| rdfs:comment
| - تعد رواية «البيانو الآلي» أول رواية للكاتب الأمريكي «كورت فونيجت»، التي نُشرت في عام 1952. تُصور عالم الواقع المرير للتشغيل الآلي (الأتمتة)، وتصف تأثيره السلبي الممكن على جودة الحياة. تدور أحداث القصة في مجتمع في المستقبل القريب مُمكنن بالكامل تقريبًا، ما يلغي الحاجة إلى العمال البشر. تخلق المكننة واسعة النطاق صراعًا بين الطبقة العليا الغنية، المتمثلة بالمهندسين والمدراء، الذين يحافظون على عمل المجتمع، والطبقة الدنيا، التي استُبدلت مهاراتها وغرض وجودها في المجتمع بالآلات. يستخدم الكتاب السخرية والعاطفية، واللتان أصبحتا علامات مميزة تطورت أكثر في أعمال فونيجت اللاحقة. (ar)
- Le Pianiste déchaîné (titre original en anglais : Player Piano) est un roman de science-fiction de Kurt Vonnegut, paru en 1952, influencé par Le Meilleur des mondes d'Aldous Huxley et Nous autres d'Ievgueni Zamiatine. (fr)
- Player Piano is the first novel by American writer Kurt Vonnegut Jr., published in 1952. The novel depicts a dystopia of automation partly inspired by the author's time working at General Electric, describing the negative impact technology can have on quality of life. The story takes place in a near-future society that is almost totally mechanized, eliminating the need for human laborers. The widespread mechanization creates conflict between the wealthy upper class, the engineers and managers, who keep society running, and the lower class, whose skills and purpose in society have been replaced by machines. The book uses irony and sentimentality, which were to become hallmarks developed further in Vonnegut's later works. (en)
- 『プレイヤー・ピアノ』（Player Piano）はアメリカの作家カート・ヴォネガット・ジュニアによる1952年のディストピアSF小説。ヴォネガットの作品としては最初に出版された長編小説である。 (ja)
- Piano meccanico (Player Piano) è un romanzo di Kurt Vonnegut, pubblicato nel 1952. In Italia è stato pubblicato anche con il titolo Distruggete le macchine e La società della camicia stregata. (it)
- Pianola (tytuł oryginalny: Player Piano) – futurystyczna antyutopia, opublikowana w 1952 roku. Jest pierwszą powieścią napisaną przez Kurta Vonneguta. Książka w powierzchowny sposób opowiada o technologii stosowanej przez opisywane społeczeństwo i koncentruje się głównie na zagadnieniach natury socjologicznej. Opisywane zjawiska nierzadko przedstawiane są przez autora w ironiczny sposób, a on sam nie kryje postawy sentymentalnej do przeszłych czasów. (pl)
- «Механічне піаніно» (англ. Player Piano) — фантастичний антиутопічний роман американського письменника Курта Воннегута, написаний у 1952 році. Один із найпопулярніших романів автора, що приніс йому світове визнання. Дія роману відбувається у недалекому майбутньому, де людська праця є автоматизована, внаслідок чого виникає соціальне протиріччя між верхами суспільства, виражених у суспільстві інженерів, та звичайних робітників, котрим не знайшлось місця у новому світі. (uk)
- La pianola (Player Piano en su título original en inglés), publicada en 1952, es la primera novela del escritor estadounidense Kurt Vonnegut. Es una distopía que describe un mundo en el que los trabajadores humanos han sido sustituidos por máquinas. En una entrevista en 1973 para la revista Playboy Vonnegut comentó su inspiración a la hora de escribir la novela, confesando que había «alegremente copiado la idea de Brave New World, que, a su vez, había alegremente sido copiado de Nosotros de Yevgeny Zamyatin». (es)
- Player Piano, gepubliceerd in 1952, is de eerste roman van de Amerikaanse schrijver Kurt Vonnegut. Het is een dystopie over een volledig geautomatiseerde Amerikaanse samenleving ergens in de toekomst. In Player Piano introduceert Vonnegut veel van de thema's die centraal staan in zijn latere romans. (nl)
- «Механическое пианино» (англ. Player Piano) или «Утопия 14» — первый роман Курта Воннегута. Опубликован в 1952 году. Действие романа-антиутопии происходит в недалёком будущем, в котором ручной труд почти повсеместно заменён машинным. Широко распространённая механизация вызывает социальные противоречия между зажиточным верхним классом — инженерами и менеджерами, — и нижним, чьи навыки были заменены машинным трудом. Книга представляет собой пример «мягкой фантастики», где основной упор делается не на технические особенности, а на социальные аспекты возможного будущего. В романе присутствуют элементы иронии и сентиментальности, которые впоследствии станут отличительной чертой прозы Воннегута. (ru)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)