The Celtic languages are descended from Proto-Celtic, or "Common Celtic", a branch of the greater Indo-European language family. The term "Celtic" was used to describe this language group by Edward Lhuyd in 1707, having much earlier been used by Greek and Roman writers to describe tribes in central Gaul.

PropertyValue
dbpprop:abstract
  • The Celtic languages are descended from Proto-Celtic, or "Common Celtic", a branch of the greater Indo-European language family. The term "Celtic" was used to describe this language group by Edward Lhuyd in 1707, having much earlier been used by Greek and Roman writers to describe tribes in central Gaul. During the 1st millennium BC, they were spoken across Europe, from the Bay of Biscay and the North Sea, up the Rhine and down the Danube to the Black Sea and the Upper Balkan Peninsula, and into Asia Minor. Today, Celtic languages are limited to a few areas on the western fringe of Europe, notably Ireland, the peninsula of Brittany in France, and areas of the United Kingdom including Wales, Scotland and Cornwall. Celtic languages are also spoken on the Isle of Man, Cape Breton Island and in Patagonia. The spread to Cape Breton and Patagonia occurred in modern times. In all these areas the Celtic languages are now only spoken by minorities although there are continuing efforts at revival. Although Celtic languages were spoken in Australia before federation in 1901, these have died out.
  • Die keltischen Sprachen bilden einen Zweig der indogermanischen Sprachfamilie. Sie werden heute noch im Vereinigten Königreich (Großbritannien und Nordirland), in der Republik Irland und in der französischen Bretagne gesprochen, die die sechs keltischen Nationen bilden.
  • Les llengües celtes (o cèltiques) actuals són descendents dels idiomes parlats pels celtes, que van ocupar antigament gran part d'Europa. Pertanyen al grup indoeuropeu i són les més properes a la branca itàlica. Originàriament es dividien en dos grans grups: Continental (branca extingida). Insular, dividit en dos grups principals: El gaèlic (Q-celta) El britònic (P-celta) El gaèlic és originari d'Irlanda. En el segle VI es va estendre a Escòcia, d'on va desplaçar les parles britòniques originàries. Antigament eren força esteses a la part més occidental de l'Europa cèltica, incloent-hi probablement Galícia. Se n'han conservat tres representants en temps moderns: El gaèlic irlandès (Gaeilge) és cooficial a Irlanda, i parlat sobretot a la part oest del país, a la zona anomenada Gaeltacht (o zona gaelicoparlant). El gaèlic escocès (Gàidhlig) sobreviu a la part nord-occidental d'Escòcia, incloent-hi algunes de les illes Hèbrides. També n'hi ha encara parlants a Nova Escòcia, al Canadà. El manx (Gaelg) es parla a l'illa de Man. Es va originar inicialment a partir del gaèlic escocès, amb aportacions nòrdiques. El 1974 se'n van extingir els últims parlants nadius però en sobreviu un grup molt reduït de persones que l'havien apresa com a segona llengua i que proven de potenciar-la enfront de l'anglès tot i no ser la seva llengua materna. Les llengües britòniques es parlaven antigament a tot Gran Bretanya, però van ser arraconades, des del sud, pels invasors anglosaxons i, des del nord, pels celtes irlandesos, que hi van implantar el gaèlic. La invasió anglosaxona també va fer que alguns antics pobladors de la Gran Bretanya es desplacessin cap a la Bretanya, on portaren el seu idioma. El gal·lès (y Gymraeg): era parlat el 2001 per aproximadament un 20,5% de la població gal·lesa, un increment del 2% respecte a deu anys enrere. També encara el parlen immigrants gal·lesos a la Patagònia. El bretó (Brezhoneg) el parla avui només una minoria de la població de la Bretanya. El còrnic (Kernewek) es parla a Cornualla. Es va extingir totalment al segle XVIII, però un petit grup de parlants el va ressuscitar a començament del segle XX i avui torna a comptar amb una població d'uns 5.000 habitants que l'han après i l'han tornat a transmetre de pares a fills de manera que aquests ja en saben més que els primers. La seva "reintroducció" rep el suport de diferents partits polítics. Els habitants, però, mai han deixat d'utilitzar mots còrnics encara que sense valor comunicatiu.
