| dbpprop:abstract
|
- Chlorella is a genus of single-celled green algae, belonging to the phylum Chlorophyta. It is spherical in shape, about 2 to 10 μm in diameter, and is without flagella. Chlorella contains the green photosynthetic pigments chlorophyll-a and -b in its chloroplast. Through photosynthesis it multiplies rapidly requiring only carbon dioxide, water, sunlight, and a small amount of minerals to reproduce. The name Chlorella is taken from the Greek word chloros meaning green and the Latin diminutive suffix ella meaning "small". German biochemist and cell physiologist Otto Heinrich Warburg, awarded with the Nobel Prize in Physiology or Medicine for his research on cell respiration in 1931, also studied photosynthesis in Chlorella. In 1961 Melvin Calvin of the University of California received the Nobel Prize in Chemistry for his research on the pathways of carbon dioxide assimilation in plants using Chlorella. In recent years, researchers have made less use of Chlorella as an experimental organism because it lacks a sexual cycle and, therefore, the research advantages of genetics are unavailable. Many people believed Chlorella could serve as a potential source of food and energy because its photosynthetic efficiency can, in theory, reach 8%, comparable with other highly efficient crops such as sugar cane. It is also an attractive food source because it is high in protein and other essential nutrients; when dried, it is about 45% protein, 20% fat, 20% carbohydrate, 5% fiber, and 10% minerals and vitamins. However, because it is a single-celled algae, harvest posed practical difficulties for its large-scale use as a food source. Mass-production methods are now being used to cultivate it in large artificial circular ponds.
- Chlorella ist eine Gattung von Süßwasseralgen. Sie bildet kugelförmige, einzeln vorliegende Zellen und ist durch Chlorophyll a und b grün gefärbt. Die Zellen sind mit 2 bis 10 µm Durchmesser sehr klein. Die Zellwand dieser Algengattung besteht aus einem mehrschichtigen Cellulosegerüst, in das Schichten aus polymeren Kohlenwasserstoffketten eingelagert sind. Die Zellen enthalten einen einzelnen Chloroplasten und verstreut im Zytoplasma liegende Mitochondrien. Die Vermehrung geschieht offenbar ausschließlich ungeschlechtlich, es wurde jedenfalls noch keine Gametenbildung beobachtet. Die Gattung Chlorella ist keine monophyletische Verwandtschaftsgruppe. Wahrscheinlich handelt es sich sogar um eine polyphyletische, also künstliche, Gattung, deren gemeinsame Merkmale durch konvergente Evolution entstanden sind. Diese Algengattung ist in der Natur weit verbreitet, sie kann aber auch gezielt kultiviert werden. Hinsichtlich der Produktionstechnologie wird zwischen der Kultivation in offenen und geschlossenen Systemen unterschieden. Chlorella wird verwendet für die Herstellung von Lebensmitteln, Nahrungsergänzungsmitteln und Kosmetika. Seit dem Jahr 1999 existiert in Deutschland eine Produktionsanlage für Mikroalgen in Klötze/Altmark. In dieser wird die Alge in einem 500 km langen Glasröhrensystem kultiviert. Bei Chlorella erforschte Melvin Calvin die Photosynthese, wofür er 1961 den Nobelpreis erhielt. Chlorella wird in der Alternativmedizin häufig als Mittel zur Schwermetallausleitung angewendet, vor allem während und nach Amalgam-Entfernungen. Gelegentlich kann es dabei jedoch – zum Teil auch erst nach mehrwöchiger Einnahme – zu Unverträglichkeitsreaktionen kommen. Diese äußern sich zumeist in Magen-/Darm-Beschwerden wie Blähungen, Übelkeit, Erbrechen und Durchfall. Chlorella vulgaris ist die Typusart der Gattung Chlorella. Sie wurde 1889 von Martinus Willem Beijerinck bei Delft beschrieben und wird nun in offiziellen Stammsammlungen wie der Deutschen Sammlung von Mikroorganismen weitergezüchtet.
