| dbo:abstract
|
- Pařížská smlouva byla zakládající smlouvou Evropského společenství uhlí a oceli (ESUO). Smlouva byla podepsána 18. dubna 1951 šesti státy (Francií, Spolkovou republikou Německo, Itálií, Belgií, Nizozemím a Lucemburskem) a vstoupila v platnost 23. července 1952. Její platnost vypršela po 50 letech, tedy 23. července 2002 a celá agenda ESUO byla následně na základě Smlouvy z Nice převedena na Evropské společenství. Smlouva navazuje na sbližování Francie a Německa po druhé světové válce. Vychází z myšlenky francouzského ekonoma Jeana Monneta na zabránění vzniku nového válečného konfliktu v Evropě získáním kolektivní kontroly nad produkcí uhlí a oceli, strategických surovin pro vedení války. Konkrétní postup byl formulován v Schumanově plánu, deklaraci francouzského ministra zahraničí Roberta Schumana vydané den po pátém výročí konce války v Evropě, dne 9. května 1950. K deklaraci se připojil německý kancléř Konrad Adenauer a poté další země – Itálie a státy Beneluxu. Těchto šest zakládajících států, signatářů pařížské smlouvy, rozšířilo hospodářskou spolupráci o další oblasti podepsáním dvou římských smluv roku 1957. Tři politicko-hospodářské aliance vzniklé podepsáním smluv roku 1951 a 1957 a (později) zvané Evropská společenství se staly základem Evropské unie. (cs)
- اتفاقية باريس (تعرف رسميًا بالمعاهدة المؤسسة للجماعة الأوروبية للفحم والصلب) تم توقعيها في 18 أبريل 1951 بين فرنسا وإيطاليا وألمانيا الغربية ودول البنلوكس الثلاثة (بلجيكا ولوكسمبورغ وهولندا)، لتأسيس الجماعة الأوروبية للفحم والصلب (ECSC)، والتي أصبحت فيما بعد جزءًا من الاتحاد الأوروبي. دخلت المعاهدة حيز التنفيذ في 23 يوليو 1952 وانتهت في 23 يوليو 2002، بعد خمسين عامًا بالضبط من دخولها حيز التنفيذ. (ar)
- El Tractat de París, signat el 18 d'abril de 1951 a la ciutat de París entre Bèlgica, França, la República Federal Alemanya, Itàlia, Luxemburg i els Països Baixos, va establir la creació de la Comunitat Europea del Carbó i de l'Acer (CECA). Va entrar en vigor el 23 de juliol de 1952 i va expirar formalment el 23 de juliol de 2002, exactament cinquanta anys després del seu naixement.2019 Pretenia que s'establira un mercat comú i es desenvolupara el treball i es millorara el nivell de vida dels estats membres. (ca)
- Η Συνθήκη των Παρισίων του 1951 αφορά την ίδρυση της Ευρωπαϊκής Κοινότητας Άνθρακα και Χάλυβα (ΕΚΑΧ). Υπεγράφη στις 18 Απριλίου 1951 μεταξύ έξι ευρωπαϊκών χωρών, της Δυτικής Γερμανίας, του Βελγίου, της Γαλλίας, της Ιταλίας, του Λουξεμβούργου και της Ολλανδίας. Δια της συνθήκης αυτής τα συμβαλλόμενα κράτη αποφάσισαν να ιδρύσουν την ΕΚΑΧ, που στο μέλλον έγινε μέρος της Ευρωπαϊκής Ένωσης. Η Συνθήκη αυτή τέθηκε σε ισχύ στις 23 Ιουλίου 1952 και έληξε ακριβώς 50 χρόνια μετά, στις 23 Ιουλίου 2002. Ένας απο τους σκοπούς της Συνθήκης ήταν η παγίωση της ειρήνης ανάμεσα στις ευρωπαϊκές χώρες μετά τη λήξη του Β΄ Παγκοσμίου Πολέμου, με πρωταρχικό στόχο τη δημιουργία μιας κοινής αγοράς για τα κύριες πρώτες ύλης της πολεμικής βιομηχανίας, τον άνθρακα και το χάλυβα. Έτσι χώρες που κατά την διάρκεια του πολέμου ήταν αντίπαλες τώρα μοιράζονταν και συνδιαχειρίζονταν την παραγωγή άνθρακα και χάλυβα. Τα όργανα της ΕΚΑΧ ήταν:
* η Ανωτάτη Αρχή, που επικουρούνταν από μία Συμβουλευτική Επιτροπή,
* η Κοινή Συνέλευση,
* το Ειδικό Συμβούλιο Υπουργών και