  • Keltské jazyky představují starobylou větev indoevropské jazykové rodiny. Na přelomu letopočtu jimi mluvilo obyvatelstvo velké části západní, střední i jihovýchodní Evropy. 21. století se dožily jen čtyři z nich, používané ostrůvkovitě v Bretani a na britských ostrovech. Všechny jsou na svých územích menšinovými jazyky, vystavenými tlaku angličtiny, resp. francouzštiny.
  • Las lenguas celtas son un grupo de idiomas pertenecientes a la familia indoeuropea, en la que se incluyen el irlandés, el gaélico escocés, el gaélico manés, el galés, el córnico, el bretón, y todas aquellas lenguas muertas de esta familia que en un tiempo hablaron los pueblos celtas en Europa.
  • Kelttiläiset kielet on yksi indoeurooppalaisen kielikunnan kieliryhmistä. Kelttiläisen kieliryhmän loi Edward Lhuyd vuuonna 1707. Kelttiläisiä kieliä on aikoinaan puhuttu laajalti Euroopassa, mutta nykyisin niitä puhutaan vain osissa Britteinsaaria ja Ranskan Bretagnessa. Lisäksi niillä on puhujia kelttiläisten kielien puhuja-alueilta lähteneiden siirtolaisten joukossa esimerkiksi Kanadassa ja Argentiinassa. Kaikilla näillä alueilla kelttiläiset kielet ovat vähemmistökieliä. Nykyiset alueet joilla puhutaan kelttiläisiä kieliä kuuluvat niinsanottuihin kelttiläisiin maihin.
  • Les langues celtiques forment un groupe de langues indo-européennes séparé en deux branches. Parmi les langues celtiques parlées aujourd'hui, et après la reconnaissance en juillet 2002 du cornique comme langue minoritaire par les autorités du Royaume-Uni, la langue bretonne, parlée en France par 300 000 locuteurs, reste la seule langue celtique encore parlée à ne pas avoir de statut officiel dans sa zone culturelle.
  • A kelta nyelvek összefoglaló elnevezés az indoeurópai nyelvcsalád nyugati ágát alkotó – nem germán és nem itáliai nyelvekre, amelyek feltételezhetően egy, az itáliai alapnyelvvel közeli rokon indoeurópai nyelvjárásból (kelta ősnyelv vagy alapnyelv) váltak le. A kelta alapnyelv valószínűleg Közép-Európában, az ókori kelták őshazájában alakult ki az i. e. 1. évezred elején. Az első ismert, bizonyíthatóan kelta kultúra a Duna felső folyása mentén és attól északra volt. A legrégebbi írott forrásból ismert kelta nyelv a leponti, amely mára utód nélkül kihalt. Mára csak öt kelta nyelvet (ír, skót gael, velszi, cornwalli és breton) beszélnek, és ezek is veszélyben vannak a Brit-szigeteken beszélt angol és a Bretagne-ban beszélt francia nemzeti nyelvek hatása miatt. Ezek az ún. szigeti kelta nyelvek, amelyek a középkorban alakulhattak ki egy közös ősből. A ma beszélt kelta nyelvek mind hangtanilag, mind alaktanilag a felismerhetetlenségig eltávolodtak egykori ősüktől (hangzásukban is inkább a nyugati germán nyelvekre emlékeztetnek), a különbség sokkal nagyobb, mint például a latin és az újlatin nyelvek között. Az ókelta nyelvek a ránk maradt dokumentok alapján még nagyon közeli rokonai voltak a latinnak, egyes források szerint még kölcsönös érthetőség is fennállt közöttük.