- Chlorella es un género de algas verdes de unicelulares, del Filo Chlorophyta. De forma esférica, cerca de 2-10 μm de diámetro, sin flagelo. Chlorella contiene los pigmentos verdes fotosintetizadores clorofila-a y -b en su cloroplasto. A través de la fotosíntesis se multiplica rápidamente requiriendo solo dióxido de carbono, agua, luz solar, y pequeñas cantidades de minerales, para reproducirse. El nombre Chlorella proviene del griego chloros: verde; y del sufijo diminutivo latino ella: "pequeño". El bioquímico alemán Otto Heinrich Warburg recibe el en 1931 por su estudio de la fotosíntesis en Chlorella. En 1961 Melvin Calvin de la Universidad de California recibe el Premio Nobel de Química por su estudio sobre los caminos de la asimilación del CO2 en plantas usando a Chlorella. En años recientes, investigadores han hecho uso menor de Chlorella como organismo experimental debido a sus faltas del ciclo de vida biológico y, además, el avance en los estudios de la genética. Mucha gente cree que Chlorella puede servir como una fuente potencial de alimento y de energía debido a su eficiencia fotosintética, que puede alcanzar teóricamente el 8 %, que es comparable con otros cultivos altamente eficientes como caña de azúcar. También lo hace una atractiva fuente alimentaria por su alta proporción de proteína y otros nutrientes esenciales al humano; seco, tiene cerca de 45% proteína, 20% grasa, 20% carbohidrato, 5% fibra, 10% minerales y vitaminas. Sin embargo, debido a ser un alga unicelular, su cosecha presenta enormes dificultades prácticas para hacerlo en gran escala. Los métodos de producción de biomasa se están comenzando a usar para su cultivo en grandes depósitos artificiales.
- Klorella on yksisoluisten levien yleisnimi. Se on kooltaan noin 2—10 μm ja ympyränmuotoinen eliö. Sen solussa on lehtivihreää ja se näyttää vihreältä kerättäessä. Se on erittäin hyvä yhteyttämään ja lisääntyy nopeasti hiilidioksidin, veden, auringonvalon ja joidenkin mineraalien avulla. Klorellaa on pitkään tutkittu korvaavana ravintona, koska se sisältää paljon proteiinia. Kuivatussa klorellassa on noin 45 prosenttia proteiinia, 20 prosenttia rasvaa, 20 prosenttia sokeria ja 10 prosenttia erilaisia mineraaleja ja vitamiineja. Klorellan nimi tulee kreikan sanasta chloros, joka tarkoittaa vihreää, ja latinan sanasta ella, joka tarkoittaa pientä. Nimen antoi hollantilainen biologi. Saksalainen biologi Otto Heinrich Warburg sai Nobelin fysiikan ja lääketieteen palkinnon 1931 klorella tutkimuksistaan. Melvin Calvin puolestaan sai Nobelin kemian palkinnon kasvien hiilidioksidinkäyttö –tutkimuksistaan, joissa hän käytti klorellaa.
- Chlorella est un genre d'algue verte unicellulaire d'eau douce, les chlorelles. Il fut découvert en 1890 par un microbiologiste hollandais Martinus Willem Beijerinck. Elle se distingue des autres végétaux par une exceptionnelle concentration en chlorophylle.
- クロレラ (Chlorella) はクロレラ属の淡水性単細胞緑藻類の総称。クロレラという名前は、ギリシャ語のchloros（クロロス、緑の意）と、ラテン語のella（エラ、小さいものの意）から合成された名前で、1890年にオランダの微生物学者、バイリンクによって発見命名された。 直径2-10μmのほぼ球形をしており、細胞中にクロロフィルを持つため緑色に見える。光合成能力が高く、空気中の二酸化炭素、水、太陽光とごく少量の無機質があれば大量に増殖する。 ドイツの生化学者、オットー・ワールブルク (Otto Warburg) は、クロレラの研究で1931年ノーベル生理学・医学賞を受賞した。 またアメリカの物理化学・生化学者のメルヴィン・カルヴィン (Melvin Calvin) は、クロレラを用いた光合成の研究により1961年ノーベル化学賞を受賞した。
- Chlorella is een geslacht van eencellige groene algen, die tot de stam van de groenwieren behoort. Chlorella heeft een ronde vorm met een diameter van 2-10 micrometer. Chorella werd in 1890 ontdekt door de Nederlandse microbioloog Beyerinck.
