| dbpprop:abstract
|
- Ibn Rustah was a 10th century Persian explorer and geographer born in Rosta district, Isfahan, Persia He wrote a geographical compendium. The information on his home town of Isfahan is especially extensive and valuable. Ibn Rustah states that, while for other lands he had to depend on second-hand reports, often acquired with great difficulty and with no means of checking their veracity, for Isfahan he could use his own experience and observations or statements from others known to be reliable. Thus we have a description of the twenty districts (rostaqs) of Isfahan containing details not found in other geographers' works. Concerning the town itself, we learn that it was perfectly circular in shape, with a circumference of half a farsang, walls defended by a hundred towers, and four gates. His information on the non-Islamic peoples of Europe and Inner Asia makes him a useful source for these obscure regions (he was even aware of the existence of the British Isles and of the Heptarchy of Anglo-Saxon England) and for the prehistory of the Turks and other steppe peoples. He travelled to Novgorod with the Rus', and compiled books relating his own travels, as well as second-hand knowledge of the Khazars, Magyars, Slavs, Bulgars, and other peoples. He wrote of tenth-century Novgorod, a city of the Rus': "As for the Rus, they live on an island … that takes three days to walk round and is covered with thick undergrowth and forests; … They harry the Slavs, using ships to reach them; they carry them off as slaves and … sell them. They have no fields but simply live on what they get from the Slav's lands … When a son is born, the father will go up to the newborn baby, sword in hand; throwing it down, he says, 'I shall not leave you with any property: You have only what you can provide with this weapon. '" His impression of the Rus' is very favourable (especially compared to the account of Ibn Fadlan): "They carry clean clothes and the men adorn themselves with bracelets and gold. They treat their slaves well and also they carry exquisite clothes, because they put great effort in trade. They have many towns. They have a most friendly attitude towards foreigners and strangers who seek refuge. " Of ancient Croatia he wrote in the chronicle Al-Djarmi: "Their ruler is crowned … He dwells in the midst of the Slavs … He bears the title of 'ruler of rulers' and is called 'sacred king'. He is more powerful than the zupan (viceroy), who is his deputy … His capital is called Drzvab where is held a fair of three days every month. " About a certain king of the Caucasus Ibn Rustah wrote: "He prayed on Fridays with the Muslims, on Saturdays with the Jews, and on Sundays with the Christians. 'Since each religion claims that it is the only true one and that the others are invalid', the king explained, 'I have decided to hedge my bets. '" He also travelled extensively in Arabia and is one of the early Persian explorers to describe the city of Sana'a. In his Book of Precious Records, he writes: "It is the city of Yemen — there not being found in the highland or the Tihama or the Hijaz a city greater, more populous or more prosperous, of more noble origin or more delicious food than it. … San'a is a populous city with fine dwellings, some above others, but most of them are decorated with plaster, burned bricks, and dressed stones."
- Ahmad ibn Rustah (auch Ebn Rosta und Ähnliches; persisch احمد ابن رسته اصفهانی Aḥmad ebn Roste Eṣfahānī) war ein persischer Astronom und Geograph des 10. Jahrhunderts n. Chr. Ibn Rustah hat einige Reisen unternommen und ein Kompendium über seine Reiseerfahrungen und über die Berichte anderer Reisender geschrieben. Diese Berichte informierten ihn sogar über die Heptarchie in England und die Britischen Inseln. Geboren ist er in der Stadt Isfahan, die er besonders ausführlich beschreibt.
- Ibn Rustah était un explorateur et géographe persan né au X siècle dans le district de Rosta, à Ispahan, Perse. Ibn Rustah est l’auteur d’une compilation géographique. L’information sur sa ville natale d’Ispahan est particulièrement précieuse. Il déclare qu’alors que pour d'autres pays il a dû se fier à des récits rapportés souvent acquis avec grande difficulté et sans la possibilité de vérifier leur véracité, il a eu recours, en ce qui concerne Ispahan, soit à sa propre expérience, soit aux observations ou aux rapports d’autres réputés pour leur fiabilité. On dispose ainsi d’une description des vingt districts (rostaqs) d’Ispahan contenant des détails absents des œuvres d’autres géographes. Pour ce qui concerne la ville elle-même, nous apprenons qu’elle était de forme parfaitement circulaire, avec une circonférence de la moitié d’un farsang, avec des murs défendus par cent tours et quatre portes. Son information sur les peuples non islamiques de l’Europe et de l’Asie intérieure font de lui une source utile de ces régions obscures (il était même au courant de l’existence des îles britanniques et de l’heptarchie anglo-saxonne en Angleterre) et pour la préhistoire des Turcs et des autres peuples de la steppe. Il s’est rendu à Novgorod avec les Rus' (روس) et a compilé des ouvrages relatifs à ses propres voyages, ainsi que des informations rapportées sur les Khazars, les Magyars, les Bulgars et d’autres peuples. Il a laissé une description de Novgorod, la ville des Rus' au dixième siècle : « Les Rus' vivent sur une île couverte de broussailles et de forêts épaisses dont le tour nécessite trois jours de marche…; Ils pillent les Slaves qu’ils atteignent à l’aide de navires; ils les emmènent au loin comme esclaves et… les