| dbpprop:abstract
|
- Classical music is a broad term that usually refers to mainstream music produced in, or rooted in the traditions of Western liturgical and secular music, encompassing a broad period from roughly the 9th century to present times. The central norms of this tradition became codified between 1550 and 1900, which is known as the common practice period. European music is largely distinguished from many other non-European and popular musical forms by its system of staff notation, in use since about the 16th century. Western staff notation is used by composers to prescribe to the performer the pitch, speed, meter, individual rhythms and exact execution of a piece of music. This leaves less room for practices, such as improvisation and ad libitum ornamentation, that are frequently heard in non-European art music and popular music. The public taste for and appreciation of formal music of this type waned in the late 20th century, in the United States and United Kingdom in particular. This period has seen classical music falling behind the immense commercial success of popular music, although the number of CDs sold is not the only indicator of the popularity of classical music. The term "classical music" did not appear until the early 19th century, in an attempt to "canonize" the period from Johann Sebastian Bach to Beethoven as a golden age. The earliest reference to "classical music" recorded by the Oxford English Dictionary is from about 1836. Many writers feel that "classical" is an inappropriate term for mainstream and avant-garde music written since the latter part of the 19th century; hence the common usage of scare quotes.
- Der Ausdruck Klassische Musik wird als zusammenfassender Begriff für die genuin europäische Musiktradition gebraucht, und umfasst folgende Epochen: Alte Musik Musik des Mittelalters (auch Frühe Musik, ab der Hochgotik, etwa 13./14. Jh. ) Renaissancemusik (15. bis 16. Jahrhundert) Barockmusik (ca. 1600 bis 1750) Klassische Musik i.s.S. : Frühklassik (ca. 1730–1770) Wiener Klassik (ca. 1770 bis 1830, also bis zum Tod von Franz Schubert und Ludwig van Beethoven) Musik der Romantik (19. /frühes 20. Jahrhundert) Neue Musik (20. und 21. Jahrhundert) Der Begriff Klassische Musik wird als Synonym für Kunstmusik beziehungsweise Ernste Musik (E-Musik) und als Gegenbegriff zu Popularmusik (U-Musik, Unterhaltungsmusik) sowie Volksmusik – die regionaltypische Musiktradition – verwendet. Die Grenze verschiebt sich naturgemäß, noch im späten 20. Jahrhundert nahm man die Musik der Moderne von der klassischen Musik aus, während Unterhaltungsmusik des 19. und beginnenden 20. Jahrhunderts zunehmend zur klassischen Musik gerechnet wird. Leicht zu hörende und modern aufbereitete Musik des 18. und 19. Jahrhunderts wird oft Populäre Klassik genannt. Daneben reagieren die Musiktradition und die modernen Musikformen, im besonderen etwa Jazz und elektronische Musik, aber auch Pop und Rock und andere zeitgenössische Stile, sowie die Volksmusik und die Filmmusik, aufeinander, und produzieren zahlreiche Mischformen, die sich nicht mehr in das Schema E/U-Musik sortieren lassen. Im Sinne einer qualitativen Klassifizierung wird der Begriff heute nicht mehr gebraucht – auch klassische Musik war zu ihrer Zeit durchaus nicht nur „ernste“, sondern auch reine Gebrauchsmusik, wie Unterhaltungsmusik für Veranstaltungen, Tanzmusik oder populäres Musiktheater. Man spricht auch bei nicht-westlichen Musikkulturen von klassischer Musik, um ältere Traditionen von der modernen Popularmusik abzugrenzen, etwa für den islamischen Kulturraum, den indischen Kulturraum oder China. Die Reaktion der weltweiten klassischen Traditionen untereinander und mit der Popularmusik wird unter dem Begriff Weltmusik zusammengefasst.