- Chlorella (Chlorella) – glon z gromady zielenic. Najpowszechniej występujący gatunek to chlorella zwyczajna (Chlorella vulgaris), podczas gdy gatunek typowy to Ch. ellipsoidea Gerneck. Występuje w każdym wodnym i wilgotnym środowisku: w wodach słodkich i słonych, w wilgotnej korze i ziemi, a także we wnętrzu innych organizmów, jako zoochlorella. Wśród polskich glonów planktonowych znaleziono następujące gatunki: Ch. ellipsoidea, Ch. luteoviridis, Ch. minutissima i Ch. oocystoides w wodach śródlądowych i Ch. vulgaris w Bałtyku. Jest to glon jednokomórkowy o zielonej barwie i kulistym (ewentualnie elipsoidalnym) kształcie. Nie tworzy kolonii. Zawiera jeden duży, kubkowaty chloroplast. Jest samożywna, ponieważ zawiera zielony barwnik zwany chlorofilem. Chlorella bywa także cudzożywna, gdyż jeżeli pokarm jest łatwo dostępny, woli spożywać gotowe związki pokarmowe. Rozmnaża się przez podział komórki na autospory, które wydostają się na zewnątrz po rozerwaniu ściany komórkowej komórki macierzystej. Chlorella jest stosunkowo często hodowana i badana. Wg systemu systematycznego Lewisa i McCourta (2004) opierającego się na badaniach molekularnych przedstawicieli gatunków należących do tego rodzaju należy umieścić w różnych rzędach, a nawet klasach zielenic, gdyż podobieństwo morfologiczne jest jedynie wynikiem konwergencji.
- Chlorella é um gênero de algas verdes unicelulares, do Filo Chlorophyta. De forma esférica, cerca de 2-10 μm de diâmetro, sem flagelo. Chlorella contém os pigmentos verdes fotossintetizadores clorofila-a e -b em seu cloroplasto. Através da fotossíntese se multiplica rapidamente requerendo só dióxido de carbono, água, luz solar, e pequenas quantidades de minerais, para reproduzir-se. O none Chlorella provém do grega chloros: verde; e do sufixo diminutivo latino ella: "pequeno". O bioquímico alemão Otto Heinrich Warburg recibeu o Prêmio Nobel em Fisiologia e Medicina em 1931 por seu estudo da fotossíntese na Chlorella. Em 1961 Melvin Calvin da Universidade da Califórnia recebeu o Prêmio Nobel de Química por seu estudo sobre os caminhos da assimilação do CO,2 em plantas usando a Chlorella. Em anos recentes, investigadores têm feito uso menor de Chlorella como organismo experimental devido a suas faltas do ciclo de vida biológico e, além disso, o avanço nos estudos da genética. Muita gente crê que Chlorella pode servir como uma fonte potencial de alimento e de energia devido a sua eficiência fotossintética, que pode alcançar teoricamente a 8 %, que é comparável com outros cultivos altamente eficientes como a cana de açúcar. Também o faz atrativa fonte alimentar por sua alta proporção de proteína e outros nutrientes essenciais ao humano; seco, têm cerca de 45% de proteína, 20% de gorduras, 20% de carboidratos, 5% de fibras, 10% de minerais e vitaminas. Entretanto, devido a ser uma alga unicelular, seu cultivo apresenta enormes dificultades práticas para ser feito em grande escala. Os métodos de produção de biomassa estão començando a ser usados para seu cultivo em grandes depósitos artificiais.
