| dbpedia-owl:abstract
|
- Divertimento je hudební skladba zábavného charakteru . Soubor:Wiktionary-logo-cs. svg Wikislovník obsahuje slovníkovou definici slova divertimento. Tyto skladby v období baroka a klasicismu sloužily jako hudba doplňující nejrůznější společné akce, oslavy či stolování. Proto také byla divertimenta psána většinou na objednávku. Skladba má většinou 5 - 6 částí, z nichž některé jsou taneční, jiné variační. Většinou bývá divertimento komponováno pro komorní soubor dechových nástrojů.
- Als Divertimento bezeichnet man ein mehrsätziges Instrumentalstück. Dieses hat im Allgemeinen einen unterhaltsamen, heiteren bis tanzartigen Charakter und wird in unterschiedlicher Besetzung als „Tafelmusik“ bzw. „Freiluftmusik“ gespielt. Bis Ende des 18. Jahrhunderts war das Divertimento an europäischen Höfen weit verbreitet und beliebt. Das Divertimento nimmt vor allem im Schaffen von Joseph Haydn und Wolfgang Amadeus Mozart (als Beispiel sei das Divertimento F-Dur, KV 138 genannt) sowie deren Zeitgenossen einen breiten Raum ein. Im 19. Jahrhundert völlig aus der Mode gekommen, wurde es aber im 20. Jahrhundert von einzelnen Komponisten wieder aufgegriffen, wie zum Beispiel Divertimento für Streichorchester von Béla Bartók, oder Divertimento for Symphonic Band von Leonard Bernstein.
- Divertimento (from the Italian divertire — to amuse) is a musical genre, with most of its examples from the 18th century. The mood of the divertimento is most often lighthearted (as a result of being played at social functions) and it is generally composed for a small ensemble. Divertimento is used to describe a wide variety of secular instrumental works for soloist or chamber ensemble. It is a kind of music entertainment although it could also be applied to serious genres. After 1780, the term generally designated works that were informal or light. As a separate genre, it appears to have no specific form, although most of the divertimenti of the second half of the 18th century go either back to a dance suite approach (derived from the 'ballet' type of theatrical divertimento), or take the form of other chamber music genres of their century (as a continuation of the merely instrumental theatrical divertimento). There are many other terms which describe music similar to the divertimento, including serenade, cassation, notturno, Nachtmusik; after about 1780, the divertimento was the term most commonly applied to this light, "after-dinner" and often outdoor music. Divertimenti have from one to nine movements, and there is at least one example with thirteen. The earliest publication to use the name "divertimento" is by Carlo Grossi, in 1681, in Venice --and the hint that the divertimento is to accompany "table service" applies to later ages as well, since this light music was often used to accompany banquets and other social events. Mozart is known for having composed different types of divertimenti, sometimes even taking the form of a small symphony, for example, the Salzburg Symphonies KV 136-137-138. Even more unusual is his six movement string trio, KV 563, which is a serious work belonging with his string quartets and quintets, for all that it is labeled a divertimento. Other composers of divertimenti include Leopold Mozart, Carl Stamitz, Haydn and Boccherini. Several examples exist from the 20th century, including works by Alfred Reed, Nikolai Medtner, Ferruccio Busoni, Vincent Persichetti, Sergei Prokofiev, Béla Bartók, Benjamin Britten, Leonard Bernstein, Gordon Jacob, Lennox Berkeley, Gareth Walters, Malcolm Arnold, Lars-Erik Larsson and Bohuslav Martinů. Igor Stravinsky also arranged a divertimento from his ballet to music of Tchaikovsky, Le baiser de la fée, while Joaquín Rodrigo called his 1982 cello concerto a "Concierto como un divertimento" ("Concerto like a divertimento").
- El divertimento es una forma musical que fue muy popular durante el siglo XVIII, compuesta para un reducido número de instrumentos. Los divertimentos solían mostrar un estilo desenfadado y alegre (en italiano, divertimento significa ‘diversión’). En francés se llamaba divertissement, y su plural en italiano era divertimenti.
- Divertimento on soitinmusiikin muoto, joka on luonteeltaan kamari- tai sinfonisen musiikin ja kevyehkön ulkoilmamusiikin välimuoto. Divertimenton osat ovat yleensä melko lyhyitä. Joskus ne saattavat olla viihteellisiä ja joskus vakavia. Teosta kehystää joskus kaksi marssia. Niistä ensimmäinen soitetaan muusikkojen tullessa esiintymään ja jälkimmäinen pois lähtiessä. Divertimentonin parhaita taitajia olivat Mozart ja Haydn.
