Analytic philosophy (sometimes, analytical philosophy) is a generic term for a style of philosophy that came to dominate English-speaking countries in the 20th century. In the United States, United Kingdom, Canada, Scandinavia, Australia, and New Zealand, the overwhelming majority of university philosophy departments identify themselves as "analytic" departments.

PropertyValue
dbpedia-owl:thumbnail
dbpprop:abstract
  • Analytic philosophy (sometimes, analytical philosophy) is a generic term for a style of philosophy that came to dominate English-speaking countries in the 20th century. In the United States, United Kingdom, Canada, Scandinavia, Australia, and New Zealand, the overwhelming majority of university philosophy departments identify themselves as "analytic" departments. The term "analytic philosophy" can refer to (a) A tradition of doing philosophy characterised by an emphasis on clarity and argument, often achieved via modern formal logic and analysis of language, and a respect for the natural sciences. (b) Certain developments in early twentieth century philosophy, such as the work of Bertrand Russell and Gottlob Frege, and logical positivism. In this sense, analytic philosophy makes specific philosophical commitments (some are rejected by contemporary analytic philosophers), in particular: The positivist view that there are no specifically philosophical truths and that the object of philosophy is the logical clarification of thoughts. (This may be contrasted with the traditional foundationalism which views philosophy as a special sort of science, the highest one, which investigates the fundamental reasons and principles of everything. As a result, many analytic philosophers have considered their inquiries as continuous with, or subordinate to, those of the natural sciences. ) The view that the logical clarification of thoughts can only be achieved by analysis of the logical form of philosophical propositions. (The logical form of a proposition is a way of representing it to display its similarity with all other propositions of the same type. However, analytic philosophers disagree widely about the correct logical form of ordinary language. ) The rejection of sweeping philosophical systems in favour of close attention to detail, common sense, and ordinary language.
  • Die Sammelbezeichnung „Analytische Philosophie“ wird für bestimmte philosophische Ansätze seit Anfang des 20. Jahrhunderts verwendet. Diese Ansätze stehen in einer Tradition, die zunächst hauptsächlich mit idealen Sprachen (formalen Logiken) oder durch Analyse der gebräuchlichen Alltagssprache operierte. Anfangs bestanden bei vielen schulbildenden Vertretern Nähen zum Logischen Empirismus. Hier herrschte eine Skepsis gegenüber "metaphysischen" Begriffen vor. Spätestens seit Mitte des 20. Jh. finden analytische Instrumentarien zunehmend in sämtlichen Disziplinen der Philosophie Anwendung. Eine Abgrenzung zu kontinentalen Ansätzen ist bezüglich theoretischer Vorannahmen größtenteils unmöglich geworden. Auch bezüglich methodischer Vorgehensweisen sind genaue Abgrenzungen vielfach umstritten.
  • La filosofia analítica és un corrent filosòfic dominant durant el segle XX, que va centrar l'atenció en la lògica matemàtica, l'anàlisi del llenguatge, i en general, la identificació amb la concepció científica de la naturalesa. Específicament, el terme "filosofia analítica" es pot referir a: a) Un mètode de fer filosofia que es caracteritza per l'èmfasi en l'argumentació clara, sovint mitjançant l'ús de la lògica, l'estudi filosòfic del llenguatge, i el respecte per les ciències naturals. b) Alguns desenvolupaments específics de la filosofia de principis del segle XX, com són les aportacions de Bertrand Russell, Gottlob Frege, i el positivisme lògic. En aquest sentit, la filosofia analítica té uns compromisos filòsofics específics, no tots compartits per la filosofia analítica contemporània, en particular: La visió positivista que no hi ha veritats específicament filosòfiques, i que l'objecte de la filosofia és la clarificació lògica del pensament; això es pot contrastar amb el fonamentisme tradicional, derivació de l'aristotelisme, que veu la filosofia com un tipus especial de ciència, la més alta, que investiga les raons fonamentals i els principis de tot. Com a resultat, molts filòsofs analítics han considerat les seves investigacions com a part de les ciències naturals. La creença que la clarificació del pensament només es pot aconseguir mitjançant l'anàlisi de la forma lògica de les proposicions filosòfiques. La forma lògica d'una proposició és una manera de representar-la, normalment utilitzant un mètode formal de gramàtica i el simbolisme d'un sistema lògic, per ressaltar la seva semblança amb altres proposicions del mateix tipus. No obstant això, els filòsofs analítics no es posen d'acord sobre la forma lògica correcta per estudiar el llenguatge ordinari. ) El refús a escombrar els sistemes filosòfics que donen més importància al detall el sentit comú, i el llenguatge ordinari.
