| rdfs:comment
| - El positivisme és el sistema de filosofia basat en l'experiència i en el coneixement empíric dels fenòmens naturals. En virtut d'això, el positivisme considera la metafísica i la teologia com a sistemes de coneixement imperfectes i inadequats. (ca)
- Pozitivismus je epistemologické a metodologické stanovisko, případně způsob myšlení. Chce se vyhnout spekulaci a vycházet jen z „daného“, tj. z jednotlivých ověřitelných faktů. Je kriticky zaměřen proti metafyzice, ontologii a všem spekulativně orientovaným filosofiím. Pojem „pozitivní filosofie“, neboli zkráceně pozitivismus byl poprvé použit v roce 1824 Augustem Comtem. Pozitivistické paradigma je jedno z paradigmat, která určují základ teorií a hypotéz pro sociologii a další společenské vědy, které pracují s více různými paradigmaty. (cs)
- Ο Θετικισμός είναι ένα επιστημονικό φιλοσοφικό δόγμα, το οποίο υποστηρίζει, πως μία πρόταση ή ένας φυσικός νόμος είναι αληθής, μόνο όταν είναι λογικά επαληθεύσιμος. Η επαλήθευση θα πρέπει να είναι κατ' ανάγκην έμμεση, δηλαδή μία πρόταση είναι αληθής μόνο αν, συνδυαζόμενη με κάποια άλλη αληθή πρόταση, δίνει αληθή συμπεράσματα. Απορρίπτει καθετί υπερβατικό, απόκρυφες δυνάμεις, κ.ά., που θεωρεί ανύπαρκτες και ασύλληπτες από τη νόηση. Ιδρυτής του είναι ο Γάλλος φιλόσοφος Αύγουστος Κοντ (Auguste Comte). (el)
- Is éard a bhí sa phosaitíbheachas go bunúsach teoiric ar an eolas, a d’áitigh nach féidir a bheith feasach ar rud ar bith atá taobh amuigh de theorainneacha an tomhais eolaíochtúil. Ar na mallaibh sheas an posaitíbheachas de réir a chéile don idé-eolaíocht aindiachasach a mhaígh: 1) nach féidir linn a bheith feasach ar rud ar bith taobh amuigh den domhan ábharach toisc nach bhfuil ann d’aon rud taobh amuigh dá theorainneacha. 2) gur leagan creidimh é an reiligiún atá as dáta agus baothchreidmheach araon agus go dtiocfaidh dearcadh domhanda eolaíochtúil / posaitíbheach ina ionad. (ga)
- 実証主義（じっしょうしゅぎ、英: positivism、仏: positivisme、独: Positivismus）は、狭い意味では実証主義を初めて標榜したオーギュスト・コント自身の哲学を指し、広い意味では、経験的事実に基づいて理論や仮説、命題を検証し、超越的なものの存在を否定しようとする立場である。 英語の「positive」は、もともと「（神によって）置かれた」を意味するラテン語「positivus」に由来する。この原義から転じて、実証主義における「positive」とは、経験的に裏付けられたものを意味する。 (ja)
- Позитиви́зм (фр. positivisme, от лат. positivus — положительный) — философское учение и направление в методологии науки, определяющее единственным источником истинного, действительного знания эмпирические исследования и отрицающее познавательную ценность философского исследования. Основной тезис позитивизма — «Всё подлинное (позитивное) знание есть совокупный результат специальных наук». (ru)
- الفلسفة الوضعية (بالإنجليزية: Positivism) هي إحدى فلسفات العلوم التي تستند إلى رأي يقول أنه في مجال العلوم الاجتماعية، كما في العلوم الطبيعية، فإن المعرفة الحقيقية هي المعرفة والبيانات المستمدة من التجربة الحسية، والمعالجات المنطقية والرياضية لمثل هذه البيانات والتي تعتمد على الظواهر الطبيعية الحسية وخصائصها والعلاقات بينهم والتي يمكن التحقق منها من خلال الأبحاث والأدلة التجريبية. كما تعد قسم من أقسام «نظرية المعرفة» (إبستيمولوجيا). وهي نشأت كنقيض لعلوم اللاهوت والميتافيزيقيا الذين يعتمدان المعرفة الاعتقادية غير المبرهنة.وضع الفيلسوف والعالم الاجتماعي الفرنسي الشهير أوغست كونت هذا المصطلح في القرن التاسع عشر وهو يعتقد بان العالم سيصل الی مرحلة من الفكر والثقافة التي سوف تنفي كل القضايا الدينية والفلسفية وسوف تبقى القضايا العلمية التي أثبتت بالحس والخبرة الحسية أو بالقطعية والوضعية (positi (ar)
