| rdfs:comment
| - الزيج السلطاني (بالفارسية: زیجِ سلطانی) ويُسمّى أيضًا الرصد الجديد أو الرصد الجديد السلطاني أو الزيج السلطاني الكوركاني، هو جدول زيج فلكي وكتالوج للنجوم نشره أولوغ بيك في 1438-1439. وكان نتاج عمل مشترك لمجموعة من علماء الفلك المسلمين العاملين تحت رعاية أولوغ بيك في مرصد أولوغ بيك في سمرقند. ومن بين هؤلاء قاضي زادة الرومي وغياث الدين الكاشي والقوشجي وغيرهم. (ar)
- Las Zīj-i Sultānī (en persa, زیجِ سلطانی), o Tablas sultanianas, son unas tablas astronómicas y catálogo de estrellas publicadas por Ulugh Beg entre 1438 y 1439. Fue el producto del trabajo conjunto de un grupo de astrónomos musulmanes que trabajaban bajo el patrocinio de Ulugh Beg en su observatorio de Samarcanda. Entre estos astrónomos se encontraban Jamshīd al-Kāshī y Ali Qushji. (es)
- Les Tables sultaniennes (zij-e soltâni en persan) ou Tables du gendre impérial (zij-e gurgâni), sont des tables astronomiques réalisées au XVe siècle à la médersa puis à l'observatoire de Samarcande. (fr)
- Das Zīdsch-i Sultānī (persisch زیجِ سلطانی, DMG Zīǧ-i Sulṭānī, ‚Das Königliche Zīdsch‘), auch als Zīdsch-i Ulugh Beg (زیج الغ بیگ, DMG Zīǧ-i Uluġ Beyg) oder Zīdsch-i Gūrkānī (زیج گورکانی, DMG Zīǧ-i Gūrkānī) bezeichnet, vollständig Zīdsch-i Dschadīd-i Sultānī (زیج جدید سلطانی), ist eine astronomische Abhandlung, deren Hauptbestandteil ein umfangreicher Sternenkatalog ist und welches unter der Leitung des muslimischen Mathematikers und Astronomen Ulugh Beg im Jahre 1437 zusammengestellt wurde. Tatsächlich handelte es sich dabei um ein Gemeinschaftsprodukt einer Gruppe islamischer Wissenschaftler, das auf Vermessungen und Observationen beruht, die in Ulugh Begs Observatorium in Samarkand ab 1420 durchgeführt wurden. Zu den Mitwirkenden zählten unter anderen die islamischen Astronomen al-Kasch (de)
- Zīj-i Sulṭānī (Persian: زیجِ سلطانی) is a Zij astronomical table and star catalogue that was published by Ulugh Beg in 1438–1439. It was the joint product of the work of a group of Muslim astronomers working under the patronage of Ulugh Beg at Samarkand's Ulugh Beg Observatory. These astronomers included Jamshīd al-Kāshī and Ali Qushji, among others. The Zij-i-Sultani was not surpassed in accuracy until the work of Taqi al-Din and Tycho Brahe in the 16th century. (en)
- Zīj-i Sulṭānī (in farsi زیجِ سلطانی ) è un'opera di astronomia consistente in tavole astronomiche e un catalogo stellare che è stato pubblicato da Uluğ Bek nel 1437. Quest'opera dell'Astronomia islamica è il risultato del lavoro di un gruppo di astronomi che lavorarono sotto la direzione di Uluğ Bek presso l'osservatorio da lui creato a Samarcanda: tra questi astronomi, tra gli altri, c'erano al-Kashi e Ali Qushji. (it)
- Гурганський зідж, або зідж Улугбека (перс. زیج سلطانی — zij-e soltani) — середньовічний зоряний каталог, виданий султаном Улугбеком в 1437 році. Праця була підготовлена групою мусульманських астрономів, які працювали в Самарканді в обсерваторії Улугбека під керівництвом султана. У підготовці зіджу брали участь багато видатних учених Середньої Азії, в тому числі аль-Каші і . У роботі наводиться довжина зоряного року: 365 днів, годин, 10 хвилин, 8 секунд (похибка склала +58 секунд) і нахил осі Землі: 23,52 градуса (найбільш точне вимірювання). (uk)