- Хлорелла (от греч. χλωρός, "зелёный" и лат. ella - "маленький") род одноклеточных зеленых водорослей, относимый к отделу Chlorophyta. Имеет сферическую форму, от 2 до 10 μм, не имеют жгутиков. Хлоропласты хлореллы содержат хлорофилл-а и хлорофилл-б. Для процесса фотосинтеза хлорелле требуются только вода, диоксид углерода, свет, а также небольшое количество минералов для размножения. Очень распространенной является Chlorella vulgaris, постоянно встречающаяся массами в воде и в грязи луж, канав и прудов. Часто развивается она, а также родственная ей форма, Chlorella infusionum в лабораториях и домашнем быту в сосудах с водой или с растворами пепсина и сахара, покрывая зеленоватым налетом внутреннюю поверхность стекла. Некоторые виды известны уже с давних времен своим симбиозом с животными, и первоначально принимались за органы последних, но еще Брандт и Geza-Entz, независимо друг от друга, впервые признали за ними эндогенное происхождение, показав, что зеленые шарообразные тельца, наблюдаемые в теле некоторых животных, суть самостоятельные организмы, при чем Брандт отнес эти тельца к особому роду водорослей, назвав его Zoochlorella. Но как свободноживущие Х. , так и зоохлореллы различных животных имеют совершенно одну и ту же организацию, проходят совершенно одинаковые стадии развития и отличаются только образом жизни, а потому Бейеринк и соединил их в один общий род Chlorella, тем более, что единственный отличительный признак зоохлорелл от Х. , а именно только что упомянутый симбиотический образ жизни первых с некоторыми низшими животными, оказывается непостоянным признаком, так как Брандт, а за ним и позднейшие ученые, Кесслер, Гаманн, Шевяков, Фаминцын, Бейеринк и Аверинцев, доказали, что изолированные зоохлореллы могут существовать на свободе и при том также энергично размножаться, как и в теле животных. Организация и цикл развития Х. состоят в следующем: вегетативное тело их состоит из одной шарообразной или овальной клетки с тонкою оболочкою, которая по мнению одних авторов (Brandt, Dangeard) состоит из целлюлозы, а по мнению других (Geza-Entz, Фаминцын, Аверинцев и др. ) из прозрачного студенистого вещества, лишенного целлюлозы. Такое разногласие во мнениях произошло В силу того, что иногда оболочка Х. не дает типичного для целлюлозы фиолетового окрашивания от хлорцинкиода, а потому вопрос этот остается пока открытым. Размеры шарообразных вегетативных клеток колеблются по данным различных авторов от 0,0015 мм до 0,012 мм. В каждой такой клетке находится гомогенная протоплазма, очень маленькое ядро прекрасно окрашивающееся гематоксилином, и лентовидный или округлый пластинчатый стенкоположный хроматофор с одним или, реже, с двумя переноидами. Геца-Энц (Geza-Entz) описывал в клетках Х. еще особые сократительные вакуоли, подобно таковым у хламидомонад, но позднейшими исследователями эти показания Геца-Энца были опровергнуты. Размножение Х. происходит путем повторного деления сначала хроматофора и пиреноида, а затем и всего содержимого каждой клетки на несколько равных частей, от 2 до 16, которые остаются некоторое время окруженными материнскою оболочкою, а после разрыва и исчезновения ее, оказываются свободно лежащими, быстро увеличиваются в размерах и чрез некоторый промежуток времени повторяют тот же цикл развития. Подвижных элементов размножения у Х. не существует, подобно тому, как и у других Pleurococcaceae. Отступления от нормального цикла развития встречаются у Х. довольно редко и состоят