  • Analytická filosofie je jeden z hlavních proudů současné filosofie. Vznikl na počátku 20. století, během nějž se stal v anglicky mluvících zemích natolik dominantním, že se někdy mluví o tzv. anglosaské filosofii (v protikladu ke kontinentální filosofii). Hlavními iniciátory byli Gottlob Frege, Bertrand Russell a George Edward Moore, významnými představiteli pak Rudolf Carnap, Ludwig Wittgenstein, Willard Van Orman Quine, Gilbert Ryle a další.
  • Filosofía analítica es un término genérico para un estilo de filosofía que comenzó a dominar a los países de lengua inglesa en el siglo XX. En los Estados Unidos, el Reino Unido, Canada, Escandinavia, Australia y Nueva Zelanda, la gran mayoría de los departamentos de filosofía de las universidades se identifican a sí mismos como departamentos “analíticos”. El término “filosofía analítica” puede referirse a: (a) Una tradición de hacer filosofía caracterizada por un énfasis en la claridad y la argumentación, comúnmente alcanzadas a través de la lógica formal y el análisis del lenguaje, y por un gran respeto por las ciencias naturales. (b) Algunos desarrollos en la filosofía de inicios del siglo XX, tales como el trabajo de Bertrand Russell y Gottlob Frege, y el positivismo lógico. En este sentido, la filosofía analítica tiene compromisos filosóficos específicos (algunos rechazados por filósofos analíticos contemporáneos), en concreto: La visión del positivista que considera que no hay verdades específicamente filosóficas y que el objeto de la filosofía es la clarificación lógica de los pensamientos. (Esto se puede contrastar con el fundacionismo tradicional, derivado de Aristóteles, que mira a la filosofía como un tipo especial de ciencia, la más alta, que investiga las razones fundamentales y los principio de todo. Como resultado, muchos filósofos analíticos han considerado a sus investigaciones como continuas con, o subordinadas a, las de las ciencias naturales. La visión de que la aclaración lógica de los pensamientos sólo puede ser alcanzada a través del análisis de la forma lógica de proposiciones filosóficas. (La forma lógica de una proposición es una forma de representarla para mostrar su similaridad con todas las otras proposiciones del mismo tipo. Sin embargo, los filósofos analíticos disienten ampliamente sobre cuál es la forma lógica correcta del lenguaje ordinario. El rechazo de sistemas filosóficos omniabarcantes en favor de la atención a los detalles, el sentido común y el lenguaje ordinario.
  • Analyyttinen filosofia on nykyfilosofian valtavirtaus Yhdysvalloissa, Britanniassa, Australiassa sekä Pohjoismaissa. Usein on puhuttu myös "anglosaksisesta filosofiasta", vaikka monet merkittävät analyyttiset filosofit ovat tulleet manner-Euroopasta. Analyyttinen filosofia ei ole ollut, eikä ole, mikään sisällöllisesti yhtenäinen suuntaus. Kyse on ennemminkin tietynlaisesta näkemyksestä siitä, miten filosofiaa tehdään. Analyyttinen filosofia on sateenvarjotermi, joka kattaa monia erilaisia näkemyksiä. Historiallisesti analyyttisen filosofian piiriin on luettu looginen positivismi, looginen empirismi, looginen atomismi, logisismi, arkikielen filosofia ja uuspragmatismi. Niiden yhteisenä piirteenä pidetään loogista selkeyttä painottavaa argumentaatiotapaa, johdonmukaisuutta sekä käsitteellistä yksiselitteisyyttä filosofisten ongelmien käsittelyssä. Tämä pyrkimys on johtanut usein kielifilosofisiin tarkasteluihin ja tieteellistä katsantokantaa painottavaan filosofiaan. Analyyttinen filosofia painottaa loogista ja käsitteellistä analyysia. Suuntauksen syntymiseen ja kehittymiseen vaikutti merkittävästi matemaattisen logiikan keksiminen. Analyyttinen filosofia asetetaan usein vastakkain mannermaisen filosofian kanssa.
  • L'expression « philosophie analytique » désigne un mouvement philosophique qui se fonda dans un premier temps sur la nouvelle logique contemporaine, issu des travaux de Gottlob Frege et Bertrand Russell à la fin du XIX siècle et au début du XX siècle, pour éclairer les grandes questions philosophiques. Sa démarche s'appuie sur une approche analytique, et donc sur une analyse logique du langage, cherchant à mettre en évidence les erreurs de raisonnement qu'il peut induire, et viser ainsi à la clarification des idées et concepts. La logique et la philosophie du langage furent les deux premiers et principaux domaines de la philosophie analytique. L'essor récent des sciences cognitives, de la philosophie de l'action, de la philosophie de l'esprit, ainsi que l'accroissement de l'attention que portent les philosophes analytiques à la théorie de la décision, à la théorie des jeux et à la métaphysique ont remis en cause la prédominance des disciplines initiales, de telle sorte que depuis la seconde moitié du XX siècle la philosophie analytique touche à tous les domaines classiques en philosophie. Une autre caractéristique, partagée avec la physique, de la philosophie analytique est l'utilisation des expériences de pensée. Il existe également une métaphysique analytique et même une théologie analytique, ainsi qu'une tradition analytique en philosophie politique et en philosophie morale. La philosophie de type analytique est, depuis ces cinquante dernières années, une pensée active et majoritaire au niveau mondial, bien qu'il existe localement des cas particuliers, comme en France où elle est assez peu présente (à quelques exceptions près, par exemple au Collège de France avec les travaux de Jules Vuillemin, ou encore les travaux de Jacques Bouveresse, successeur de Vuillemin, de Pascal Engel et la Société de philosophie analytique).