- Гурганский зидж, или зидж Улугбека (перс. زیج سلطانی — zij-e soltani) — средневековый звёздный каталог, изданный султаном Улугбеком в 1437 году. Труд был подготовлен группой мусульманских астрономов, работавших в Самарканде в обсерватории Улугбека под руководством султана. В подготовке зиджа принимали участие многие выдающиеся учёные Средней Азии, в том числе аль-Каши и аль-Кушчи. В работе приводится длина звёздного года: 365 дней, 6 часов, 10 минут, 8 секунд (погрешность составила +58 секунд) и наклон оси Земли: 23,52 градуса (наиболее точное измерение). (ru)
|
| has abstract
| - الزيج السلطاني (بالفارسية: زیجِ سلطانی) ويُسمّى أيضًا الرصد الجديد أو الرصد الجديد السلطاني أو الزيج السلطاني الكوركاني، هو جدول زيج فلكي وكتالوج للنجوم نشره أولوغ بيك في 1438-1439. وكان نتاج عمل مشترك لمجموعة من علماء الفلك المسلمين العاملين تحت رعاية أولوغ بيك في مرصد أولوغ بيك في سمرقند. ومن بين هؤلاء قاضي زادة الرومي وغياث الدين الكاشي والقوشجي وغيرهم. (ar)
- Das Zīdsch-i Sultānī (persisch زیجِ سلطانی, DMG Zīǧ-i Sulṭānī, ‚Das Königliche Zīdsch‘), auch als Zīdsch-i Ulugh Beg (زیج الغ بیگ, DMG Zīǧ-i Uluġ Beyg) oder Zīdsch-i Gūrkānī (زیج گورکانی, DMG Zīǧ-i Gūrkānī) bezeichnet, vollständig Zīdsch-i Dschadīd-i Sultānī (زیج جدید سلطانی), ist eine astronomische Abhandlung, deren Hauptbestandteil ein umfangreicher Sternenkatalog ist und welches unter der Leitung des muslimischen Mathematikers und Astronomen Ulugh Beg im Jahre 1437 zusammengestellt wurde. Tatsächlich handelte es sich dabei um ein Gemeinschaftsprodukt einer Gruppe islamischer Wissenschaftler, das auf Vermessungen und Observationen beruht, die in Ulugh Begs Observatorium in Samarkand ab 1420 durchgeführt wurden. Zu den Mitwirkenden zählten unter anderen die islamischen Astronomen al-Kaschi und ʿAlāʾ ad-Dīn ʿAlī ibn Muhammad al-Quschdschī. Das Zīdsch gilt als der bis zu diesem Zeitpunkt am besten ausgearbeitete und umfangreichste Sternkatalog, welcher alle vorangegangenen Werke, wie den Almagest von Claudius Ptolemäus, Abd ar-Rahman as-Sufis Book of Fixed Stars und das im Maragha-Observatorium zusammengestellte Zīdsch-i Ilchani übertraf. Die im Zīdsch-i-Sultani niedergeschriebenen mathematischen und astronomischen Angaben wurden erst einige Jahrzehnte danach im 16. Jahrhundert durch die Arbeiten von Taqi al-Din und später von Tycho Brahe überflügelt. (de)
- Las Zīj-i Sultānī (en persa, زیجِ سلطانی), o Tablas sultanianas, son unas tablas astronómicas y catálogo de estrellas publicadas por Ulugh Beg entre 1438 y 1439. Fue el producto del trabajo conjunto de un grupo de astrónomos musulmanes que trabajaban bajo el patrocinio de Ulugh Beg en su observatorio de Samarcanda. Entre estos astrónomos se encontraban Jamshīd al-Kāshī y Ali Qushji. (es)
- Les Tables sultaniennes (zij-e soltâni en persan) ou Tables du gendre impérial (zij-e gurgâni), sont des tables astronomiques réalisées au XVe siècle à la médersa puis à l'observatoire de Samarcande. (fr)
- Zīj-i Sulṭānī (Persian: زیجِ سلطانی) is a Zij astronomical table and star catalogue that was published by Ulugh Beg in 1438–1439. It was the joint product of the work of a group of Muslim astronomers working under the patronage of Ulugh Beg at Samarkand's Ulugh Beg Observatory. These astronomers included Jamshīd al-Kāshī and Ali Qushji, among others. The Zij-i-Sultani was not surpassed in accuracy until the work of Taqi al-Din and Tycho Brahe in the 16th century. The serious errors which Ulugh Beg found in previous Zij