  • Le lingue celtiche sono idiomi che derivano dal proto-celtico, o celtico comune, una branca della grande famiglia linguistica indoeuropea. Durante il I millennio AC, queste venivano parlate in tutta l'Europa, dal Golfo di Guascogna al Mar del Nord, lungo il Reno ed il Danubio fino al Mar Nero e la penisola anatolica settentrionale. Oggi le lingue celtiche sono limitate a poche zone ristrette in Gran Bretagna, nell'Isola di Man, in Irlanda, in Patagonia, ed in Bretagna in Francia. Il proto-celtico si divide apparentemente in quattro sub-famiglie: Il gallico ed i suoi parenti più stretti, il lepontico, il norico ed il galato. Queste lingue venivano parlate in un vasto spazio che andava dalla Francia fino alla Turchia, dal Belgio fino all'Italia settentrionale. Il celtiberico, anticamente parlato nella penisola iberica, ovvero nell'area del Portogallo centro-meridionale, in Galizia, nelle Asturie, in Cantabria, in Aragona e León in Spagna. Il goidelico, che include l'irlandese, il gaelico scozzese, ed il mannese. Il brittonico che include il gallese, il bretone, il cornico, il cumbrico, l'ipotetico ivernico e forse il pitto. Alcuni studiosi distinguono un celtico continentale da un celtico insulare, argomentando che le differenze tra le lingue goideliche e quelle brittoniche si sono originate dopo la separazione fra lingue continentali e insulari. Altri studiosi distinguono invece un celtico-Q da un celtico-P, a seconda dello sviluppo della consonante indoeuropea kʷ. La lingua bretone è brittonica, non gallica. Quando gli anglo-sassoni si trasferirono in Gran Bretagna, alcuni dei nativi gallesi (welsh da una parola germanica che designa gli "stranieri") attraversarono la Manica e si stabilirono in Bretagna. Quest'ultimi portarono con sè la loro lingua madre che diventò in seguito il bretone, che rimane ancora oggi parzialmente intellegibile con il gallese moderno ed il cornico. La distinzione del celtico in queste quattro sub-famiglie, probabilmente accadde attorno al 1000 AC. I primi celti sono comunemente associati alla cultura dei campi di urne, alla cultura di Hallstatt ed alla cultura di La Tène.
  • ケルト語派（けるとごは、Celtic Languages）はインド・ヨーロッパ語族に属する語派の一つ。元々ヨーロッパに広く栄えていたケルト人によって話されていたが、ローマ人やゲルマン人に追われ、現在はアイルランド、イギリス、フランスの一部地区に残る少数言語となっている。イタリック語派とはいくつかの共通点があり、また語彙の点でゲルマン語派との一致も見られる。
  • De Keltische talen vormen de westelijke tak van de Indo-Europese talen.
  • Keltiske språk er en gruppe indoeuropeiske språk. De ble i antikken talt over hele det vestlige Europa, men er nå begrenset til noen områder på de britiske øyer og Bretagne i Frankrike.