- La música clàssica és un terme que té un sentit ampli i divers. Normalment, el terme fa referència a la música produïda, o arrelada a les tradicions occidentals, en l'àmbit de la música religiosa i secular, i que abasta un ampli període que va, aproximadament, des del segle IX fins a l'actualitat. Les normes fonamentals d'aquesta tradició musical es va regular d'acord a una codificació entre 1550 i 1900, període que en anglès es coneix com el common practice period (període de pràctica comú). La música europea és diferència clarament de moltes altres tradicions no europees i de les formes de música popular, pel seu sistema de notació musical, aproximadament en ús des del segle XVI. La notació occidental és utilitzada pels compositors per detallar a l'artista intèrpret o executant, informació sobre l'afinació, la velocitat, la mètrica, el ritme i altres detalls sobre l'exacta interpretació d'una obra de música. Això deixa menys espai per a altres pràctiques, com la improvisació i l'ornamentació ad libitum, que s'escolta amb freqüència en altres tradicions culturals musicals no europees –com per exemple en la música clàssica índia i la música tradicional japonesa–, i en la música popular. El gust del públic i l'apreciació d'aquest tipus de música es va anar esvaint cap a finals del 1900, més en particular als Estats Units i al Regne Unit. Certament, aquest període ha estat testimoni d'un extraordinari èxit comercial de la música popular, encara que el nombre de discos venuts no és indicatiu de la popularitat de la música, i en concret de la música clàssica. El terme "música clàssica" no apareix fins a principis de segle XIX, com a conseqüència de la voluntat de "canonitzar" el període que va des de Johann Sebastian Bach fins a Ludwig van Beethoven, període considerat com una edat d'or de la música. La primera referència al terme "música clàssica" registrada per l' Oxford English Dictionary apareix al voltant de 1836. Molts autors consideren que el terme "clàssic" és inadequat per poder incorporar també l'avantguarda i la música escrita a partir de les darreries del segle XIX; d'aquí l'ús habitual de les cometes acompanyant el terme "clàssica".
- Vážná hudba je široké a značně nespolehlivé označení pro evropskou hudební tradici a hudební formy z ní odvozené, za nímž je v dnešní době považováno zejména období renesance, baroka, klasicismu a romantismu. Moderní vážná hudba se vyznačuje nepřístupností a nabouráváním klasických schémat.
- El término música clásica aparece por primera vez en el diccionario Oxford English Dictionary en 1836 y señala las composiciones europeas más destacadas del siglo anterior. Con el tiempo significa lo opuesto a la música popular en el lenguaje corriente. Es el nombre habitual de la música culta, académica, docta y otros. La música clásica, en la historia de la música y la musicología, es la música del clasicismo o período clásico (1750-1820). Pero en sentido popular y de gran aceptación en medio escrito, y así lo recoge la RAE, es la música de tradición culta. Las primeras luces acerca de la tradición europea se sitúan aproximadamente en 1450, existe una expresión que abarca casi todos los períodos para definir su época de mayor esplendor: período de la práctica común. Hacia 1950 la composición culta (es decir, de cierto desarrollo que llevan a cierta complejidad en notación e instrumentos) comienza a situarse mayormente fuera de toda la tradición anterior, mediante la composición radicalmente atonal y disonante y otras tendencias opuestas.
- Länsimainen taidemusiikki eli klassinen musiikki viittaa monimuotoiseen ja epäyhtenäiseen länsimaisen musiikin perinteeseen erotuksena esimerkiksi kansanmusiikista ja populaarimusiikista. Nimestään huolimatta kaikki taidemusiikki ei ole ollut alun perin kytköksissä taiteeseen instituutiona, mikä ei kuitenkaan rajannut sitä taidemusiikin piiristä ja lisäksi sitä sävellettiin kirkolliseen käyttöön, missä taidemusiikin uskonnollisia teoksia käytetään edelleen. 1800-luvulta asti taidemusiikki on varsin vahvasti ollut kytköksissä taiteeseen itsetietoisessa institutionaalisessa merkityksessä. Termi "klassinen musiikki" syntyi 1800-luvun alussa yrityksenä kohottaa Bachista ja Beethoveniin ulottuva aika musiikin kultakaudeksi. Sittemmin sen merkitys on laajentunut kattamaan myös 1800-luvun ja osittain 1900-luvun taidemusiikin. Nykyään suositeltu termi suomessa on "taidemusiikki".
- On désigne couramment par les termes de musique classique l'ensemble de la musique occidentale savante, par opposition à musique populaire, depuis la Renaissance jusqu'à nos jours. Plus exactement, l'adjectif classique ne se réfère qu'à la musique de la période classique écrite entre la mort de Jean-Sébastien Bach et l'avènement du romantisme, dans les années 1820.
