| rdfs:comment
| - Joseph Francis Ladue (28. července 1855 , New York, USA – 27. června 1901 tamtéž) byl zlatokop, obchodník a zakladatel města Dawson na . (cs)
- Joseph Francis "Joe" Ladue (July 28, 1855 – June 27, 1901) was a prospector, businessman and founder of Dawson City, Yukon, Canada. Ladue was born in Schuyler Falls, New York. His mother died when he was seven years old, and his father in 1874. Upon his father's death, 19-year-old Joe headed west. With some of his wealth, Ladue bought the steamer SS Morgan City and had it brought around Cape Horn from New York City. After a single trip from Seattle to Skagway and Valdez he leased it at $600 per day as a troop transport to the Philippines. The ship was lost in the Sea of Japan in September 1899. (en)
- Джозеф Френсіс Ладу (англ. Joseph Francis Ladue) 28 липня 1855 — 27 червня 1901) — старатель (проспектор), підприємець і засновник містечка Доусон-Сіті в Канаді. Ладу народився в містечку Скайлер-Фоллс. Це містечко знаходиться досить близько до канадського Монреалю (60 миль на північ), і тому в деяких історіях Ладу приписується французько-канадське походження.Його мати померла, коли Джозефу було 7 років. Після смерті батька у 1874 році Джо подався на захід. Дружина Анна пізніше вийшла заміж і прожила до 1948 року. (uk)
|
| has abstract
| - Joseph Francis Ladue (28. července 1855 , New York, USA – 27. června 1901 tamtéž) byl zlatokop, obchodník a zakladatel města Dawson na . (cs)
- Joseph Francis "Joe" Ladue (July 28, 1855 – June 27, 1901) was a prospector, businessman and founder of Dawson City, Yukon, Canada. Ladue was born in Schuyler Falls, New York. His mother died when he was seven years old, and his father in 1874. Upon his father's death, 19-year-old Joe headed west. In 1876, he found employment in a gold mine in Deadwood, South Dakota, beginning as a general labourer and working his way up to engineer, foreman and superintendent. He eventually quit to go prospecting in Arizona and New Mexico, but did not strike it rich. In 1882, he crossed the Chilkoot Pass into the interior of the Yukon, where he prospected and traded for a couple of years. In August 1896, a few days after the discovery of gold in the Klondike, he staked a claim to either 160 or 178 acres (65-72 hectares) of boggy flats at the mouth of the Klondike River as a townsite. In January 1897, he named the new town Dawson after Canadian geologist George Mercer Dawson. By July, about 5000 people lived there. Ladue could sell town lots for as much as $5000 or $8000. He relocated his saw mill to Dawson; it ran continuously night and day in response to the extreme demand. He also set up a store and the first saloon in town. In addition, he acquired a number of rich gold claims. All this enabled Ladue to leave the north a rich man that year. With some of his wealth, Ladue bought the steamer SS Morgan City and had it brought around Cape Horn from New York City. After a single trip from Seattle to Skagway and Valdez he leased it at $600 per day as a troop transport to the Philippines. The ship was lost in the Sea of Japan in September 1899. Ladue returned to his home town and on December 15, 1897, he married Anna "Kitty" Mason. He was in poor health and died of "consumption" (tuberculosis) at Schuyler Falls on June 27, 1901. He was survived by his wife and a son. (en)
- Джозеф Френсіс Ладу (англ. Joseph Francis Ladue) 28 липня 1855 — 27 червня 1901) — старатель (проспектор), підприємець і засновник містечка Доусон-Сіті в Канаді. Ладу народився в містечку Скайлер-Фоллс. Це містечко знаходиться досить близько до канадського Монреалю (60 миль на північ), і тому в деяких історіях Ладу приписується французько-канадське походження.Його мати померла, коли Джозефу було 7 років. Після смерті батька у 1874 році Джо подався на захід. У 1876-му він знайшов роботу на золотому руднику в Південній Дакоті. Розпочавши кар'єру різноробочим, Джо постійно займався самоосвітою у гірничій справі. Незабаром він зайняв посаду машиніста парової машини з оплатою $4 в день, а через 18 місяців був найнятий керівником зміни і ще згодом суперінтендатом з величезною на той час зарплатою $10 в день. Попрацювавши там рік, Джо пробував старательського щастя в Аризоні та Нью-Мексико, але там не збагатів, лише витратив усі свої статки.Десь у 1881 році Ладу подався на північ, попрацював трохи у золотих копальнях Джуно і незабаром переправився через до території Юкону. До золотої лихоманки ще було далеко, Чилкутський перевал ще не був знаменитий і його в цей рік перейшли заледве 50 чоловік.Спочатку Джо шукав золото по притоках Юкону, перезимував у Форт-Релайянс, подружився з і , що тримали факторію у Форт-Релайянс, і разом з ними почав торговельну справу в районі Юкону. Це зайняло майже десять років його життя на Юконі.