* το Δικαστήριο. Η Κοινότητα λειτουργούσε υπό όρους προωθημένης υπερεθνικότητας με ευρύτατες εξουσίες παραχωρημένες στην Ανωτάτη Αρχή, δομή που αποφεύχθηκε στις επόμενες δύο Κοινότητες το 1957. (el)
- El Tratado de París (formalmente Tratado Constitutivo de la Comunidad Europea del Carbón y del Acero), firmado el 18 de abril de 1951 entre la República Federal Alemana, Bélgica, Francia, Italia, Luxemburgo y los Países Bajos, fue el tratado que dio origen a lo que posteriormente sería la Unión Europea. El tratado estableció la Comunidad Europea del Carbón y del Acero (CECA) que formó parte, primero, de las Comunidades Europeas y, luego, de la Unión Europea. Entró en vigor el 23 de julio de 1952 y expiró el 23 de julio de 2002, exactamente cincuenta años después de su nacimiento, tal como estaba previsto en su tratado. Las competencias en materia de producción y comercio del carbón y el acero fueron asumidos en ese momento por la Comunidad. (es)
- Parisko Ituna nazioarteko itun bat izan zen, Alemaniako Errepublika Federalak, Frantziak, Herbehereek, Luxenburgok, Belgikak eta Italiak 1951ko apirilaren 18an Parisen sinatutakoa, Ikatzaren eta Altzairuaren Europako Erkidegoa sortu zuena, Europaren eraikuntzaren ernamuina.1952ko uztailaren 23an indarrean sartu zen. 1950ean, Frantziako atzerri-arazoetako ministroak Frantziak eta Alemaniak ikatza eta altzairua elkarrekin produzitzeko beharra aitortu zuen, bi herrien arteko mendeetako lehia geldiarazteko. Parisko Ituna eta bertatik sortutako Ikatzaren eta Altzairuaren Europako Erkidegoa egungo Europako Batasunaren haziak direla esan ohi da. Izan ere, Bigarren Mundu Gerrak deuseztaturik utzitako kontinenteko herriak elkartzen hasi ziren hain garrantzitsuak ziren lehengaien produkzioa eta merkataritza adostasunez egiteko. (eu)
- Le traité instituant la Communauté européenne du charbon et de l'acier (CECA), aussi appelé traité de Paris, est signé le 18 avril 1951 par la République fédérale d'Allemagne (RFA), la Belgique, la France, l'Italie, le Luxembourg et les Pays-Bas pour une durée de 50 ans. Il est entré en vigueur le 23 juillet 1952 et est arrivé à expiration le 23 juillet 2002. Ce traité est considéré comme l'un des actes fondateurs de l'Union européenne. (fr)
- Perjanjian Paris pada tahun 1951 adalah perjanjian yang lebih dikenal sebagai Perjanjian Pembentukan Komunitas Batubara dan Baja Eropa. Perjanjian ini ditandatangani pada 18 April 1951 antara Prancis, Jerman Barat, Italia, dan Benelux, membentuk institusi European Coal and Steel Community (ECSC), yang menjadi cikal bakal Uni Eropa. Perjanjian ini berlaku selama 50 tahun, sejak 23 Jul1 1952 hingga 23 Juli 2002. Perjanjian ini menghasilkan stabilitas ekonomi dan diplomasi di bagian barat Eropa setelah Perang Dunia Kedua. Beberapa negara yang bermusuhan kini berbagi produksi batubara dan baja, sumber daya kunci yang menjadi rebutan selama perang dunia. Deklarasi Eropa ini ditandatangani oleh semua negara yang hadir. Ini menandai lahirnya kembali Eropa. Perjanjian ini menekankan prinsip-prinsip supranasaional dalam pendirian organisasi yang baru bagi Eropa. Gagasan supranasional ini ditentang oleh Charles de Gaulle. (in)