- A klasszikus zene fogalma alatt legalábbis három, különböző jelentéstartalmat értünk. Legtágabb értelmében - ekkor komolyzenének is nevezzük - a zene legáltalánosabb felosztási kategóriája szerinti terület a jazz, a könnyűzene, az alkalmazott zene (színház, film) és a népzene mellett. E jelentésében évezredes múltú, folyamatos és határozott tradícióval bíró, szilárdan megalapozott, mégis dinamikus esztétikai szempontrendszerrel bíró művészet, mely művelői, a zeneszerzők és előadók útján (optimális esetben) műalkotásokat hoz létre. (Esetenként a klasszikus zene fenti meghatározását csak a nyugati zenekultúrára vonatkoztatják, annak történelmi jelentőségére és más zenekultúrákra gyakorolt hatására hivatkozva, ez azonban nélkülöz bármely elfogulatlan tudományos megközelítést. ) Esztétikai értelemben bármely, a legkülönbözőbb értelemben vett - társadalmi vagy szakmai közmegegyezés szerinti - magas kvalitással bíró zene. Ez értelemszerűen nem csak a komolyzenére vonatkozik, hiszen beszélünk "klasszikus jazz"-ről, a "rockzene klasszikusai"-ról és "klasszikus magyar népdal"-ról. Ilyen alkalmazásában tulajdonképpen nem zenei terminus, esztétikai normaként rendkívül széles körben használjuk: példaszerű, mintaszerű, a maga nemében tökéletes stb. (még csak nem is feltétlenül a művészetek körén belül, például "klasszikus horror"). Legszűkebb értelmében a klasszicista zene, pontosabban a bécsi klasszika szinomimája; a bécsi klasszikus zeneszerzők: Haydn, Mozart és a fiatal Beethoven (esetenként egyúttal az őket követő, kortárs kisebb mesterek) munkásságának elnevezése; illetve az a stíluskorszak, melyben e zeneszerzők tevékenykedtek: nagyjából az 1780-tól 1820-ig terjedő időszak. Hasonlóképpen a bécsi klasszika közvetlen előzményét gyakran preklasszikának nevezik.
- In etimologia classico significa che serve da modello; che pone le basi. Nel linguaggio comune il termine musica classica indica tutta la musica colta. I confini della categoria sono tuttavia imprecisi e opinabili, in quanto il marchio di classicità è in genere assegnato dai posteri e non riflette che in rari casi il punto di vista dei contemporanei e degli stessi compositori. Per periodo classico si definisce invece, in modo preciso, quella stagione creativa della musica colta mitteleuropea che va dalla seconda metà del Settecento ai primi anni dell'Ottocento e che viene indicata col termine di classicismo viennese, in quanto sviluppata intorno alla capitale austriaca. I suoi principali protagonisti furono Haydn, Mozart, Beethoven, compositore quest'ultimo considerato di passaggio con il successivo periodo romantico, quando emersero esponenti come Schubert, Schumann, Chopin, Liszt, Wagner, Brahms e Berlioz.
- クラシック音楽（クラシックおんがく）とは直訳では古典的（classic）音楽であるが、一般には西洋の芸術音楽を指して言う。「クラシック音楽」の対語としてしばしば「ポピュラー音楽」が使われる。 アラブやインド、中国など非西洋の古典音楽や純民衆的な伝統音楽は、民族音楽とされる。 西洋伝統音楽における狭義のクラシック音楽は、ハイドン、モーツァルト、ベートーヴェンに代表される古典派の音楽のことである。
- Klassieke muziek is de westerse kunstmuziek waarbij meestal genoteerde composities centraal staan. Onder klassieke muziek valt ook de muziek uit de klassieke periode, en de moderne klassieke muziek. Het tegengestelde van klassieke muziek is lichte muziek. Eigentijdse muziek is de verzamelnaam voor alle muziek, inclusief popmuziek, van na 1900.
- I dagligtale refererer begrepet «klassisk musikk» til den europeiske (vestlige) kunstmusikken, fra barokken eller enda tidligere og fram til dagens kunstmusikk.
- Muzyka poważna - w potocznym znaczeniu muzyka tworzona w celach artystycznych, w przeciwieństwie do muzyki rozrywkowej i ludowej. Obiegowy podział historii muzyki poważnej na epoki jest podobny jak w literaturze i sztukach pięknych. W specjalistycznych publikacjach stosuje się jednak inne podziały.
