| rdfs:comment
| - Evert Johannes Willem Verwey, auch Verweij, (* 30. April 1905 in Amsterdam; † 13. Februar 1981 in Utrecht) war ein niederländischer Chemiker, der sich mit Physikalischer Chemie befasste. Verwey studierte Chemie an der Universität Amsterdam, mit dem Diplom (Doctoraal Examen) 1929. Danach war er ab 1931 Assistent an der Universität Groningen, wo er 1934 cum laude bei Hugo Rudolph Kruyt (1882–1959) promoviert wurde. 1934 ging er an die Philips Laboratorien in Eindhoven. Er befasste sich dort weiter mit Kolloiden (Thema seiner Dissertation) und mit oxidischen Materialien (der Verwey-Übergang in Magnetit ist nach ihm benannt). 1946 bis 1967 wurde er neben dem Physiker Hendrik Casimir und dem Ingenieur Direktor des Labors. (de)
- Evert Johannes Willem Verwey, también escrito como Verweij, (Ámsterdam, Países Bajos, 30 de abril de 1905 - Utrecht, Países Bajos, 13 de febrero de 1981) fue un químico neerlandés, que también investigó en física química. Algunos de sus estudios sobre óxidos de metales de transición, realizados junto a De Boer, mostraron que algunos de estos tenían propiedades eléctricas que no podían explicarse en base a la teoría de bandas. Entre 1946 y 1967, junto con el físico Hendrik Casimir y el ingeniero fue director de los laboratorios. Fue marido de la socióloga y política (1908-2004). (es)
- Evert Johannes Willem Verwey, also Verweij, (April 30, 1905 in Amsterdam – February 13, 1981 in Utrecht) was a Dutch chemist, who also did research in physical chemistry. Verwey studied chemistry at the University of Amsterdam and obtained his MSc (Dutch: Doctoraal Examen) in 1929. From 1931 he worked as an assistant at the University of Groningen, where he obtained his PhD under the guidance of (1934, cum laude). In 1934 he moved to the Philips Laboratories in Eindhoven. He continued work on colloids, which was also the topic of his dissertation, and on oxides. The Verwey transition in magnetite is named after him. (en)
- Evert Johannes Willem Verweij (ook Verwey) (Amsterdam, 30 april 1905 - Utrecht, 13 februari 1981) was een Nederlands scheikundige. Verwey studeerde scheikunde aan de Universiteit van Amsterdam, waar hij in 1929 doctoraal examen deed. Gedurende zijn Groningse assistentschap verrichtte Verwey promotie-onderzoek, dat in 1934 werd afgesloten met het proefschrift Dubbellaag en stabiliteit van lyophobe kolloieden dat hij cum laude bij H.R. Kruyt verdedigde. In 1946 werd Verwey naast H.B.G. Casimir en benoemd tot directeur van het NatLab. Hij was getrouwd met Hilda Verwey-Jonker. (nl)
- Еверт Йоганнес Віллем Вервей, також Фервей, (народився 30 квітня 1905 року в Амстердамі, † 13 лютого 1981 року в Утрехті) був голландським хіміком, який займався фізичною хімією. Вервей вивчав хімію в Амстердамському університеті, маючи диплом (докторський іспит) у 1929 р. Потім він був асистентом у Гронінгенському університеті з 1931 р., де отримав докторський ступінь у 1934 р. від Гуго Рудольфа Кройта (1882—1959). У 1934 році він поїхав до лабораторій Philips в Ейндховені. Там він далі розглядав колоїди (тема його дисертації) та оксидні матеріали (перехід Вервея в магнетиті названий його ім'ям). З 1946 по 1967 рік він став директором лабораторії разом з фізиком Гендриком Казиміром та інженером Ерре Рінією. (uk)
|
| has abstract
| - Evert Johannes Willem Verwey, auch Verweij, (* 30. April 1905 in Amsterdam; † 13. Februar 1981 in Utrecht) war ein niederländischer Chemiker, der sich mit Physikalischer Chemie befasste. Verwey studierte Chemie an der Universität Amsterdam, mit dem Diplom (Doctoraal Examen) 1929. Danach war er ab 1931 Assistent an der Universität Groningen, wo er 1934 cum laude bei Hugo Rudolph Kruyt (1882–1959) promoviert wurde. 1934 ging er an die Philips Laboratorien in Eindhoven. Er befasste sich dort weiter mit Kolloiden (Thema seiner Dissertation) und mit oxidischen Materialien (der Verwey-Übergang in Magnetit ist nach ihm benannt). 1946 bis 1967 wurde er neben dem Physiker Hendrik Casimir und dem Ingenieur Direktor des Labors. Er ist bekannt für die DLVO-Theorie (benannt nach Boris Wladimirowitsch Derjagin, Lew Landau, Verwey, Theodoor Overbeek) der Wechselwirkung geladener Oberflächen in Flüssigkeiten, zum Beispiel zur Beschreibung von Kolloiden. 1967 wurde er Ehrendoktor der TU Delft und 1949 Mitglied der Königlich Niederländischen Akademie der Wissenschaften. Er war auch Kurator der Universität Utrecht. Er war mit der Soziologin und sozialdemokratischen Politikerin Hilda Verwey-Jonker (1908–2004) verheiratet. (de)
