers, which would later be called the Nogai Horde. In 1397 Edigu allied himself with Timur-Qutlugh and was appointed General and commander-in-chief of the Golden Horde armies. In 1399 he inflicted a crushing defeat on Tokhtamysh and Vytautas of Lithuania at the Vorskla River. Thereupon he managed to unite under his rule all Jochi's lands, albeit for the last time in history. In 1406 he tracked down his old enemy Tokhtamysh in Siberia and killed him. The following year he raided Volga Bulgaria. In 1408, he staged the last destructive Tatar invasion of Russia, which hadn't paid the tribute due to the horde for several decades. Edigu burnt Nizhny Novgorod, Gorodets, Rostov, and many other towns but failed to take Moscow, though he had still burnt it. Two years later Edigu was dethroned in the Golden Horde and had to seek refuge in Khwarezm. Shah Rukh of Herat expelled him back to Sarai, where he was assassinated by one of Tokhtamysh's sons in 1419. Edigu's dynasty in the Nogai Horde continued for about two centuries, until his last descendants moved to Moscow, where they converted to Orthodox Christianity and became known as Princes Urusov and Yusupov.
- Der Emir Edigü war 1395-1418 die führende Figur der Goldenen Horde, obwohl er fast immer im Namen eines Khan regierte. Edigü lief früh zu Timur Lenk über und beriet diesen bei seinem ersten Feldzug gegen Toktamisch, der am 18. Juni 1391 mit Timurs Sieg bei Samara (Kuibyshev) an der Wolga endete. Timur setzte den Khan Timur Qutlugh, einen Nachkommen Ordas ein, dem er Edigü als Emir beigab. Beide konnten sich aber erst nach Timurs zweitem Feldzug (14. April 1395 Sieg am Terek, Plünderung von Sarai, Astrachan, Bulgar und der Krim) in der Horde behaupten. An der Worskla siegten Timur Qutlugh und Edigü 1399 in einer heftigen Schlacht über Witold, der Toktamisch wieder als Khan einsetzen wollte. Toktamischs Tataren flohen vom Schlachtfeld und rissen die Litauer mit, Kiew musste sich freikaufen. Aber Timur Qutlugh starb 1400/01 an den Wunden und wurde durch seinen Bruder Schadi Beg ersetzt (1400/01-1407). Der konnte die Huldigung der russischen Fürsten von Twer und Rjasan entgegennehmen, aber nicht die des Moskauers Wassili I. Schadi Beg konnte auch Toktamisch im Winter 1406/1407 bei Tjumen töten, wurde aber 1407 das Opfer innerer Unruhen, die seinen Bruder Bolod (Pulad, 1407-1410) an die Macht brachten. Dann griff Edigü Russland an, eroberte Perejaslawl, Nischni Nowgorod und stand am 5. Dezember 1408 vor Moskau. Von dort zog er sich mit 3000 Rubeln Lösegeld zurück, da Bolods Herrschaft bedroht wurde. Weitere tatarische Angriffe folgten 1410 auf Rjasan und Wladimir, dann wurde Bolod von Temür Qutlughs Sohn Temür (1410/12) verdrängt. Edigü floh nach Choresm. Hier zeigte sich die wankende Situation der Goldene Horde. Witold von Litauen hatte Toktamischs Sohn Gelal-ed-Din in die Horde geschickt. Gelal-ed-Din besiegte den Khan Temür (1410/12), nahm die persönliche Huldigung von Wassili I. entgegen und wurde noch 1412 durch Edigü beseitigt. Aber Witold gab nicht auf. Gegen Edigüs Khan Kerim Berdi (Sohn Toktamischs, 1412-1417) entsandte er dessen Bruder Kibäk (1414/15). Auch der wurde von Edigü beseitigt, welcher daraufhin 1416 Kiew einnahm. Zuletzt schickte Witold "Jeremferden" (poln. für Gabbar Berdi ?) ins Feld, einen letzten Sohn Toktamischs. Jeremferden (1417-1419) besiegte und tötete Kerim Berdi und besiegte auch Edigü, der auf die Krim flüchten musste. Edigü schloss mit Witold Frieden und verstarb kurz danach (1419). Nach dem Machtverlust des Emirs und der rivalisierenden Söhne Toktamischs wurde Ulug Mehmed (reg. 1419-38/45) als Khan eingesetzt, unter dem sich die Horde endgültig in verschiedene Teilreiche aufspaltete. Im Rückblick gesehen war Edigü der letzte Machthaber, welcher der Goldenen Horde gewisse innere Stabilität verleihen konnte. Er ging so zusammen mit Mamai und Toktamisch in die Geschichte und die tatarische Volksüberlieferung ein.