- Música clássica ou música erudita (do latim, eruditus, "educado" ou "instruído") é um termo amplo utilizado costumeiramente para se referir à música academicamente estudada, em sua forma, estilo e analisada dentro das tradições, seguindo cânones preestabelecidos no decorrer da história da música; produzida (ou baseada) nas tradições da música secular e litúrgica ocidental, englobando um período amplo que vai, aproximadamente, do século IX até a atualidade. As normas centrais desta tradição foram codificadas entre 1550 e 1900, o chamado período de prática comum. Oposto aos termos: "música popular", música folclórica ou música oriental, o termo música clássica abrange uma série de estilos musicais, desde intricadas técnicas composicionais até simples entretenimento. O termo "música clássica" só apareceu no início do século XIX, numa tentativa de se "canonizar" o período que vai de Bach até Beethoven como uma era de ouro. Na língua inglesa, a primeira referência ao termo foi registrada pelo Oxford English Dictionary, em cerca de 1836. Hoje em dia, o termo aplica-se aos dois usos: "música clássica" no sentido que alude à música escrita "modelar," "exemplar," ou seja, "de mais alta qualidade"; o termo é aplicado a "música erudita" (ou "música séria") em geral. E, "música clássica" que aplica-se a música do Período Clássico do Século XVIII e parte do Século XIX.
- Muzica cultă, savantă sau (incorect, dar mult mai des întrebuinţat) clasică cuprinde totalitatea realizărilor muzicale proprii reprezentanţilor culturii înalte într-un spaţiu geografic, de-a lungul unui interval însemnat de timp. Elaborarea de muzici culte respectă un număr de precepte impuse prin tradiţie. Astfel, autorul este cunoscut prin numele lui sau măcar printr-un pseudonim şi deţine o cunoaştere temeinică a teoriei muzicale aplicate în cultura de care aparţine. Deşi fundamentate pe tradiţie, muzicile culte sunt întotdeauna receptive la inovaţie sub o formă sau alta; în stadiile sale înaintate de evoluţie, o muzică cultă poate nega chiar şi o parte din legile sale fundamentale în scopul de a realiza noul. Astfel, supravieţuirea unei muzici culte impune păstrarea unei baze cât de restrânse privitoare la practica creaţiei şi a interpretării. În mod obişnuit, prin sintagma „muzică cultă” este vizată muzica ecleziastică şi de concert dezvoltată în Europa vestică şi apoi răspândită şi în alte spaţii geografice, cuprinzând aproximativ intervalul ultimelor zece secole. Însă denumirea de muzică cultă se aplică şi în cazul altor manifestări muzicale izolate de tradiţia vest-europeană, care în schimb respectă normele mai sus amintite ale culturii înalte – spre exemplu, muzica cultă indiană, cea otomană, cea japoneză ş.a.m.d.
- Му́зыка — искусство интонации; музыкальное произведение. Художественная деятельность в музыке направлена на звуковой материал (звук музыкальный) — отдельные звуки или звуковые комплексы (гармонические последовательности, ритмические фигуры, мелодические интервалы, лады, тональности, сонорные эффекты и т. п. ), организуемый в высотном, временно́м, тембровом, громкостном и др. отношениях с целью воплощения особой образной мысли, ассоциирующей состояния и процессы внешнего мира, внутренние переживания человека со слуховыми впечатлениями (художественный образ).
- "Klassisk musik", Klassiskt, är ett vagt begrepp, skapat under 1800-talet, som ursprungligen närmast avsåg wienklassicismen, men senare utvidgades och i dag betecknar ett brett spektrum av västerländsk musik. Ofta avses instrumentalmusik som framförs av symfoniorkester.
- Klasik batı müziği, genelde yüksek kültür seviyesi ile bağdaştırılan, halk müziklerinden net çizgilerle ayrılmış, Avrupa kökenli ve ağırlıklı müzik türüdür. En önemli özelliği, çok sesli olmasıdır.