  • Języki celtyckie - grupa językowa w obrębie języków indoeuropejskich. Wiele języków z tej grupy wymarło. Współcześnie grupa ta jest reprezentowana przez języki: iryjski (irlandzki), szkocki (gaelicki), walijski i bretoński. Również te języki zagrożone są wymarciem, dlatego też prowadzone są działania na rzecz ich zachowania. Posługuje się nimi około 1,3 mln mówiących. Języki celtyckie dzielą się na trzy podstawowe zespoły: kontynentalny, goidelski i brytański. Dla grup brytańskiej i goidelskiej używa się także nazw języki p-celtyckie i q-celtyckie. Wynika to z tego, że pochodzący z oryginalnego języka praceltyckiego dźwięk [kw] został zastąpiony w językach brytańskich dźwiękiem [p], a w goidelskich - [k]. I tak słowo 'głowa' w języku irlandzkim i szkockim gaelickim to ceann, a w manx kione, natomiast w walijskim to pen, a bretońskim penn. Najbardziej odrębnym językiem wśród języków celtyckich jest wymarły język leponcki, który wykazuje cechy wspólne z pradawnymi językami italskimi, będąc prawdopodobnie językiem pośrednim powstałym w czasie rozpadu języka protoitaloceltyckiego. Charakterystyczną cechą języków celtyckich są mutacje spółgłoskowe, zmieniające początek wyrazu : lenicja nazalizacja
  • Línguas celtas descendem do proto-celta, ou "celta comum", um ramo da superfamília das línguas indo-européias. O termo "celta" foi usado para descrever esse grupo de línguas por Edward Lhuyd em 1707, tendo sido usado muito antes por escritores gregos e romanos para descrever algumas tribos da Gália central. Durante o primeiro milênio a.C. , essas línguas eram faladas na Europa, do Golfo da Biscaia e do Mar do Norte, na região do Reno e do Danúbio até o Mar Negro e a Península Balcânica Superior, chegando até a Ásia Menor. Atualmente, as línguas celtas estão limitadas a algumas áreas na Grã-Bretanha, Ilha de Man, Irlanda, Ilha Cape Breton, Patagônia e na península da Bretanha na França. A difusão para a Ilha Cape Breton e a Patagônia ocorreu nos tempos modernos. Em todas essas áreas, as línguas celtas são faladas agora apenas por minorias.
  • În cadrul limbilor indo-euopene, limbile celtice sunt cele mai apropiate cu limbile italice, cu care formează ramura celto-italică. Celtica este împărţită în două ramuri: Continentală limba celtiberiană limba galaţiană limba norică limba galilor (galii din antichitate din Franţa) limba lepontică Insulară Q-Celtică -- Goidelică limba irlandeză limba scoţiană limba manx P-Celtică -- Brythonică limba galeză (limba cymraeg sau welsh, a galilor din Ţara galilor) limba bretonă limba cornică limba cumbrică limba picţilor Diferenţele dintre limbile P şi Q sunt văzute cel mai bine la cuvântul pentru "fiu", "mac" (citit mec) în Q şi "map" (citit mep) în limbile P. De asemenea, limbile P au o stuctură mai simplă şi sunt mai noi decât limbile Q.
  • Ке́льтские языки́ — группа родственных языков, входящая в состав индоевропейской языковой семьи. Некогда на кельтских языках говорили на обширных территориях Западной и Центральной Европы, сейчас они сохраняются лишь на крайнем западе: в Ирландии, Уэльсе, Бретани, Шотландии.
  • De keltiska språken hör till de indoeuropeiska språken och talades tidigare över stora delar av Europa men är numera utdöda utom i några regioner på Atlantkusten. De levande keltiska språk består av iriska, kymriska, skotsk gäliska, manx, bretonska, och korniska. Av de utdöda keltiska språken är galliska både det mest välkända och det bäst dokumenterade. Det finns en rik litteratur på de keltiska språken. Det gäller både äldre och nyare litteratur. Inte minst den engelska litteraturen har hämtat mycket inspiration härifrån. Keltiska språk kallas den grupp av de indoeuropeiska språken, som talats av de till den keltiska folkfamiljen hörande folken och stammarna. De tillhör den västra halvstammen av de indoeuropeiska språken, de s. k. kentumspråken. Det