A major (or the key of A) is a major scale based on A, with the pitches A, B, C♯, D, E, F♯, and G♯. Its key signature has three sharps. Its relative minor is F-sharp minor and its parallel minor is A minor. The key of A-major is the only key where a Neapolitan sixth chord on <math>\hat2</math> requires both a flat and a natural accidental.

PropertyValue
dbpedia-owl:thumbnail
dbpprop:abstract
  • A major (or the key of A) is a major scale based on A, with the pitches A, B, C♯, D, E, F♯, and G♯. Its key signature has three sharps. Its relative minor is F-sharp minor and its parallel minor is A minor. The key of A-major is the only key where a Neapolitan sixth chord on <math>\hat2</math> requires both a flat and a natural accidental. Although not as rare in the symphonic literature as sharper keys, examples of symphonies in A major are not as numerous as for D major or G major. Beethoven's Symphony No. 7, Bruckner's Symphony No. 6 and Mendelssohn's Symphony No. 4 comprise a nearly complete list of symphonies in this key in the Romantic era. Mozart's Clarinet Concerto and Clarinet Quintet are both in A major, and generally Mozart was more likely to use clarinets in A major than in any other key besides E-flat major. In chamber music, A major occurs more often. Both Johannes Brahms and César Franck wrote violin sonatas in A major. In connection to Beethoven's Kreutzer Sonata, Peter Cropper said that A major "is the fullest sounding key for the violin. " According to Christian Friedrich Daniel Schubart, A major is a key suitable for "declarations of innocent love, ... hope of seeing one's beloved again when parting; youthful cheerfulness and trust in God. " For orchestral works in A major, the timpani are typically set to A and E a fifth apart, rather than a fourth apart as for most other keys. Hector Berlioz complained about the custom of his day in which timpani tuned to A and E a fifth apart were notated C and G a fourth apart, a custom which survived as late as the music of Franz Berwald. See also: List of symphonies in A major
  • A-Dur ist eine Tonart des Tongeschlechts Dur, die auf dem Grundton a aufbaut. Die Tonart A-Dur wird in der Notenschrift mit drei Kreuzen geschrieben (fis, cis, gis). Auch die entsprechende Tonleiter und der Grundakkord dieser Tonart werden mit dem Begriff A-Dur bezeichnet. A-Dur wird häufig als festlich, hell und strahlend beschrieben, vergleiche hierzu allerdings den Artikel Tonartencharakter. A-Dur ist eine besonders geeignete Tonart für die Liedbegleitung auf der Gitarre, da die Basstöne der A-Dur-Grundkadenz (d, e, a) den drei tiefsten – und dann leer anzuschlagenden – Saiten der Gitarre entsprechen.
  • La mayor (abreviatura en sistema europeo LaM y en sistema americano A) es la tonalidad que consiste en la escala mayor de La, y contiene las notas la, si, do sostenido, re, mi, fa sostenido, sol sostenido y la. Su armadura contiene 3 sostenidos. Su tonalidad relativa es Fa sostenido menor, y su tonalidad homónima es La menor. La mayor es la única tonalidad en la que un acorde de sexta napolitana en <math>\hat2</math> requiere tanto un la bemol como un la natural.
  • イ長調（いちょうちょう）は、西洋音楽における調のひとつで、イ (A) 音を主音とする長調である。調号はシャープ3つである。
  • A-dur - durowa gama muzyczna, której toniką jest a. Jej dźwięki to: a, h, cis, d, e, fis, gis. Pokrewną jej gamą molową jest fis-moll. Znane dzieła w tonacji A-dur: Wolfgang Amadeusz Mozart - XXIII Koncert fortepianowy (KV 488), XVIII Kwartet smyczkowy KV 464, Koncert klarnetowy (KV 622) Feliks Mendelssohn - IV Symfonia Włoska Piotr Czajkowski - Kaprys Włoski Ludwig van Beethoven - VII symfonia op. 92, Sonata na skrzypce i fortepian "Kreutzerowska" op. 47 Mieczysław Karłowicz - Koncert skrzypcowy Fryderyk Chopin - Polonez A-dur op 40 nr 1
  • Lá maior (abreviatura no sistema europeu Lá M e no sistema americano A) é a tonalidade que consiste na escala menor de lá, e contém as notas lá, si, dó♯, ré, mi, fá♯, sol♯ e lá. Sua armadura tem três sustenidos. Sua tonalidade relativa é fá sustenido menor, e sua tonalidade paralela é lá menor. Lá maior é a única tonalidade na qual um acorde de sexta napolitana em <math>\hat2</math> requer tanto um lá bemol como um lá natural.
  • Ля мажор — мажорная тональность с тоникой ля, то же, что A-dur. Имеет три диеза при ключе.