- Файл:Eindhoven4. jpg Симфонічний оркестр Файл:FHM-Choir-bjs2005-01. jpg Академічний хоровий колектив Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, грудень 2005 Класи́чна му́зика — необтяжене термінологічною точністю поняття, яке вживається, залежно від контексту, в трьох значеннях: 1. У значенні якісної оцінки: музика минулого, що витримала випробування часом та має аудиторію в сучасному суспільстві. Уже сьогодні як класичні сприймаються не тільки перлини «високого» музичного мистецтва, але й найкращі взірці розважальних жанрів минулого: наприклад, вершини французької та віденьскої оперети XIX — початку XX ст. , вальси Йогана Штрауса тощо. Показовими в цьому сенсі є вислови «класики джазу», «класична естрада» та ін. У стійкій характеристиці Гайдна, Моцарта та Бетховена як віденських класиків також є і певна частка якісної оцінки їх творчості як фундаменту для подальшого розвитку музичної композиції. 2. У вузькоісторичному та музично-теоретичному сенсі: музика другої половини XVIII ст. — початку XIX ст. , що традиційно співвідноситься з епохою класицизму. Історично класицизму в музиці передує епоха бароко, а наслідує — епоха романтизму. Центром становлення класичної музики стала Віденська класична школа, завдяки чому в музикознавстві закріпився також термін «віденський класицизм». Найхарактерніші риси цього періоду — прозорість і ясність, чітке членування музичної тканини на відносно короткі побудови, превалювання гомофонії (на відміну від барокової поліфонї). У творчості композиторів-класиків відбувається становлення класичного восьмитактового періоду, класичної гармонії, становлення сонатної форми та жанрів класичної симфонії, квартету, квінтету та інших жанрів, формується класичний склад симфонічного оркестру. Найяскравіші представники цього напрямку — Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт та Людвіг ван Бетховен. Західноєвропейське музикознавство до композиторів-класиків відносить також попередників віденської класичної школи — К. В. Глюка, К. Ф. Е. Баха, В. Ф. Баха. До епохи класицизму належать також італійські композитори М. Клементі, Л. Боккеріні, Л. Керубіні, Д. Чімароза, українські композитори М. Березовський, Д. Бортнянський та А. Ведель, польський композитор М. Огінський та інші. Перехідним етапом від класичної до романтичної музики вважається творчість Ф. Шуберта. 3. У типологічному сенсі — т. зв. академічна музика, що наслідує передусім жанри, принципи композиції, інструментарій, а також традиції виконання, що формувалися в європейській музиці в XVII — поч. XX ст. У XX столітті окремі композитори-академісти (на початку століття — композитори Нововіденської школи, пізніше — авангардисти) вступають в конфлікт з музичною традицією, шукаючи нових форм музичної виразності, проте гострота таких конфліктів є проявом напруженого діалогу з академічною традицією, в той час, як іншим типам сучасної музики — від поп-музики до джазу такий діалог невластивий. У сучасній культурі побутує протиставлення «класичної музики» будь-якій іншій, як серйозної розважальній або високої низькій. Таке протиставлення є непослідовним: сам по собі вибір музичної мови не гарантує змістовності художнього висловлення чи розважального запалу, адже, з одного боку, симфонія може бути примітивною та поверховою, але, з іншого, джазова композиція може бути радше змістовною, ніж розважальною. В тому чи іншому вигляді протиставлення високого і низького завжди існувало в культурі взагалі та в музичній, зокрема: так, для музичної культури XVIII ст. «високою» музикою виступали, передусім, музика церковна, тоді як комічна опера або танцювальна сюїта відповідали музиці «низькій», розважальній. Більш значний розрив, що утворився між серйозною та розважальною музикою у XX ст. , пов'язаний з цілою низкою причин: культурна глобалізація приводить до експансії неєвропейських музичних традицій у європейський музичний простір, радикальні зміни в соціально-економічному устрої кардинально розширили аудиторію авторської музики, відібравши цю аудиторію у фольклора, поглиблення розмаїтості форм суспільного побуту і т. ін. Плутанина значень, притаманна поняттю «класична музика», характерна більшості європейських мов, зокрема англійській (classic music), німецькій (klassischer Musik), французькій (musique classique) та російській (классическая музыка), і викликана, з одного боку, багатозначністю слова «класичний», з іншого — поширенням англоамериканських стандартів класифікації аудіопродукції. Проте, наприклад, в польській мові зберігається чітке розмежування понять між класичною як такою, що належить до епохи класицизму (Muzyka klasycystyczna), та академічною музикою (Muzyka poważna).