finns två olika sätt att dela in de keltiska språken: Om man antar Ö-/fastland-hypotesen, skulle den keltiska språkfamiljen delas in på följande sätt: Urkeltiska Fastlandskeltiska språk Galliska Lepontiska Galatiska Keltiberiska Ökeltiska språk Gäliska språk Primitiv iriska Forniriska Medeliriska Iriska Skotsk gäliska Manx (manniska) Brittiska språk Kumbriska Piktiska Fornkymriska Medelkymriska Kymriska Sydvästbrittiska språk Bretonska Korniska Om man antar den P-keltiska/Q-keltiska-hypotesen, skulle den keltiska språkfamiljen delas in på följande sätt: Urkeltiska P-keltiska språk Galliska Lepontiska Galatiska Brittiska språk Kumbriska Piktiska Fornkymriska Medelkymriska Kymriska Sydvästbrittiska språk Bretonska Korniska Q-keltiska språk Keltiberiska språk Gäliska språk Primitiv iriska Forniriska Medeliriska Iriska Skotsk gäliska Manx (manniska) I regel delar man dock in de keltiska språken i två mer övergripande stammar. Det finns två indelningar, som ger mindre skillnader i vilka språk som räknas in i respektive stam. Den första indelningsformen tar fasta på en ljudomvandling och skiljer mellan P-keltiska och Q-keltiska. De brittoniska och galliska språkgrupperna räknas då till P-keltiska medan de goideliska och keltoiberiska språken räknas till Q-keltiska. Skillnaden syns till exempel i ordet för "son", som blir mac (med hårt k-ljud) i Q-språken och map i P-språken. Den andra indelningen tar fasta på de keltiska öspråken, goideliska och brittoniska, respektive fastlandsspråken, galliska och keltoiberiska. Enligt denna uppfattning har ljudomvandlingen skett parallellt men oberoende av varandra. De ökeltiska språken (med bretonskan) har fortlevt till närvarande tid, under det de fastlandskeltiska dialekterna gick under i och med romaniseringen, resp. germaniseringen (till exempel av belgarna). De romanska språken har emellertid under form av lånord bevarat rätt mycket keltiskt språkmaterial och särskilt de romanska språken i Frankrike torde till sin allmänna ljudhabitus rönt stark inverkan av keltiskans ljudbestånd. Den fastlandskeltiska gruppen torde bestått av flera dialekter, liksom det fanns en hel mängd folkstammar, vilka vi känner från Caesar och andra klassiska författare. Språkresterna är emellertid för sparsamma för att tillåta ett någorlunda säkert omdöme. De äldsta minnesmärkena utgöras av inskrifter från norra Italien i nordetruskiskt alfabet från slutet av 2:a årh. f. Kr. ; därnäst (smärre) inskrifter i grekisk och latinsk skrift från kejsartiden; övrigt material, namn och glosor, hos främmande skriftställare.
  • Hint-Avrupa dil ailesi'nin bir koludur. Yaşayan dilleri Bretonca, Galce, İrlandaca, İskoç dili, Kernevekçe, Manksça'dır.
  • Ке́льтські мо́ви — група реліктових мов індоєвропейської родини. До неї належать: ірландська, шотландська, менська мови (гаельська підгрупа), валлійська, бретонська та мертва корнуельська мови (бриттська підгрупа), галльська мова. У І тис. до н. е. кельтські мови були поширені практично на всій території Європи — від Британських островів і Піренейського півострова до Карпат, Балкан і Малої Азії, про що досі свідчать історичні назви окремих областей: Галісія, Уельс, Валахія, Галичина, м. Галац в Румунії, відомі з історії Галлія і Галатія. Карта Європи рясніє кельтськими топонімами: Аахен, Ам'єн, Анжу, Апенніни, Ардени, Овернь. Беарн, Відень, Балтимор, Болонья, Бонн, Булонь, Брешя, Брест, Бретань, Британія, Тренто, Кан, Кагор, Калгарі, Кардиф, Кембрідж, Шалон (Каталаунум, місце славетної битви з гунами на чолі з Атілою), Шербур, Клюні, Коньяк, Коїмбра, оз. Комо, Корк. Кемберленд, Девоншир, Дувр, Дублін, Глазго, Юра, Кент, Лідс, Ліон, Лондон, Лувен, Лімож, Лімузен, Лінц, Маас, Майни, о. Мен, р. Марна, Мілан, Мозель, Нансі, Нант, Неймеген, Париж, Реймс, Рен, Седан, Сетубал, Золотурн, р. Сома, р. Темза, Турин, Венеція, Булонь, Болонья, Судети, Вандея, Верона