- Le divertimento est un genre musical apparu à partir du XVIII siècle. Le style du divertimento est le plus souvent léger et allègre et, en général, composé pour un ensemble réduit. Comme genre distinct, il ne semble pas avoir une forme spécifique, bien que la plupart des divertimentos de la seconde moitié du XVIII siècle s'orientent soit vers une forme de suite de danses (dérivé du divertimento théâtral, type ballet), ou prennent la forme d'autres genres de musique de chambre de l'époque (comme continuation du divertimento théâtral simplement instrumental). De nombreux autres termes décrivent des musiques semblables au divertimento, dont sérénade, cassation, notturno, Nachtmusik. À partir de 1780, divertimento fut le terme le plus souvent employé pour désigner ce genre de musique légère, d'après-dîner, et souvent d'extérieur. Le divertimento peut comporter de un à neuf mouvements, voire treize dans un cas au moins. La première apparition du terme « divertimento », à Venise en 1681, est due à Carlo Grossi (Il divertimento de' grandi musiche da camera, ò per servizio di tavola) — et l'indication que le divertimento est fait pour accompagner un service à table s'applique aussi aux époques ultérieures, car la musique légère fut souvent jouée pour accompagner des banquets et autres événements sociaux. Mozart est connu pour avoir composé différents types de divertimentos, prenant même quelquefois la forme de petites symphonies, par exemple les Symphonies de Salzbourg KV 136-137-138. D'autres compositeurs, notamment Leopold Mozart, Carl Stamitz, Haydn et Boccherini, ont également composé des divertimentos. Il existe quelques exemples du XX siècle, notamment des œuvres de Ferruccio Busoni, Béla Bartók et Igor Stravinski (dans son ballet Le Baiser de la fée).
- A divertimento komolyzenei műfaj, amely lehet többtételes zenemű, rendszerint kiszenekarra vagy kamarazenekarra; operákban táncbetét; a fúgában rövid, szabad közjáték. Fénykorát a bécsi klasszikusok korában élte, de a barokk korszakban is gyakran írtak divertimentókat.
- Il termine divertimento nella sua accezione musicale può indicare principalmente due modalità di composizione.
- ディヴェルティメント（伊: divertimento）は、18世紀中頃に現れた器楽組曲である。語源はイタリア語の「divertire（楽しい、面白い、気晴らし）」に持ち、明るく軽妙で楽しく、深刻さや暗い雰囲気は避けた曲風である。フランス語ではディヴェルティスマン（divertissement）。日本語では嬉遊曲（喜遊曲、きゆうきょく）とも訳される。 貴族の食卓・娯楽・社交・祝賀などの場で演奏され、楽器編成は特に指定はなく、三重奏、四重奏、弦楽合奏、管楽合奏、小規模のオーケストラなど様々である。また形式・楽章数ともに自由である。演奏の目的を同じとするセレナーデと似ているが、セレナーデが屋外での演奏用であるのに対し、ディヴェルティメントは室内での演奏用だとされる。 18世紀にハイドンやモーツァルトらによって多くの作品が書かれ、19世紀にはいったん廃れたが、20世紀に復活し、バルトークらによって作品が残されている。
- Het divertimento is een muziekvorm die door de geschiedenis heen twee betekenissen heeft gekregen. Voor 1780 werd het gebruikt om een compositie voor een solo-instrument aan te duiden. Na 1780 sloeg de term op een licht, ontspannend werk zonder de diepgang van een sonate. Het divertimento kreeg in de loop van de geschiedenis vele namen toebedeeld, zoals “Unterhaltungsmusik”, maar ook de meer programmatische titels als “Nachtmusik”, “Serenade” volgen het stramien van een divertimento. Al deze namen werden door elkaar gebruikt, hetgeen historisch onderzoek naar de oorsprong van deze vorm belemmert.
- Med divertimento mener man et instrumentalstykke, ofte med mange satser – fra en til ni er vanlig, men det finnes i det minste en med hele tretten satser. Divertimenti har gjerne en underholdende og munter karakter, ofte spilt som «taffelmusikk» eller utendørs. Fram til slutten av 1700-tallet var divertimenti populære ved europeiske hoff. En av de mest kjente komposisjonene er Wolfgang Amadeus Mozarts Divertimento i F-dur, KV 138. Av andre komponister som skrev divertimenti kan nevnes Leopold Mozart, Carl Stamitz, Joseph Haydn og Luigi Boccherini. På 1800-tallet ble divertimentoen umoderne, men noen 1900-talls-komponister har tatt i bruk formen, eksempelvis Béla Bartók med Divertimento for strykeorkester og Leonard Bernstein med Divertimento for Symphonic Band.