- Evert Johannes Willem Verwey, también escrito como Verweij, (Ámsterdam, Países Bajos, 30 de abril de 1905 - Utrecht, Países Bajos, 13 de febrero de 1981) fue un químico neerlandés, que también investigó en física química. Verwey estudió química en la Universidad de Ámsterdam y obtuvo su maestría (en neerlandés: Doctoraal Examen) en 1929. Desde 1931 trabajó como ayudante de investigación en la Universidad de Groninga, donde obtuvo su doctorado bajo la dirección de (1934, cum laude). En 1934 se trasladó a los Laboratorios Philips en Eindhoven. Continuó trabajando en coloides, que había sido el tema de su disertación, y en óxidos. La de la magnetita está nombrada en su honor. Algunos de sus estudios sobre óxidos de metales de transición, realizados junto a De Boer, mostraron que algunos de estos tenían propiedades eléctricas que no podían explicarse en base a la teoría de bandas. Entre 1946 y 1967, junto con el físico Hendrik Casimir y el ingeniero fue director de los laboratorios. Es conocido por la , una teoría sobre la interacción de superficies cargadas en fluidos, que tiene aplicaciones, por ejemplo, en la descripción de coloides. En 1949 se convirtió en miembro de la Real Academia de Artes y Ciencias de los Países Bajos. En 1967 obtuvo un doctorado honoris causa de la Universidad Técnica de Delft. Fue también conservador en la Universidad de Utrecht. Fue marido de la socióloga y política (1908-2004). (es)
- Evert Johannes Willem Verwey, also Verweij, (April 30, 1905 in Amsterdam – February 13, 1981 in Utrecht) was a Dutch chemist, who also did research in physical chemistry. Verwey studied chemistry at the University of Amsterdam and obtained his MSc (Dutch: Doctoraal Examen) in 1929. From 1931 he worked as an assistant at the University of Groningen, where he obtained his PhD under the guidance of (1934, cum laude). In 1934 he moved to the Philips Laboratories in Eindhoven. He continued work on colloids, which was also the topic of his dissertation, and on oxides. The Verwey transition in magnetite is named after him. Some of his studies on transition metal oxides (carried out jointly with de Boer) showed that some transition-metal oxides had electrical properties that could not be explained on the basis of band theory. Between 1946 and 1967, together with physicist Hendrik Casimir and the engineer , he was director of the Laboratories. He is known for DLVO theory, a theory of the interaction of charged surfaces in fluids, which has applications, for example, in the description of colloids. In 1949 he became a member of the Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. In 1967 he was awarded an honorary doctorate by the Delft University of Technology. He was also a curator at the University of Utrecht. He was married to the sociologist and politician Hilda Verwey-Jonker (1908–2004). (en)
- Evert Johannes Willem Verweij (ook Verwey) (Amsterdam, 30 april 1905 - Utrecht, 13 februari 1981) was een Nederlands scheikundige. Verwey studeerde scheikunde aan de Universiteit van Amsterdam, waar hij in 1929 doctoraal examen deed. Gedurende zijn Groningse assistentschap verrichtte Verwey promotie-onderzoek, dat in 1934 werd afgesloten met het proefschrift Dubbellaag en stabiliteit van lyophobe kolloieden dat hij cum laude bij H.R. Kruyt verdedigde. In 1934 trad hij in dienst van het Philips Natuurkundig Laboratorium in Eindhoven, waar hij meer werk verrichtte op het gebied van de colloïden. Daarnaast hield hij zich ook bezig met de eigenschappen van oxidische materialen. De Verwey-overgang in magnetiet is bijvoorbeeld naar hem vernoemd. In 1967 vonden zijn wetenschappelijke verdiensten, die in 1949 door het lidmaatschap van de Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen (KNAW) al erkenning gevonden hadden, hun bekroning in een eredoctoraat van de TH te Delft. In 1946 werd Verwey naast H.B.G. Casimir en benoemd tot directeur van het NatLab. Hij was getrouwd met Hilda Verwey-Jonker. (nl)
- Еверт Йоганнес Віллем Вервей, також Фервей, (народився 30 квітня 1905 року в Амстердамі, † 13 лютого 1981 року в Утрехті) був голландським хіміком, який займався фізичною хімією. Вервей вивчав хімію в Амстердамському університеті, маючи диплом (докторський іспит) у 1929 р. Потім він був асистентом у Гронінгенському університеті з 1931 р., де отримав докторський ступінь у 1934 р. від Гуго Рудольфа Кройта (1882—1959). У 1934 році він поїхав до лабораторій Philips в Ейндховені. Там він далі розглядав колоїди (тема його дисертації) та оксидні матеріали (перехід Вервея в магнетиті названий його ім'ям). З 1946 по 1967 рік він став директором лабораторії разом з фізиком Гендриком Казиміром та інженером Ерре Рінією. Він відомий теорією DLVO (названий на честь Б. Дерягіна, Льва Ландау, Вервея, Теодора Овербека) взаємодії заряджених поверхонь у рідинах, наприклад для опису колоїдів. У 1967 році він отримав почесний докторський ступінь Делфтського технічного університету, а з 1949 — член Королівської голландської академії наук. Він також був куратором Утрехтського університету. Дружина — Хільда Вервей-Йонкер (1908—2004). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)