star catalogues (many of the earlier ones were simply updates on Ptolemy's work, adding the effect of precession to the longitudes) induced him to redetermine the positions of 992 fixed stars, to which he added 27 stars from al-Sufi's Book of Fixed Stars (964), which were too far south for observation from Samarkand. This catalogue, one of the most original of the Middle Ages, was edited by Thomas Hyde at Oxford in 1665 under the title Jadāvil-i Mavāzi' S̱avābit, sive, Tabulae Long. ac Lat. Stellarum Fixarum ex Observatione Ulugh Beighi, by in 1767, and in 1843 by Francis Baily in Vol. XIII of the Memoirs of the Royal Astronomical Society. In 1437, Ulugh Beg determined the length of the sidereal year as 365.2570370...d = 365d 6h 10m 8s (an error of +58s). In his measurements over many years he used a 50 m high gnomon. This value was improved by 28s, 88 years later in 1525 by Nicolaus Copernicus (1473–1543), who appealed to the estimation of Thabit ibn Qurra (826–901), which was accurate to +2s. However, Ulugh Beg later measured another more precise value as 365d 6h 9m 35s, which has an error of +25s, making it more accurate than Copernicus' estimate which had an error of +30s. Ulugh Beg also determined the Earth's axial tilt as 23;30,17 degrees in sexagesimal notation, which in decimal notation converts to 23.5047 degrees. (en)
- Zīj-i Sulṭānī (in farsi زیجِ سلطانی ) è un'opera di astronomia consistente in tavole astronomiche e un catalogo stellare che è stato pubblicato da Uluğ Bek nel 1437. Quest'opera dell'Astronomia islamica è il risultato del lavoro di un gruppo di astronomi che lavorarono sotto la direzione di Uluğ Bek presso l'osservatorio da lui creato a Samarcanda: tra questi astronomi, tra gli altri, c'erano al-Kashi e Ali Qushji. Il Zīj-i Sulṭānī è stato il più accurato e vasto catalogo stellare mai compilato fino al suo tempo, superiore a tutti i precedenti cataloghi ivi compresi l'Almagesto di Claudio Tolomeo, il Libro delle stelle fisse di ʿAbd al-Raḥmān al-Ṣūfī e lo Zīj-i Īlkhānī dell'Osservatorio di Maragheh. esso non fu infatti superato fino alla pubblicazione dei lavori di Taqī al-Dīn Muḥammad ibn Maʿrūf e di Tycho Brahe nel XVI secolo. I seri errori trovati da Uluğ Bek nei precedenti cataloghi stellari e tavole astronomiche, molti dei quali erano semplicemente aggiornamenti dell'Almagesto di Tolomeo contenenti le correzioni alle coordinate celesti rese necessarie a causa della precessione degli equinozi, lo indussero a rideterminare le posizioni di 992 stelle, a cui aggiunse altre 27 stelle prese dal Libro delle stelle fisse di ʿAbd al-Raḥmān al-Ṣūfī, opera composta attorno al 964, situate a declinazioni troppo meridionali per poter essere osservate da Samarcanda. Questo catalogo, uno degli più originali dell'epoca medievale, è stato pubblicato in Europa nel 1665 a Oxford da Thomas Hyde col titolo Tabulae longitudinis et latitudinis stellarum fixarum ex observatione Ulugbeighi, da Gregory Sharpe nel 1767 e nel 1843 da Francis Baily nel XIII volume delle Memoirs of the Royal Astronomical Society, edite dalla Royal Astronomical Society. Nel 1437 Uluğ Beg determinò la lunghezza dell'anno siderale in 365,2570370... d = 365d6h 10m 8s (con un errore di +58s), per le sue misure, durate vari anni, usò uno gnomone alto 50 metri. Questo valore è stato migliorato di 28s solo 88 anni più