| rdfs:comment
| - اللغة الوطنية هو وضع قانوني يطلق على اللغات التي لا ترتقي إلى مستوى الترسيم بما يمكن أن يحدد به مفهوم «رسمي»، وعادة ما تكون اللغة الوطنية ذات اتصال ثقافي وتاريخي بشعب ما لكنها ليست في عداد اللغة الحية التي يمكن الاعتماد عليها في الشؤون الحياتية اليومية كما هو الحال في دول المغرب العربي حيث لم تمنح اللغة الأمازيغية إلا مؤخراً صفة الترسيم في مملكة المغرب (العام 2011) بينما الأمازيغية التي لا تزال في طور التدوين المعجمي لغة وطنية في الجزائر. (ar)
- Une langue nationale est une langue considérée comme propre à une nation ou un pays, et dont la définition exacte varie selon les pays. Dans certains pays, une langue peut avoir un statut de langue nationale reconnu par le gouvernement ou la loi. Selon les pays, la notion ne se confond parfois pas avec celle de langue officielle. (fr)
- 国語（こくご）あるいは国家語（こっかご）（英: National language、仏: Langue nationale）は、その国家を代表する言語で、公の性格を担う言語のことを指す。国民にとって共通の言語というべき性質をもつ。 「外国語」と対をなす言葉であると一般に認識されている。あるいは「国際的な公用語」とも対となる言葉でもあるとされる。 (ja)
- Język narodowy – język będący środkiem komunikacji wśród przedstawicieli określonego narodu, uważany za podstawowy wyznacznik jego tożsamości. Z tej perspektywy podkreśla odrębność jednego narodu od drugiego, pełniąc funkcję symboliczną. Język narodowy może być zarazem językiem urzędowym, służącym celom utylitarnym. (pl)
- 民族語言或称国家语言（英語：national language），又译为国语与族語，通常是指在事實上（de facto）或在法律上（de jure），能代表一個地區人民的語言。在民族國家，此民族語言通常亦是官方語言。 (zh)
- Una llengua nacional és una llengua (o variant d'una llengua) que té una connexió de facto o de iure amb un poble i en alguns casos amb el territori que ocupa. Se'n fa ús, del terme, de diverses maneres; pot representar la identitat nacional d'una nació o país, o designar una o més llengües autòctones o que un grup de població parla com a llengua materna. Tot i que les llengües nacionals sovint coincideixen amb les llengües oficials d'algunes nacions o Estats, en alguns casos el terme s'empra en contraposició a la llengua oficial; alguns exemples en són Moçambic, la constitució del qual expressa clarament que «l'Estat valora les llengües nacionals i en promou el desenvolupament»; Timor Oriental, la constitució del qual estableix que «el tetum i les altres llengües nacionals són valorades i (ca)
- Národní jazyk je jazyk (nebo , tj. dialekt), který reprezentuje národní identitu určitého národa nebo země. Národní jazyk je typicky používán pro účely politických a právních rozprav. Některé země mají více než jeden národní jazyk, jako např. Kanada, kde se používají současně francouzština a angličtina. Pokud je národní jazyk deklarován legislativou, jedná se o úřední jazyk. To je odlišné od případu dominantního národního jazyka, který je národním jazykem pouze používáním de facto (např. angličtina v mnoha státech USA) nebo díky historické asociaci s dotyčným národem. (cs)
- Εθνική γλώσσα είναι μία γλώσσα (ή μια , π.χ. διάλεκτος) που έχει κάποια σχέση - de facto ή de jure - με ένα έθνος. Δεν υπάρχει μεγάλη συνοχή στη χρήση αυτού του όρου. Μία ή περισσότερες γλώσσες που ομιλούνται ως πρώτες γλώσσες στο έδαφος μιας χώρας μπορούν να αναφέρονται ανεπίσημα ή να ορίζονται στη νομοθεσία ως εθνικές γλώσσες της χώρας. Εθνικές γλώσσες αναφέρονται σε περισσότερα από 150 συντάγματα παγκοσμίως. Ο , αναφερόμενος συγκεκριμένα στην Ινδία, υποδηλώνει ότι υπάρχουν "τέσσερις αρκετά διακριτικές έννοιες" για την εθνική γλώσσα σε μια πολιτεία: (el)
- Nationalsprache, nationale Standardsprache oder Landessprache sind Bezeichnungen für die Hoch- bzw. Standardsprache einer Nationalität bzw. eines Landes, im erweiterten Sinne auch Sammelbezeichnungen für alle Dialekte, Soziolekte und funktionalen Sprachvarianten im Rahmen einer historisch-politisch definierten Sprachgemeinschaft. Die Definition des Begriffs „Nationalsprache“ ist jedoch problematisch, da der Definitionsrahmen von Nation, Staat und Sprache oft nicht einheitlich ist. (de)
- Nacia lingvo estas fundamenta eco de la etno, kiun kutime oni nomas nacio, kune kun moroj, kulturo, eventuale religio, ktp. La nacia lingvo tre ofte estas politika ligilo kiu finfine helpas la unuigon de la nacio kaj ankaŭ ofte eĉ helpas la konverton de nacio en ŝtaton, kiel okazis dum la unuiĝo de Italio aŭ la kreado de moderna Germanio. Tiam la nacia lingvo iĝas oficiala lingvo kaj ofte siavice malhelpas la disvolvigon de aliaj minoritataj lingvoj. (eo)