  • Az analitikus filozófia a 19. század utolsó évtizedeiben létrejött, mára az angolszász országokban az akadémikus filozófia legelfogadottabb, reprezentatív képviselőjének tartott filozófiai irányzat. Az analitikus filozófia elnevezés onnan származik, hogy képviselői kezdetben a filozófiai és természettudományos gondolkodás és nyelvhasználat elemzését (vagyis analízisét) állították tevékenységük központjába. Tartalmilag, témája szerint az „analitikus filozófia” kifejezés több, bizonyos szempontból rokon és egymást kiegészítő filozófiai elmélet összefoglaló neve: a tudományos pozitivizmusé, a logikai empirizmusé, a logikai atomizmusé, a logicizmusé és a nyelvfilozófiáké. Általában elmondható, hogy az analitikus filozófia tárgya hagyományosan a nyelv és a gondolkodás, főként ebben (és módszereiben, tárgyalásmódjában, stílusában) különbözik a filozófia többi ágától és irányzatától: például az esztétika különféle irányzataitól, a dialektikus materializmustól, a fenomenológiától stb. Módszerei, stílusa főként abban különböznek a többi filozófiai ágtól és irányzattól, hogy nagyfokú szigorúság, a nyelvi kétértelműségek kínos buzgalommal történő kerülése (és némiképp lebecsülése is, különösen a korai időkben), a részletekre való gondos odafigyelés és diszkusszió jellemzi. Ebben hasonlít arra a tudományágra, amelyből eredt és amelyet leginkább a tudományok eszményképének tart: a matematikára, különösen pedig a matematikai logikára.
  • Con l'espressione filosofia analitica ci si riferisce ad una corrente sviluppatasi a partire dagli inizi del XX secolo in Inghilterra e negli Stati Uniti e oggi attiva anche in Italia.
  • 分析哲学（英: Analytic philosophy）は、20世紀に英語圏で主流となった哲学の様式を指す総称である。たとえばアメリカ合衆国の圧倒的多数の大学で、哲学科で教育されまた研究されるのは「分析哲学」である。（こうした状況は、イギリスやカナダ、オーストラリアでも同様である）。 こうした状況の中で、分析哲学全体に共通する主張といったものを見いだすのは難しい。「分析哲学」という言葉は、多様で共通点のない様々な哲学的観点や、せいぜいが影響関係の歴史的継続性をまとめる家族的類似性のようなものかもしれない。ひどくおおざっぱに言えば、分析哲学は、明晰性の追求と激しい議論の応酬とを特徴とする。こうした特徴は現代の形式論理学(編注：正確には記号論理学。アリストテレス時代の論理学も形式論理学であり、これを古典形式論理学と呼ぶ人もいる)や言語分析、それに自然科学の成果及び方法についての尊重といったものを通じてもたらされたものである。 分析哲学の歴史的起源は、次のように総括的に特徴付けることができるかもしれない。 第一は、厳密に言えば哲学的真理などは存在せず、哲学の目的はただ思考の論理的明晰化をはかることであるという、実証主義の伝統である。この考えは、アリストテレス以来の伝統的な哲学の基礎付け主義と対照をなしている。基礎付け主義という伝統的な考え方は、哲学を諸学の中で特権的な地位つまり最高位におき、哲学が諸科学を含むあらゆるものの諸原理を研究するというものだった。反対に、分析哲学者は自分たちの研究を、自然科学とつながるもの、あるいは自然科学に従属するものとさえ考えるのが普通である。 第二に、思考を論理的に明確化することが、哲学的命題の論理形式を分析することで達成できる唯一のことであるという考えである。命題の論理形式は、同じタイプの他すべての命題との類似性を示すために用いられる、命題を表現する方法の一つである（しばしば論理系の形式化された文法と記号法が用いられる）。もっとも分析哲学者の間で、日常言語をどのように論理的に形式化するのが正しいのか、一致している訳ではない。 第三に、哲学体系の研究を拒否する点である。この「大理論」の拒絶は、（全てではないが）一部の分析哲学者の間では、形而上学のうぬぼれに対して、常識（コモンセンス）や日常言語を擁護すると言う形をとった。 分析哲学の歴史は、大まかに言えば、19世紀末から20世紀初頭にかけての論理学の発展を背景にした、一種の言語哲学として始まった（言語は古代ギリシア哲学以来、哲学の主題であり続けたが、今日では「言語哲学」といえば、分析哲学における言語哲学を一般には指す）。これは、やがて論理学的な人工言語を志向する流れと、反対に日常言語を重視する流れとに分かれた。この分離は以後ますます大きくなり、これは1960年代以降、分析哲学における言語哲学の衰退につながった。しかし言語哲学以外にも、分析哲学のなかで（もしくは関連して）、当初からの重要な位置をしめていたものに科学哲学があり、またこれに関連して、従来の認識論が現代の自然科学の自然認識を基礎付けないばかりか多くの点で不整合になったことから発展した知識の哲学、そして知識の哲学の中から生まれ、認知科学の発展に呼応して展開する心の哲学など、分析哲学自体は衰退することなく逆に拡大と発展を遂げた。このなかで、従来なら分析哲学が廃棄しようとした問題（たとえば形而上学として排斥された実在論の問題）が、分析哲学及びそれを批判しつつ継承する流れの中で、再び取り上げられるようになっている。また自然科学の諸分野や社会科学についての哲学（たとえば生物学の哲学や心理学の哲学など）も、近年における分析哲学の発展の一角を形成している。