- Divertimento – kompozycja instrumentalna stosowana w XVII i XVIII wieku o prostym charakterze, niewielkich rozmiarach i składajaca się z kilku części. Divertimento pochodzi od suity, a forma wykazuje podobieństwo z wczesną symfonią. Kompozycje w tej formie pisali m. in. Wolfgang Amadeusz Mozart i Joseph Haydn. W fudze stanowi epizod, w którym rozwijają się elementy tematu.
- Дивертисме́нт, — так называются: ряд концертных номеров, составляющих особую — увеселительную — программу, даваемую в дополнение к какому-либо основному спектаклю, концерту; балетный спектакль, состоящий из отдельных номеров, или вставной номер в балете или опере, непосредственно не связанный с сюжетом; музыкальные сочинения, составленные из нескольких небольших, легко обработанных пьес для одного или нескольких инструментов.
- Divertimento (italienska — underhållning, förströelse) och (franska) divertissement, huvudsakligen 1700-talets musikform som lämpade sig för till exempel banketter, och är en modernare ersättare för tidigare använd tafelmusik. I regel var ett 1700-talsdivertimento ett verk bestående av fyra till tio kortare satser, för 3-4 stråkar, blåsare eller blandad besättning. Mästare på området var Mozart och Haydn. Divertissement är en underhållningsform som bjuder på korta nummer av dans, sång och musik.
- Дивертисме́нт (від фр. divertissement — звеселяння, розвага) у театрі, в 17-18 століттях вставна або заключна частина драматичного спектаклю (іноді оперного або балетного), що складається зі співу, танців, комічних сценок, пародій й інших номерів розважального характеру, звичайно не пов'язаних із сюжетом подання. В 70-х роках 19 століття Дивертисмент стає самостійною концертною програмою естрадних театрів і балаганів. Значне поширення Дивертисмент одержав у російському балеті після Вітчизняної війни 1812, перетворившись в особливий вид балетного спектаклю на патріотичні й народні теми. Також дивертисментом називають музичні інструментальних твори, що служили головним чином розважальним цілям. Музичні дивертисменти складалися з декількох частин (звичайно 4-10) і призначалися для різних інструментальних складів (від одного інструмента до камерного ансамблю й оркестру). З'єднували в собі риси сонати й сюїти; по широкому застосуванню танцювальних жанрів зближалися із серенадою, касацією і ноктюрном. Дивертисменти зустрічаються в творчості Й. Гайдна, В. А. Моцарта й ін. В 19 столітті, за деякими виключеннями («Угорський дивертисмент» Шуберта для фортепіано в 4 руки), Дивертисмент перетворюються в жанр салонної музики, аналогічний попурі. В 20 столітті термін «Д. » застосовується як позначення сюїти, складеної з номерів балету (наприклад Дивертисмент з балету «Поцілунок феї» І. Стравінського); зрідка створюються дивертисменти, що представляють собою стилізацію класичного дивертисменту. (Дивертисмент для струнного оркестру Б. Бартока).
- 嬉遊曲（Divertimento）是一種流行於十八世紀的輕組曲。在當時主要用在上層階級與宮廷生活（主要是在奧地利）的娛樂、社交、慶祝場合，相對於小夜曲是用於室外的演奏，嬉遊曲主要是用在室內的演奏。 嬉遊曲的語源來自於義大利文的"divertire"，有使人歡樂、消遣的意思。作為小型室內合奏器樂曲，它的樂器組成、樂章數目以及曲式都十分自由。合奏人數通常在三到八人之間，通常由三到十個小樂章構成，曲式通常以舞曲（尤其是小步舞曲）、進行曲、變奏曲、奏鳴曲式等為主，並沒有嚴格限定。 在十八世紀，海頓與莫札特都寫過大量的嬉遊曲。嬉遊曲形式到了十九世紀就很少有人使用，直到二十世紀初室內樂以及復古風吹起，才有一些現代作曲家又嘗試嬉遊曲的寫作。
- Divertimento is a musical genre, with most of its examples from the 18th century. The mood of the divertimento is most often lighthearted (as a result of being played at social functions) and it is generally composed for a small ensemble. Divertimento is used to describe a wide variety of secular instrumental works for soloist or chamber ensemble. It is a kind of music entertainment although it could also be applied to serious genres. After 1780, the term generally designated works that were informal or light. As a separate genre, it appears to have no specific form, although most of the divertimenti of the second half of the 18th century go either back to a dance suite approach (derived from the 'ballet' type of theatrical