- The Treaty of Paris (formally the Treaty establishing the European Coal and Steel Community) was signed on 18 April 1951 between France, Italy, West Germany, Belgium, Luxembourg, and the Netherlands, establishing the European Coal and Steel Community (ECSC), which subsequently became part of the European Union. The treaty came into force on 23 July 1952 and expired on 23 July 2002, exactly fifty years after it came into effect. The treaty was intended to bring diplomatic and economic stability in western Europe after the Second World War. Some of the main enemies during the war were now sharing production of coal and steel, the key resources which previously had been central to the war effort. The Europe Declaration, issued by the representatives of the six nations, declared that the Treaty had given birth to Europe. The Declaration emphasised that the supranational principle was the foundation of the new democratic organisation of Europe. The supranational concept was opposed by Charles de Gaulle. (en)
- パリ条約とは、1951年4月18日、ベルギー、フランス、西ドイツ、イタリア、ルクセンブルク、オランダの6か国がパリで調印した、欧州石炭鉄鋼共同体（ECSC）を設立する条約。 欧州石炭鉄鋼共同体設立条約、ECSC条約とも言う。 基本的な理念はECSCの執行機関である「最高機関」の初代委員長に就任したジャン・モネが掲げ、それを発展させたフランス外相ロベール・シューマンの1950年5月9日の演説（いわゆるシューマン宣言）に基づくものである。すなわち欧州の復興に不可欠であり、かつ軍需物資でもある石炭と鉄鋼を、欧州石炭鉄鋼共同体を通じて共同で開発・運営することにより、長年にわたるフランスとドイツの対立を封じ、欧州に不戦共同体を構築する意図で締結された。欧州石炭鉄鋼共同体は、後に欧州連合（EU）の一部となる。なおこの条約は1952年7月23日に発効し、その50年後の2002年7月23日、条約の定めに従い失効した。 (ja)
- Il trattato costitutivo della CECA (Comunità europea del carbone e dell'acciaio) fu firmato a Parigi il 18 aprile 1951 ed entrò in vigore il 23 luglio 1952. Il "mercato comune" previsto dal trattato viene inaugurato il 10 febbraio 1953 per il carbone e il ferro e il 1º maggio seguente per l'acciaio. Il trattato aveva una durata di 50 anni ed ha avuto termine il 23 luglio del 2002. La CECA successivamente divenne parte dell'Unione europea. (it)
- 파리 조약( - 條約, Treaty of Paris)은 1951년 4월 18일, 프랑스, 서독, 이탈리아, 베네룩스 삼국 (벨기에, 네덜란드, 룩셈부르크) 사이에 체결된 조약으로, 이 조약으로 인해 유럽 석탄 철강 공동체 (ECSC)가 설립되었다. ECSC는 후에 유럽 연합의 일부분이 된다. 이 조약은 1952년 7월 23일에 효력이 발생하여 효력 발생 후 정확히 50년 만인 2002년 7월 23일에 소멸되었다. 이 조약은 제2차 세계 대전이 끝난 후에 유럽에 평화를 가져오기 위한 기초적인 조약으로 여겨진다. 제2차 세계 대전의 주요 추축국들은 전쟁 무기의 기본이 되는 중요 자원인 석탄과 철강의 생산을 제한받았었다. (ko)
- Traktat paryski – umowa międzynarodowa dotycząca utworzenia Europejskiej Wspólnoty Węgla i Stali. Podpisało go w Paryżu 18 kwietnia 1951 roku sześć państw: Francja, RFN, Włochy, Belgia, Holandia i Luksemburg. Równocześnie podpisano protokoły dodatkowe: o Trybunale Sprawiedliwości Wspólnoty i o związku Wspólnoty z Radą Europy. Depozytariuszem był rząd Francji (art. 100). Traktat wszedł w życie 23 lipca 1952 roku. Został zawarty na okres 50 lat. Wygasł 23 lipca 2002 roku. (pl)
- Het Verdrag tot oprichting van de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal, ook wel Verdrag van Parijs, is een op 18 april 1951 te Parijs getekend verdrag waarmee met ingang van 23 juli 1952 de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal (EGKS) ontstond. Ondertekenaars waren Frankrijk, de Bondsrepubliek Duitsland, Italië, België, Nederland en het Groothertogdom Luxemburg. Later traden het Koninkrijk Denemarken, Ierland en het Verenigd Koninkrijk (1973), Griekenland (1981), Portugal en Spanje (1986), Finland, Oostenrijk en Zweden (1995) nog toe. Door de EGKS werden productie en prijzen op het gebied van kolen en staal niet meer afzonderlijk nationaal geregeld, maar overgedragen aan een supranationaal orgaan. De geldigheidsduur van het verdrag verstreek op 23 juli 2002, vijftig jaar na de inwerkingtreding. (nl)
