| rdfs:comment
| - L'Església d'Orient, Església de Mesopotàmia o Església de Pèrsia va ser una de les primeres esglésies cristianes. Segons la tradició, va ser fundada per l'apòstol Tomàs. Ha tingut diversos cismes en la història i avui en dia moltes esglésies pertanyents a diferents comunions, en són les descendents directes:
* L'Església Assíria Oriental
* L'Antiga Església Oriental
* L'Església Catòlica Caldea (Catòlica Oriental) De les diverses Esglésies Orientals els , al sud d'Índia, que van néixer de l'activitat missionera de l', en són també hereus, encara que les afiliacions són diverses i complexes. (ca)
- Církev Východu nebo perská církev, východosyrská církev, babylonská církev, nestoriánská církev či chaldejská církev byla východní křesťanská církev východosyrského obřadu se sídlem v Mezopotámii. Byla jednou ze tří hlavních větví východního křesťanství, které vznikly z christologických sporů 5. a 6. století, vedle starobylých východních církví a . Během raného novověku došlo ke schizmatům a vznikly rivalizujicí patriarcháty, někdy dva, někdy tři. Od druhé poloviny 20. století se v Iráku hlásí k jejímu dědictví tři církve a v Indii několik dalších. (cs)
- 東方教會（ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ，ʿĒ(d)tāʾ d-Maḏn(ə)ḥāʾ），又稱聶斯脫里派教會，是由君士坦丁堡牧首聶斯脫里以及其跟隨者所建立的東方基督教會。東方教會由以東方牧首為首，延續了東敘利亞傳統的禮儀與神學觀，並支持聶斯脫里的基督二性論。由於431年的以弗所公會議譴責了聶斯脫里主義，因此聶斯脫里及其支持者離開了羅馬帝國，並且得到波斯的收容。最後，東方教會成為了波斯薩珊王朝最大的基督教宗派，在498年於尼西比斯建立了東方牧首座，並建立了學術中心。後來，東方教會以波斯為中心，迅速地朝東亞發展，成為了9至14世紀期間擴散地域最廣的基督教宗派。除了在波斯統治的美索不達米亞地區，安那托利亞、庫德斯坦、突厥斯坦以及印度都有其蹤影，最後甚至傳入唐元時代的中國，被稱作景教。 早於1830年，東方教會就已經有了兩個獨立的教會：東方亞述教會和加色丁禮天主教會（與羅馬的教宗共融的一個東儀天主教會），後來在1968年自東方亞述教會中分裂出來。加色丁禮天主教會約有628,405位信徒（2017年），東方亞述教會約有323,300位信徒，約有10,000位信徒。 (zh)
- كنيسة المشرق (بالسريانية: ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ عدتّا دْمَدنحا)، كما عرفت بعدة أسماء مثل كنيسة فارس والكنيسة النسطورية (ويقال لأتباعها نساطرة) هي كنيسة مسيحية وجزء تاريخي من تقليد المسيحية السريانية ضمن المسيحية الشرقية. تستعمل تسمية كنيسة المشرق في وصف تاريخ الكنائس السريانية الشرقية التي ورثت عنها تقليدها الكنسي المميز لها، وتشمل هذه الكنائس حاليا بحسب هذا التعريف كل من كنيسة المشرق الآشورية وكنيسة المشرق القديمة والكنيسة الكلدانية الكاثوليكية في الشرق الأوسط بالإضافة إلى مجموعة من الكنائس في الهند أبرزها كنيسة السريان الملبار الكاثوليك. عقائدياً، يستعمل مصطلح كنيسة المشرق في وصف الكنائس الشرقية المستقلة التي استمرت باتباع العقيدة الأنطاكية خلال مجمع أفسس رافضة بذلك مقرراته وهو الأمر الذي أكسبها خطأ وصف «النسطورية»، فهي بهذا التعريف تنحصر على كنيسة المشرق القديمة وكنيسة المشرق الآشورية. (ar)
- Η Εκκλησία της Ανατολής (κλασικά συριακά: ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ), η οποία ονομάζεται επίσης Περσική Εκκλησία, Ανατολική Συριακή Εκκλησία, Εκκλησία της Βαβυλωνίας, Εκκλησία της Σελεύκειας, Εκκλησία της Εδέσσης ή ακόμα και Νεστοριανική Εκκλησία, ήταν Ανατολική Χριστιανική εκκλησία ανατολικοσυριακού λατρευτικού τύπου, με έδρα τη Μεσοποταμία. Ήταν ένας από τους τρεις κύριους κλάδους του Ανατολικού Χριστιανισμού που προέκυψαν από τις χριστολογικές αντιπαραθέσεις του 5ου και 6ου αιώνα, παράλληλα με τις Προχαλκηδόνιες Εκκλησίες και τη . Κατά την πρώιμη νεότερη περίοδο, μια σειρά από σχίσματα οδήγησαν σε αντίπαλα πατριαρχεία, άλλοτε δύο, άλλοτε τρία. Από το δεύτερο μισό του 20ου αιώνα, τρεις εκκλησίες στο Ιράκ διεκδικούν την κληρονομιά της Εκκλησίας της Ανατολής. Εν τω μεταξύ, οι ανατολικοσυριακές εκκλησίε (el)
- The Church of the East (Classical Syriac: ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ, romanized: ʿĒḏtā d-Maḏenḥā) or the East Syriac Church, also called the Church of Seleucia-Ctesiphon, the Persian Church, the Assyrian Church, the Babylonian Church or the Nestorian Church, was an Eastern Christian church of the East Syriac Rite, based in Mesopotamia. It was one of three major branches of Eastern Christianity that arose from the Christological controversies of the 5th and 6th centuries, alongside the Oriental Orthodox Churches and the Chalcedonian Church. During the early modern period, a series of schisms gave rise to rival patriarchates, sometimes two, sometimes three. Since the latter half of the 20th century, three churches in Iraq claim the heritage of the Church of the East. Meanwhile, the East Syriac churches in (en)
- La Iglesia del Oriente (en siríaco clásico, ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ ʿĒḏtā d-Maḏenḥā), también llamada la Iglesia persa, Iglesia siria oriental, Iglesia de Babilonia, Iglesia seleuciana, Iglesia de Edesa, Iglesia caldea, o Iglesia nestoriana, fue una Iglesia cristiana oriental de basada en Mesopotamia. (es)