  • De analytische filosofie poogt door een exacte analyse van de woorden en van de zinnen waarin een probleem is uitgedrukt, tot een oplossing te komen. Hierin bedient men zich van de technieken uit de logica. De analytische filosofie, of beter: veel analytisch filosofen, gaan er van uit, dat veel filosofische problemen in hun geheel voortkomen uit taalmisverstanden en dat, wanneer deze misverstanden worden opgelost, de problemen als sneeuw voor de zon verdwijnen. Bekende analytisch filosofen waren Bertrand Russell, Ludwig Wittgenstein, John Austin en Gottlob Frege. Tot de belangrijkste analytisch filosofische werken rekent men Wittgensteins Tractatus logico-philosophicus. Uit dit boek komt zijn veel geciteerde adagium "Wovon man nicht sprechen kann, darüber muss man schweigen" . De analytische filosofie stelt dat problemen die zich niet volgens de logica laten oplossen, onoplosbaar blijven, door onze menselijke beperkingen, waaronder de taal waar wij aan gebonden zijn.
  • Analytisk filosofi eller angelsaksisk filosofi er en filosofisk strømning som primært ble utviklet i Nordamerika og England. På begynnelsen av 1900-tallet oppsto et skille til kontinental filosofi. En av de største eksponenter for analytisk filsofi var Ludwig Wittgenstein.
  • Filozofia analityczna jest to nurt filozofii, który zrodził się na przełomie XIX i XX wieku niemal jednocześnie w dwóch krajach w Anglii i Polsce, jako protest przeciwko filozofii postheglowskiej. Analizę, najogólniej rzecz biorąc, filozofowie analityczni pojmowali jako, dokonujący się w oparciu o intersubiektywnie rekonstruowalne reguły, przekład jednych wyrażeń na drugie. Cztery źródła współczesnej filozofii analitycznej to: filozofia Leibniza - zastosowanie analiz matematycznych do logiki, (amerykańska i skandynawska filozofia analityczna); filozofia Moore’a - atak na nieodpowiedzialne używanie słów przez angielską filozofię postheglowską w połączeniu z realizmem i zdrowym rozsądkiem,; filozofia Brentany, którego uczniem był Twardowski, twórca filozoficznej szkoły lwowsko-warszawskiej, ten ostatni występował przeciw nieodpowiedzialnemu używaniu słów przez tzw. mesjanizm - polską filozofię postheglowską, rozpropagował realizm, empiryzm, klasyczną teorię prawdy, ostrożność, minimalizm, szerokie zastosowania logiki do badań problemów filozoficznych, przekonanie, że filozofia jest nauką; sytuacja w nauce i zmiany dokonujące się w języku nauki od XVIII do początków XX stulecia owocujące powstaniem specyficznego naukowego języka, przeznaczonego dla specjalistów. Cztery cechy ruchu analitycznego to: uznanie aktywnej roli języka w zdobywaniu wiedzy o świecie; drobiazgowe podejście do problemów filozoficznych; nastawienie kognitywne; intersubiektywne traktowanie procesu analizy. Każdą z tych cech, wziętą oddzielnie, odnaleźć można w innych filozofiach, lecz pojawiają się one jednocześnie tylko w ramach filozofii analitycznej.