та десятки інших. Пізніше зона поширення кельтських мов сильно скоротилася; континентальні кельтські мови практично всі зникли, в наш час вживані лише 4 мови: гойдельська група у складі ірландської та гельської бритська група у складі валлійської та бретонської. В останні десятиріччя робляться спроби відновити менську (зниклу в ХХ ст. ) і корнську (зниклу в 1777 р. ) шляхом організації випуску друкованих видань і радіопередач цими мовами. Ірландська мова, вивчена або рідна для 1 млн. осіб, є офіційною мовою Ірландії. Валлійська (0,5 млн. мовців) поки що не має офіційного статусу, проте її вживають у пресі й на радіо, викладають як другу мову в школі (поруч з англійською). Бретонська (0,6 млн. ) і гельська (бл. 0,1 млн. ) являють собою кожна сукупність місцевих говірок без усталеної літературної норми, вживаних у побутовому спілкуванні. Усі мовці кельтськими мовами — двомовні. Загальне число їх — близько 2 млн. У межах індоєвропейської родини мов кельтські мови стоять найближче до італьських (до складу яких входили оскійська, умбрійська та латинська мови), з якими іноді їх об'єднують в одну італо- кельтську групу. Острівні кельтські мови мають у своїй будові різні відхилення від давнього індоєвропейського типу, які дехто з кельтологів (Ю. Покорні, Г. Вагнер) пояснюють впливом доіндоєвропейського субстрату. До цих «неіндоєвропейських» рис кельтських мов належать: численні комбінаторні звукові зміни (придихання, леніція, пом'якшення, огублення приголосних), інфіксація займенників всередину дієслівних форм; так звані дієвідмінювані прийменники (аналогія є хіба що в семітських мовах); специфічне вживання віддієслівних імен (званих у кельтології інфінітивами — як і в фінології); звичайне розміщення присудку на початку речення та багато інших цікавих рис. Система лічби в ірландській — двадцяткова. У валлійській трапляється такий унікум як daunaw 18" — буквально 2 по 9! Найдавніші написи континентальними кельтськими мовами відомі за різними джерелами (іберійськими, етруськими, грецькими, латинськими), датованими 5-4 ст. до н. е. : це окремі написи, глоси, монетні легенди. Найдавніші написи кельтіберійською мовою 3-1ст. до н. е. виконані т. зв. іберійським письмом, пізніші (переважно на каменях) — латинським письмом. Збереглося понад 70 написів лепонтійською мовою 3-2 ст. до н. е. — етруським письмом, як і написи 2 ст. до н. е. галльською мовою. Відомі також гало-латинські двомовні написи (білінгви). Понад 60 написів з Нарбонської Галлії зроблені грецьким алфавітом. Пам'ятки галльської мови латинським письмом (понад 100) датуються початком н. е. Ірландська засвідчена огамічним письмом від 4 ст. н. е. , а від 7 ст. глосами на основі латинського алфавіту. Валлійська відома з 6 ст. , її письмові пам'ятки з 8 ст. Частина бритів у 5 ст. переселилася з Корнуельса до Бретані: історичним продовженням їх мови є бретонська, з 9 ст. зафіксована письмово у глосах. Є певні докази давнього угрофінського субстрату в гойдельських мовах (давніших на Британських о- вах, аніж бритські). Так, зокрема, ірл. префікс leath — «половина», як у leath-phunt «півфунта» означає «один з двох» перед словами, що позначають парні явища: leath-lamh «одна рука», leath-bhrog «один черевик». Єдина мова Європи, що має таку ж особливість — це угорська (мадярська), fel laba (букв. «півноги») означає «одна з ніг», точнісінько як ірл. leath-chos Для понять одягти і зняти французька мова має просто mettre і o^ter валлійська — gwisgo і tynnu але в ірл. сиг аг і baint de — так само, як і в англ. put on і take off; так і в скандинавських — а це повна аналогія з фінською. Пом'якшені приголосні ірландської мови мають аналоги у волзько-фінських, балтійських і слов'янських, як і звороти типу ta' se' ina mhuninteoir anois «він є тепер вчителем», аналогічні до фінських конструкцій з есивом та слов'янських — з орудним відмінком.
