| dbpprop:abstract
|
- Tajikistan was the poorest country in Central Asia following a civil war in 1991. With foreign revenue precariously dependent upon exports of cotton and aluminium, the economy is highly vulnerable to external shocks. In fiscal year (FY) 2000, international assistance remained an essential source of support for rehabilitation programs that reintegrated former civil war combatants into the civilian economy, thus helping keep the peace. International assistance also was necessary to address the second year of severe drought that resulted in a continued shortfall of food production. Tajikistan's economy grew substantially after the war. The GDP of Tajikistan expanded at an average rate of 9.6% over the period of 2000-2004 according to the World Bank data. This improved Tajikistan's position among other Central Asian countries, which have degraded economically ever since. As of August 2009, an estimated 60% of Tajikistani citizens live below the poverty line. The 2008 global financial crisis has hit Tajikistan hard, both domestically and internationally. Tajikistan has been hit harder than many countries because it already has a high poverty rate and because many of its citizens depend on remittances from expatriate Tajikistanis.
- Tadjikistan té un de les més baixos PIB per capita entre els ex-membres de l'Unió Soviètica. A causa d'escassetat d'ocupacions al país, gairebé meitat de la seva força de treball viu en l'exterior. Amb prou feines 7% del seu territori pot ser utilitzat para agricultura. El cotó és el principal cultiu, però el sector sofreix amb deutes i tècniques obsoletes. Els principals recursos minerals són la plata, el or, urani i tungstè. L'indústria consisteix bàsicament d'una gran fàbrica d'alumini, usinas hidroelèctriques i petites fàbriques obsoletes, especialment de articles lleus i aliments.
- Peuplé de 7 millions d'habitants, le Tadjikistan était déjà le pays le plus pauvre de l'ancienne Union soviétique (URSS) et suite à la guerre civile de 1992-1997, il était même l'un des pays les plus pauvres au monde. Il a cependant connu une forte croissance après celle-ci, même si sont économie est fragile et dépendante de ses exportations en aluminium et en coton qui ont perdu l'accessibilité du marché de l'ex-URSS. Le Tadjikistan est aussi dans un cycle de privatisation, des petites unités de productions (en 1999, celle-ci était finie) et de celles plus importantes (toujours en cours). En 2006, le gouvernement a entrepris certains renationalisations, de plus des nombreux ex-sovkhozes et ex-kolkhozes sont toujours aux mains de l'État ou sous son influence. Le Tadjikistan a des ressources en antimoine, en or et en argent. Son industrie d'aluminium dépend totalement des importations en alumine. Ceci est expliqué par son important potentiel hydroélectrique, qui réduit le coût de l'électricité, dont l'industrie de l'aluminium est une très grande consommatrice.
- O Tadjiquistão foi o país mais pobre da Ásia Central, na sequência de uma guerra civil em 1991. Com receitas estrangeiras precariamente dependente das exportações de algodão e de alumínio, a economia é altamente vulnerável a choques externos. No ano fiscal de 2000, a assistência internacional permaneceu uma fonte essencial de apoio a programas de reabilitação que reintegraram ex-combatentes da guerra civil na economia civil, contribuindo assim para manter a paz. Também foi necessária a ajuda internacional para enfrentar o segundo ano de grave seca que resultou em um déficit contínuo de produção de alimentos. A economia do Tadjiquistão cresceu substancialmente após a guerra. O PIB do Tajiquistão expandiu para uma taxa média de 9,6% durante o período de 2000-2004, de acordo com os dados do Banco Mundial. Isso melhorou a posição do Tajiquistão, entre outros países da Ásia Central, que se têm degradado economicamente, desde então. Em março de 2007, 57% dos cidadãos vivem abaixo da linha da pobreza. O país ainda tem uma taxa de inflação moderada de em média 20% ao ano. A dívida externa é de 1,300 bilhões de dólares (est. 2007). Os principais parceiros comerciais continuam sendo os países da Ásia Central mais a China, Rússia e Azerbaijão.
