| rdfs:comment
| - El concepte de francès antic o francès medieval inclou el conjunt de tota la família de llengües romàniques del grup d'oïl parlades aproximadament a la meitat nord del territori francès actual i per la noblesa normanda, des del segle IX fins al segle XIV. (ca)
- Starofrancouzština byl románský dialect continuum, kterým se mluvilo v oblastech Belgie, Švýcarska a severní Francie přibližně v letech 1000–1300. Ve středověku byl znám jako langue d'oïl, je však odlišný od okcitánštiny (langue d'oc, také známá jako provensálština), kterou se mluvilo na jih od oblastí, kde převládala starofrancouzština. (cs)
- اللغة الفرنسية القديمة هي لهجة رومنسية كانت مستخدمة في مناطق النصف الشمالي من فرنسا الحالية وأجزاء من بلجيكا الحالية وسويسرا بين القرنين التاسع والرابع عشر الميلاديين. عرفت بعد ذلك باسم langue d'oïl لتمييزها عن القسطانية (Occitan language) والتي سميت بعد ذلك بالبروفنسالية، والتي كانت في اللغة المنتشرة في المناطق التي تقع في الجنوب من المناطق التي تتحدث الفرنسية القديمة. انتشرت تلك اللهجة أيضًا في ومملكة صقلية وإمارة أنطاكية في بلاد الشام. (ar)
- Malnovfranca lingvo estas latinida lingvo, per kiu oni parolis en regionoj de Belgio, Svislando kaj norda Francio proksimume en la jaroj 1000 - 1300, antaŭ ol ĝi fariĝis la meza franca lingvo. En mezepoko ĝi estis unu el la lingvo de Oïl, kiel la valona lingvo kaj la pikarda franca dialekto. (eo)
- El francés antiguo o francés medieval comprende un conjunto de variedades romances del grupo de oíl habladas aproximadamente en la mitad norte del territorio francés actual y por la nobleza normanda, desde el siglo IX hasta el XIV. (es)
- La notion d’ancien français (encore parfois appelé vieux français) regroupe l'ensemble des langues romanes de la famille des langues d'oïl parlées approximativement dans la moitié nord du territoire français actuel ainsi que dans le sud de la Belgique actuelle et dans le canton du Jura en Suisse romande (le reste de la Romandie parlait l'ancien francoprovençal), depuis le VIIIe siècle jusqu'au XIVe siècle environ. (fr)
- Il francese antico o lingua d'oïl (langue d'oïl) è la più antica forma attestata della lingua francese, parlata nei territori che coprono approssimativamente la parte settentrionale della moderna Francia e parti dei moderni Belgio e Svizzera, all'incirca dal 900 al 1300. La denominazione langue d'oïl serviva per distinguerla dalla lingua occitana antica (detta anche "lingua d'oc", in francese langue d'oc), che veniva parlata nel sud della moderna Francia. Le lingue moderne derivate dal francese antico prendono il nome collettivo di lingue d'oïl. (it)
- 古フランス語（こフランスご、仏: Ancien français、英: Old French、略: OF）は、9世紀から14世紀にかけて現在のフランス北部を中心に話されていたフランス語およびガロ・ロマンス語の方言連続体。 西ローマ帝国の崩壊（476年）以降、俗ラテン語は地域ごとに分化し、ガリアの俗ラテン語はガロ・ロマンス語と呼ばれる方言群となった。フランス語はそうしたガロ・ロマンス語の一つであるが、古フランス語という際は現代フランス語の直接の祖語だけでなく、ガロ・ロマンス語の諸方言全体を指す。 14世紀にガロ・ロマンス語は、フランス南部のオック語との対比の上で、オイル語として認識されるようになる。ついで14世紀半ばには、オイル語のイル＝ド＝フランス方言に基づいて中期フランス語が生じた。 古フランス語が土着の言葉として話されていた領域は、おおまかにフランス王国の歴史的領土とその封臣領、ブルゴーニュ公国、さらにロレーヌ公国とサヴォワ伯国を東限としたものである。全体としては現在の北仏および中央フランス、ベルギーのワロン地域、スイス西部、イタリア北部となる。しかし古フランス語の影響が及んだ地域はそれよりずっと広く、イングランドやシチリア、諸十字軍国家に当時の社会における支配階級の言語として、また通商の言語として伝播した。 (ja)
- Het Oudfrans is het Frans zoals dat in het noorden van Frankrijk gesproken werd van de 9e tot de 14e eeuw. Het heeft zich via het Middelfrans ontwikkeld tot het Nieuwfrans, dat door koning Napoleon Bonaparte tot standaardtaal werd verheven voor internationale betrekkingen, wetgeving, bestuur, rechtspraak en postbezorging in de gebieden waar hij heerste, daaronder de Lage Landen. In wat nu Frankrijk drong het Nieuwfrans door in literatuur en media. Het Oudfrans is samen met enkele nauw verwante talen zoals het Waals en Picardisch rechtstreeks voortgekomen uit de langues d'oïl. (nl)
- Старофранцу́зский язы́к (фр. ancien français) — совокупность романских диалектов языковой группы ойль, использовавшихся на территории, приблизительно соответствующей территории среднего севера современной Франции, примерно с X по XIV век. Являлся результатом эволюции северогалльского наречия народной латыни, происходившей под влиянием франкского языка. Старофранцузский язык значительно отличался от современного французского языка в области фонетики и грамматики. (ru)
- Język starofrancuski – grupa poddialektów romańskich z rodziny langues d’oïl, używanych od ok. IX do XIV wieku n.e. na terytorium współczesnej północnej części Francji, a także części Szwajcarii i Belgii. Na rozwój języka starofrancuskiego główny wpływ miały ludowe dialekty łacińskie północnej Galii, oraz germański język frankijski. Od XIV w. na bazie dialektu Île-de-France zaczął wykształcać się język francuski. Jednym z najstarszych zachowanych zabytków języka starofrancuskiego jest tekst przysięgi strasburskiej z połowy IX w.n.e. (pl)