divertimento), or take the form of other chamber music genres of their century (as a continuation of the merely instrumental theatrical divertimento). There are many other terms which describe music similar to the divertimento, including serenade, cassation, notturno, Nachtmusik; after about 1780, the divertimento was the term most commonly applied to this light, "after-dinner" and often outdoor music. Divertimenti have from one to nine movements, and there is at least one example with thirteen. The earliest publication to use the name "divertimento" is by Carlo Grossi, in 1681, in Venice --and the hint that the divertimento is to accompany "table service" applies to later ages as well, since this light music was often used to accompany banquets and other social events. Mozart is known for having composed different types of divertimenti, sometimes even taking the form of a small symphony, for example, the Salzburg Symphonies KV 136-137-138. Even more unusual is his six movement string trio, KV 563, which is a serious work belonging with his string quartets and quintets, for all that it is labeled a divertimento. Other composers of divertimenti include Leopold Mozart, Carl Stamitz, Haydn and Boccherini. Several examples exist from the 20th century, including works by Alfred Reed, Nikolai Medtner, Ferruccio Busoni, Vincent Persichetti, Sergei Prokofiev, Béla Bartók, Benjamin Britten, Leonard Bernstein, Gordon Jacob, Lennox Berkeley, Gareth Walters, Malcolm Arnold, Lars-Erik Larsson and Bohuslav Martinů. Igor Stravinsky also arranged a divertimento from his ballet to music of Tchaikovsky, Le baiser de la fée, while Joaquín Rodrigo called his 1982 cello concerto a "Concierto como un divertimento" ("Concerto like a divertimento").
|
| rdfs:comment
|
- Divertimento je hudební skladba zábavného charakteru . Soubor:Wiktionary-logo-cs. svg Wikislovník obsahuje slovníkovou definici slova divertimento. Tyto skladby v období baroka a klasicismu sloužily jako hudba doplňující nejrůznější společné akce, oslavy či stolování. Proto také byla divertimenta psána většinou na objednávku. Skladba má většinou 5 - 6 částí, z nichž některé jsou taneční, jiné variační. Většinou bývá divertimento komponováno pro komorní soubor dechových nástrojů.
- Als Divertimento bezeichnet man ein mehrsätziges Instrumentalstück. Dieses hat im Allgemeinen einen unterhaltsamen, heiteren bis tanzartigen Charakter und wird in unterschiedlicher Besetzung als „Tafelmusik“ bzw. „Freiluftmusik“ gespielt. Bis Ende des 18. Jahrhunderts war das Divertimento an europäischen Höfen weit verbreitet und beliebt.
- El divertimento es una forma musical que fue muy popular durante el siglo XVIII, compuesta para un reducido número de instrumentos. Los divertimentos solían mostrar un estilo desenfadado y alegre (en italiano, divertimento significa ‘diversión’). En francés se llamaba divertissement, y su plural en italiano era divertimenti.
- Divertimento on soitinmusiikin muoto, joka on luonteeltaan kamari- tai sinfonisen musiikin ja kevyehkön ulkoilmamusiikin välimuoto. Divertimenton osat ovat yleensä melko lyhyitä. Joskus ne saattavat olla viihteellisiä ja joskus vakavia. Teosta kehystää joskus kaksi marssia. Niistä ensimmäinen soitetaan muusikkojen tullessa esiintymään ja jälkimmäinen pois lähtiessä. Divertimentonin parhaita taitajia olivat Mozart ja Haydn.
- Le divertimento est un genre musical apparu à partir du XVIII siècle. Le style du divertimento est le plus souvent léger et allègre et, en général, composé pour un ensemble réduit.
- A divertimento komolyzenei műfaj, amely lehet többtételes zenemű, rendszerint kiszenekarra vagy kamarazenekarra; operákban táncbetét; a fúgában rövid, szabad közjáték. Fénykorát a bécsi klasszikusok korában élte, de a barokk korszakban is gyakran írtak divertimentókat.
- Il termine divertimento nella sua accezione musicale può indicare principalmente due modalità di composizione.
