| rdfs:comment
| - Der heroische Realismus ist ein Begriff, den der Jurist und nationalsozialistische Politiker Werner Best 1930 einführte, der von Ernst Jünger popularisiert wurde und eine Haltung und Weltanschauung bezeichnet. Gemeint ist eine Haltung des „Aushaltens auf verlorenem Posten“. Als solcher ist der „heroische Realismus“ eine zentrale Konzeption der „konservativen Revolution“. (de)
- El realismo heroico es el "arte" utilizado como propaganda. Ejemplos de ello son el estilo de realismo socialista asociado a los regímenes comunistas y, a veces, el estilo de arte similar asociado al fascismo. Sus características son el realismo y la representación de las figuras como tipos o símbolos ideales, a menudo con un rechazo explícito del modernismo en el arte (como "burgués" o "degenerado"). (es)
- Heroic realism is art used as propaganda. Examples include the Socialist realism style associated with Socialist states, and sometimes the similar art style associated with Fascism. Its characteristics are realism and the depiction of figures as ideal types or symbols, often with explicit rejection of modernism in art (as "bourgeois" or "degenerate"). (en)
- Il realismo eroico è l'arte che veniva usata come mezzo di propaganda. Gli esempi di realismo eroico includono il realismo socialista dei regimi comunisti e, a volte, lo stile artistico associato al fascismo. Le sue caratteristiche sono il realismo e la rappresentazione di figure come tipi o simboli ideali, e spesso rifiuta esplicitamente il modernismo (inteso come "borghese" o "degenerato"). (it)
- Le réalisme héroïque est un terme quelquefois utilisé pour désigner une forme d’art de propagande, tel que le réalisme socialiste soviétique associé aux régimes communistes et une forme très similaire associée aux régimes fascistes. Staline finit par se convaincre que des messages forts pouvaient être transmis par les images aux populations illettrées. Dès qu’il arriva au pouvoir, les affiches devinrent vite le médium de prédilection pour éduquer la paysannerie sur la vie quotidienne. Et cela depuis l'hygiène jusqu’à la façon de pratiquer l’agriculture. (fr)
- Героїчний реалі́зм (нім. Heroischer Realismus) — мистецький та літературний напрямок 20-40-х років XX століття, який став провідним у культурі нацистської Німеччини. Як назви офіційної доктрини використовувалися також терміни та . Фактично ж героїчний реалізм є німецьким варіантом монументалізму, стилю, притаманного й іншим тоталітарним державам. З приходом Гітлера до влади, «героїчний реалізм» перетворився на офіційну культурну доктрину нового режиму. Однак поруч із ним все ж існували інші мистецькі течії — такі як або ж . (uk)
|
| has abstract
| - Der heroische Realismus ist ein Begriff, den der Jurist und nationalsozialistische Politiker Werner Best 1930 einführte, der von Ernst Jünger popularisiert wurde und eine Haltung und Weltanschauung bezeichnet. Gemeint ist eine Haltung des „Aushaltens auf verlorenem Posten“. Als solcher ist der „heroische Realismus“ eine zentrale Konzeption der „konservativen Revolution“. (de)
- El realismo heroico es el "arte" utilizado como propaganda. Ejemplos de ello son el estilo de realismo socialista asociado a los regímenes comunistas y, a veces, el estilo de arte similar asociado al fascismo. Sus características son el realismo y la representación de las figuras como tipos o símbolos ideales, a menudo con un rechazo explícito del modernismo en el arte (como "burgués" o "degenerado"). (es)
- Heroic realism is art used as propaganda. Examples include the Socialist realism style associated with Socialist states, and sometimes the similar art style associated with Fascism. Its characteristics are realism and the depiction of figures as ideal types or symbols, often with explicit rejection of modernism in art (as "bourgeois" or "degenerate"). (en)
- Le réalisme héroïque est un terme quelquefois utilisé pour désigner une forme d’art de propagande, tel que le réalisme socialiste soviétique associé aux régimes communistes et une forme très similaire associée aux régimes fascistes. Le réalisme héroïque fut d'abord un vecteur de la révolution soviétique au temps de Lénine. D'abord, Lénine douta que les populations illettrées comprendraient le message d’images abstraites. Il craignait aussi que les artistes, tels que les constructivistes et les productivistes, puissent se retourner contre le gouvernement. Les artistes le nièrent, soutenant qu’un art avancé ne pouvait que promouvoir des idées politiques avancées. Staline finit par se convaincre que des messages forts pouvaient être transmis par les images aux populations illettrées. Dès qu’il arriva au pouvoir, les affiches devinrent vite le médium de prédilection pour éduquer la paysannerie sur la vie quotidienne. Et cela depuis l'hygiène jusqu’à la façon de pratiquer l’agriculture. 