- エディゲ（Edige/Edigu, ? - 1419年）は、14世紀末から15世紀初頭にかけてジョチ・ウルス右翼（東部）で活動したアミール（将軍）。彼とその子孫が率いた部族連合はノガイ・オルダと呼ばれる。 名前は、古いテュルク語で「良い」を意味するイディギュ (idigü) に由来しており、ロシア語ではエディゲイ (Едигей; edigey) と綴られ、日本語では「エディゲ」と慣用されている。「エディゲイ・ハーン」と書かれることもあるが、彼は生涯ハーン（ハン）には即位していないため誤りである。エディゲはチンギス・ハーンの血を引いていなかったので、ジョチ・ウルスの慣習ではハンに即位することができなかった。 エディゲは、モンゴル帝国の有力部族のひとつであるマンギト部に出自をもつ。1380年代頃、ジョチ・ウルス内のハン位を巡る抗争において、中央アジアの支配者ティムールの支援を受けたトクタミシュに敵対した。 ジョチ・ウルスの再統一に成功したトクタミシュが、1385年にティムールと敵対すると、エディゲはティムールに接近し、1389年に始まるティムールのキプチャク草原遠征に協力した。ティムールの侵攻に始まるジョチ・ウルスの動乱において、エディゲは王族ティムール・クトルグを支持してハーンの座に就け、彼からジョチ・ウルスのアミールたちの長に任命された。また、ヴォルガ川からウラル川に至るカスピ海北岸の草原を勢力圏に収め、エディゲを盟主とするノガイ・オルダを形成した。 1406年には、宿敵トクタミシュを殺害し、その勢力圏はヴォルガ川中流域のヴォルガ・ブルガール王国にまで及んだ。しかし、トクタミシュの残した勢力との争いはその後も続き、1419年に至ってエディゲはトクタミシュの子カーディル・ベルディによって殺害された。 エディゲの死後、その子孫はノガイ・オルダの支配者として長くこの地域に残り、また彼とその子孫が支持したティムール・クトルグとその子孫は15世紀から16世紀にかけて、ジョチ・ウルスの正統政権と目される大オルダや、アストラハン・ハン国のハンを輩出するなど、後世に大きな影響を残した。また、エディゲの後裔はタタールの諸勢力の中でも特にモスクワ大公国と接する機会が多く、イスラム教から正教に改宗してロシアに同化したものも多く現われたが、アミールの血筋であるエディゲの後裔はロシアにおいてクニャージ（公）として処遇された。20世紀まで続いたロシア貴族の名門であるウルソフ公爵家、ユスポフ公爵家は、それぞれオロス（ウルス）、ユースフ（ユスプ）という名のエディゲの後裔を始祖とする家系である。 エディゲはまた、中央ユーラシアのテュルク系諸民族に伝わる英雄叙事詩「エディゲ」の主人公でもある。「エディゲ」の物語はノガイ・オルダの解体によって西シベリアからクリミア半島にかけて、広い地域に拡散することになり、エディゲの名はカザフ人、バシキール人、カラカルパク人、カザン・タタール人、クリミア・タタール人などの多くの民族に英雄として記憶されている。
- Edygej - jeden z dowódców wojskowych, a następnie chan Złotej Ordy. W latach 1376-1391 pomagał Timurowi w walce z chanem Złotej Ordy - Tochtamyszem. Po obaleniu Tochtamysza, w latach 90. XIV wieku został samodzielnym zarządcą ziem pomiędzy Wołgą a Jaikiem, i założył tam Ordę Nogajską. Od 1397 dowodził całym wojskiem Złotej Ordy. Zwyciężył 12 lub 16 sierpnia 1399 w bitwie nad Worsklą zjednoczone siły wielkiego księcia Witolda i Tochtamysza. Po tym zwycięstwie, w latach 1399-1412 był faktycznym (nieoficjalnym) przywódcą Złotej Ordy. W 1408 zaatakował Ruś. W 1412 utracił władzę w Złotej Ordzie, jednak pozostał dalej dowódcą wojskowym. W 1416 zaatakował Kijów, i spalił całe miasto, za wyjątkiem zamku.