  • A Filosofia analítica é uma vertente do pensamento contemporâneo, reivindicada por filósofos bastante diferentes, cujo ponto comum é a idéia de que a filosofia é análise - a análise do significado dos enunciados - e se reduz a uma pesquisa sobre a linguagem. Inicialmente, Filosofia analítica assumiu a hipótese de que a lógica criada por Gottlob Frege, Bertrand Russell e outros, entre o final do século XIX e o início do século XX, poderia ter conseqüências filosóficas gerais e ajudar na análise de conceitos e no esclarecimento das idéias. Um dos mais claros exemplos dessa tendência é a análise de Russell de frases contendo descrições definidas. Os primeiros filósofos analíticos foram Frege, Russell, George Edward Moore e Ludwig Wittgenstein. Na Inglaterra, com Russell e Moore, opunha-se às escolas procedentes do idealismo alemão, principalmente o hegelianismo, representado sobretudo por J. M. E. McTaggart e F. H. Bradley. Mas há várias correntes dentro da filosofia analítica; dentre elas, o positivismo lógico, que se distingue pela rejeição de toda e qualquer metafísica. Neste contexto, convém destacar o Círculo de Viena, de corte neopositivista, fundado por Moritz Schlick e constituído por filósofos e lógicos austríacos e alemães: Carnap, eventualmente Hans Reichenbach e, em seus primeiros tempos, Wittgenstein. Suas teses foram proclamadas num manifesto, Concepção científica do mundo.
  • Termenul de Filosofie analitică cu componenta sa principală, Filosofia limbajului, se referă la suma curentelor filosofice din secolul al XX-lea, care au pornit de la ipoteza unei logici noi creată de Gottlob Frege şi Bertrand Russel, având ca obiect principal limbajul natural şi artificial, precum şi relaţiile acestuia cu realităţile non-verbale, care ar putea avea consecinţe filosofice generale, contribuind la analiza conceptelor şi la clarificarea ideilor. Aceste tendinţe vin în opoziţie evidentă cu curentele derivate din filosofia idealistă germană, în special cu Hegelianismul şi dialectica. Filosofia analitică s-a răspândit după cel de-Al doilea război mondial mai ales în Anglia şi în Statele Unite ale Americii sub diferite nume ca Analiză lingvistică, Empirism logic, Pozitivism logic, Neorealism, care desenează particularităţile diverselor şcoli. Filosofia analitică reprezintă o dezvoltare a neopozitivismului şi îşi propune ca sarcină centrală cercetarea expresiilor naturale şi a vorbirii comune, în perspectiva folosirii conceptelor filosofice pe baza unei metodologii ştiinţifice, refuzând orice formă de speculaţie metafizică. Diversele curente se deosebesc în ceea ce priveşte alegerea procedeelor analitice. Astfel unele direcţii ale filosofiei limbajului îşi propun cercetarea anumitor cuvinte şi propoziţiuni, în vederea obţinerii unei definiţii clare a terminologiei filosofice. Altele, dimpotrivă, sunt în căutarea unor criterii care să permită deosebirea dintre o exprimare cu semnificaţie clară şi una lipsită de sens. În fine, un ultim grup îşi concentrează atenţia asupra elaborării formale a unui limbaj simbolic pe baze matematice, care să permită în mod efectiv tratarea problemelor filosofice.
  • Аналитическая философия - определенный стиль философского мышления, способ философствования, ориентирующийся на идеалы ясности, точности и логической строгости мышления и его языкового выражения. Аналитическая философия институционализирована в различных направлениях исследований от анализа языка до анализа сознания.
  • Analytisk filosofi är ett samlingsnamn på en av huvudströmningarna i 1900-talets filosofi som karaktäriseras av den vikt som läggs vid begreppsanalys och undersökningar av språket. Grundandet av denna riktning brukar tillskrivas Bertrand Russell och G.E. Moore. Andra viktiga namn är Gottlob Frege som var en föregångare till Russell i logiken och semantiken, och Russells elev Ludwig Wittgenstein. Källan till att den analytiska filosofin inte är en enhetlig skolbildning sökes lämpligen hos de två grundarna och deras olika syn på hur filosofi bör bedrivas. Russell sökte främst att med hjälp av den moderna formallogiken upptäcka språkliga satsers logiska form, som ibland fördunklas av deras grammatiska form. Moore hade å andra sidan hela tiden det så kallade sunda förnuftet som ledstjärna i sitt arbete, vilket tog sig uttryck i att han såg filosofins uppgift som att kunna förklara common sense-sanningars betydelse, snarare än att ifrågasätta dessa. Båda betecknade dock sin metod som logisk-analytisk. Den analytiska filosofin uppstod först i Europa och spred sig sedan vidare till stora delar av den övriga engelskspråkiga världen. I Wien hade Moritz Schlick samlat en grupp filsofiintresserade antimetafysiker, den s.k. wienkretsen. Den andra mannen i kretsen var Rudolf Carnap. Schlicks primära analytisk-filosofiska influens kom från Moore; Carnaps kom från Russell. Schlick menade att filosofin skulle klargöra satser (vad de betyder) och vetenskapen skulle verifiera (eller falsifiera) dem. Carnap menade att filosofin var den logiska syntaxen för vetenskapens språk. Wittgensteins tidiga tänkande hade legat nära Russell; Wittgensteins sena tänkande var nästan antirussellskt. Tillsammans med J.L. Austin gav Wittgenstein upphov till en vardagsspråksfilosofi. Som namnet antyder ligger fokus på klargörandet av innebörden i vardagsspråkets uttryck och vardagspråkets funktion i mänskligt liv och tänkande. (Vissa skulle hellre kalla vardagsspråksfilosofin lingvistik. ) En "vetenskapsspråksfilosofi" har också vuxit upp kring den analytiska filosofin. Karaktäristiskt för denna är strävan att beskriva den vetenskapliga praktiken samt sökandet efter djupstrukturer vilka kan förklara ytstrukturerna. Även sådana traditioner som marxismen har på vissa håll smälts samman med den analytiska filosofin. Denna kallas då analytisk marxism. Ytterligare en del av den analytiska filosofin är pragmatismen, främst företrädd av Willard van Orman Quine. Analysen är holistisk och gränser blir suddigare. Etik och moralfilosofi var från början inte en särskilt viktig gren av den analytiska filosofin. Med John Rawls A Theory of Justice (1971) har dock även dessa frågor angripits med den analytiska filosofins verktyg, vilket har lett till en stor och växande litteratur.
