| dbo:abstract
|
- Svobodné říšské město (německy: Reichsstadt) bylo označení městského státu ve Svaté říši římské, v němž formálně vládl pouze císař Svaté říše římské; jako protikladříšského města, která spadalo do příslušné části říše a kde vládl některý z mnoha říšských knížat (vévoda nebo kníže-biskup). Svobodná říšská města měla svého nezávislého představitele v říšském sněmu Svaté říše římské. Později byl formálním vládcem kníže-biskup, avšak ve vrcholném středověku získala města na biskupovi vesměs plnou nezávislost. Co se týče pojmu svobodné říšské město, rozlišuje se mezi říšskými městy (Reichsstädte) a svobodnými městy (freie Städte).Ačkoliv se městská práva případ od případu více či méně lišila, obecně svobodná města měla více práv a privilegií než říšská města. Například svobodná města pouze podporovala císaře během křížových výprav a organizovala svoji vlastní vojenskou ochranu, říšská města kromě toho platila císaři daně a vysílala sbory na jeho vojenská tažení.Postupem času se rozdíly mezi říšskými městy a svobodnými městy stále více zmenšovaly, až se ustálil termín svobodné říšské město.Více než privilegii se na nezávislosti města podílelo jejich bohatství. Bohatá města jakoLübeck nebo Augsburg byly nezávislými enklávami uvnitř Svaté říše římské, vyhlašujícími války a uzavírajícími mír, kontrolující své obchodní aktivity a připouštějící pouze malé zásahy zvenčí.V pozdním středověku mnoho svobodných měst vytvářelo aliance (Städtebünde). Nejvýznamnější z nich byla Hanzovní liga, do níž se zapojovala i města, která nikdy nebyla svobodnými městy a připojila se k lize se svolením místního knížete. Po Vídeňském kongresu v roce 1815 byly obnoveny jako svobodná říšská města pouze Brémy (včetně Bremerhavenu), Hamburg (včetně exkláv), Lübeck a . Staronová svobodná města (již ne říšská) se stala členy Německého spolku. Frankfurt nad Mohanem byl ale v roce 1866 po prusko-rakouské válce anektován Pruskem. Svobodné město Lübeck bylo zrušeno v roce 1937 tzv. Zákonem o Velkém Hamburku a dalších územních úpravách. Po vytvoření spolkové republiky Německo byly svobodná města Brémy a Hamburg opět vytvořeny. (cs)
- En el Sacre Imperi Romanogermànic, una ciutat imperial lliure (en alemany: freie Reichsstadt, plural Reichsstädte) era una ciutat autònoma governada formalment per l'emperador (a diferència de la majoria de ciutats en l'imperi, que pertanyien a un estat sobirà del Sacre Imperi i eren governades per prínceps (Fürsten), ducs o prínceps-bisbes). Les ciutats lliures gaudien d'un règim polític i jurídic propi i tenien representació pròpia en la dieta imperial del Sacre Imperi Romanogermànic. (ca)
- الإمبراطورية الحرة أستخدم من القرن الخامس عشر للدلالة على مدينة حكم ذاتي لها قدر معين من الاستقلالية ويتم تمثيلها في البرلمان الامبراطوري. كانت المدينة الإمبراطورية تحتل مكانة الإمبراطورية الفورية، وعلى هذا النحو، كانت تابعة مباشرة للإمبراطور الروماني المقدس فقط، مقارنةً بالمدينة أو البلدة الإقليمية (لاندستادت) التي كانت تابعة لأمير الإقليم - سواء كان ربًا كنسيًا أو أسقف وما إلى ذلك. (ar)
- Libera regna urbo aŭ libera imperia urbo estis en la Sankta Romia Imperio urbo kiu ne apartenis al iu alia membro-ŝtato de la Imperio kaj do havis super si neniun regionan landestron sed nur la imperiestron mem – ili havis imperian senperecon. Origine temis pri du apartaj specoj de urboj: la "regnaj urboj", senpere sub la imperiestro, kaj la "liberaj urboj", iamaj episkopaj urboj kiuj akiris ioman aŭtonomion. Ekde la 15-a jarcento oni nomis ilin kune "liberaj kaj regnaj urboj", kion oni poste populare konfuzis al "liberaj regnaj urboj". Liberaj kaj regnaj urboj ĝuis certajn liberecojn kaj privilegiojn.Regnaj urboj estis interne plejparte aŭtonomaj kaj kutime havis propran juĝistaron. Tiusence ili estis laŭrange pli similaj al landestroj de imperiaj membro-ŝtatoj ol al urboj apartenantaj al tiuj. Ili tamen havis ankaŭ apartajn devojn al la imperiestro: pagi impostojn rekte al li, kaj subteni lin milite.Liberaj urboj ricevis sitan statuson de la imperiestro aŭ de sia episkopo. Ili ofte similis al regnaj urboj, sed ne devis pagi imposton, nek militservi (krom ĉe krucmilitoj). (eo)