в том, что иногда они размножаются путем отшнуровывания молодых особей от материнской, а кроме того при нормальном делении могут не освобождаться из материнской оболочки, а оставаться в ней на продолжительное время, превращаясь постепенно в стадии Gloecystis и Palmella. Бейеринк изучил питание Х. и нашел, между прочим, что они для добычи необходимого азота нуждаются не только в пептоне, но и в каком-нибудь углеводе, как например сахар, а потому он причислил их к установленной им физиологической группе пентон-углеводных организмов. Сожительство Х. с животными представляет собою типичный пример того биологического явления, которое давно уже получило в Германии название Raumparasitismus, то есть Х. не паразитирует в теле животного, но и не приносит ему пользы, а является, так сказать, даровым жильцом. Неоднократно было замечено, что не все экземпляры Х. остаются в теле простейших живыми, но иногда перевариваются последними. Явление это различно толковалось авторами, и только впоследствии удалось выяснить следующие условия, при которых Х. либо погибают в организме животных, особенно простейших, либо остаются жить в них: у простейших можно легко различить три слоя протоплазмы в каждой особи: наружную, альвеолярную плазму, служащую покровом для двух последующих слоев, среднюю, кортикальную плазму, не участвующую в пищеварении, и внутреннюю эндоплазму, заведующую пищеварением организма. Если Х. попадает в эндоплазму, то она переваривается животным, если же она попадет в кортикальный слой плазмы, то она остается жить в симбиозе с животным, так как этот слой плазмы не принимает участие в пищеварении. В систематическом отношении р. Chorella делится на несколько видов, Chlorella vulgaris Beyerink, Chlorella infusionum Beyerink, Chorella parasitica Brandt, Chlorella condustrix Brandt, Chlorella actinosphaerii Averinzew, которые различаются между собою по. размерам и форме хроматофоров и клеток, а также по другим мелким признакам. В качестве симбионтов они найдены у весьма многих Protozoa, а также и у полипов, как напр. у Hydra viridis. Ср. С. Аверинцев, «О зоохлореллах у простейших» («Труды Имп. СПб. Общ. Естеств. » 1900, т. XXXI, вып. 1, № 7. Работа изобилует литературными ссылками); W. Schewiakoff, «Beitrage zur Kenntniss der holotrichen Ciliaten» («Bibliotheca Zoologica», тетр. 5, 1889); M. Beyerinck, «Culturversuche mit Zoochlorellen und anderen Algen». ("Bot. Zeit. « 1890, №№ 45, 46, 47, 48); W. Kruger, I. „Ueber einen Pilztypus-Prototheca“ и II, „Ueber zwei ans Saftflussen rein gezuchtete Algen“ (W. Zopf’s Beitrage zur Phys. und Morphologie niederer Organismen», 1894, IV вып.).
- Chlorella. Yeşil algler grubunda yer alırlar. 2 - 8 mikrometre boyutundadırlar. Küre ya da elips biçimindedirler. Tatlı su yosunları da denir. Klorofil taşıdıkları ve fotosentez yaptıklarından bitkilere çok miktarda benzerler. Yani büyümekte olan türlerinde protein oluşur. Yaşlandıkça karbonhidrat ve yağ üretimleri artar. Bu nedenle besin değeri vardır. Chlorella tek hücreli, yeşil bir tatlı su yosunudur. Fosil kalıntılarının gösterdiğine göre 2,5 milyar yıldır genetik yapısı hiç değişmeyen ender bir canlı türüdür. Chlorella'nın tek hücreli yapısı; onun eşsiz türünün ve vitamin, protein, mineral, amino asitler, nükleik asitler (RNA, DNA), temel yağ asitleri, enzimler ve karotenoidlerin yoğun bir kaynağı olmasına büyük bir avantaj sağlamaktadır. Chlorella bu besinleri saf, katkısız ve doğal olarak mükemmel bir denge içerisinde