  • Yirminci yüzyılın geleneksel felsefi bakış açılarını redderek kurulmuş bir felsefe okulu. Analitik felsefe dışında Analiz, Lingüistik Analiz, Mantıkçı Analiz, Felsefi Analiz, Sıradan Dil Felsefesi, Cambridge Analiz Okulu ve Oxford Felsefesi gibi adlarla anılır. Analitik felsefe İngilizce konuşan ve Kuzey İskandinav ülkelerindeki yaygın bir felsefi anlayıştır. Kıta felsefesi ise daha çok ana dili İngilizce olmayan ülkelerdeki felsefi akımdır.
  • Аналіти́чна філосо́фія — два по­в'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, — лінгвістич­на філософія. Лінгвістичну філософію можна розглядати як певне відгалужен­ня від логічного позитивізму, оскільки після її появи деякі з логічних пози­тивістів залишалися вірними основному духові логічного позитивізму. Хроно­логічні межі А. ф. — поч. 20-х — 60-ті рр. XX ст. У ширшому та вільнішому зна­ченні висловом «А. ф. » позначають таку тенденцію сучасної філософії, в якій існує підвищена увага до способу вислов­лювання думки, до аналізу та уточнення значень і смислів. Одним із перших дже­рел логічного позитивізму стали філо­софські праці Рассела «Наше знання зовнішнього світу» та «Філософія логічного атомізму». Рассел, заперечив­ши ідеалістичну онтологію Бредлі (ду­ховна єдність буття), прийняв плюраліс­тичну онтологію: першоелементами всього існуючого в його онтології є різ­норідні види буття — такі, як ознаки та відношення. Ці першоелементи доступні досліднику у вигляді «фактів»: Рассел не вважав їх ні ідеальними (суб'єктивни­ми), ні матеріальними, а нейтральними. Тому свою концепцію він називав також терміном «нейтральний монізм». Другим засновником ідей логічного позитивізму був Людвіг Вітґенштейн, який у 1921 р. опублікував «Логіко-філософський трак­тат», що став своєрідною програмою для логічного позитивізму. Висловом «логіч­ний позитивізм» у його вузькому значен­ні позначають філософію Віденського гуртка, який виник у Відні на поч. 1920-х рр. , і до якого входили Карнап, Шлік, Нейрат, Фейгл та Вайсман. Висло­вом «лінгвістична філософія» познача­ють досить широкий філософський рух, започаткований у 30-х рр. , основними центрами якого стали Кембридж та Оксфорд. Лінгвістичну філософію переваж­но важають варіантом А. ф. (хоча іноді її протиставляють А. ф. , звужуючи понят­тя останньої до традиції логічного пози­тивізму). Засновником лінгвістичної фі­лософії вважають «пізнього» Вітгенштайна, який переглянув свою філософсь­ку концепцію, сформульовану в «Логіко-філософському трактаті», і обґрунту­вав принципово відмінну від попередньої філософську концепцію. У розробці своїх нових ідей він зазнав деякого впливу «не­ореалізму» Мура, що ґрунтувався на реа­білітації «здорового глузду». У цій праці зазнає принципового перегляду теорія значення і ставлення до повсякденної мови. Суть нової концепції полягала в то­му, що значення не є предметом (як було прийнято в концепції іменування), а спо­собом застосування висловів. Вітгенш­тайн, розрізняючи (слідом за Сосюром) мову і мовлення, показував це на при­кладі гри в шахи: правила гри в шахи — це мова, а ті партії, які розігрують гравці, — мовлення. Звичайно, самі правила ви­никли в процесі гри і в результаті домо­вленості щодо правил використання фігур, але позаяк вони виникли, то з'я­вилася й різниця між самими правилами і їх використанням. Розуміння значення як способу застосування означало прин­ципову зміну у філософській семантиці — перехід від т. зв. «реалістичної» семанти­ки до прагматичної. У семіотиці прагма­тика, таким чином, мала включати та­кож семантику. З цього погляду відкида­лися деякі з принципів логічного пози­тивізму — передусім емпіричний фундаменталізм разом з принципом емпірич­ної верифікації. Метафізика та філо­софія ставали одним із можливих видів мовних ігор. Звичайна мова відтак біль­ше не оцінювалась як недосконала (у по­рівнянні з штучною символічною мовою, пристосованою для логіки і математи­ки). Оскільки первинною мовою була безперечно звичайна мова (адже штучні спеціальні мови виникли на її основі), то шляхом для з'ясування значення тих чи тих термінів може бути з'ясування тих первинних значень повсякденної мови, на основі яких був введений певний тер­мін. Значення того чи того терміна по­трібно розглядати з погляду історії його використання. Це пояснює те місце, яке в лінгвістичній філософії зайняла по­всякденна мова та аналіз повсякденного застосування висловів для виявлення (часто прихованих, неусвідомлених) значень. Тому лінгвістична філософія має ще іншу паралельну назву — «філософія звичайної мови».