- Пари́жский догово́р, подписанный 18 апреля 1951 года между Францией, Западной Германией, Италией и тремя странами Бенилюкса (Бельгия, Нидерланды и Люксембург) создал Европейское объединение угля и стали (ЕОУС), которое впоследствии стало частью Европейского союза. Договор вступил в силу 23 июля 1952 года и истёк 23 июля 2002 года, спустя ровно пятьдесят лет после его вступления в силу. Договор считается основополагающим в деле объединения Европы после второй мировой войны. Он объединил некоторых из бывших врагов во время войны, создав совместное производство угля и стали, ключевые ресурсы, которые ранее занимали центральное место в военных действиях. (ru)
- O Tratado de Paris (1951) foi assinado em 18 de abril de 1951 e foi fundada a Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (CECA). (pt)
- Parisfördraget, formellt fördraget om upprättandet av Europeiska kol- och stålgemenskapen (EKSG-fördraget), var ett fördrag inom Europeiska kol- och stålgemenskapen som undertecknades den 18 april 1951 i Paris, Frankrike. Det trädde i kraft den 23 juli 1952 efter att ha ratificerats av alla medlemsstater i enlighet med deras respektive konstitutionella bestämmelser. Parisfördraget upprättade den första överstatliga organisationen i världen, Europeiska kol- och stålgemenskapen (EKSG). Fördraget antogs mot bakgrund av Schumandeklarationen från den 9 maj 1950 i vilken Frankrikes utrikesminister Robert Schuman hade efterlyst ett tätt samarbete mellan bland annat Frankrike och Västtyskland kring kol- och stålproduktionen – nyckelresurser för produktionen av krigsmateriel – för att förhindra nya krig i Europa efter andra världskriget. Fördraget upprättade bland annat Höga myndigheten (föregångaren till Europeiska kommissionen), en överstatlig institution med långtgående befogenheter att fatta beslut och övervaka medlemsstaternas genomförande av fördragets bestämmelser. I samband med undertecknandet av fördraget utfärdade de fördragsslutande parterna Europadeklarationen, en förklaring om att fördraget innebar upprättandet av Europa som en politisk, ekonomisk och social entitet. Fördraget ingicks för en period av 50 år och upphörde följaktligen att gälla den 23 juli 2002. Europeiska kol- och stålgemenskapens uppgifter övertogs då av Europeiska gemenskapen. (sv)
- 巴黎條約（英語：Treaty of Paris，法語：Traité de Paris，德語：Pariser Vertrag），由法國、西德、義大利、荷蘭、比利時和盧森堡，共六個歐洲國家於1951年4月18日在巴黎簽訂、並於1952年7月23日開始生效，成立了歐洲煤鋼共同體。該條約已於2002年7月23日、即條約開始生效整整五十年後失效。 歐洲煤鋼共同體是歐洲第一個跨國機構，後來同其他相繼出現的跨國機構一起發展成為今天的歐洲聯盟。 (zh)
- Пари́зький до́говір (англ. Treaty of Paris; фр. Traité de Paris) — договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі; перший з чотирьох основоположних договорів Європейського Союзу (разом з Римськими договорами і Договором про Європейський Союз). Підписаний в Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року. Укладений між 6-ма європейськими країнами (Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Нідерланди). Шість держав-засновниць узгодили близько ста статей, що становлять єдине ціле. Мета договору: зміцнення франко-німецької солідарності та відкриття шляху до європейської інтеграції.А також сприятиекономічному розвитку, зростанню рівня зайнятості та підвищенню життєвого рівняв державах-членах шляхом створення спільного ринку вугільної та сталеливарноїпромисловості та їх похідних. Завдання договору: 1.
* Досягнення економічного зростання; 2.