- Francês antigo é um termo usado por vezes para se referir a langue d'oïl, o espectro de variantes da linguagem românica falada em territórios que grosso modo, correspondem a metade setentrional da França moderna e partes da Bélgica e Suíça durante o período de cerca de 1000 a 1300. Era conhecida na época como langue d'oïl para distinguí-la da langue d'oc (também chamada de provençal), a qual bordejava estas áreas ao sul. (pt)
- 古法语（franceis、françois、romanz；现代法语：ancien français）是8至14世纪曾在法国北部使用的语言。古法语并非一种口音单一的语言，而是一丛罗曼语族方言，互通但也多样，分布在法兰克王国北半部。 (zh)
- Старофранцузька мова (фр. ancien français), — поняття, що охоплює сукупність романських мов групи «ойль», якими розмовляли на території, що приблизно відповідає місцевості середньої півночі сучасної Франції, приблизно з IX до XIV століття. Була результатом еволюції північно-галльського наріччя народної латини, що відбувалася під впливом франкської мови. Старофранцузька мова значно відрізнялася від сучасної французької мови в аспектах фонетики та граматики. (uk)
- Η παλαιά γαλλική γλώσσα (franceis, françois, romanz) ή γαλλορομανική, ήταν η γλώσσα η οποία ομιλούνταν από τον 8ο έως τον 14ο αιώνα στο βόρειο τμήμα του βασιλείου της Γαλλίας, τμήματα της νορμανδικής Αγγλίας, Βαλλωνία, και σταυροφορικά κράτη (πριγκιπάτο της Αντιόχειας, βασίλειο της Κύπρου) στη Μέση Ανατολή, ως η γλώσσα των ανωτέρων τάξεων της φεουδαρχίας και του εμπορίου. Κατά τον 14ο αιώνα οι διάφορες παραλλαγές της γλώσσας αυτής έγιναν γνωστές ως οι (langues d'oïl), σε αντίθεση με τις γλώσσες Ο (lenga d'òc, οξιτανικά) στην περιοχή που αντιστοιχεί στη σύγχρονη νότια Γαλλία (Όιλ και Ο(κ) αντίστοιχα σημαίναν ναι στις γλώσσες αυτές). (el)
- Altfranzösisch bezieht sich auf die Oïl-Sprachen als Sammelbezeichnung der Varietäten romanischer Sprachen, die in der nördlichen Hälfte Frankreichs sowie in Teilen Belgiens vom 9. bis etwa zum Ende des 14. Jahrhunderts gesprochen wurden. Das Altfranzösische wurde durch das Mittelfranzösische abgelöst. Pro Deo amur et pro christian poblo et nostro commun salvament, d’ist di in avant, in quant Deus savir et podir me dunat, si salvarai eo cist meon fradre Karlo, et in aiudha et in cadhuna cosa… (de)
- Antzinako frantsesa (franceis, françois, romanz; egungo frantsesez: ancien français) IX. mendetik XIV. mendera egungo Frantziako iparraldean eta egungo Suitza eta Belgikako zenbait eskualdetan mintzaturiko etengabeko dialekto erromantze izan zen. Orduan langue d'oïl (oïl hizkuntza) izena zuen, hegoaldean zuen langue d'oc (proventzera) hizkuntzatik bereizteko. Ingalaterran, Irlandan, Siziliako Erresuman eta Antiokiako printzerrian ere hitz egiten zuten. (eu)
- Old French (franceis, françois, romanz; Modern French: ancien français) was the language spoken in most of the northern half of France from approximately the 8th to the 14th centuries. Rather than a unified language, Old French was a linkage of Romance dialects, mutually intelligible yet diverse, spoken in the northern half of France. These dialects came to be collectively known as the langue d'oïl, contrasting with the langue d'oc in the south of France. The mid-14th century witnessed the emergence of Middle French, the language of the French Renaissance in the Île de France region; this dialect was a predecessor to Modern French. Other dialects of Old French evolved themselves into modern forms (Poitevin-Saintongeais, Gallo, Norman, Picard, Walloon, etc.), each with its own linguistic fe (en)
- Bahasa Prancis Kuno (franceis, françois, romanz; Prancis Modern ancien français) adalah sebuah yang dipakai dari abad ke-9 sampai abad ke-14.Pada abad ke-14, dialek tersebut secara kolektif dikenal sebagai langues d'oïl, berlawanan dengan atau bahasa-bahasa "Occitan" di selatan Prancis. Pertengahan abad ke-14 dianggap sebagai zaman peralihan ke bahasa Prancis Pertengahan, sebuah bahasa dari , yang secara khusus berdasarkan pada dialek wilayah Ile de France. (in)
- Fornfranska är en period i det franska språkets utveckling ungefär från år 800 till år 1300. Det karakteriseras av en stor rikedom i fråga om ljud- och formlära. Till svårigheterna hör tvåkasusböjningen av substantiv, adjektiv och pronomen samt parallella böjningsmönster för verb. I gengäld är ordföljden fri och meningsbyggnaden : meningarna består mestadels av huvudsatser. När det gäller vokabulären existerar ett stort antal synonymer och många grafiska varianter. (sv)
|
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)