  • 分析哲学（analytic philosophy或analytical philosophy）包含两个意思：一个是指20世纪初期出现的，具有特定目的和方法的哲学研究。另外它还指当今研究哲学的一种“风格”或者“方法”，这个意义上的分析哲学并没有具体的目标，它所研究的问题也更加广泛、多样。
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:iepProperty
  • /a/analytic.htm
  • Aaron Preston
  • Analytic philosophy
dbpprop:reference
dbpprop:relatedInstance
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • Analytic philosophy (sometimes, analytical philosophy) is a generic term for a style of philosophy that came to dominate English-speaking countries in the 20th century. In the United States, United Kingdom, Canada, Scandinavia, Australia, and New Zealand, the overwhelming majority of university philosophy departments identify themselves as "analytic" departments.
  • Die Sammelbezeichnung „Analytische Philosophie“ wird für bestimmte philosophische Ansätze seit Anfang des 20. Jahrhunderts verwendet. Diese Ansätze stehen in einer Tradition, die zunächst hauptsächlich mit idealen Sprachen (formalen Logiken) oder durch Analyse der gebräuchlichen Alltagssprache operierte. Anfangs bestanden bei vielen schulbildenden Vertretern Nähen zum Logischen Empirismus. Hier herrschte eine Skepsis gegenüber "metaphysischen" Begriffen vor.
  • La filosofia analítica és un corrent filosòfic dominant durant el segle XX, que va centrar l'atenció en la lògica matemàtica, l'anàlisi del llenguatge, i en general, la identificació amb la concepció científica de la naturalesa.
  • Analytická filosofie je jeden z hlavních proudů současné filosofie. Vznikl na počátku 20. století, během nějž se stal v anglicky mluvících zemích natolik dominantním, že se někdy mluví o tzv. anglosaské filosofii (v protikladu ke kontinentální filosofii). Hlavními iniciátory byli Gottlob Frege, Bertrand Russell a George Edward Moore, významnými představiteli pak Rudolf Carnap, Ludwig Wittgenstein, Willard Van Orman Quine, Gilbert Ryle a další.
  • Filosofía analítica es un término genérico para un estilo de filosofía que comenzó a dominar a los países de lengua inglesa en el siglo XX. En los Estados Unidos, el Reino Unido, Canada, Escandinavia, Australia y Nueva Zelanda, la gran mayoría de los departamentos de filosofía de las universidades se identifican a sí mismos como departamentos “analíticos”.
  • Analyyttinen filosofia on nykyfilosofian valtavirtaus Yhdysvalloissa, Britanniassa, Australiassa sekä Pohjoismaissa. Usein on puhuttu myös "anglosaksisesta filosofiasta", vaikka monet merkittävät analyyttiset filosofit ovat tulleet manner-Euroopasta. Analyyttinen filosofia ei ole ollut, eikä ole, mikään sisällöllisesti yhtenäinen suuntaus. Kyse on ennemminkin tietynlaisesta näkemyksestä siitä, miten filosofiaa tehdään.
  • L'expression « philosophie analytique » désigne un mouvement philosophique qui se fonda dans un premier temps sur la nouvelle logique contemporaine, issu des travaux de Gottlob Frege et Bertrand Russell à la fin du XIX siècle et au début du XX siècle, pour éclairer les grandes questions philosophiques.
  • Az analitikus filozófia a 19. század utolsó évtizedeiben létrejött, mára az angolszász országokban az akadémikus filozófia legelfogadottabb, reprezentatív képviselőjének tartott filozófiai irányzat. Az analitikus filozófia elnevezés onnan származik, hogy képviselői kezdetben a filozófiai és természettudományos gondolkodás és nyelvhasználat elemzését (vagyis analízisét) állították tevékenységük központjába.