- ディヴェルティメント（伊: divertimento）は、18世紀中頃に現れた器楽組曲である。語源はイタリア語の「divertire（楽しい、面白い、気晴らし）」に持ち、明るく軽妙で楽しく、深刻さや暗い雰囲気は避けた曲風である。フランス語ではディヴェルティスマン（divertissement）。日本語では嬉遊曲（喜遊曲、きゆうきょく）とも訳される。 貴族の食卓・娯楽・社交・祝賀などの場で演奏され、楽器編成は特に指定はなく、三重奏、四重奏、弦楽合奏、管楽合奏、小規模のオーケストラなど様々である。また形式・楽章数ともに自由である。演奏の目的を同じとするセレナーデと似ているが、セレナーデが屋外での演奏用であるのに対し、ディヴェルティメントは室内での演奏用だとされる。 18世紀にハイドンやモーツァルトらによって多くの作品が書かれ、19世紀にはいったん廃れたが、20世紀に復活し、バルトークらによって作品が残されている。
- Het divertimento is een muziekvorm die door de geschiedenis heen twee betekenissen heeft gekregen. Voor 1780 werd het gebruikt om een compositie voor een solo-instrument aan te duiden. Na 1780 sloeg de term op een licht, ontspannend werk zonder de diepgang van een sonate. Het divertimento kreeg in de loop van de geschiedenis vele namen toebedeeld, zoals “Unterhaltungsmusik”, maar ook de meer programmatische titels als “Nachtmusik”, “Serenade” volgen het stramien van een divertimento.
- Med divertimento mener man et instrumentalstykke, ofte med mange satser – fra en til ni er vanlig, men det finnes i det minste en med hele tretten satser. Divertimenti har gjerne en underholdende og munter karakter, ofte spilt som «taffelmusikk» eller utendørs. Fram til slutten av 1700-tallet var divertimenti populære ved europeiske hoff. En av de mest kjente komposisjonene er Wolfgang Amadeus Mozarts Divertimento i F-dur, KV 138.
- Divertimento – kompozycja instrumentalna stosowana w XVII i XVIII wieku o prostym charakterze, niewielkich rozmiarach i składajaca się z kilku części. Divertimento pochodzi od suity, a forma wykazuje podobieństwo z wczesną symfonią. Kompozycje w tej formie pisali m. in. Wolfgang Amadeusz Mozart i Joseph Haydn. W fudze stanowi epizod, w którym rozwijają się elementy tematu.
- Дивертисме́нт, — так называются: ряд концертных номеров, составляющих особую — увеселительную — программу, даваемую в дополнение к какому-либо основному спектаклю, концерту; балетный спектакль, состоящий из отдельных номеров, или вставной номер в балете или опере, непосредственно не связанный с сюжетом; музыкальные сочинения, составленные из нескольких небольших, легко обработанных пьес для одного или нескольких инструментов.
- Divertimento (italienska — underhållning, förströelse) och (franska) divertissement, huvudsakligen 1700-talets musikform som lämpade sig för till exempel banketter, och är en modernare ersättare för tidigare använd tafelmusik. I regel var ett 1700-talsdivertimento ett verk bestående av fyra till tio kortare satser, för 3-4 stråkar, blåsare eller blandad besättning. Mästare på området var Mozart och Haydn. Divertissement är en underhållningsform som bjuder på korta nummer av dans, sång och musik.
- Дивертисме́нт (від фр. divertissement — звеселяння, розвага) у театрі, в 17-18 століттях вставна або заключна частина драматичного спектаклю (іноді оперного або балетного), що складається зі співу, танців, комічних сценок, пародій й інших номерів розважального характеру, звичайно не пов'язаних із сюжетом подання. В 70-х роках 19 століття Дивертисмент стає самостійною концертною програмою естрадних театрів і балаганів.
- 嬉遊曲（Divertimento）是一種流行於十八世紀的輕組曲。在當時主要用在上層階級與宮廷生活（主要是在奧地利）的娛樂、社交、慶祝場合，相對於小夜曲是用於室外的演奏，嬉遊曲主要是用在室內的演奏。 嬉遊曲的語源來自於義大利文的"divertire"，有使人歡樂、消遣的意思。作為小型室內合奏器樂曲，它的樂器組成、樂章數目以及曲式都十分自由。合奏人數通常在三到八人之間，通常由三到十個小樂章構成，曲式通常以舞曲（尤其是小步舞曲）、進行曲、變奏曲、奏鳴曲式等為主，並沒有嚴格限定。 在十八世紀，海頓與莫札特都寫過大量的嬉遊曲。嬉遊曲形式到了十九世紀就很少有人使用，直到二十世紀初室內樂以及復古風吹起，才有一些現代作曲家又嘗試嬉遊曲的寫作。
- Divertimento is a musical genre, with most of its examples from the 18th century. The mood of the divertimento is most often lighthearted (as a result of being played at social functions) and it is generally composed for a small ensemble. Divertimento is used to describe a wide variety of secular instrumental works for soloist or chamber ensemble. It is a kind of music entertainment although it could also be applied to serious genres.
|