- Der Positivismus ist eine Richtung in der Philosophie, die fordert, dass Erkenntnisse, die den Charakter von Wissen beanspruchen, auf die Interpretation von „positiven“, d. h. von tatsächlichen, sinnlich wahrnehmbaren und überprüfbaren Befunden beschränkt werden. Diese Denkrichtung findet sich der Sache nach schon in der griechischen Antike. Als Neugründung des 19. Jahrhunderts stand sie im Gegensatz zu traditionell vorherrschenden scholastischen Sichtweisen einer Transzendentalphilosophie. Letztere behaupteten hingegen, Wissen werde durch ewig gültige – und letztlich von Gott geschaffene – Eigenschaften des Verstandes erzeugt, die Vernunft. Dies könne anhand positiver Befunde nachgewiesen werden. (de)
- La scienca progreso komence de la 19-a jarcento en Eŭropo, pro la unua "Industria revolucio", igis la homon kredi sin sinjoro de la naturo. Pozitivismo aperis tiam kiel filozofia skolo, kiu emfazas la venkon de la scienco kontraŭ la metafizikaj revoj de la religio. Tiusence, la pensa movado kreita de Isidore-Auguste-Marie-François-Xavier COMTE, aŭ simple Auguste Comte (1798-1857), diris, ke ĉiu scio pri la fizika mondo venas de "pozitivaj" (realaj) fenomenoj de eksperimentado kaj ili estas la nuraj validaj objektoj de intelekta esplorado. (eo)
- El positivismo o filosofía positiva es una teoría filosófica que sostiene que todo conocimiento genuino se limite a la interpretación de los hallazgos «positivos», es decir, reales, perceptibles sensorialmente y verificables. Según esta postura, todo conocimiento genuino es o bien positivo —a posteriori y derivado exclusivamente de la experiencia de los fenómenos naturales y de sus propiedades y relaciones— o bien verdadero por definición, es decir, analítico y tautológico. Así, la información derivada de la experiencia sensorial, interpretada a través de la razón y la lógica, constituye la fuente exclusiva de todo conocimiento cierto. Los datos verificados (hechos positivos) recibidos de los sentidos son conocidos como evidencia empírica; así pues, el positivismo se basa en el empirismo. (es)
- Positibismoa benetako ezagutza zentzumenen esperientzian oinarritu behar dela ezartzen duen korronte epistemologiko bat da. Aldi berean, ezagutza lortzeko ikerketa filosofiko espekulatiboaren baliorik eza baieztatu eta positibismoa bera filosofia ez-metafisiko eta positibo berri moduan defendatzen dute positibistek. Horrela, behaketazko esperientzia da positiboa den informazio bakarra eta beste guztia metafisika besterik ez da. Positibismoa ikuspuntu gisa Francis Baconen eskutik etorri eta Ilustrazioarekin garatu bazen ere, positibo terminoa XIX. mendean sortu zen, Auguste Comte filosofo eta soziologoaren eskutik. (eu)
- Le positivisme est un courant philosophique fondé au XIXe siècle par Auguste Comte, à la fois héritier et critique des Lumières du XVIIIe siècle et qui soumet de manière rigoureuse les connaissances acquises à l'épreuve des faits. Le positivisme scientifique d'Auguste Comte s'en tient donc aux relations entre les phénomènes et ne cherche pas à connaître leur nature intrinsèque : il met l'accent sur les lois scientifiques et refuse la recherche des causes premières. (fr)