  • Con l'espressione filosofia analitica ci si riferisce ad una corrente sviluppatasi a partire dagli inizi del XX secolo in Inghilterra e negli Stati Uniti e oggi attiva anche in Italia.
  • De analytische filosofie poogt door een exacte analyse van de woorden en van de zinnen waarin een probleem is uitgedrukt, tot een oplossing te komen. Hierin bedient men zich van de technieken uit de logica. De analytische filosofie, of beter: veel analytisch filosofen, gaan er van uit, dat veel filosofische problemen in hun geheel voortkomen uit taalmisverstanden en dat, wanneer deze misverstanden worden opgelost, de problemen als sneeuw voor de zon verdwijnen.
  • Analytisk filosofi eller angelsaksisk filosofi er en filosofisk strømning som primært ble utviklet i Nordamerika og England. På begynnelsen av 1900-tallet oppsto et skille til kontinental filosofi. En av de største eksponenter for analytisk filsofi var Ludwig Wittgenstein.
  • Filozofia analityczna jest to nurt filozofii, który zrodził się na przełomie XIX i XX wieku niemal jednocześnie w dwóch krajach w Anglii i Polsce, jako protest przeciwko filozofii postheglowskiej. Analizę, najogólniej rzecz biorąc, filozofowie analityczni pojmowali jako, dokonujący się w oparciu o intersubiektywnie rekonstruowalne reguły, przekład jednych wyrażeń na drugie.
  • A Filosofia analítica é uma vertente do pensamento contemporâneo, reivindicada por filósofos bastante diferentes, cujo ponto comum é a idéia de que a filosofia é análise - a análise do significado dos enunciados - e se reduz a uma pesquisa sobre a linguagem.
  • Termenul de Filosofie analitică cu componenta sa principală, Filosofia limbajului, se referă la suma curentelor filosofice din secolul al XX-lea, care au pornit de la ipoteza unei logici noi creată de Gottlob Frege şi Bertrand Russel, având ca obiect principal limbajul natural şi artificial, precum şi relaţiile acestuia cu realităţile non-verbale, care ar putea avea consecinţe filosofice generale, contribuind la analiza conceptelor şi la clarificarea ideilor.
  • Аналитическая философия - определенный стиль философского мышления, способ философствования, ориентирующийся на идеалы ясности, точности и логической строгости мышления и его языкового выражения.
  • Analytisk filosofi är ett samlingsnamn på en av huvudströmningarna i 1900-talets filosofi som karaktäriseras av den vikt som läggs vid begreppsanalys och undersökningar av språket. Grundandet av denna riktning brukar tillskrivas Bertrand Russell och G.E. Moore. Andra viktiga namn är Gottlob Frege som var en föregångare till Russell i logiken och semantiken, och Russells elev Ludwig Wittgenstein.
  • Yirminci yüzyılın geleneksel felsefi bakış açılarını redderek kurulmuş bir felsefe okulu. Analitik felsefe dışında Analiz, Lingüistik Analiz, Mantıkçı Analiz, Felsefi Analiz, Sıradan Dil Felsefesi, Cambridge Analiz Okulu ve Oxford Felsefesi gibi adlarla anılır. Analitik felsefe İngilizce konuşan ve Kuzey İskandinav ülkelerindeki yaygın bir felsefi anlayıştır. Kıta felsefesi ise daha çok ana dili İngilizce olmayan ülkelerdeki felsefi akımdır.
  • Аналіти́чна філосо́фія — два по­в'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, — лінгвістич­на філософія.
  • 分析哲学（analytic philosophy或analytical philosophy）包含两个意思：一个是指20世纪初期出现的，具有特定目的和方法的哲学研究。另外它还指当今研究哲学的一种“风格”或者“方法”，这个意义上的分析哲学并没有具体的目标，它所研究的问题也更加广泛、多样。
rdfs:label
  • Analytic philosophy
  • Analytische Philosophie
  • Filosofia analítica
  • Analytická filosofie
  • Filosofía analítica
  • Analyyttinen filosofia
  • Philosophie analytique
  • Analitikus filozófia
  • Filosofia analitica
  • 分析哲学
  • Analytische filosofie
  • Analytisk filosofi
  • Filozofia analityczna
  • Filosofia analítica
  • Filosofie analitică
  • Аналитическая философия
  • Analytisk filosofi
  • Analitik felsefe
  • Аналітична філософія
  • 分析哲學
owl:sameAs
skos:subject
foaf:depiction
foaf:page
is dbpedia-owl:Person/influenced of
is dbpedia-owl:Work/genre of
is dbpedia-owl:genre of
is dbpedia-owl:influenced of
is dbpprop:disambiguates of
is dbpprop:field of
is dbpprop:genre of
is dbpprop:influenced of
is dbpprop:notableIdeas of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:schoolTradition of
is owl:sameAs of