- Едиге́й, Эдиге́й или Идиге́й — темник Золотой Орды в конце XIV — начале XV веков. Основатель династии, возглавившей Ногайскую Орду. Считался правнуком легендарного ногайского святого Баба Туклеса. Службу начал в войсках Тимура, женатого на его сестре, но вскоре удалился за Урал и стал улубеем мангытов. После поражения, нанесённого Тимуром Тохтамышу, Эдигей начал играть в Золотой Орде очень видную роль, особенно после того, как он в 1406 убил Тохтамыша. Эдигей в наступившее смутное время в орде низлагал одних ханов и возводил на престол других. В 1399 он разбил войско Великого Княжества Литовского на берегу Ворсклы. В 1408 Эдигей вторгся в Московское великое княжество, опустошил Серпухов, Верею, Дмитров, Городец, Клин и Нижний Новгород, Коломну, но вследствие новых смут в Орде вернулся назад, разорив на обратном пути Рязань. В 1419 был убит одним из сыновей Тохтамыша в районе города Сарайчика.
- Єдиге́й — темник Золотої Орди. Прагнучи захопити владу в Золотій Орді, у 1376—1391 рр. допомагав середньоазіатському правителю Тімуру боротися проти золотоординського хана Тохтамиша. В 1390-х рр. став самостійним правителем межиріччя Волги та Яїка, де заснував Ногайську орду. З 1397 р. очолював військо Золотої Орди. 1399 — на р. Ворсклі завдав поразки об'єднаному війську литовського князя Вітовта і Тохтамиша. 1399—1412 — був фактично правителем Золотої Орди. 1406 — вбив Тохтамиша. 1408 — вчинив напад на Русь. 1416 — татари на чолі з Єдигеєм напали на Київ і спалили все місто, крім замку.
|
| rdfs:comment
|
- Edigu, or Edigey, also İdegäy or Edege Mangit (1352-1419) was a Mongol emir of the White Horde who founded the new political entity, which came to be known as the Nogai Horde. He is the national hero of Kazakhs, Tatars, Bashkirs, and Crimean Tatars, as the memory of his exploits lives on in the epics of those peoples. Edigu was from the Crimean Manghud tribe, the son of Baltychak, a Mongol noble who was defeated and killed by Khan Tokhtamysh of the Golden Horde in 1378.
- Der Emir Edigü war 1395-1418 die führende Figur der Goldenen Horde, obwohl er fast immer im Namen eines Khan regierte. Edigü lief früh zu Timur Lenk über und beriet diesen bei seinem ersten Feldzug gegen Toktamisch, der am 18. Juni 1391 mit Timurs Sieg bei Samara (Kuibyshev) an der Wolga endete. Timur setzte den Khan Timur Qutlugh, einen Nachkommen Ordas ein, dem er Edigü als Emir beigab. Beide konnten sich aber erst nach Timurs zweitem Feldzug (14.
- Edygej - jeden z dowódców wojskowych, a następnie chan Złotej Ordy. W latach 1376-1391 pomagał Timurowi w walce z chanem Złotej Ordy - Tochtamyszem. Po obaleniu Tochtamysza, w latach 90. XIV wieku został samodzielnym zarządcą ziem pomiędzy Wołgą a Jaikiem, i założył tam Ordę Nogajską. Od 1397 dowodził całym wojskiem Złotej Ordy. Zwyciężył 12 lub 16 sierpnia 1399 w bitwie nad Worsklą zjednoczone siły wielkiego księcia Witolda i Tochtamysza.
- Едиге́й, Эдиге́й или Идиге́й — темник Золотой Орды в конце XIV — начале XV веков. Основатель династии, возглавившей Ногайскую Орду. Считался правнуком легендарного ногайского святого Баба Туклеса.
- Єдиге́й — темник Золотої Орди. Прагнучи захопити владу в Золотій Орді, у 1376—1391 рр. допомагав середньоазіатському правителю Тімуру боротися проти золотоординського хана Тохтамиша. В 1390-х рр. став самостійним правителем межиріччя Волги та Яїка, де заснував Ногайську орду.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