- In the Holy Roman Empire, the collective term free and imperial cities (German: Freie und Reichsstädte), briefly worded free imperial city (Freie Reichsstadt, Latin: urbs imperialis libera), was used from the fifteenth century to denote a self-ruling city that had a certain amount of autonomy and was represented in the Imperial Diet. An imperial city held the status of Imperial immediacy, and as such, was subordinate only to the Holy Roman Emperor, as opposed to a territorial city or town (Landstadt) which was subordinate to a territorial prince – be it an ecclesiastical lord (prince-bishop, prince-abbot) or a secular prince (duke (Herzog), margrave, count (Graf), etc.). (en)
- Als Freie Städte und Reichsstädte wurden seit dem 15. Jahrhundert jene weitgehend autonomen Stadtgemeinden des Heiligen Römischen Reiches bezeichnet, die im Städtekollegium des Reichstags vertreten waren. Die eigentlichen Reichsstädte unterstanden keinem Reichsfürsten, sondern direkt dem Kaiser, waren also reichsunmittelbar. Dagegen hatten die Freien Städte zwar noch einen Bischof als nominellen Landesherrn, besaßen aber Selbstverwaltungsrechte und Privilegien, die sie den Reichsstädten de facto gleichstellten. Daher entstand im Laufe der Zeit die unkorrekte, volkstümliche Sammelbezeichnung „freie Reichsstadt“, obwohl nur wenige Städte gleichzeitig freie Stadt und Reichsstadt waren. (de)
- Germaniako Erromatar Inperio Santuaren garaian, Hiri Aske eta Inperialak (alemanez: Freie und Reichsstädte), normalean Hiri Inperial Aske (Freie Reichsstadt, latinez: urbs imperialis libera) deituak, XV. mendetik aurrera nolabaiteko autonomia eta Dietan ordezkaritza zituzten hiriak ziren. Hiriek zuten, hau da, enperadorearen menpeko zuzenak ziren. Beste hiri edo herriak (Landstadt), berriz, tokiko printziaren menpekoak ziren, hau eklesiastiko edo sekularra izanda ere. (eu)
- Una ciudad imperial libre (en alemán: freie Reichsstadt, plural Reichsstädte) era una ciudad autónoma gobernada formalmente por el emperador —en comparación con la mayoría de las ciudades en el Imperio, que pertenecían a un Estado soberano del Sacro Imperio y eran gobernadas así por alguno de los muchos príncipes (Fürsten) del imperio, tales como príncipes, duques o príncipes-obispos. Las ciudades libres gozaban de un régimen político y jurídico propio, llamado Reichsunmittelbarkeit (que se traduce como inmediación imperial), y también tenían representación propia en la Dieta Imperial del Sacro Imperio Romano Germánico. (es)
- Le terme « ville libre d'Empire » (en allemand : Freie Reichsstadt) désigne, pas précisément, une ville autonome du Saint-Empire romain directement subordonnée à l'empereur et non à un prince d'Empire, grâce à l'immédiateté impériale. Depuis les débuts de l'époque moderne jusqu'à la dissolution de l'Empire en 1806, les représentants des villes immédiates avaient le droit de siéger et de voter à la diète d'Empire, l'assemblée générale des États impériaux. (fr)
- Di Kekaisaran Romawi Suci, Kota-Kota Kekaisaran dan Merdeka (bahasa Jerman: Freie und Reichsstädte), yang disingkat kota kekaisaran merdeka (Freie Reichsstadt, bahasa Latin: urbs imperialis libera), adalah istilah yang digunakan semenjak abad ke-15 untuk kota-kota yang memerintah sendiri, memiliki otonomi tertentu, dan diwakilkan dalam Dewan Kekaisaran. Kota kekaisaran memiliki status reichsfreiheit, sehingga berada di bawah kaisar secara langsung, sementara kota-kota teritorial (Landstadt) berada di bawah penguasa wilayah tertentu - baik itu pemimpin keuskupan (seperti ) ataupun pemimpin sekuler seperti adipati, , atau graf). (in)
- 帝国自由都市（ていこくじゆうとし、独：Freie Reichsstadt）は、中世よりドイツ（神聖ローマ帝国）で見られた都市の一形態。地方領主や司教の統制下でなく、皇帝直属の地位におかれ、一定範囲における自治を行使した都市を指す。自由帝国都市とも表記される。 (ja)
- Per città libera dell'Impero si intende una città del Sacro Romano Impero che godeva dell'immediatezza imperiale.Ciò significava che la città dipendeva direttamente dall'imperatore, e quindi da nessun potere feudale intermedio. Questa condizione comportava una serie di privilegi, primo fra tutti una pressoché totale autonomia di fatto. In origine c'era una distinzione giuridica e storica tra "città imperiali" e "città libere":
* le città imperiali erano propriamente quelle non soggette ad un feudatario, ma direttamente all'imperatore del Sacro Romano Impero, poiché avevano ottenuto da questi l'immediatezza imperiale.