- Економіка Таджикистану Файл:Young Tajikistani dry fruit seller. jpg На ринку Таджикистан – індустріально-аграрна держава. На початку ХХІ ст. Т. має одну з найслабших економік Центральної Азії. Основні галузі промисловості: гірнича, хімічна, бавовняна, металовиробна, машинобудівна. Транспорт г. ч. автомобільний. Залізниці з'єднують північні і південні райони країни з сусідніми районами Узбекистану. Головний аеропорт країни знаходиться в Душанбе, є також в Худжанді. За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 2,1 млрд. Темп зростання ВВП – 8,2%. ВВП на душу населення – $345. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,6 млн. Імпорт – $ 49 млн. (г. ч. Нідерланди – 31,9%; Узбекистан – 28,6%; Швейцарія – 19,6%; Росія – 9,2%; Казахстан – 1,7%). Експорт (алюміній, бавовна) – $ 40,4 млн. (г. ч. країни СНД – 32,8%). У 1997 на частку країн СНД припадало 40% експорту і 63% імпорту Таджикистану. Економіка Таджикистану тривалий час була складовою частиною бюрократичної командної економічної системи СРСР. Державі належали практично всі засоби виробництва, майже всі форми приватного підприємництва знаходилися під забороною. У кінці радянського періоду Таджикистан почав робити перші кроки на шляху до ринкової економіки. Історично Таджикистан був переважно аграрною країною. Хоч в радянський час розвивалася промисловість, провідним залишилося сільськогосподарське виробництво. У кінці 1980-х років сільськогосподарські угіддя займали бл. 1/3 території республіки. Основними виробничими одиницями були колгоспи і радгоспи, однак більшу частину фруктів і овочів давали присадибні ділянки. Колгоспи і радгоспи збереглися і після проголошення незалежності, лише невелика частина господарств була приватизована. Радгоспи орієнтовані г. ч. на бавовництво. У 1990 збір бавовни-сирцю становив майже 850 тис. т, однак в умовах політичної і економічної кризи на початку 1990-х років виробництво всіх видів сільськогосподарської продукції різко скоротилося. Основні райони бавовництва - Ферганська, Вахшська, Гіссарська долини. Крім того, тут розводять виноград, лимони, дині. Розширення посівів бавовни в радянський період відбувалося за рахунок скорочення посівів продовольчих культур. Вище в горах вирощують зернові, картоплю, тютюн. Деякі колгоспи і радгоспи спеціалізуються на скотарстві (велика рогата худоба, вівці, кози, свині) і птахівництві. Найбільші промислові центри Таджикистану - Душанбе і Худжанд. Виділяється також промислова зона на південному заході країни. Найбільш розвинена легка промисловість, пов'язана в основному з переробкою сировини: бавовняна, шовкова, килимоткацька, швейна і трикотажна, а також різноманітна харчова. Важка промисловість спеціалізується на випуску електротехнічного обладнання, станків і будівельних матеріалів. Налагоджене виробництво обладнання для текстильної промисловості. Розвинені також кольорова металургія і хімічна промисловість. У Таджикистані добуваються буре вугілля, нафта, природний газ, олово, молібден і ртуть. Основу енергетики Таджикистану складають ГЕС, розташовані в основному на ріках Вахш, Пяндж і Сирдар'я. Найбільші ГЕС - Нурекська, Богунська і Байразінська, Кайраккумська. ТЕЦ країни працюють головним чином на бурому вугіллі. За рахунок власної енергетичної бази задовольняється лише 50% потреб країни. Багато які селища досі не забезпечені електрикою. Постачання енергоносіїв з Узбекистану в останні роки неодноразово уривалося через заборгованість Таджикистану. Виробництво електроенергії – 17,5 млрд кВт·год (1991). Під час громадянської війни 1990-х років багато які електростанції Таджикистану були виведені з ладу, і виробництво електроенергії скоротилося більш ніж на 70%.
|
| rdfs:comment
|
- Tajikistan was the poorest country in Central Asia following a civil war in 1991. With foreign revenue precariously dependent upon exports of cotton and aluminium, the economy is highly vulnerable to external shocks. In fiscal year (FY) 2000, international assistance remained an essential source of support for rehabilitation programs that reintegrated former civil war combatants into the civilian economy, thus helping keep the peace.
- Tadjikistan té un de les més baixos PIB per capita entre els ex-membres de l'Unió Soviètica. A causa d'escassetat d'ocupacions al país, gairebé meitat de la seva força de treball viu en l'exterior. Amb prou feines 7% del seu territori pot ser utilitzat para agricultura. El cotó és el principal cultiu, però el sector sofreix amb deutes i tècniques obsoletes. Els principals recursos minerals són la plata, el or, urani i tungstè.
- Peuplé de 7 millions d'habitants, le Tadjikistan était déjà le pays le plus pauvre de l'ancienne Union soviétique (URSS) et suite à la guerre civile de 1992-1997, il était même l'un des pays les plus pauvres au monde. Il a cependant connu une forte croissance après celle-ci, même si sont économie est fragile et dépendante de ses exportations en aluminium et en coton qui ont perdu l'accessibilité du marché de l'ex-URSS.
- O Tadjiquistão foi o país mais pobre da Ásia Central, na sequência de uma guerra civil em 1991. Com receitas estrangeiras precariamente dependente das exportações de algodão e de alumínio, a economia é altamente vulnerável a choques externos. No ano fiscal de 2000, a assistência internacional permaneceu uma fonte essencial de apoio a programas de reabilitação que reintegraram ex-combatentes da guerra civil na economia civil, contribuindo assim para manter a paz.
- Економіка Таджикистану Файл:Young Tajikistani dry fruit seller. jpg На ринку Таджикистан – індустріально-аграрна держава. На початку ХХІ ст. Т. має одну з найслабших економік Центральної Азії. Основні галузі промисловості: гірнича, хімічна, бавовняна, металовиробна, машинобудівна.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