- 古典音樂是一个含义广泛的术语，廣義的西洋古典音樂是指那些從西方中世紀開始至今的、在歐洲主流文化背景下創作的音樂，或者指植根于西方传统礼拜式音乐和世俗音乐，其范围涵盖了约公元9世纪至今的全部时期。主要因其複雜多樣的創作技術和所能承載的厚重內涵而有別於通俗音樂和民間音樂。在地理上，這些音樂主要創作於歐洲和美洲，這是相對於非西方音樂而言的。另外，西洋古典音樂主要以樂譜記錄和傳播，和大多數民間音樂口傳心授的模式不同。 亦有人認為“古典”是對應於“流行”而言的，因為這些音樂經得起時間的考驗，能夠引起不同時代聽眾的共鳴，故認為應當稱之為“經典”（classic）的音樂。 但如果細究古典一詞，本意可以理解為古代留傳下來堪稱經典的音樂作品（古代+經典），但是一般來說，古典音樂是具有規則性本質的音樂，具有平衡、明晰的特點，注重形式的美感，被認為具有持久的價值，而不僅僅是在一個特定的時代流行。這也體現於“古典”（classical）與“經典”（classic）的不同。 古典音樂（classical music）本來是專指德奧在1750—1830年間以海頓、莫扎特、貝多芬為代表的音樂，即所謂“維也納古典樂派”的音樂（或翻譯為“維也納古典主義音樂”）。這就是狹義的古典音樂。 從這個狹義的古典音樂概念出發，我們可以向前追溯到巴赫、韓德爾，乃至更早的天主教、基督教的宗教音樂，向後延伸到浪漫主義、民族樂派，以及20世紀西方的現代音樂。這些都是廣義的古典音樂，也就是基於這個傳統的，無論是繼承和發揚這個傳統，還是試圖以創新來突破這個傳統的音樂創作嘗試，都可以歸入古典音樂之內。而在這個傳統外獨立發展的音樂，雖然有借鑒和影響古典音樂創作的，但是一般也不歸入古典音樂之內，比如爵士樂、搖滾樂，以及東方一些民族的音樂。 因此对于广义的“古典音乐”这个词来说,欧洲艺术音乐的定义更加准确。 欧洲艺术音乐与其他的非欧洲音乐和流行音乐体系的主要区别是记谱法有所不同，其规则大约源自于16世纪便开始使用的记谱法。在西方记谱法中，作曲者给演奏者规定了音调、格律、速度，独特的节奏和对于一同段音乐准确的演奏方式。这种即兴演奏发挥空间很小的记谱法模式，极大的不同于非欧洲艺术音乐（相对于传统的日本音乐和印度音乐）和流行音乐。 古典音樂作為音樂中類別的稱呼，是相對於輕音樂、通俗音樂等類別而存在，它本身並沒有嚴格明確的解釋或者定義。在輕音樂範圍裏，有時也採用“古典”的概念來指某些經過時間檢驗，被人們奉為楷模的輕音樂作品，如古典輕歌劇、古典爵士樂等，這裡的 classical 理解為“古代+經典”，似乎更為合適一些。
|
| rdfs:comment
|
- Classical music is a broad term that usually refers to mainstream music produced in, or rooted in the traditions of Western liturgical and secular music, encompassing a broad period from roughly the 9th century to present times. The central norms of this tradition became codified between 1550 and 1900, which is known as the common practice period.
- Der Ausdruck Klassische Musik wird als zusammenfassender Begriff für die genuin europäische Musiktradition gebraucht, und umfasst folgende Epochen: Alte Musik Musik des Mittelalters (auch Frühe Musik, ab der Hochgotik, etwa 13./14. Jh. ) Renaissancemusik (15. bis 16. Jahrhundert) Barockmusik (ca. 1600 bis 1750) Klassische Musik i.s.S. : Frühklassik (ca. 1730–1770) Wiener Klassik (ca. 1770 bis 1830, also bis zum Tod von Franz Schubert und Ludwig van Beethoven) Musik der Romantik (19.
- La música clàssica és un terme que té un sentit ampli i divers. Normalment, el terme fa referència a la música produïda, o arrelada a les tradicions occidentals, en l'àmbit de la música religiosa i secular, i que abasta un ampli període que va, aproximadament, des del segle IX fins a l'actualitat.
- Vážná hudba je široké a značně nespolehlivé označení pro evropskou hudební tradici a hudební formy z ní odvozené, za nímž je v dnešní době považováno zejména období renesance, baroka, klasicismu a romantismu. Moderní vážná hudba se vyznačuje nepřístupností a nabouráváním klasických schémat.
- El término música clásica aparece por primera vez en el diccionario Oxford English Dictionary en 1836 y señala las composiciones europeas más destacadas del siglo anterior. Con el tiempo significa lo opuesto a la música popular en el lenguaje corriente. Es el nombre habitual de la música culta, académica, docta y otros. La música clásica, en la historia de la música y la musicología, es la música del clasicismo o período clásico (1750-1820).