- L'Église de Perse ou Église de l'Orient (syriaque : ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ, Ēdtāʾ d-Maḏenḥā), parfois appelée Église d'Assyrie ou Église de Mésopotamie, fut une des premières Églises chrétiennes. Selon la tradition, elle aurait été fondée par l'apôtre Thomas. D'abord dans la juridiction de l'Église d'Antioche, elle proclama son indépendance en 424 en tant que Catholicosat de Séleucie-Ctésiphon. Elle a connu plusieurs schismes au cours de son histoire et aujourd'hui plusieurs Églises, appartenant à des communions différentes, en sont les héritières directes : (fr)
- Gereja di Timur (bahasa Suryani: ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ, ʿĒḏtā d-Maḏenḥā), yang juga disebut Gereja Persia atau Gereja Nestorian, adalah salah satu Gereja Timur pengamal ritus Suryani Timur yang berbasis di Mesopotamia. Gereja ini adalah salah satu dari tiga cabang utama Gereja Timur yang lahir dari kontroversi-kontroversi kristologis abad ke-5 dan ke-6. Dua cabang utama lainnya adalah Gereja-Gereja Ortodoks Oriental dan Gereja Ortodoks Timur. Pada permulaan zaman modern, sederet skisma memecah Gereja ini menjadi beberapa kebatrikan yang saling bersaing, kadang-kadang ada dua, dan kadang-kadang ada tiga kebatrikan dalam waktu yang bersamaan. Sejak paruh akhir abad ke-20, tiga Gereja di Irak mengaku sebagai penerus sah Gereja di Timur, sementara Gereja-Gereja pengamal ritus Suryani Timur di India meng (in)
- La Chiesa d'Oriente o Chiesa siriaca orientale (in siriaco ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ Ēdṯāʾ d-Maḏenḥā), detta impropriamente Chiesa nestoriana o Chiesa persiana è stata una Chiesa cristiana pre-efesina, sorta in Mesopotamia nel V secolo e durata fino al 1552. Con lo la Chiesa d'Oriente si divise in due: la Chiesa cattolica caldea (che entrò in comunione col Papa) e la Chiesa assira d'Oriente; da quest'ultima si è poi successivamente separata, nel 1964, l'Antica Chiesa d'Oriente. (it)
- Kościół Wschodu (syr. ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ ʿĒ(d)tāʾ d-Maḏn(ə)ḥāʾ) zwany także Kościołem nestoriańskim – chrześcijański kościół wschodni należący do tradycji syryjskiej. Początkowo jeden z wielu kościołów państwa perskich Sasanidów rozprzestrzenił się na Azję. Między IX, a XIV wiekiem stał się największym z chrześcijańskich kościołów, jeśli chodzi o zasięg geograficzny – jego rozciągały się od Morza Śródziemnego do Chin i Indii. (pl)
- De Kerk van het Oosten (Syrisch: ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ, Idta dmadenkha) is de benaming voor meerdere christelijke kerken binnen het Syrisch christendom die het nestorianisme aanhangen. Oorspronkelijk was de Kerk van het Oosten (of de Oost-Syrische Kerk) één kerk, nadat zij zich afsplitste van de Syrische Kerk. De Kerk ontplooide een grote missionaire activiteit. China maakte in de 7e eeuw voor het eerst kennis met het christendom. In 635 arriveerde Alopen. Hij was de eerste christelijke missionaris in China. Uit die periode dateert de Nestoriaanse stele en een aantal documenten die bekendstaan als de Jezussoetra's. De kerk of het christendom zelf had in China de naam de Stralende Religie van Da Qin (nl)
- Це́рковь Восто́ка (сир. ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ ʿĒ(d)tāʾ d-Maḏn(ə)ḥāʾ), известная также как Несторианская церковь, Персидская церковь; (арам. ܥܕܬܐ ܩܕܝܫܬܐ ܘܫܠܝܚܝܬܐ ܩܬܘܠܝܩܝ ܕܡܕܢܚܐ ܕܐܬܘܪ̈ܝܐ) — историческая христианская церковь восточно-сирийского обряда, возникшая среди арамеоязычного населения Месопотамии в I веке. Являлась частью сирийской традиции восточного христианства, считаясь единственной представительницей так называемого несторианского направления христианства. Церковь Востока возглавлял католикос-патриарх Востока. Единая Церковь Востока фактически прекратила существование после раскола в XVI веке. (ru)
- Це́рква Схо́ду (сир. ܥܕܬܐ ܕܡܕܢܚܐ ʿĒḏtā d-Maḏenḥā), яку також називають Пе́рською Це́рквою або Не́сторіанською Це́рквою — християнська церква східно-сирійського обряду, що базується у Верхній Месопотамії. Вона була одна з трьох основних частин східного християнства, що виникла з христологічних суперечок V і VI століть, поряд зі східними православними церквами та Східною православною церквою. Розкол 1552 р. Породив суперницькі патріархати, іноді два, іноді три. З другої половини 20 століття три церкви претендують на спадщину Церкви Сходу. (uk)
|
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)