| dbpprop:abstract
|
- Causality refers to the relationship between an event (the cause) and a second event, where the second event is a direct consequence of the first. The philosophical treatment of causality extends over millennia. In the Western philosophical tradition, discussion stretches back at least to Aristotle, and the topic remains a staple in contemporary philosophy. Aristotle distinguished between accidental (cause preceding effect) and essential causality (one event seen in two ways). Aristotle's example of essential causality is a builder building a house. This single event can be analyzed into the builder building (cause) and the house being built (effect). Though cause and effect are typically related to events, candidates include objects, processes, properties, variables, facts, and states of affairs; characterizing the causal relationship can be the subject of much debate. According to Sowa (2000), up until the twentieth century, three assumptions described by Max Born in 1949 were dominant in the definition of causality: "Causality postulates that there are laws by which the occurrence of an entity B of a certain class depends on the occurrence of an entity A of another class, where the word entity means any physical object, phenomenon, situation, or event. A is called the cause, B the effect. "Antecedence postulates that the cause must be prior to, or at least simultaneous with, the effect. "Contiguity postulates that cause and effect must be in spatial contact or connected by a chain of intermediate things in contact. " (Born, 1949, as cited in Sowa, 2000) However, according to Sowa (2000), "relativity and quantum mechanics have forced physicists to abandon these assumptions as exact statements of what happens at the most fundamental levels, but they remain valid at the level of human experience. " In the case of a mis-attribution of a cause to an effect, the event is known as questionable cause.
- Kausalität bezeichnet die Beziehung zwischen Ursache und Wirkung, betrifft also die Abfolge aufeinander bezogener Ereignisse/Zustände. Die Kausalität (ein kausales Ereignis) hat eine feste zeitliche Richtung, die immer von der Ursache ausgeht, auf die die Wirkung folgt. Kurz: Ein Ereignis oder der Zustand A ist die Ursache für die Wirkung B, wenn B von A herbeigeführt wird. Beispiel: „Der Tritt auf das Gaspedal verursacht, dass das Auto beschleunigt“. Vom Begriff der Ursache werden oft die Begriffe Grund, Anlass und Bedingung unterschieden; über die genaue Abgrenzung herrscht allerdings keine Einigkeit. Meistens gilt: die Ursache als eine besondere Art der Bedingung, nämlich eine zeitlich streng vor der Wirkung liegende und in irgend einer Weise besonders herausragende; der Anlass als zufälliger, „unwesentlicher“ Auslöser einer Wirkung neben einer „eigentlichen“, „wesentlichen“ Ursache; der Begriff Grund als ideell im Gegensatz zum eher materialistischen Begriff Ursache.
- El concepte filosòfic de causalitat es refereix a les relacions causa-efecte. És a dir, és la relació establerta entre els esdeveniments, objectes, variables, o estats de l'assumpte del què es tracti. La causa precedeix cronològicament a l'efecte. Si la causa succeeix, l'efecte succeirà també. Hume va negar el concepte de causalitat, ja que segons ell només per associació de dos esdeveniments que acostumen a succeir alhora la ment infereix la idea de causa, que no té cap prova real (no hi ha impressió o captació de la causa, solament dels dos fets). L'home, però, accepta que existeix aquest concepte abstracte per poder fer inferències i prediccions tant a la seva vida quotidiana com a la ciència, suposant una connexió de motiu, lògica, entre diferents aspectes de la realitat.
- Kauzalita (z lat. causa, příčina) znamená příčinnost, kauzální vztah mezi příčinou a jejím následkem. V silnějším smyslu přesvědčení, že nic se neděje bez dostatečné příčiny.
- La causalidad en filosofía parte del hecho de que todo suceso se origina por una causa, origen o principio.
- Kausaliteetti (lat. causalitas < causa 'syy') on syy–seuraus-suhde eli kahden tapahtuman suhde, jossa toinen aiheuttaa toisen. Toinen tapahtuma on tällöin syy ja toinen seuraus. Syy esiintyy ennen seurausta. Kausaliteetin filosofinen selitys on ollut monimuotoisempi.
