| dbpprop:abstract
|
- The Austro-Hungarian Compromise of 1867 established the Dual Monarchy of Austria-Hungary, formerly the Habsburg Empire. Signed by Emperor Franz Joseph of Austria and a Hungarian delegation led by Ferenc Deák, the Compromise established the framework of the new government in which the Cisleithanian (Austrian) and Transleithanian (Hungarian) regions of the state were governed by separate Parliaments and Prime Ministers. Unity was maintained through a common ruler, military, and several ministries. The Compromise was formally voted on by the restored Hungarian Diet on 30 March 1867.
- Unter dem Österreichisch-Ungarischen Ausgleich versteht man die verfassungsrechtlichen Vereinbarungen, durch die die k.u.k. Doppelmonarchie entstand. Seit der Niederlage im Deutschen Krieg von 1866 war Österreich gezwungen, die Nationalitätenfrage im Vielvölkerstaat zu lösen. Eine offenkundige Beschränkung der inneren Autonomie des Reichsteils Ungarn, wie sie nach der Niederschlagung der ungarischen Revolution und des Freiheitskrieges von 1848/49 festgelegt wurde, konnte nicht mehr aufrechterhalten werden. Deshalb traten 1866 die kaiserliche Regierung und der ungarische Landtag zu Verhandlungen zusammen. Diese führten zunächst im Februar 1867 zur Wiederherstellung des ungarischen Reichstages von 1848 und zur Bildung eines konstitutionellen ungarischen Ministeriums. Die im Ausgleich vereinbarte Realunion zwischen Österreich und Ungarn wurde von Ungarn per 31. Oktober 1918 aufgekündigt.
- Rakousko-uherské vyrovnání z února [[1867 bylo rozdělení [[Rakouské císařství|Rakouského císařství podle principu [[Dualismus|dualismu na [[Rakousko ([[Předlitavsko) a [[Uhersko ([[Zalitavsko). Část hranice mezi oběma celky tvořila řeka [[Litava (přítok Dunaje)|Litava, od níž byl odvozen název obou těchto celků. Oba státy byly nadále spojeny jen osobou panovníka a společným ministrem zahraničí, války a financí. Od vyrovnání byl stát nazýván [[Rakousko-Uhersko. Ve styku se zahraničím se používal název „Rakousko-uherská monarchie“ nebo „Rakousko-uherská říše“. Společné úřady pak byly označovány jako „císařské a královské“ (c. a k. ), kdežto úřady v [[Uhersko|Uhrách byly „královské“ a v ostatních zemích pak „císařsko-královské“ (c. k.). Vyrovnání bylo důsledkem prohrané [[Prusko-rakouská válka|prusko-rakouské války a selhání státní reformy. Uhersko se [[Sedmihradsko|Sedmihradskem a [[Chorvatsko-Slavonsko|Chorvatskem-Slavonskem připadlo [[Zalitavsko|Zalitavsku, zatímco [[České země a ostatní [[Korunní země (Habsburská monarchie)|korunní země se staly součástí [[Předlitavsko|Předlitavska.
- El Compromiso Austrohúngaro (Ausgleich en alemán, Kiegyezés en húngaro) es el acuerdo llevado a cabo en febrero de 1867 entre el emperador de Austria, Francisco José I, y una delegación húngara encabezada por Ferenc Deák por el que se creó la monarquía dual austrohúngara. El compromiso comportaba una serie de reformas constitucionales en el Imperio de los Habsburgo, la principal de las cuales era la equiparación de Hungría a Austria dentro del estado común que a partir de ese momento sería el Imperio Austrohúngaro.
- A kiegyezés az Ausztria és Magyarország közötti viszonyrendszerről 1867-ben született megállapodások összefoglaló elnevezése volt. Magyar részről ez négy törvényt jelentett (1867. évi XII. , XIV. , XV. és XVI. törvénycikk), amiket 1867. március 20-án fogadott el az egy hónappal korábban alakult magyar országgyűlés. Az érvénybe léptetéséhez az uralkodónak ezeket szentesítenie kellett, aki a fennálló viszonyok miatt erre csak akkor volt hajlandó, ha a magyarok megkoronázzák. Ezért 1867. június 8-án a Mátyás templomban sor került Ferenc József magyar királlyá koronázására, ráadásul a magyar rendek egyfajta gesztusként még feleségét, Erzsébetet is megkoronázták. Ennek következtében 1867. július 28-án Ferenc József szentesítette a kiegyezési törvényt és ezzel létrejött egy paritás elvű alkotmányos monarchia, az Osztrák–Magyar Monarchia, mely 1918-ig, az I. világháború végéig állt fenn.
