| dbpprop:abstract
|
- Cuman was a Turkic language spoken by the Cumans and was similar to today's Crimean Tatar language. It is documented in several medieval works, including the Codex Cumanicus. The Cumans were a nomad people that lived in the steppes of Eastern Europe, north of Black Sea before the Golden Horde. Many Cumans were incorporated into other Turkic peoples including the Crimean Tatars, Karachays, and Kumyks. The Cuman language became extinct in early 17th century in the region of Cumania in Hungary, which was its last stronghold.
- Le couman est une langue turque parlée au Moyen-Âge par les Coumans entre autres dans des régions de l'actuelle Roumanie.
- La lingua cumana era una lingua turca parlata dai cumani, simile all'odierna lingua tartara di Crimea. È documentata in diverse opere medievali, compreso il Codice cumanico. I cumani erano un popolo nomade che viveva nelle steppe dell'Europa dell'Est, a nord del Mar Nero prima della nascita del Khanato dell'Orda d'Oro. Appartenevano al ceppo dei popoli turchi.
- Limba cumană era o limbă turcică, vorbită de cumani, asemănătoare cu limba vorbită astăzi de tătarii crimeeni. A fost menţionată în mai multe lucrări medievale, inclusiv Codex Cumanicus. A dispărut la începutul secolului al XVII-lea în regiunea Cumania din Ungaria, ultima regiune unde mai era vorbită.
- Полове́цкий язы́к (кыпчако-половецкий, западно-кыпчакский, куманский) — язык половцев (куманов, западных кыпчаков). Относится к кыпчакско-половецкой подгруппе кыпчакской группы тюркских языков. По некоторым сведениям, был широко распространён на территории Киевской Руси. Сведения о языке половцев домонгольской эпохи (куманов)(XI—XIII вв. ) даёт латино-персидско-куманский словарь конца XIII века «Codex Cumanicus». Из современных языков прямыми потомками половецкого и наиболее близкими к нему являются крымскотатарский и карачаево-балкарский языки.
- Половецька (куманська, кипчацько-половецька, татарська) мова – мова етнічного конгломерату племен, відомих під загальним ім'ям кипчаків-куманів-половців-татар Алтаю, Киргизстану, Казахстану, долин Амудар’ї та Сирдар’ї, Поволжя, міжріччя Уралу, Волги і Дону, Приазов'я, Кубані, Кавказу і Північного Причорномор'я, включаючи Крим, тобто Кипчацького степу, що тягнувся у XI-XIV ст. від Алтаю до Дунаю, а також Болгарії, Угорщини, Румунії і Мамлюкського Єгипту. Половецька мова склала кипчацьку основу кипчацько-половецьких, кипчацько-булгарських, кипчацько-ногайських і кипчацько-киргизьких мов. Назва куманський, як і команський, іншомовна, хоча, можливо, в його основі теж лежить тюркський етнонім. У давньоруських літописах носії куманської мови в ХІ – початку ХІІІ ст. фігурують як половці, а з часу монголо-татарського панування – як татарове. Половецька мова засвідчена в письмових пам'ятках давньоруської, грецької, угорської, арабської і перської мов у вигляді лексичних запозичень, в словнику Махмуда Кашгарського «Дивану Луг’ат-іт-тярк» (1072-1074), пам'ятками змішаної огузько-кипчацької мови Золотої Орди і Мамлюкського Єгипту та ін. Прямим середньовічним наступником куманської мови є вірмено-кипчацька мова, яка була зафіксована пам'ятками XVI-XVII ст. і яку іменували самі його носії як кипчацька, або частіше як татарська. Половецька мова найповніше відображена у рукописній збірці XIII-XIV ст. „Alfabetum Persicum, Comanicum еt Latinum Anonymi scriptum Anno 1303. Die 11 Julii”, більш відомій під назвою „Codex Cumanicus”. Особливості половецької мови в області фонетики: 9 голосних (а, ä, е, и, и, о, ö, у, ÿ), які в цілому не піддаються редукції; нестійкість къ (йокъ / йох «ні»); переважання ініціального й (йемиш «овочі», але разом з цим і джÿзÿм / жÿзÿм «виноград»); у морфології – кипчацький тип відміни і відмінювання, окремі огузькі форми (разом з регулярним універсальним дієслівним ім'ям на -гъан зустрічаються дієприкметник на -миш і дієслівне ім'я на -дикъ); у лексиці відмічені іранізми, арабізми і русизми. На відміну від змішаної огузько-кипчацької мови Золотої Орди і Мамлюкського Єгипту, мова Кодексу характеризується повним переважанням народно-розмовної стихії. У цьому аспекті вражають чистотою тюркської мови блискучі переклади латинських молитов і гімнів. Засвідчена в Кодексі тюркська титулатура, ономастика і загальновживана лексика в діалектному плані неоднорідна, що зв'язане, очевидно, із змішаним характером тюркських племінних об'єднань, що входили у кипчацький союз, і залишків тюркських об'єднань, що прийшли до Європи раніше.
|
| rdfs:comment
|
- Cuman was a Turkic language spoken by the Cumans and was similar to today's Crimean Tatar language. It is documented in several medieval works, including the Codex Cumanicus. The Cumans were a nomad people that lived in the steppes of Eastern Europe, north of Black Sea before the Golden Horde. Many Cumans were incorporated into other Turkic peoples including the Crimean Tatars, Karachays, and Kumyks.
- Le couman est une langue turque parlée au Moyen-Âge par les Coumans entre autres dans des régions de l'actuelle Roumanie.
- La lingua cumana era una lingua turca parlata dai cumani, simile all'odierna lingua tartara di Crimea. È documentata in diverse opere medievali, compreso il Codice cumanico. I cumani erano un popolo nomade che viveva nelle steppe dell'Europa dell'Est, a nord del Mar Nero prima della nascita del Khanato dell'Orda d'Oro. Appartenevano al ceppo dei popoli turchi.
- Limba cumană era o limbă turcică, vorbită de cumani, asemănătoare cu limba vorbită astăzi de tătarii crimeeni. A fost menţionată în mai multe lucrări medievale, inclusiv Codex Cumanicus. A dispărut la începutul secolului al XVII-lea în regiunea Cumania din Ungaria, ultima regiune unde mai era vorbită.
- Полове́цкий язы́к (кыпчако-половецкий, западно-кыпчакский, куманский) — язык половцев (куманов, западных кыпчаков). Относится к кыпчакско-половецкой подгруппе кыпчакской группы тюркских языков.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