- Una lengua nacional es un idioma (o una variante del idioma, por ejemplo, un dialecto) que tiene alguna conexión, de facto o de iure, con una nación. Hay poca coherencia en el uso de este término. Uno o más idiomas hablados como lenguas maternas en el territorio de un país pueden denominarse informalmente o designarse en la legislación como idiomas nacionales del país. Los idiomas nacionales se mencionan en más de 150 constituciones mundiales. Brann, con especial referencia a la India, sugiere que hay "cuatro significados bastante distintivos" para el idioma nacional en una entidad política: (es)
- A national language is a language (or language variant, e.g. dialect) that has some connection—de facto or de jure—with a nation. There is little consistency in the use of this term. One or more languages spoken as first languages in the territory of a country may be referred to informally or designated in legislation as national languages of the country. National languages are mentioned in over 150 world constitutions. C.M.B. Brann, with particular reference to India, suggests that there are "four quite distinctive meanings" for national language in a polity: (en)
- Bahasa nasional atau bahasa kebangsaan adalah suatu bahasa (atau varian bahasa, contohnya dialek) yang memiliki sejenis hubungan de facto atau de jure dengan seseorang dan mungkin melalui perluasan wilayah yang mereka duduki. Sebutan ini digunakan bermacam. Sebuah bahasa nasional bisa mewakili identitas nasional suatu bangsa atau negara. Bahasa nasional secara alternatif bisa merupakan sebuah penetapan yang diberikan pada satu bahasa atau lebih yang dituturkan sebagai bahasa pertama di wilayah sebuah negara. Arti yang disebutkan terakhir biasanya diberikan sebutan "bahasa resmi." (in)
- Una lingua nazionale è una lingua considerata propria da una nazione o da uno Stato, con riconoscimento ufficiale che variano da uno Stato all'altro. Talvolta l'espressione "lingua nazionale" viene considerata come un sinonimo di "lingua ufficiale" di uno Stato, ma non vi è una perfetta identità tra i due termini. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 국어 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 나라말은 여기로 연결됩니다. 대한민국의 출판사에 대해서는 전국국어교사모임#나라말 문서를 참고하십시오.)
그 나라 국민이 사용하는 말. 대한민국서 특별한 한정이 없을 경우는, 우리나라의 말, 곧 `한국어'를 가리킴. 나라말. 방어(邦語). 국어(國語), 나라말, 국가언어(國家言語, 영어: national language) 또는 국민언어(國民言語)는 언어학적으로 어느 국가나 민족 · 국민에 있어 중추적으로 사용되는 표준적인 언어를 지시하는 개념이다. 광범위하게는 역사, 정치적으로 규정되는 어떤 언어공동체의 방언, 사회언어, 그리고 기타 언어변형들을 포함하는 집합체로서의 의미를 가질 수 있다. 국어라는 개념을 정의는 민족, 국가, 그리고 언어의 의미를 어떻게 규정하는지에 따라서 달라지기 때문에, 규정하기가 단순하지 않다. 국어라는 개념은 근대에 "문화국가"라는 개념과 맞물려 발전하였다. 국가라는 근대적 개념과 마찬가지로 16세기의 프랑스에서 파리의 방언이었던 오일어(영어: langues d'oil)가 근대적 의미의 최초의 국가어가 되었다. (ko)
- Uma língua nacional é uma língua (ou variação linguística, como um dialeto) que tem alguma conexão – de facto ou de jure – com uma nação. Há pouca consistência no uso deste termo. Uma ou mais línguas faladas como maternas no território de um país podem ser referidas informalmente ou designadas na legislação como línguas nacionais do país, mencionadas em mais de 150 constituições mundiais. , com referência particular à Índia, sugere que existem "quatro significados bastante distintos" para a língua nacional em uma política: (pt)
- Національна мова або загальнонародна мова — мова, соціально-історичної спільноти людей, що формується сукупністю слів, особливостями їхньої вимови, морфологічних форм і синтаксичних моделей, які використовуються для щоденного спілкування. Вона охоплює літературну мову, територіальні та соціальні діалекти, просторіччя. Національна мова є засобом спілкування, ідентифікації та самоідентифікації нації. З цієї точки зору він підкреслює відокремленість однієї нації від іншої, виконуючи символічну функцію. Національна мова також може бути офіційною мовою, що служить утилітарним цілям. (uk)
- Национальный язык — форма существования языка в эпоху существования нации, сложное системное единство, включающее в себя литературный язык, диалекты, жаргоны, просторечие и арго. Понятие национального языка не является общепринятым: так, С. Б. Бернштейн отрицал за этим понятием какое бы то ни было лингвистическое содержание, понимая его как чисто идеологический конструкт. Напротив, В. В. Виноградов отстаивал лингвистическую реальность национального языка как иерархической целостности, внутри которой происходит перегруппировка языковых явлений — в частности, оттеснение диалектов всё дальше на периферию: (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)