- L'Ausgleich è un termine tedesco che significa "Compromesso" ed è stato utilizzato per indicare l'"Österreichisch-Ungarischer Ausgleich" (Compromesso Austro-Ungarico), la riforma costituzionale promulgata il 12 giugno 1867 dall'imperatore d'Austria Francesco Giuseppe, con la quale l'Ungheria otteneva una condizione di parità con l'Austria all'interno della monarchia asburgica, segnando il passaggio dall'Impero Austriaco all'Impero Austro-Ungarico. L'Ausgleich fu istituito dopo la sconfitta subita dall'Impero d'Austria nella guerra del 1866 contro la Prussia e i suoi alleati tedeschi dietro pressione dei nazionalisti ungheresi, specialmente il conte Gyula Andrássy. In base all'Ausgleich, l'Impero d'Austria e il Regno di Ungheria costituivano due stati separati, con costituzioni, parlamenti, amministrazioni e milizie territoriali distinti. In comune mantenevano il sovrano (imperatore d'Austria e re apostolico d'Ungheria), i ministeri competenti per la politica estera, economica e militare, e l'imperiale e regio esercito comune. Sulle questioni economiche e finanziarie erano previsti accordi decennali rinnovabili. Le spese comuni furono stabilite inizialmente nella proporzione del 70% dell'Austria e del 30% dell'Ungheria. L'Augsleich veniva rinnovato ogni dieci anni per regolare le questioni finanziarie e commerciali.
- アウスグライヒ（「和協」「妥協」、Österreichisch-Ungarischer Ausgleich, ハンガリー語: Kiegyezés）とは、オーストリア帝国の外交政策、1867年頃の政治的戦略名。結果、オーストリア＝ハンガリー帝国の誕生につながる。 1867年、時のオーストリア帝国は、イタリア統一戦争・普墺戦争等の戦争に敗北し、外交においてはロシア帝国との関係を悪化させ、その世界的地位を低下させてきた。そのような中、多民族国家であるオーストリア帝国内の諸民族は活発に自治・権利を獲得するための運動をしていた。連邦的改変を求める声が諸民族からあがったが、権利を失いたくない支配者階級のドイツ人の抵抗と国色の変化を恐れた皇帝フランツ・ヨーゼフ1世の反対もあり、マジャル人（ハンガリー人）と協力して帝国内の諸民族を抑えることとした。このドイツ人とハンガリー人との妥協をアウスグライヒという。
- De Ausgleich was een overeenkomst die in 1867 in het keizerrijk Oostenrijk de staatsrechtelijke verhouding tussen Oostenrijk en Hongarije regelde en leidde tot de Dubbelmonarchie Oostenrijk-Hongarije.
- Ausgleich refererer til «kompromisset» i februar 1867 som etablerte dobbeltmonarkiet Østerrike-Ungarn, og som ble signert av Frans Josef av Østerrike og en ungarsk delegasjon ledet av Ferenc Deák. Kompromisset fulgte en serie av mislykkede konstitusjonelle reformer av det habsburgske riket. Ordningen av 1867 førte til at den magyar-dominerte regjeringen i Ungarn ble likestilt med den «østerrikske» regjeringen i Wien. Kompromisset ble inngått for å demme opp for indre uro i monarkiet, stilt overfor det man oppfattet som preussisk aggresjon. De tidligere revolusjonære gruppene, tyskere og magyarer, ble de facto «statens folk», som hver styrte halvparten av et tvillingland forent kun gjennom den felles keiser-kongen og de felles utenriks- og krigsministeriene. Hvert av rikene hadde sin egen statsminister og parlament. Mange i den østerrikske delen av monarkiet var skeptiske til den nye ungarske innflytelsen. Den ungarske regjeringen avviste ethvert forsøk på interne reformer, noe østerrikerne så som nødvendig. For å beskytte sin innflytelse førte de også en politikk som diskriminerte andre etniske grupper i kongeriket Ungarn, og blokkerte finansiering for modernisering av hæren, som de fryktet kunne bli brukt mot dem, siden hæren primært var kontrollert av Wien. Dette kan ha vært medvirkende til at den østerrikske regjeringen valgte å invadere Serbia. Enkelte, særlig Conrad von Hötzendorf, sjefen for generalstaben, og Leopold von Berchtold, utenriksministeren, følte at den eneste måten å reformere Østerrike-Ungarn på var å annektere fremmed territorium og befolkninger for dermed å balansere ungarernes makt. Dobbeltmonarkiet etablert ved Ausgleich varte i omkring 50 år, frem til 1918.