  • Ля мажор (A-dur) - мажорна тональність, тонікою якої є звук ля. Гама ля-мажор містить звуки: ля - сі - до♯ - ре - мі - фа♯- соль♯ - ля. Паралельна тональність фа-дієз мінор, однойменний мінор - ля мінор. Ля мажор має три дієзи біля ключа (фа-, до-, соль-).
  • A大調是一個基於A音的大調，由A、B、C♯、D、E、F♯、G♯和A組成，調號有三個升號。相對小調是升f小調，並行小調是a小調。
dbpprop:fifthPitch
  • E
dbpprop:firstPitch
  • A
dbpprop:fourthPitch
  • D
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:imageName
  • A_Major_key_signature.png
dbpprop:parallel
dbpprop:relative
dbpprop:scaleName
  • A major
dbpprop:secondPitch
  • B
dbpprop:seventhPitch
  • G
dbpprop:sixthPitch
  • F
dbpprop:thirdPitch
  • C
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • A major (or the key of A) is a major scale based on A, with the pitches A, B, C♯, D, E, F♯, and G♯. Its key signature has three sharps. Its relative minor is F-sharp minor and its parallel minor is A minor. The key of A-major is the only key where a Neapolitan sixth chord on <math>\hat2</math> requires both a flat and a natural accidental.
  • A-Dur ist eine Tonart des Tongeschlechts Dur, die auf dem Grundton a aufbaut. Die Tonart A-Dur wird in der Notenschrift mit drei Kreuzen geschrieben (fis, cis, gis). Auch die entsprechende Tonleiter und der Grundakkord dieser Tonart werden mit dem Begriff A-Dur bezeichnet. A-Dur wird häufig als festlich, hell und strahlend beschrieben, vergleiche hierzu allerdings den Artikel Tonartencharakter.
  • La mayor (abreviatura en sistema europeo LaM y en sistema americano A) es la tonalidad que consiste en la escala mayor de La, y contiene las notas la, si, do sostenido, re, mi, fa sostenido, sol sostenido y la. Su armadura contiene 3 sostenidos. Su tonalidad relativa es Fa sostenido menor, y su tonalidad homónima es La menor. La mayor es la única tonalidad en la que un acorde de sexta napolitana en <math>\hat2</math> requiere tanto un la bemol como un la natural.
  • イ長調（いちょうちょう）は、西洋音楽における調のひとつで、イ (A) 音を主音とする長調である。調号はシャープ3つである。
  • A-dur - durowa gama muzyczna, której toniką jest a. Jej dźwięki to: a, h, cis, d, e, fis, gis. Pokrewną jej gamą molową jest fis-moll. Znane dzieła w tonacji A-dur: Wolfgang Amadeusz Mozart - XXIII Koncert fortepianowy (KV 488), XVIII Kwartet smyczkowy KV 464, Koncert klarnetowy (KV 622) Feliks Mendelssohn - IV Symfonia Włoska Piotr Czajkowski - Kaprys Włoski Ludwig van Beethoven - VII symfonia op. 92, Sonata na skrzypce i fortepian "Kreutzerowska" op.
  • Lá maior (abreviatura no sistema europeu Lá M e no sistema americano A) é a tonalidade que consiste na escala menor de lá, e contém as notas lá, si, dó♯, ré, mi, fá♯, sol♯ e lá. Sua armadura tem três sustenidos. Sua tonalidade relativa é fá sustenido menor, e sua tonalidade paralela é lá menor. Lá maior é a única tonalidade na qual um acorde de sexta napolitana em <math>\hat2</math> requer tanto um lá bemol como um lá natural.
  • Ля мажор — мажорная тональность с тоникой ля, то же, что A-dur. Имеет три диеза при ключе.
  • Ля мажор (A-dur) - мажорна тональність, тонікою якої є звук ля. Гама ля-мажор містить звуки: ля - сі - до♯ - ре - мі - фа♯- соль♯ - ля. Паралельна тональність фа-дієз мінор, однойменний мінор - ля мінор. Ля мажор має три дієзи біля ключа (фа-, до-, соль-).
  • A大調是一個基於A音的大調，由A、B、C♯、D、E、F♯、G♯和A組成，調號有三個升號。相對小調是升f小調，並行小調是a小調。
rdfs:label
  • A major
  • A-Dur
  • La mayor
  • イ長調
  • A-dur
  • Lá maior
  • Ля мажор
  • Ля мажор
  • A大調
owl:sameAs
skos:subject
foaf:depiction
foaf:page
is dbpprop:enharmonic of
is dbpprop:key of
is dbpprop:parallel of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:relative of
is owl:sameAs of