1934 vit la naissance d'une nouvelle doctrine appelée réalisme socialiste. Ce mouvement nouveau rejetait « l’influence bourgeoise sur l’art » et la remplaçait par un penchant pour une forme de peinture, de photographie et de typographie plus figuratives. Lorsque Adolf Hitler arriva au pouvoir en Allemagne en 1933, l'art moderne fut taxé de dégénérescence et largement interdit. Le nazisme voulait promouvoir un art basé sur le modèle classique et qui encouragerait le nationalisme. Les standards de création dans le domaine de la publicité et de l’édition, elles-mêmes un monopole d’Etat, furent contrôlés de près. Les caractères « Fraktur » (ou « gothiques »), communs en Allemagne jusqu'en 1941, furent dénoncés par Martin Bormann comme « Judenlettern » (écriture juive) et remplacés par les lettres romaines. Les lettres « sans Sérif » modernes furent aussi interdites en tant que « bolchevisme culturel », mais par contre les lettres « Futura » continuèrent d’être utilisées à cause de leur commodité. Le réalisme héroïque fut aussi utilisé pendant la guerre d’Espagne et presque toutes les démocraties occidentales l’ont utilisé depuis afin de promouvoir leurs politiques en temps de guerre.[réf. nécessaire] Le réalisme héroïque est également prôné par Ernst Jünger, que Dominique Venner considère comme un manifeste « préfasciste », et qu'il définit comme « affronter la dureté et la cruauté du monde d'un cœur ferme plutôt que de fuir ou de se réfugier dans le rêve d'une espérance illusoire ». (fr)
- Il realismo eroico è l'arte che veniva usata come mezzo di propaganda. Gli esempi di realismo eroico includono il realismo socialista dei regimi comunisti e, a volte, lo stile artistico associato al fascismo. Le sue caratteristiche sono il realismo e la rappresentazione di figure come tipi o simboli ideali, e spesso rifiuta esplicitamente il modernismo (inteso come "borghese" o "degenerato"). (it)
- Героїчний реалі́зм (нім. Heroischer Realismus) — мистецький та літературний напрямок 20-40-х років XX століття, який став провідним у культурі нацистської Німеччини. Як назви офіційної доктрини використовувалися також терміни та . Фактично ж героїчний реалізм є німецьким варіантом монументалізму, стилю, притаманного й іншим тоталітарним державам. Філософське підґрунтя концепції «героїчного реалізму» можна знайти у творах Фрідріха Ніцше, відомого міркуваннями про «надлюдину» та «найвищий реалізм». Не дивно, що першим словосполучення «героїчний реалізм» для позначення нового творчого методу використав російський ніцшеанець Максим Горький — в одному з листів на Антона Чехова. Термін швидко набув популярності в Росії, проте з часом був витіснений іншими — сам Горький зрештою пристав до офіційної радянської доктрини «соціалістичного реалізму». Натомість визначення припало до душі співвітчизникам Ніцше. В 1930 році його використав правник Вернер Бест. В тому ж році статтю «Героїчний реалізм» оприлюднив письменник та філософ Ернст Юнгер. Термін одразу взяли на озброєння нацистські ідеологи — Альфред Розенберг та Йозеф Геббельс — для позначення «расово здорової німецької культури», яку вони протиставляли «дегенеративному мистецтву» доби Веймарської республіки і модерністським художнім течіям загалом. В їхньому розумінні нацистське мистецтво мало продовжити традиції реалізму XIX сторіччя, хоча насправді реалістична (або радше натуралістична) складова так і не стала в ньому визначальною. Ганс Ґюнтер, зокрема, наголошує що не менш важливими рисами нового стилю було звертання до канонів класицизму, підкреслена народність та монументальність,(звідси й загальна назва стилю — монументалізм). Очевидною є також спорідненість літератури «героїчного реалізму» з неоромантизмом початку XX сторіччя — показово, що один з найвизначніших європейських неоромантиків, Кнут Гамсун симпатизував нацистам. З приходом Гітлера до влади, «героїчний реалізм» перетворився на офіційну культурну доктрину нового режиму. Однак поруч із ним все ж існували інші мистецькі течії — такі як або ж . Архітектурний стиль Третього Рейху, що цілком відповідає естетичним засадам «героїчного реалізму», зазвичай називають «нацистським неокласицизмом». Найвідомішими представниками «героїчного реалізму» вважають письменника і філософа Ернста Юнгера, кінорежисерку Лені Ріфеншталь, живописців і , скульптора Арно Брекера., архітекторів Альберта Шпеєра та . (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