- O compromisso austro-húngaro de 1867 estabeleceu a Monarquia Dual da Áustria-Hungria nas terras da Monarquia Habsburgo, que até então viviam sucessivas crises fomentadas pelo "movimento das nacionalidades" e o desejo de liberdade de alguns povos que se encontravam dentro das fronteiras do Império Austríaco. O compromisso, que se tornou lei na Hungria em 29 de Maio de 1867, basicamente garantia ao governo húngaro o mesmo status da coroa austríaca na Cisleitânia, e foi assinado pelo Imperador Francisco José da Áustria e uma delegação húngara liderada por Ferenc Deák. Apesar da maior autonomia conquistada pela parte magiar, um governo comum ainda seria responsável pelo exército, pela marinha e pela política externa do império. O acordo era especialmente impopular quando visto pelas diversas minorias étnicas do império multinacional, mais notavelmente entre tchecos e romenos, que se ressentiram pelo fato de a coroa austríaca ter procurado apenas os nobres húngaros, sem consultá-los antes de estabelecer a nova união. Ainda de acordo com o combinado, Viena e Budapeste comandariam, cada uma, metade do império (dividido em Cisleitânia e Transleitânia), e dividiriam um mesmo Ministro das Finanças, das Relações Exteriores e da Guerra. Em contraponto, cada parte possuía seu próprio primeiro-ministro e um parlamento: na Hungria, a Dieta Magiar voltava ao poder, depois de vários anos de inatividade. Os status especiais da Transilvânia e da Fronteira Militar foram anulados, já que as coroas húngara e austríaca, respectivamente, absorveram estes territórios. Além disso, uma nova Lei das Nacionalidades foi criada para, em teoria, preservar os direitos das minorias étnicas, mas era violada freqüentemente na prática. A cada dez anos, detalhes do compromisso eram renegociados, e isso acabou levando a várias crises constitucionais, já que as duas partes do império queriam se sobrepôr sobre a outra, tendo assim a preponderância nos assuntos nacionais. Cada um dos dois governos também tentava minar a influência do outro, em detrimento do interesse do império como um todo. A Monarquia Dual estabelecida pelo compromisso era supostamente uma solução interina, mas acabou durando por cinqüenta anos: de 1867 a 1918, quando o império foi dissolvido após a derrota na Primeira Guerra Mundial. Ferenc Deák, um estadista húngaro, que havia rompido com Lajos Kossuth após a mal-sucedida revolta húngara de 1948, era a força intelectual primária por trás do compromisso. O principal motivo de Deák para planejar o acordo era unir definitivamente as terras dos Habsburgo e garantir o apoio às pretensões húngaras, temendo que a metade austríaca decidisse dar aos eslavos um estatuto mais elevado dentro do império, em detrimento da população húngara.
- Termenul german Ausgleich se referă la "compromisul" din februarie 1867 prin care s-a fondat Dubla Monarhie austro-ungară, promulgată de împăratul Franz Joseph şi o delegaţie maghiară condusă de Ferenc Deák.
- Файл:Wappen Kaisertum Österreich 1867 (Mittel). png Герб Австро-Венгрии Австро-венгерское соглашение 1867 г. — договор, заключённый 15 марта 1867 г. между австрийским императором Францем-Иосифом I и представителями венгерского национального движения во главе с Ференцем Деаком, в соответствии с которым Австрийская империя преобразовывалась в дуалистическую монархию Австро-Венгрия. Соглашением предусматривалось предоставление венгерской части государства полной самостоятельности во внутренних делах, при сохранении на уровне общеимперского правительства лишь вопросов внешней, военно-морской и финансовой политики. Создание Австро-Венгрии было способом преодоления затяжного кризиса империи, вызванного подъёмом национальных движений народов страны, укреплением национальных элит, военными поражениями в австро-итало-французской 1859 г. и австро-прусской 1866 г. войнах, ростом панславянской угрозы, а также провалом попыток реформирования империи на принципах централизма.
- Ausgleich syftar på ”kompromissen” i februari 1867 som etablerade dubbelmonarkin Österrike-Ungern, och som undertecknades av Frans Josef av Österrike och en ungersk delegation ledd av Ferenc Deák. Kompromissen följde på en serie av misslyckade konstitutionella reformer av det habsburgska riket. 1867 års ordning ledde till att den magyar-dominerade regeringen i Ungern blev likställd med den ”österrikiska” regeringen i Wien. Kompromissen ingicks för att stävja inre oro i monarkin, riktad mot vad man uppfattade som preussisk aggression. De tidigare revolutionära grupperna, tyskar och magyarer, blev de facto ”statens folk”, som vardera styrde halvparten av ett tvillingland förenat endast genom den gemensamma kejsaren-kungen och de gemensamma utrikes- och krigsministerierna. Vardera riket hade sin egen statsminister och parlament. Många i den österrikiska delen av monarkin var skeptiska till det nya ungerska inflytandet. Den ungerska regeringen avvisade varje försök till interna reformer, något österrikarna såg som nödvändigt. För att beskydda sitt inflytande förde de också en politik som diskriminerade andra etniska grupper i konungariket Ungern, och blockerade finansiering till modernisering av hären, som de fruktade kunde användas mot dem, emedan hären primärt kontrollerades av Wien. Detta kan ha medverkat till att den österrikiska regeringen valde att invadera Serbien. Somliga, särskilt Conrad von Hötzendorf, chefen för generalstaben, och Leopold von Berchtold, utrikesministern, tyckte att det enda sättet att reformera Österrike-Ungern på var att annektera främmande territorium och befolkningar för att därmed balansera ungrarnas makt. Dubbelmonarkin som etablerades vid Ausgleich varade i omkring 50 år, fram till 1918.