- En physique, le principe de causalité affirme que si un phénomène (nommé cause) produit un autre phénomène (nommé effet), alors l'effet ne peut précéder la cause. À ce jour, il n'a pas été mis en défaut par l’expérience. Le principe de causalité est une des contraintes réalistes imposées à toute théorie mathématiquement cohérente afin qu'elle soit physiquement admissible. Le principe de causalité a été étroitement associé à la question du déterminisme selon lequel dans les mêmes conditions, les mêmes causes produisent les mêmes effets. Cependant, avec la prise en compte de phénomènes de nature intrinsèquement statistique (comme la désintégration radioactive d'un atome ou la mesure en mécanique quantique), il s'en est notablement éloigné. Il prend des formes assez diverses selon les branches de la physique que l'on considère.
- 因果性（いんがせい、causality）とは、何かある物事が他の物事を引き起こしたり生み出している、とされる/する、結びつきのことである。
- Oorzakelijkheid, causaliteit of de wet van oorzaak en gevolg verwijst naar de veronderstelling of theorie dat gebeurtenissen plaatsvinden als gevolg van bepaalde andere gebeurtenissen die daaraan vooraf gegaan zijn; een oorzaak gaat vooraf aan een gevolg. Men spreekt in dergelijke gevallen van een causaal verband tussen twee gebeurtenissen.
- Begrepet kausalitet refererer til forholdet mellom årsak og virkning. Felles for alle kausale relasjoner (årsak/virkning-forhold) er at: Hendelse A (årsaken) forårsaker hendelse B (virkningen). Hendelse A kommer forut for hendelse B i tid (kronologisk asymmetri). Hendelse A alltid etterfølges av hendelse B (konsekvens). Eksempel på en kausal relasjon: Varme (A) får vannet til å koke (B) (årsak > virkning). Oppvarmingen (A) skjer før kokingen (B) (kronologisk asymmetri). Tilstrekkelig oppvarmet vann (A) vil alltid få vann til å koke (B) (konsekvens).
- Przyczynowość - kategoria filozoficzna oznaczająca jedną z form powszechnej i koniecznej zależności zjawisk, które mają miejsce w otaczającej nas, obiektywnej rzeczywistości.
- A causa é o termo correlacionado a efeito e que se concebe a partir de dois enfoques fundamentais: O primeiro seria o vínculo que correlaciona os próprios fenômenos e que faz com que um ou vários deles apareçam como condição da existência de outros, isto é, onde existe uma causa, sempre haverá o efeito desta, instantâneo ou retardado no domínio do tempo. O segundo é a relação entre um ser inteligente e o ato que ele praticou voluntariamente e pelo qual é responsável, ou, se alguém cometer algum ato, bom ou mau sempre terá o retorno deste, na mesma proporção, por exemplo, causa: comer alimento, efeito, saciar a fome; causa comer veneno, efeito, provavelmente morrer, cabe salientar que nem todos os efeitos sucedem à causa com a mesma intensidade; o indivíduo pode comer ao veneno, porém pode permanecer vivo, porém os efeitos serão sentidos pela mesma causa.
- Conceptul de Cauză sau Cauzalitate in filozofie: In filozofie, cauza se referă la conceptul de relaţii de cauză sau cauză-efect. Caracteristicile principale care identifică o astfel de relaţie includ: Relaţiile între evenimente Evenimentul A (cauza) este pricina pentru un eveniment ulterior, Evenimentul B(efectul). Primul Eveniment A este precedentul cronologic Evenimentului B. Un eveniment de tip A este oricând urmat de Evenimentul B.
- Причина — — 1основание, предлог для каких-нибудь действий Пример: Уважительная п. Смеяться без причины. По причине того, по той причине что, союз (книжн. ) — из-за того что. 2). явление, вызывающее, обусловливающее возникновение другого явления Пример: П. пожара. П. спешки в том, что не хватает времени. Ещё неоплатонический философ Прокл (в своём комментарии к диалогу Платона Тимею) насчитывает у одного Платона 64 различных понятия о причине, а у Аристотеля — 48. Это число можно сократить до двух основных понятий причины у Платона и до четырёх — у Аристотеля.