barındırır ve tek başına bile tam bir besindir. Chlorella, 20'den fazla vitamin ve mineralin yanısıra bol miktarda doğal beta-karoten'de içermektedir. Chlorella, %50-60 oranında proteinden oluşmakta olup klorofilin doğada bilinen en yüksek oranlı kaynağıdır. Ayrıca demir, iyod, çinko, magnezyum, fosfor ve kalsiyum da içermektedir. Chlorella, sığır karaciğerinin içermekte olduğu B12 vitamininden daha fazlasını içerir. Chlorella, hücre seviyesindeki vücut fonksiyonlarının dengeli ve kararlı olmasına yardım eder. Sadece vücudun gereksinim duyduğu besinleri en üst seviyede sağlamakla kalmaz aynı zamanda vücudu zararlı maddelerden de temizler. chlorella bilinen en zengin klorofil kaynaklarındandır. Kolorofil, özellikle sindirim sisteminde kötü koku yaratan bakterileri yok ederek sindirim sistemine yardımcı olur. Ayrıca klorofil hemoglobine çok benzer bir yapıda olup, kan yapımını arttırdığı da düşünülmektedir. Chlorella'nın içerisindeki nükleik asitler (RNA ve DNA), bu tek hücreli bitkinin (yosunun) çok hızlı bir şekilde çoğalmasını ve onun kendine özgü hücrelerinin gençleştirilmesini sağlamaktadır. Biz Chlorella'yı vücudumuza aldığımızda bu hızlı hücre yenilenmesinden sorumlu nükleik asitleri de alıyoruz. Chlorella içerisindeki nükleik asitler, vücut enzimleri, protein ve enerji üretimini düzenlemektedirler. Bu nükleik asitler aynı zamanda proteinlerin parçalanarak amino asitlere dönüşmesine de yardım etmektedir. Chlorella'daki bileşiklerin hücreleri çeşitli toksik maddelerin etkilerine karşı detoksifiye ettiği de (arındırdığı) bulunmuştur. Bu etkinin özellikle içeriğindeki enzimler ve aminoasitlerden geldiği düşünülmektedir. Ayrıca araştırmalar göstermiştir ki; Klorella'nın selüloz çeperi sindirim sistemindeki ağır metallere (kurşun, civa, kadmiyum gibi) ve zararlı kimyasal maddelere yapışarak onların vücuttan atılmasını sağlamaktadır Not: İngilizce okunuşu Klorella şeklindedir.
- Хлорела — рід мікроскопічних одноклітинних зелених водоростей, має вигляд мікроскопічної нерухомої (без джгутиків) кульки до 15 мкм у діаметрі. Зовні клітини вкриті твердою двоконтурною оболонкою целюлозної природи. В цитоплазмі міститься один чашоподібний хлоропласт з одним піреноїдом у потовщеній його частині. Ядро одне, однак у живій клітині без спеціальної обробки його не видно. Розмножується лише нестатевим шляхом. При цьому в материнській клітині утворюється 4—8 апланоспор, які через розрив оболонки виходять у воду й набувають вигляду дорослої особини. Хлорела невибаглива до умов існування і здатна до інтенсивного розмноження, тому зустрічається всюди: у прісних водоймах, морях і ґрунті. Вона може вступати у симбіоз з різними організмами, входить до складу лишайників. Клітина хлорели — зручний об'єкт для різних досліджень. Хлорела — основний об'єкт масового культивування водоростей для практичного використання в різних напрямах. Значну роль у формуванні підвищеного інтересу до неї відіграв її хімічний склад. У перерахунку на суху речовину хлорела містить повноцінних білків 40 % і більше, ліпідів — до 20 %, вуглеводів — до 35 %, зольних речовин — до 10 %. Є вітаміни групи В, аскорбінова кислота (віт. С) і філохінони (віт. К). Знайдено речовину, яка має антибіотичну активність — "хлорелін". У деяких країнах хлорелу використовують у їжу після спеціальної обробки, Що поліпшує її засвоєння. Для споживання використовують свіжу біомасу хлорели або спеціальну пасту з неї.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