tardi nel 1525 vicino da Niccolò Copernico che si rifaceva però alla misura di Thābit ibn Qurra, che aveva un errore di soli +2s. In seguito Uluğ Bek determinò una misura più precisa, 365d5h 49m 15s, erronea di +25s, ma più accurata di quella di Copernico che ha un errore di +30s. Uluğ Beg determinò l'Inclinazione assiale della Terra in 23,52 gradi, la migliore misura ottenuta fino ad allora. Misura più accurata delle successive misurazioni effettuate da Copernico e Tycho Brahe e che si accorda bene col valore accettato attualmente. (it)
- Гурганский зидж, или зидж Улугбека (перс. زیج سلطانی — zij-e soltani) — средневековый звёздный каталог, изданный султаном Улугбеком в 1437 году. Труд был подготовлен группой мусульманских астрономов, работавших в Самарканде в обсерватории Улугбека под руководством султана. В подготовке зиджа принимали участие многие выдающиеся учёные Средней Азии, в том числе аль-Каши и аль-Кушчи. Каталог содержит сведения о 1018 звёздах, которые распределены по 38 созвездиям. Каталог составлен на эпоху 1 мухаррама 841 года хиджры, что соответствует 5 июля 1437 года. В программу наблюдения был положен звёздный каталог «Альмагест». 27 южных звёзд из созвездий Корабля, Центавра, Зверя и Жертвенника Улугбек сам не наблюдал, поскольку они не были видимы на широте Самарканда в XV веке. Эти звезды были перенесены в зидж Улугбека по эпохе ас-Суфи. Оценка блеска также заимствована у ас-Суфи, что эквивалентно заимствованию из «Альмагеста». В работе приводится длина звёздного года: 365 дней, 6 часов, 10 минут, 8 секунд (погрешность составила +58 секунд) и наклон оси Земли: 23,52 градуса (наиболее точное измерение). Зидж Улугбека считается наиболее точным и полным звёздным каталогом своего времени, превосходя работы выдающихся предшественников: Птолемея, ас-Суфи и астрономов Марагинской обсерватории. Долгое время этот зидж оставался лучшей астрономической работой — до появления в XVI веке трудов аш-Шами и Тихо Браге. (ru)
- Гурганський зідж, або зідж Улугбека (перс. زیج سلطانی — zij-e soltani) — середньовічний зоряний каталог, виданий султаном Улугбеком в 1437 році. Праця була підготовлена групою мусульманських астрономів, які працювали в Самарканді в обсерваторії Улугбека під керівництвом султана. У підготовці зіджу брали участь багато видатних учених Середньої Азії, в тому числі аль-Каші і . Каталог містить відомості про 1018 зірок, які розподілені по 38 сузір'ях. Каталог складено на епоху 1 мухаррама 841 року хіджри, що відповідає 5 липня 1437 року. У програму спостереження було покладено зоряний каталог «Альмагест». 27 південних зірок з сузір'їв Корабля, Центавра, Звіра і жертовника Улугбек сам не спостерігав, оскільки вони не були видимі на широті Самарканда в XV столітті. Ці зірки були перенесені у зідж Улугбека по епосі . Оцінка блиску також запозичена у ас-Суфі, що еквівалентно запозиченню з «Альмагеста». У роботі наводиться довжина зоряного року: 365 днів, годин, 10 хвилин, 8 секунд (похибка склала +58 секунд) і нахил осі Землі: 23,52 градуса (найбільш точне вимірювання). Зідж Улугбека вважається найточнішим і найповнішим зоряним каталогом свого часу, перевершуючи роботи видатних попередників: Птолемея, і астрономів . Довгий час цей зідж залишався найкращою астрономічною роботою — до появи в XVI столітті праць і Тихо Браге. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)