- Першим міжетнічним компромісом (МЕК) в масштабі Габсбурзької монархії модерної доби був так званий «Угорський компроміс», відомий під назвою Ausgleich (від нім. der Ausgleich – зрівняння, угода, згода, компроміс), наслідком якого стало фактичне і юридичне визнання Габсбургами наявності єдиної угорської політичної нації і етнополітичної єдності Угорщини. Цей МЕК свідчив, що в цьому випадку ключова роль належала титульним етносам Австрійської імперії, а варіативність компромісу визначив статусно-рольовий фактор. Компроміс 1867 р. , фактично, підтвердив тезу про те, що інтеграція в поліетнічних державах відбувається шляхом досягнення політичного консенсусу між групами, акультурації й зрівняння їхніх можливостей у соціально-економічній сфері. В партитурі компромісу роль «першої скрипки» у віденській і будапештській політиці відіграли відповідно німці й угорці. Домовленість між ними набула нової форми державного устрою. Сутність Угорського МЕК була відображена в 69 статтях «Закону ХІІ», ухваленого угорським парламентом 20 березня 1867 р. Згідно компромісу, Габсбурзька монархія ставала двоєдиною (дуалістичною) державою, а точніше – союзом двох окремих держав, кожна з яких володіла широкими правами у сфері внутрішніх відносин, мала власний парламент і відповідальний перед ним уряд. Спільні справи обговорювалися на засіданнях так званих делегацій – уповноважених осіб, обраних парламентами обох частин монархії. Державна єдність забезпечувалася особою зі спільною титулатурою австрійського імператора та угорського короля, який був верховним головнокомандувачем Збройних Сил, визначав характер внутрішньої політики та здійснював контроль за діяльністю трьох міністерств, спільних для усієї монархії – військових, фінансових та зовнішніх справ. Імператор володів і правом «попередньої санкції», згідно з якою урядові законопроекти могли обговорюватися парламентами обох частин монархії лише з його дозволу. В окремих випадках імператор та уряд могли керувати західною частиною країни (Угорщини це не стосувалося) і без парламенту, що відбулося лише в роки Першої світової війни, під час політичних криз. З цього моменту Дунайська монархія перестала бути класичною імперією, а імператор з носія вищої абсолютної влади перетворився тільки в один з політичних інститутів постімперської держави, якою фактично стала Австро-Угорщина. У цьому випадку МЕК 1867 р. виник саме як реакція спільнот, що потерпали від утиску, на дискримінаційну етнополітику центру. Вона здійснила функцію одного з каталізаторів для корекції їх етноповедінки. Таким чином, позитивна функція конфлікту у форматі «влада/нація-держава – етнічні меншини» виявилася у стимулюванні першими здійснення взаємних поступок упослідженим спільнотам, що сприяло формуванню контактних політичних площин останніх навіть за умов відмінних групових інтересів, а почасти і в умовах міжетнічної конфронтації. Повне політичне домінування угорців було закріплене «Законом про права національностей» (1868 р. ), який надавав немадярським народам Угорського королівства обмежену культурну автономію, однак підкреслював наявність в Угорщині «єдиної політичної нації – єдиної неподільної угорської нації, членами якої є всі громадяни країни, до якої б національності вони не належали». На думку дослідників, проблема полягала, не в самому проголошенні етнополітичної єдності Угорщини, а у тому, що ця єдність трактувалося угорською аристократією як виправдання власного панування й політики мадяризації, яка особливо посилилася наприкінці ХІХ століття. Очевидно, що за таких обставин у 1867 р. програли «непривілейовані», передусім слов‘янські народи, за виключенням галицьких поляків і хорватів. Хоча компроміс, підготовлений імператором Францом Йосифом і політичними елітами двох найсильніших націй Габсбурзької монархії, був реалістичним для свого часу кроком, проте ця система розвалилася вже після Першої світової війни: в рамках дуалізму не вдалося знайти сприятливого рішення усіх конституційних проблем, ані розібратися з центробіжними силами, народженими нерозв‘язанням національного питання.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