* Підвищення рівня зайнятості та рівня життя; 3.
* Створення найнижчих цін та поліпшення умов праці; 4.
* Забезпечення упорядкованого постачання спільного ринку. Повноваження Об’єднання:
* забезпечує впорядковане постачання спільного ринку;
* забезпечує рівний доступ всіх споживачів до джерел виробництва;
* забезпечує встановлення найнижчих цін;
* забезпечує підтримання умов, які будуть стимулювати підприємства до нарощування і поліпшення свого виробничого потенціалу;
* сприяє поліпшенню умов праці та життєвого рівня працюючого населення;
* сприяє зростанню міжнародної торгівлі;
* сприяє впорядкованому нарощуванню та модернізації виробництв. Даний договір забороняє будь-яке втручанняу вільний вибір постачальника покупцем (ст. 4). Щоб виконувати свою функцію відповідно до договору Об'єднання забезпечує надання інформації, консультацій і розробку спільних цілей; надає фінансові ресурси підприємствам для інвестування; оголошує широкому загалу причини своїх дій (ст.5). Об'єднання є юридичною особою. У міжнародних відносинах Об'єднання володіє правоздатністю, необхідною для здійснення своїх функцій і досягнення цілей. Об'єднання представлено своїми інститутами - кожним у рамках їх повноважень (ст. 6). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- اتفاقية باريس (تعرف رسميًا بالمعاهدة المؤسسة للجماعة الأوروبية للفحم والصلب) تم توقعيها في 18 أبريل 1951 بين فرنسا وإيطاليا وألمانيا الغربية ودول البنلوكس الثلاثة (بلجيكا ولوكسمبورغ وهولندا)، لتأسيس الجماعة الأوروبية للفحم والصلب (ECSC)، والتي أصبحت فيما بعد جزءًا من الاتحاد الأوروبي. دخلت المعاهدة حيز التنفيذ في 23 يوليو 1952 وانتهت في 23 يوليو 2002، بعد خمسين عامًا بالضبط من دخولها حيز التنفيذ. (ar)
- El Tractat de París, signat el 18 d'abril de 1951 a la ciutat de París entre Bèlgica, França, la República Federal Alemanya, Itàlia, Luxemburg i els Països Baixos, va establir la creació de la Comunitat Europea del Carbó i de l'Acer (CECA). Va entrar en vigor el 23 de juliol de 1952 i va expirar formalment el 23 de juliol de 2002, exactament cinquanta anys després del seu naixement.2019 Pretenia que s'establira un mercat comú i es desenvolupara el treball i es millorara el nivell de vida dels estats membres. (ca)
- El Tratado de París (formalmente Tratado Constitutivo de la Comunidad Europea del Carbón y del Acero), firmado el 18 de abril de 1951 entre la República Federal Alemana, Bélgica, Francia, Italia, Luxemburgo y los Países Bajos, fue el tratado que dio origen a lo que posteriormente sería la Unión Europea. El tratado estableció la Comunidad Europea del Carbón y del Acero (CECA) que formó parte, primero, de las Comunidades Europeas y, luego, de la Unión Europea. Entró en vigor el 23 de julio de 1952 y expiró el 23 de julio de 2002, exactamente cincuenta años después de su nacimiento, tal como estaba previsto en su tratado. Las competencias en materia de producción y comercio del carbón y el acero fueron asumidos en ese momento por la Comunidad. (es)
- Le traité instituant la Communauté européenne du charbon et de l'acier (CECA), aussi appelé traité de Paris, est signé le 18 avril 1951 par la République fédérale d'Allemagne (RFA), la Belgique, la France, l'Italie, le Luxembourg et les Pays-Bas pour une durée de 50 ans. Il est entré en vigueur le 23 juillet 1952 et est arrivé à expiration le 23 juillet 2002. Ce traité est considéré comme l'un des actes fondateurs de l'Union européenne. (fr)