- Positivism is an empiricist philosophical theory that holds that all genuine knowledge is either true by definition or positive—meaning a posteriori facts derived by reason and logic from sensory experience. Other ways of knowing, such as theology, metaphysics, intuition, or introspection, are rejected or considered meaningless. (en)
- Positivisme adalah aliran filsafat yang menyatakan bahwa pengetahuan yang benar hanya berasal dari ilmu alam dan tidak berkaitan dengan metafisika. Dalam bidang ilmu sosiologi, antropologi, dan bidang ilmu sosial lainnya, istilah positivisme sangat berkaitan erat dengan istilah naturalisme dan dapat dirunut asalnya ke pemikiran Auguste Comte pada abad ke-19. Comte berpendapat, positivisme adalah cara pandang dalam memahami dunia dengan berdasarkan sains. Menurut Comte, teori sains dapat disusun mulai dari tingkat yang sederhana dan universal yang selanjutnya sampai kepada tahapan yang lebih kompleks dan terbatas. Susunan tingkatan ini dapat terus dikembangkan sehingga masing-masing sains yang baru akan tergantung pada tahap sebelumnya. Penganut paham positivisme meyakini bahwa hanya ada se (in)
- 실증주의(實證主義, 영어: positivism)는 감각 경험과 실증적 검증에 기반을 둔 것만이 확실한 지식이라고 보는 인식론적 관점이자 과학 철학이다. 실증주의적 접근법은 '고대 그리스 시대부터 오늘날까지 서구 사상사에서 논의가 되풀이되던 주제'였고, 11세기 알하이탐의 《》에서도 등장하며, 19세기 초에 콩트에 이르러 이 개념이 더욱 발전하였다. 콩트는 라플라스와 같은 계몽주의 사상가에게서 비롯된 과학 철학의 접근법을 취하여 과학적 방법이 사상사에서 형이상학을 대체한다고 보았으며, 과학의 이론과 관찰이 서로 의지한다고 보았다. 사회학의 실증주의는 나중에 뒤르켐이 사회 조사의 기초로 확대하였다. 20세기에 접어들어 베버와 지멜을 비롯한 독일 사회학자들이 실증주의 독트린의 엄격한 요소를 거부하며 반실증주의 사회학을 제시하였다. (ko)
- Il positivismo è un movimento filosofico e culturale, nato in Francia nella prima metà dell'Ottocento e ispirato ad alcune idee guida fondamentali riferite in genere all'esaltazione del progresso scientifico. Questa corrente di pensiero, trainata dalle rivoluzioni industriali e dalla letteratura a esso collegata, si diffonde nella seconda metà del secolo a livello europeo e mondiale influenzando anche la nascita di movimenti letterari come il verismo in Italia e il naturalismo in Francia. Henri de Saint-Simon introdusse per la prima volta il termine "positivismo" (it)
- O positivismo é uma corrente filosófica que surgiu em França no começo do século XIX. Os principais idealizadores do positivismo foram os pensadores Auguste Comte e John Stuart Mill. Esta escola filosófica ganhou força na Europa na segunda metade do século XIX e começo do XX. É um conceito que possui distintos significados, englobando tanto perspectivas filosóficas e científicas do século XIX quanto outras do século XX. (pt)