  • 凱爾特語族是印歐語系下的一族語言。古時曾在西歐廣泛使用，但今日講述此族語言的地方只存在於不列顛群島上的一些地區和法國的布列塔尼半島上。
dbpprop:child
dbpprop:fam
dbpprop:familycolor
  • Indo-European
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:iso
  • cel
dbpprop:name
  • Celtic
dbpprop:pdflinkProperty
dbpprop:reference
dbpprop:region
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • The Celtic languages are descended from Proto-Celtic, or "Common Celtic", a branch of the greater Indo-European language family. The term "Celtic" was used to describe this language group by Edward Lhuyd in 1707, having much earlier been used by Greek and Roman writers to describe tribes in central Gaul.
  • Die keltischen Sprachen bilden einen Zweig der indogermanischen Sprachfamilie. Sie werden heute noch im Vereinigten Königreich (Großbritannien und Nordirland), in der Republik Irland und in der französischen Bretagne gesprochen, die die sechs keltischen Nationen bilden.
  • Les llengües celtes (o cèltiques) actuals són descendents dels idiomes parlats pels celtes, que van ocupar antigament gran part d'Europa. Pertanyen al grup indoeuropeu i són les més properes a la branca itàlica. Originàriament es dividien en dos grans grups: Continental (branca extingida). Insular, dividit en dos grups principals: El gaèlic (Q-celta) El britònic (P-celta) El gaèlic és originari d'Irlanda.
  • Keltské jazyky představují starobylou větev indoevropské jazykové rodiny. Na přelomu letopočtu jimi mluvilo obyvatelstvo velké části západní, střední i jihovýchodní Evropy. 21. století se dožily jen čtyři z nich, používané ostrůvkovitě v Bretani a na britských ostrovech. Všechny jsou na svých územích menšinovými jazyky, vystavenými tlaku angličtiny, resp. francouzštiny.
  • Las lenguas celtas son un grupo de idiomas pertenecientes a la familia indoeuropea, en la que se incluyen el irlandés, el gaélico escocés, el gaélico manés, el galés, el córnico, el bretón, y todas aquellas lenguas muertas de esta familia que en un tiempo hablaron los pueblos celtas en Europa.
  • Kelttiläiset kielet on yksi indoeurooppalaisen kielikunnan kieliryhmistä. Kelttiläisen kieliryhmän loi Edward Lhuyd vuuonna 1707. Kelttiläisiä kieliä on aikoinaan puhuttu laajalti Euroopassa, mutta nykyisin niitä puhutaan vain osissa Britteinsaaria ja Ranskan Bretagnessa. Lisäksi niillä on puhujia kelttiläisten kielien puhuja-alueilta lähteneiden siirtolaisten joukossa esimerkiksi Kanadassa ja Argentiinassa. Kaikilla näillä alueilla kelttiläiset kielet ovat vähemmistökieliä.
  • Les langues celtiques forment un groupe de langues indo-européennes séparé en deux branches. Parmi les langues celtiques parlées aujourd'hui, et après la reconnaissance en juillet 2002 du cornique comme langue minoritaire par les autorités du Royaume-Uni, la langue bretonne, parlée en France par 300 000 locuteurs, reste la seule langue celtique encore parlée à ne pas avoir de statut officiel dans sa zone culturelle.
  • A kelta nyelvek összefoglaló elnevezés az indoeurópai nyelvcsalád nyugati ágát alkotó – nem germán és nem itáliai nyelvekre, amelyek feltételezhetően egy, az itáliai alapnyelvvel közeli rokon indoeurópai nyelvjárásból (kelta ősnyelv vagy alapnyelv) váltak le. A kelta alapnyelv valószínűleg Közép-Európában, az ókori kelták őshazájában alakult ki az i. e. 1. évezred elején.