- パリ条約とは、1951年4月18日、ベルギー、フランス、西ドイツ、イタリア、ルクセンブルク、オランダの6か国がパリで調印した、欧州石炭鉄鋼共同体（ECSC）を設立する条約。 欧州石炭鉄鋼共同体設立条約、ECSC条約とも言う。 基本的な理念はECSCの執行機関である「最高機関」の初代委員長に就任したジャン・モネが掲げ、それを発展させたフランス外相ロベール・シューマンの1950年5月9日の演説（いわゆるシューマン宣言）に基づくものである。すなわち欧州の復興に不可欠であり、かつ軍需物資でもある石炭と鉄鋼を、欧州石炭鉄鋼共同体を通じて共同で開発・運営することにより、長年にわたるフランスとドイツの対立を封じ、欧州に不戦共同体を構築する意図で締結された。欧州石炭鉄鋼共同体は、後に欧州連合（EU）の一部となる。なおこの条約は1952年7月23日に発効し、その50年後の2002年7月23日、条約の定めに従い失効した。 (ja)
- Il trattato costitutivo della CECA (Comunità europea del carbone e dell'acciaio) fu firmato a Parigi il 18 aprile 1951 ed entrò in vigore il 23 luglio 1952. Il "mercato comune" previsto dal trattato viene inaugurato il 10 febbraio 1953 per il carbone e il ferro e il 1º maggio seguente per l'acciaio. Il trattato aveva una durata di 50 anni ed ha avuto termine il 23 luglio del 2002. La CECA successivamente divenne parte dell'Unione europea. (it)
- 파리 조약( - 條約, Treaty of Paris)은 1951년 4월 18일, 프랑스, 서독, 이탈리아, 베네룩스 삼국 (벨기에, 네덜란드, 룩셈부르크) 사이에 체결된 조약으로, 이 조약으로 인해 유럽 석탄 철강 공동체 (ECSC)가 설립되었다. ECSC는 후에 유럽 연합의 일부분이 된다. 이 조약은 1952년 7월 23일에 효력이 발생하여 효력 발생 후 정확히 50년 만인 2002년 7월 23일에 소멸되었다. 이 조약은 제2차 세계 대전이 끝난 후에 유럽에 평화를 가져오기 위한 기초적인 조약으로 여겨진다. 제2차 세계 대전의 주요 추축국들은 전쟁 무기의 기본이 되는 중요 자원인 석탄과 철강의 생산을 제한받았었다. (ko)
- Traktat paryski – umowa międzynarodowa dotycząca utworzenia Europejskiej Wspólnoty Węgla i Stali. Podpisało go w Paryżu 18 kwietnia 1951 roku sześć państw: Francja, RFN, Włochy, Belgia, Holandia i Luksemburg. Równocześnie podpisano protokoły dodatkowe: o Trybunale Sprawiedliwości Wspólnoty i o związku Wspólnoty z Radą Europy. Depozytariuszem był rząd Francji (art. 100). Traktat wszedł w życie 23 lipca 1952 roku. Został zawarty na okres 50 lat. Wygasł 23 lipca 2002 roku. (pl)
- O Tratado de Paris (1951) foi assinado em 18 de abril de 1951 e foi fundada a Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (CECA). (pt)
- 巴黎條約（英語：Treaty of Paris，法語：Traité de Paris，德語：Pariser Vertrag），由法國、西德、義大利、荷蘭、比利時和盧森堡，共六個歐洲國家於1951年4月18日在巴黎簽訂、並於1952年7月23日開始生效，成立了歐洲煤鋼共同體。該條約已於2002年7月23日、即條約開始生效整整五十年後失效。 歐洲煤鋼共同體是歐洲第一個跨國機構，後來同其他相繼出現的跨國機構一起發展成為今天的歐洲聯盟。 (zh)
- Pařížská smlouva byla zakládající smlouvou Evropského společenství uhlí a oceli (ESUO). Smlouva byla podepsána 18. dubna 1951 šesti státy (Francií, Spolkovou republikou Německo, Itálií, Belgií, Nizozemím a Lucemburskem) a vstoupila v platnost 23. července 1952. Její platnost vypršela po 50 letech, tedy 23. července 2002 a celá agenda ESUO byla následně na základě Smlouvy z Nice převedena na Evropské společenství. (cs)
- Η Συνθήκη των Παρισίων του 1951 αφορά την ίδρυση της Ευρωπαϊκής Κοινότητας Άνθρακα και Χάλυβα (ΕΚΑΧ). Υπεγράφη στις 18 Απριλίου 1951 μεταξύ έξι ευρωπαϊκών χωρών, της Δυτικής Γερμανίας, του Βελγίου, της Γαλλίας, της Ιταλίας, του Λουξεμβούργου και της Ολλανδίας. Δια της συνθήκης αυτής τα συμβαλλόμενα κράτη αποφάσισαν να ιδρύσουν την ΕΚΑΧ, που στο μέλλον έγινε μέρος της Ευρωπαϊκής Ένωσης. Η Συνθήκη αυτή τέθηκε σε ισχύ στις 23 Ιουλίου 1952 και έληξε ακριβώς 50 χρόνια μετά, στις 23 Ιουλίου 2002. Τα όργανα της ΕΚΑΧ ήταν: (el)