- Het positivisme is de filosofische opvatting dat alleen de empirische wetenschappen geldige kennis opleveren. Kennis zou volgens deze opvatting dus enkel verworven kunnen worden door het correct toepassen van de wetenschappelijke methode, waardoor elke klassieke vorm van metafysica en andere kennisgronden wordt verworpen: kennis is alleen mogelijk aangaande de wereld der verschijnselen. De term duidt op een filosofie die zich enkel op waarneembare feiten baseert (zie ook empirisme) en alle metafysische filosofie en theologie, alsook normatieve kennis of ethiek en breder alle kennis die niet zintuiglijk controleerbaar is, verwerpt. Dit wordt in het positivisme gekoppeld aan het typische geloof in de vooruitgang van de mensheid in de richting van een positieve, op praktijk gerichte wereldbes (nl)
- Pozytywizm – kierunek w filozofii i literaturze zainicjowany przez Auguste'a Comte'a w drugiej połowie XIX wieku (Kurs filozofii pozytywnej). Został rozwinięty przez J.S. Milla oraz H. Spencera. Był kontynuowany w XIX w. jako empiriokrytycyzm (II fala) i w XX w. jako pozytywizm logiczny (III fala). Podstawowa teza pozytywizmu głosi, że jedyną pewną wiedzą jest wiedza naukowa. Ta może być zdobyta tylko dzięki pozytywnej weryfikacji teorii za pomocą empirycznej metody naukowej. Pozytywizm podkreśla znaczenie wiedzy empirycznej i naukowości, a wzorem są w nim nauki przyrodnicze. Odrzuca przez to teologię oraz klasyczną metafizykę jako nieuprawnione spekulacje (ale nie zawsze ontologię jako ogólną naukę o bytach). Elementem pozytywizmu jest naturalizm, często też fizykalizm i ateizm, rzadziej (pl)
- Positivism (fr. positivisme) är en benämning på olika filosofiska riktningar som strävat efter att grunda tänkandet på "fakta", det vill säga kunskap som baseras på sinneserfarenhet. Genom empiriska studier försöker forskaren hitta egenskaper hos studieobjektet som återkommer också i andra fall och situationer. När man kartlagt ett tings regelbundenheter ger detta möjlighet att förutsäga, och ingripa i, ett skeende. Det som kan förutsägas (till exempel att jorden kommer att snurra ett varv runt solen under nästa år) är det som kan betraktas som kunskap. Det som inte kan vägas eller mätas betraktas som mindre intressant. (sv)
- Позитиві́зм (лат. positivus — позитивний) — філософське вчення і напрям в методології науки, що визначає єдиним джерелом справжнього знання емпіричне наукове дослідження, а не філософське пізнання. У філософії позитивізм — це концепція, яка зазначає, що людське мислення проходить три етапи розвитку: теологічний (релігійний), метафізичний (філософський) та позитивний (науковий). Вперше ця концепція була сформована Оґюстом Контом у 30-х роках XIX століття. У своїй основній праці «Курс позитивної філософії» (1842) Конт запропонував концепцію, за якою істинне знання про світ є результатом конкретних наук, очищених від гуманітарних інтерпретацій, які, на його думку, є безпідставними і неістиними. (uk)
- 实证主义（英語：Positivism）是一種以「實際驗證」为中心的哲學思想。廣義而言，任何種類的哲學體系，只要求知于經驗材料的思辨，都為實證主義。这一思想最早可以追朔到英國13世紀的經驗主義學者羅傑·培根。法國哲學家奧古斯特·孔德首先用實證一詞來傳達事物的六項性質：真實的、有用的、確定的、正確的、有機的和相對的。實證一詞可以解釋作“發現是真的”。狹義而言，實證主義則指法國哲學家孔德的哲學，孔德認為對現實之認識只有靠特定科學及對尋常事物的觀察才能獲得。 孔德生長的時代，正是科學思想發端的時代，人們對形上學產生懷疑，逐漸以注重經驗的科學方法觀察、研究事物，探求事實的本原和變化的現象。 實證主義又稱實證論，其中心論點是：事實必須是透過觀察或感覺經驗，去認識每個人身處的客觀環境和外在事物。實證論者認為，雖然每個人接受的教育不同，但他們用來驗證感覺經驗的原則，並無太大差異。實證主義的目的，在希望建立知識的客觀性。 孔德認為人類，非生而知道萬事萬物，必須經由學習過程，從不同的情境中獲得知識。透過直接或間接的感覺、推知或體認經驗，並且在學習過程中進一步推論還沒有經驗過的知識。超越經驗或不是經驗可以觀察到的知識，不是真的知識。 孔德在其所寫的《實證哲學》一書裡，認為人類進化分成三階段： (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)