- Länsimainen taidemusiikki eli klassinen musiikki viittaa monimuotoiseen ja epäyhtenäiseen länsimaisen musiikin perinteeseen erotuksena esimerkiksi kansanmusiikista ja populaarimusiikista. Nimestään huolimatta kaikki taidemusiikki ei ole ollut alun perin kytköksissä taiteeseen instituutiona, mikä ei kuitenkaan rajannut sitä taidemusiikin piiristä ja lisäksi sitä sävellettiin kirkolliseen käyttöön, missä taidemusiikin uskonnollisia teoksia käytetään edelleen.
- On désigne couramment par les termes de musique classique l'ensemble de la musique occidentale savante, par opposition à musique populaire, depuis la Renaissance jusqu'à nos jours. Plus exactement, l'adjectif classique ne se réfère qu'à la musique de la période classique écrite entre la mort de Jean-Sébastien Bach et l'avènement du romantisme, dans les années 1820.
- A klasszikus zene fogalma alatt legalábbis három, különböző jelentéstartalmat értünk. Legtágabb értelmében - ekkor komolyzenének is nevezzük - a zene legáltalánosabb felosztási kategóriája szerinti terület a jazz, a könnyűzene, az alkalmazott zene (színház, film) és a népzene mellett.
- In etimologia classico significa che serve da modello; che pone le basi. Nel linguaggio comune il termine musica classica indica tutta la musica colta. I confini della categoria sono tuttavia imprecisi e opinabili, in quanto il marchio di classicità è in genere assegnato dai posteri e non riflette che in rari casi il punto di vista dei contemporanei e degli stessi compositori.
- Klassieke muziek is de westerse kunstmuziek waarbij meestal genoteerde composities centraal staan. Onder klassieke muziek valt ook de muziek uit de klassieke periode, en de moderne klassieke muziek. Het tegengestelde van klassieke muziek is lichte muziek. Eigentijdse muziek is de verzamelnaam voor alle muziek, inclusief popmuziek, van na 1900.
- I dagligtale refererer begrepet «klassisk musikk» til den europeiske (vestlige) kunstmusikken, fra barokken eller enda tidligere og fram til dagens kunstmusikk.
- Muzyka poważna - w potocznym znaczeniu muzyka tworzona w celach artystycznych, w przeciwieństwie do muzyki rozrywkowej i ludowej. Obiegowy podział historii muzyki poważnej na epoki jest podobny jak w literaturze i sztukach pięknych. W specjalistycznych publikacjach stosuje się jednak inne podziały.
- Música clássica ou música erudita (do latim, eruditus, "educado" ou "instruído") é um termo amplo utilizado costumeiramente para se referir à música academicamente estudada, em sua forma, estilo e analisada dentro das tradições, seguindo cânones preestabelecidos no decorrer da história da música; produzida (ou baseada) nas tradições da música secular e litúrgica ocidental, englobando um período amplo que vai, aproximadamente, do século IX até a atualidade.
- Muzica cultă, savantă sau (incorect, dar mult mai des întrebuinţat) clasică cuprinde totalitatea realizărilor muzicale proprii reprezentanţilor culturii înalte într-un spaţiu geografic, de-a lungul unui interval însemnat de timp. Elaborarea de muzici culte respectă un număr de precepte impuse prin tradiţie. Astfel, autorul este cunoscut prin numele lui sau măcar printr-un pseudonim şi deţine o cunoaştere temeinică a teoriei muzicale aplicate în cultura de care aparţine.
- Му́зыка — искусство интонации; музыкальное произведение.
- "Klassisk musik", Klassiskt, är ett vagt begrepp, skapat under 1800-talet, som ursprungligen närmast avsåg wienklassicismen, men senare utvidgades och i dag betecknar ett brett spektrum av västerländsk musik. Ofta avses instrumentalmusik som framförs av symfoniorkester.
- Klasik batı müziği, genelde yüksek kültür seviyesi ile bağdaştırılan, halk müziklerinden net çizgilerle ayrılmış, Avrupa kökenli ve ağırlıklı müzik türüdür. En önemli özelliği, çok sesli olmasıdır.
- Файл:Eindhoven4. jpg Симфонічний оркестр Файл:FHM-Choir-bjs2005-01. jpg Академічний хоровий колектив Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, грудень 2005 Класи́чна му́зика — необтяжене термінологічною точністю поняття, яке вживається, залежно від контексту, в трьох значеннях: 1.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