У 1893 році Джо спустився на плоті до Форт-Юкон, поповнив запаси для торгівлі, знову піднявся по річці на однойменному пароплаві і разом з компаньонами заснував факторію на річці . Факторію назвали Огілві на честь геодезиста і першого преставника уряду Канади Вільяма Огілві. Як тільки торгівля сповільнилася, Джо збудував тартак де нарізали дошки — старателі потребували лотків для промивання породи. В Огілві Ладу мав найбільший будинок — на два поверхи, з прибудовами. Ладу набув популярності завдяки своїм розповідям про майбутнє старательства на притоках Юкону. Деякі з його передбачень справдилися — золото знайшли на Індіанській річці, за 20 миль вниз від факторії Огілві. Один зі старателів, що прислухався до Ладу, був Роберт Гендерсон. Наступні два роки він досліджував Індіанську річку і її притоки. І таки знайшов золото на одній безіменній притоці, яку назвав Золоте Дно. Влітку 1896-го року Гендерсон поповнював свої припаси у факторії і розповів про свою знахідку Ладу, який якраз повернувся з подорожі до Нью-Йорку. Але відразу за кілька днів ця новина була затінена відкриттям золота на річці Клондайк. Ладу, маючи передчуття великої вигоди і перспективи, спорядив пліт з розпиленою деревиною і спустився до місця, де річка Клондайк впадає в Юкон. 28 серпня 1896 року він застовбив велику болотисту ділянку, спустився по Юконі до селища Форті-Майл, зареєстрував цю ділянку і викупив її в уряду Канади за ціною 1,25 долара за акр, всього 178 акрів (65 га). У вересні Ладу переправив свій тартак від Сіксті-Майл до нового містечка і невдовзі там вже стояли два зруби, невеликий магазин, стаціонарний тартак і кілька наметів — всього на 25 чоловіків і одну жінку. Наступні два роки тартак працював безперервно день і ніч, всю розпиляну деревину Ладу продавав старателям, що працювали на річці . Прибутку з викупленої землі спочатку майже не було. Ділянки на забудову пропонувалися за 5 і до 25 доларів, але лише кілька було продано протягом зими 1896-97 року.У січні 1897-го року Ладу назвав нове поселення Доусон-Сіті на честь канадця — геолога, одного з перших дослідників Аляски і Північно-Західних територій Канади. Як тільки звістка про золото на Клондайку розійшлася далі — аж до Серкел-Сіті, до Доусон-Сіті стали прибувати більше старателів і земельний бізнес швидко пішов вгору. У червні 1897-го Доусон-Сіті налічував близько 5 тис. людей і ціни на окремі ділянки вже сягали кількох тисяч доларів. Джо Ладу завжди був на крок попереду від золотої лихоманки — він завжди вчасно передбачав, що буде потрібно старателям — інструменти, їжа, дошки, будинки. Перший салун теж належав Ладу.Його тартаки постійно розросталися і виробляли все більше деревини. Наприкінці 1897-го він заснував велику компанію Joseph Ladue Gold Mining and Development Company Ltd. Крім того, він перекупив кілька ділянок, багатих на золото . Друзі Ладу казали, що раптове багатство і знаменитість приголомшували Джо, який за природою хоч і був відкритим, але до цього часу вів тихе життя. У самий розпал Клондайкської золотої лихоманки, 14 липня 1897 року Ладу повернувся до Нью-Йорку і в грудні одружився з Анною «Кітті» Мейсон. Легенди розповідають, що Анна була його дитячим коханням, і що її батьки не дозволили їй вийти заміж за бідного Джо, і що Джо через це всі ці роки шукав золото. Втім, Анна була ще дитиною, коли Джо покинув домівку і про одруження тоді зовсім не йшлося.Як би не казали легенди, одруження Джо і Анни широко висвітлювалося в газетах. Молоде подружжя купило ферму на 250 акрів з великими фруктовими садами. У 1899 році подружжя усиновило Френсіса — осиротілого сина колишнього компаньона Ладу. Джо славився своєю гостинністю і щедрістю. На Різдво він зазвичай роздавав корзини з їжею для бідаків. Хоч сімейство Ладу і старалося уникати великої публічності, але все ж прийняло запрошення на обід з президентом США Вільямом Мак-Кінлі. Прибутки продовжували надходити з Клондайку, але виснажливі роки на Юконі почали даватися взнаки. Лікарі знайшли в Ладу туберкульоз — популярну серед старателів хворобу, спричинену частим недоїданням і одноманітною їжею, переохолодженням та виснажливою працею. Кілька місяців Ладу лікувався в Колорадо-Спрінгз, весною 1900-го повернувся до своєї ферми і 27 червня цього ж року помер. Лише три роки було відведено йому для спокійного забезпеченого сімейного життя після 16 років освоєння Юкону. Все майно перейшло до його вдови і прийомного сина. Нащадки Ладу надалі проживають у штаті Нью-Йорк. Дружина Анна пізніше вийшла заміж і прожила до 1948 року. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