- Kausalitet, eller orsakssamband, innebär en form av nödvändighet i relationen mellan empiriska fenomen. Om relationen råder mellan två fenomen, kallas den ena orsak och den andra verkan. Relationens nödvändighet uttrycks i vetenskapliga lagar, ytterst de allt övergripande naturlagarna. Vanliga antaganden i modern naturvetenskap är dels att verkan inte kan föregå orsaken, dels att allting har (minst) en orsak. Detta är dock inte helt sant, eftersom modern fysik är öppen för möjligheten att en effekt kan ligga före orsaken i tiden, och att materia eventuellt kan färdas bakåt i tiden, men än så länge ligger de teorierna närmast på en teoretisk nivå. I antik filosofi finns emellertid också idén om teleologiska orsaker, vilket motsvarar vad vi närmast skulle beskriva som syfte eller ändamål. I modern fysik finns idén att enskilda händelser på mikroplanet är slumpmässiga, det vill säga inte låter sig förklaras som nödvändiga med hänvisning till någon lag; det är därför principiellt omöjligt att påvisa någon orsak till dem. Frågan om man ändå meningsfullt kan föreställa sig någon orsak till dem är en av den moderna fysikens metafysiska tvistefrågor. Denna tvistefråga anses ha avslutats genom att man experimentellt kunnat verifiera EPR-paradoxen. Under alla förhållanden kommer naturens lagbundenhet även på mikronivån till uttryck som lagbundna statistiska sannolikheter, vilka på makronivån ger sig tillkänna som omutliga orsaks-verkans-relationer av klassisk typ. Enligt Kant är kausaliteten ett uttryck för hur det mänskliga förståndet är konstruerat, en så kallad förståndskategori, som föreligger före varje faktisk observation. Teorin kan bland annat förstås som ett sätt att besvara frågan varför allting har en orsak.
- Nedensellik, genel olarak nedensellik ilkesi olarak bilinen ve olay ve olguların birbirine belirli bir şekilde bağlı olması, her şeyin bir nedeni olması ya da her şeyin bir nedene bağlanarak açıklanabilir olması ya da belli nedenlerin belirli sonuçları yaratacağı, aynı nedenlerin aynı koşullarda aynı sonuçları vereceği iddiasını içeren felsefe terimi.
- Причинність або причинно-наслідковий зв'язок - зв'язок між однією подією, яку називають причиною, та іншою подією, яку називають наслідком, що з необхідністю слідує за першою. Наведене визначення неформальне й не дуже строге. Філософський аналіз причинності - складне питання, над розв'язанням якого філософи мислили впродовж тисячоліть. У західній філософії питання причинності досліджував ще Арістотель, і його ще досі досліджують в сучасних філософських журналах. Хоча причина й наслідок звичайно стосуються подій, але слово подія у наведеному визначенні можна замінити іншими сутностями, такими як процес, властивість, змінна, факт і стан справ. Яка з цих сутностей є справжною і основною для причинності, як найкраще охарактеризувати зв'язок між ними - загальноприйнятої відповіді на ці запитання ще не існує. Макс Борн у 1949 році сформулював три припущення, на основі яких визначається причинність: Причинність постулює, що існують закони, за якими проявлення сутності B певного класу залежить від проявлення сутності A іншого класу, де слово сутність означає будь-який фізичний об'єкт, явище, ситуацію чи подію. А називають причиною, B називають наслідком. Передування у часі постулює, що причина завжди відбувається раніше або принаймні одночасно із наслідком. Суміжність постулює, що причина й наслідок повинні бути в просторовому контакті або бути зв'язаними ланцюжком посередників, які перебувають у контакті.
|
| rdfs:comment
|
- Causality refers to the relationship between an event (the cause) and a second event, where the second event is a direct consequence of the first. The philosophical treatment of causality extends over millennia. In the Western philosophical tradition, discussion stretches back at least to Aristotle, and the topic remains a staple in contemporary philosophy. Aristotle distinguished between accidental (cause preceding effect) and essential causality (one event seen in two ways).
- Kausalität bezeichnet die Beziehung zwischen Ursache und Wirkung, betrifft also die Abfolge aufeinander bezogener Ereignisse/Zustände. Die Kausalität (ein kausales Ereignis) hat eine feste zeitliche Richtung, die immer von der Ursache ausgeht, auf die die Wirkung folgt. Kurz: Ein Ereignis oder der Zustand A ist die Ursache für die Wirkung B, wenn B von A herbeigeführt wird. Beispiel: „Der Tritt auf das Gaspedal verursacht, dass das Auto beschleunigt“.
- El concepte filosòfic de causalitat es refereix a les relacions causa-efecte. És a dir, és la relació establerta entre els esdeveniments, objectes, variables, o estats de l'assumpte del què es tracti. La causa precedeix cronològicament a l'efecte. Si la causa succeeix, l'efecte succeirà també.
- Kauzalita (z lat. causa, příčina) znamená příčinnost, kauzální vztah mezi příčinou a jejím následkem. V silnějším smyslu přesvědčení, že nic se neděje bez dostatečné příčiny.