- Parisko Ituna nazioarteko itun bat izan zen, Alemaniako Errepublika Federalak, Frantziak, Herbehereek, Luxenburgok, Belgikak eta Italiak 1951ko apirilaren 18an Parisen sinatutakoa, Ikatzaren eta Altzairuaren Europako Erkidegoa sortu zuena, Europaren eraikuntzaren ernamuina.1952ko uztailaren 23an indarrean sartu zen. (eu)
- Perjanjian Paris pada tahun 1951 adalah perjanjian yang lebih dikenal sebagai Perjanjian Pembentukan Komunitas Batubara dan Baja Eropa. Perjanjian ini ditandatangani pada 18 April 1951 antara Prancis, Jerman Barat, Italia, dan Benelux, membentuk institusi European Coal and Steel Community (ECSC), yang menjadi cikal bakal Uni Eropa. Perjanjian ini berlaku selama 50 tahun, sejak 23 Jul1 1952 hingga 23 Juli 2002. (in)
- The Treaty of Paris (formally the Treaty establishing the European Coal and Steel Community) was signed on 18 April 1951 between France, Italy, West Germany, Belgium, Luxembourg, and the Netherlands, establishing the European Coal and Steel Community (ECSC), which subsequently became part of the European Union. The treaty came into force on 23 July 1952 and expired on 23 July 2002, exactly fifty years after it came into effect. (en)
- Het Verdrag tot oprichting van de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal, ook wel Verdrag van Parijs, is een op 18 april 1951 te Parijs getekend verdrag waarmee met ingang van 23 juli 1952 de Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal (EGKS) ontstond. Ondertekenaars waren Frankrijk, de Bondsrepubliek Duitsland, Italië, België, Nederland en het Groothertogdom Luxemburg. Later traden het Koninkrijk Denemarken, Ierland en het Verenigd Koninkrijk (1973), Griekenland (1981), Portugal en Spanje (1986), Finland, Oostenrijk en Zweden (1995) nog toe. Door de EGKS werden productie en prijzen op het gebied van kolen en staal niet meer afzonderlijk nationaal geregeld, maar overgedragen aan een supranationaal orgaan. De geldigheidsduur van het verdrag verstreek op 23 juli 2002, vijftig jaar na de inwer (nl)
- Parisfördraget, formellt fördraget om upprättandet av Europeiska kol- och stålgemenskapen (EKSG-fördraget), var ett fördrag inom Europeiska kol- och stålgemenskapen som undertecknades den 18 april 1951 i Paris, Frankrike. Det trädde i kraft den 23 juli 1952 efter att ha ratificerats av alla medlemsstater i enlighet med deras respektive konstitutionella bestämmelser. (sv)
- Пари́жский догово́р, подписанный 18 апреля 1951 года между Францией, Западной Германией, Италией и тремя странами Бенилюкса (Бельгия, Нидерланды и Люксембург) создал Европейское объединение угля и стали (ЕОУС), которое впоследствии стало частью Европейского союза. Договор вступил в силу 23 июля 1952 года и истёк 23 июля 2002 года, спустя ровно пятьдесят лет после его вступления в силу. (ru)
- Пари́зький до́говір (англ. Treaty of Paris; фр. Traité de Paris) — договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі; перший з чотирьох основоположних договорів Європейського Союзу (разом з Римськими договорами і Договором про Європейський Союз). Підписаний в Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року. Укладений між 6-ма європейськими країнами (Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Нідерланди). Шість держав-засновниць узгодили близько ста статей, що становлять єдине ціле. Завдання договору: Повноваження Об’єднання: (uk)
|