vendent; Ils n'ont aucun champ, ne vivant que de ce qu’ils obtiennent… des terres des Slaves; Quand un fils leur naît, le père se dirige vers le nouveau-né, l’épée à la main et, la jetant à terre, il lui dit : “Je ne te lèguerai aucun bien : tu n’auras ce que tu peux te procurer avec cette arme. ” » Son impression sur les Rus' est très favorable : « Ils portent des vêtements propres et les hommes se parent de bracelets d’or. Ils traitent bien leurs esclaves qui portent également des vêtements somptueux, parce qu’ils consacrent tous leurs efforts au commerce. Ils ont beaucoup de villes. Ils ont une attitude des plus amicales envers les étrangers et les étrangers cherchant refuge. » Il fait également le récit de funérailles à Birka. Dans la chronique Al-Djarmi, il a dit de l’antique Croatie : « Leur chef est couronné…; Il demeure parmi les Slaves…; Il porte le titre de “chefs des chefs” et est appelé “le roi sacré”. Il est plus puissant que le “zupan” (vice-roi), qui est son adjoint…; Sa capitale s’appelle Drzvab où se tient chaque mois une foire de trois jours. » Il a dit au sujet d’un certain roi du Caucase : « Il a prié le vendredi avec les musulmans, le samedi avec les juifs et le dimanche avec les chrétiens. “Puisque chaque religion proclame être la seule véritable et que les autres sont irrecevables”, a expliqué le roi, “j’ai décidé de mettre toutes les chances de mon côté. ” » Ayant également beaucoup voyagé en Arabie, il a été l’un des premiers explorateurs arabes à décrire la ville de Sanaa : « C'est une ville du Yémen telle qu'on ne trouve pas dans la montagne, dans le Tihama ou le dans Hijaz une ville plus grande, plus populeuse ou plus prospère, d’origine plus noble ou d’une nourriture plus délicieuse qu’elle…; Sanaa est une ville populeuse avec de beaux logements, certains au-dessus des autres, mais la plupart d’entre eux sont décorés de plâtre, de briques brûlées, et de pierres dressées. »
- Ибн Русте (устар. Ибн Даста) (Абу-Али Ахмед Ибн-Омар) — восточный учёный-энциклопедист 1-й половины Х века. По происхождению перс, уроженец Исфагана. Жил, вероятно, в государстве Саманидов. Автор энциклопедии «ал-А’лак ан-нафиса» — «Дорогие ценности». Сохранился её седьмой том, посвящённый астрономии и географии. Профессор Хвольсон, опубликовавший перевод на русский труда Ибн Руста, датировал его между 903 и 913 гг. Аргументом Хвольсона было отсутствие в труде упоминания о походе русов в 913 году на Каспий. Однако востоковед Гаркави отнёс написание труда на 930-е годы, находя аналогии в описании волжских булгар между Ибн Фадланом и Ибн Русте. Более того, Ибн Русте переносит сведения, сообщённые другими авторами о разных народах, на славян и русов. Наиболее подробные и оригинальные сведения посвящены Ирану. Информация о неисламских территориях компилятивна. Описания народов Восточной Европы восходят ко 2-й пол. IX в. и являются древнейшими в дошедшей до нас арабской географической литературе. Ибн Русте стал известен в наше время благодаря Ри (Rieu), нашедшему в Британском музее рукопись с его сочинением, и российскому востоковеду Д. А. Хвольсону, издавшему с русским переводом и научным комментарием извлечения из неё, под названием: «Известия о Хазарах Буртасах, Болгарах, Мадьярах, Славянах и Руссах Ибн-Дасты». Хвольсон неправильно прочитал имя автора как ибн Даста. Ошибка была исправлена при публикации сочинения полностью голландским арабистом Де Гуе в седьмом томе «Библиотеки арабских географов» (BGA). К тексту Ибн Русте восходят сочинения более поздних авторов Гардизи и Марвази.
- Ібн-Русте́ (Ібн-Руста) Абу Алі Ахмед ібн Омар — арабський письменник і географ кінця IX — початку X ст. Написав «Книгу дорогоцінних скарбів», якої зберігся лише 7-й том. В книзі розповідається про народи Близького і Середнього Сходу і Східної Європи, в тому числі — про слов'ян, вказує на те, що у русів було багато городів, що вони об'єднували свої сили у боротьбі проти ворогів. Ось, що він пише про росів/русів: «Що стосується ар-Русії, то вона знаходиться на острові, який оточений озером. Острів, на якому вони (руси) проживають, має довжину в три дні путі, покритий лісами та болотами, не здоровий та вологий настільки, що варто лише людині ступити ногою на землю, як остання трясеться через надлишок вологості. У них є цар, який називається хаканрусів. Вони нападають на слов'ян, підпливають до них на кораблях, висаджуються та забирають їх в полон, а потівм везуть в Хозаран і Булкар, де продають. Вони не займаються землеробством, а їдять лише те, що привозять із землі слов'ян. Коли в них народжується син, то він (рос) дарує новонародженому меч, кладе його перед немовлям і каже: „Я не лишаю тобі в спадок ніякого майна, і не має в тебе нічого, крім того, що ти придбаєш цим мечем“. …Вони хоробрі та мужні, і якщо нападають на який народ, то не відстають, поки не винищать його повністю. Переможених знищують або перетворюють в рабів. Вони високого зросту, статні і сміливі при нападі. Проте на конях сміливості не проявляють, і всі свої напади та походи роблять на кораблях. …Роси носять широкі шаровари, на які використовують сто ліктів матерії. Надіваючи подібні шаровари, збирають їх в збірку біля колін, до яких потім і прив'язують. Ніхто з них не випряжняється наодинці, проте обв'язково супроводжують роса три його товариші, що оберігають його. …Всі вони постійно носять мечі, оскільки мало довіряють один- одному, а зрадництво та підступність серед них справа звичайна. Якщо комусь з них вдається придбати якесь майно, то рідний брат або товариш його відразу починає йому завидувати та пробувати вбити чи ограбити…»
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