- La causalidad en filosofía parte del hecho de que todo suceso se origina por una causa, origen o principio.
- Kausaliteetti (lat. causalitas < causa 'syy') on syy–seuraus-suhde eli kahden tapahtuman suhde, jossa toinen aiheuttaa toisen. Toinen tapahtuma on tällöin syy ja toinen seuraus. Syy esiintyy ennen seurausta. Kausaliteetin filosofinen selitys on ollut monimuotoisempi.
- En physique, le principe de causalité affirme que si un phénomène (nommé cause) produit un autre phénomène (nommé effet), alors l'effet ne peut précéder la cause. À ce jour, il n'a pas été mis en défaut par l’expérience. Le principe de causalité est une des contraintes réalistes imposées à toute théorie mathématiquement cohérente afin qu'elle soit physiquement admissible.
- 因果性（いんがせい、causality）とは、何かある物事が他の物事を引き起こしたり生み出している、とされる/する、結びつきのことである。
- Oorzakelijkheid, causaliteit of de wet van oorzaak en gevolg verwijst naar de veronderstelling of theorie dat gebeurtenissen plaatsvinden als gevolg van bepaalde andere gebeurtenissen die daaraan vooraf gegaan zijn; een oorzaak gaat vooraf aan een gevolg. Men spreekt in dergelijke gevallen van een causaal verband tussen twee gebeurtenissen.
- Begrepet kausalitet refererer til forholdet mellom årsak og virkning. Felles for alle kausale relasjoner (årsak/virkning-forhold) er at: Hendelse A (årsaken) forårsaker hendelse B (virkningen). Hendelse A kommer forut for hendelse B i tid (kronologisk asymmetri). Hendelse A alltid etterfølges av hendelse B (konsekvens). Eksempel på en kausal relasjon: Varme (A) får vannet til å koke (B) (årsak > virkning). Oppvarmingen (A) skjer før kokingen (B) (kronologisk asymmetri).
- Przyczynowość - kategoria filozoficzna oznaczająca jedną z form powszechnej i koniecznej zależności zjawisk, które mają miejsce w otaczającej nas, obiektywnej rzeczywistości.
- A causa é o termo correlacionado a efeito e que se concebe a partir de dois enfoques fundamentais: O primeiro seria o vínculo que correlaciona os próprios fenômenos e que faz com que um ou vários deles apareçam como condição da existência de outros, isto é, onde existe uma causa, sempre haverá o efeito desta, instantâneo ou retardado no domínio do tempo.
- Conceptul de Cauză sau Cauzalitate in filozofie: In filozofie, cauza se referă la conceptul de relaţii de cauză sau cauză-efect. Caracteristicile principale care identifică o astfel de relaţie includ: Relaţiile între evenimente Evenimentul A (cauza) este pricina pentru un eveniment ulterior, Evenimentul B(efectul). Primul Eveniment A este precedentul cronologic Evenimentului B. Un eveniment de tip A este oricând urmat de Evenimentul B.
- Причина — — 1основание, предлог для каких-нибудь действий Пример: Уважительная п. Смеяться без причины. По причине того, по той причине что, союз (книжн. ) — из-за того что. 2). явление, вызывающее, обусловливающее возникновение другого явления Пример: П. пожара. П.
- Kausalitet, eller orsakssamband, innebär en form av nödvändighet i relationen mellan empiriska fenomen. Om relationen råder mellan två fenomen, kallas den ena orsak och den andra verkan. Relationens nödvändighet uttrycks i vetenskapliga lagar, ytterst de allt övergripande naturlagarna. Vanliga antaganden i modern naturvetenskap är dels att verkan inte kan föregå orsaken, dels att allting har (minst) en orsak.
- Nedensellik, genel olarak nedensellik ilkesi olarak bilinen ve olay ve olguların birbirine belirli bir şekilde bağlı olması, her şeyin bir nedeni olması ya da her şeyin bir nedene bağlanarak açıklanabilir olması ya da belli nedenlerin belirli sonuçları yaratacağı, aynı nedenlerin aynı koşullarda aynı sonuçları vereceği iddiasını içeren felsefe terimi.
- Причинність або причинно-наслідковий зв'язок - зв'язок між однією подією, яку називають причиною, та іншою подією, яку називають наслідком, що з необхідністю слідує за першою. Наведене визначення неформальне й не дуже строге.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