  • Le lingue celtiche sono idiomi che derivano dal proto-celtico, o celtico comune, una branca della grande famiglia linguistica indoeuropea. Durante il I millennio AC, queste venivano parlate in tutta l'Europa, dal Golfo di Guascogna al Mar del Nord, lungo il Reno ed il Danubio fino al Mar Nero e la penisola anatolica settentrionale. Oggi le lingue celtiche sono limitate a poche zone ristrette in Gran Bretagna, nell'Isola di Man, in Irlanda, in Patagonia, ed in Bretagna in Francia.
  • De Keltische talen vormen de westelijke tak van de Indo-Europese talen.
  • Keltiske språk er en gruppe indoeuropeiske språk. De ble i antikken talt over hele det vestlige Europa, men er nå begrenset til noen områder på de britiske øyer og Bretagne i Frankrike.
  • Języki celtyckie - grupa językowa w obrębie języków indoeuropejskich. Wiele języków z tej grupy wymarło. Współcześnie grupa ta jest reprezentowana przez języki: iryjski (irlandzki), szkocki (gaelicki), walijski i bretoński. Również te języki zagrożone są wymarciem, dlatego też prowadzone są działania na rzecz ich zachowania. Posługuje się nimi około 1,3 mln mówiących. Języki celtyckie dzielą się na trzy podstawowe zespoły: kontynentalny, goidelski i brytański.
  • Línguas celtas descendem do proto-celta, ou "celta comum", um ramo da superfamília das línguas indo-européias. O termo "celta" foi usado para descrever esse grupo de línguas por Edward Lhuyd em 1707, tendo sido usado muito antes por escritores gregos e romanos para descrever algumas tribos da Gália central. Durante o primeiro milênio a.C.
  • În cadrul limbilor indo-euopene, limbile celtice sunt cele mai apropiate cu limbile italice, cu care formează ramura celto-italică.
  • Ке́льтские языки́ — группа родственных языков, входящая в состав индоевропейской языковой семьи.
  • De keltiska språken hör till de indoeuropeiska språken och talades tidigare över stora delar av Europa men är numera utdöda utom i några regioner på Atlantkusten. De levande keltiska språk består av iriska, kymriska, skotsk gäliska, manx, bretonska, och korniska. Av de utdöda keltiska språken är galliska både det mest välkända och det bäst dokumenterade. Det finns en rik litteratur på de keltiska språken. Det gäller både äldre och nyare litteratur.
  • Hint-Avrupa dil ailesi'nin bir koludur. Yaşayan dilleri Bretonca, Galce, İrlandaca, İskoç dili, Kernevekçe, Manksça'dır.
  • Ке́льтські мо́ви — група реліктових мов індоєвропейської родини. До неї належать: ірландська, шотландська, менська мови (гаельська підгрупа), валлійська, бретонська та мертва корнуельська мови (бриттська підгрупа), галльська мова. У І тис. до н. е.
  • 凱爾特語族是印歐語系下的一族語言。古時曾在西歐廣泛使用，但今日講述此族語言的地方只存在於不列顛群島上的一些地區和法國的布列塔尼半島上。
rdfs:label
  • Celtic languages
  • Keltische Sprachen
  • Llengües celtes
  • Keltské jazyky
  • Lenguas celtas
  • Kelttiläiset kielet
  • Langues celtiques
  • Kelta nyelvek
  • Lingue celtiche
  • ケルト語派
  • Keltische talen
  • Keltiske språk
  • Języki celtyckie
  • Línguas celtas
  • Limbile celtice
  • Кельтские языки
  • Keltiska språk
  • Kelt dilleri
  • Кельтські мови
  • 凯尔特语族
owl:sameAs
skos:subject
foaf:page
is dbpedia-owl:Work/genre of
is dbpedia-owl:genre of
is dbpprop:category of
is dbpprop:child of
is dbpprop:disambiguates of
is dbpprop:fam of
is dbpprop:family of
is dbpprop:origin of
is dbpprop:posteriori of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:setting of
is owl:sameAs of