* le città libere erano invece generalmente state soggette ad un principe vescovo (ma ad esempio la città di San Gallo era stata soggetta al potere dell'abate dell'omonima abbazia, o ancora Herford era stata soggetta al potere dell'omonima abbazia femminile) nei primi secoli dopo il 1000, ma erano riuscite a liberarsi dal potere temporale di questi e ad ottenere una certa autonomia, nonché poi anche alcuni privilegi (per esempio l'esenzione da determinati tributi o dall'obbligo di fornire soldati in caso di guerra). Tutte queste caratteristiche ponevano le libere città imperiali a un livello di parità rispetto ai principi dell'impero, e le differenziavano invece dalle città sottoposte a un dominio feudale di qualsiasi natura, che equivaleva a un livello intermedio di governo interposto tra l'imperatore e la città stessa. Sino al XVI secolo le prime erano dette appunto città dell'Impero (ted. Reichsstädte), le seconde città libere (ted. freie Städte); in ogni caso, soprattutto in origine, non tutte le città imperiali erano necessariamente "libere", e non tutte le città libere erano anche "imperiali". Nelle diete imperiali tutte queste città trovarono congiuntamente rappresentanza nel collegio delle città libere e imperiali, dando origine, nell'uso comune, al termine di "città libera dell'Impero"; col tempo dunque la distinzione originaria andò sempre più sfumando finché non ebbe più importanza. (it)
- 자유제국도시(독일어: Freie und Reichsstädte 프라이 운트 라이히스스타트[*])는 신성 로마 제국에서 볼 수 있었던 도시의 한 형태이다. 지방 영주와 사교의 통제하가 아니라 황제 직속에 속해 있는 자치 도시를 말한다 자유제국도시는 신성로마제국에서 제국칙령에 의한 자치를 누리는 도시였다. 성직제후나 지방의 영주들(공작, 변경백, 백작 등.)에게 종속된 지역의 소도시와 달리, 자유제국 도시는 오직 황제에게만 복종했다. 자유제국도시들은 제국에서 하나의 주(Staat)를 이뤘으며, 또한 제국의회에 두 개의 의원석을 가지고 있었다. 신성로마제국의 멸망까지 50여개의 자유시가 있었으며, 그 중에 몇몇은 소읍(Kleine Stadt)보다 더 작은 경우도 있었다. 신성 로마 제국 내에는 대략적으로 4천여 개의 도시와 소읍이 있었다. 그들 중 90퍼센트에 이르는 곳이 1600년경에도 천명 이하의 시민만을 가지고 있었다. 중세후기를 거치면서, 이런 도시들 중에 200개미만의 도시와 소읍들만이 자유제국도시의 지위를 누리게 되었다. 이런 도시들 중에서도, 일부 도시들은 수십 년이 지난 뒤에 이르러서 그 지위를 상실하게 된다. 1521년의 제국등록부에는 85개의 도시만이 자유제국도시로 등록되어 있었고 1555년의 아우크스부르크 화의에 이르러서는 65개의 도시만이 자유제국도시로 남게 되었다. 이런 경향은 계속 지속되어 베스트팔렌 조약이 체결된 1648년부터 1803년까지 자유제국도시의 숫자는 50개를 왔다 갔다 하였다. 자유제국도시는 신성로마제국 내에 있는 첫 번째 유형의 도시집단이라 할 수 있다. (ko)
- Een vrije rijksstad (Duits: Freie Reichsstadt) was een onafhankelijke stad in het Heilige Roomse Rijk. Deze steden vielen direct onder de keizer en niet onder een bepaalde vorst. De vrije rijkssteden konden ingedeeld worden in twee categorieën. Vrijsteden of vrije steden (freie Städte) waren van oorsprong bisschoppelijke steden die onafhankelijkheid van de prins-bisschop hadden verkregen. Ze behoefden geen geregelde belasting aan het Heilige Roomse Rijk te betalen en ze mochten niet verpand worden. Rijkssteden (Reichsstädte) hadden zich niet hoeven vrij maken van een bisschop. De wettelijke status verschilde van stad tot stad en uiteindelijk verdween het onderscheid tussen beide. Het begrip "vrijsteden en rijkssteden" evolueerde naar "vrije rijkssteden". Enkele vrije rijkssteden waren Bazel (Zwitserland) (sinds 1000), Worms (sinds 1074), Mainz (van 1244 tot 1462), Regensburg (sinds 1245), Straatsburg (Vrijstad Straatsburg sinds 1262), Nijmegen (meerdere malen, o.a. sinds 1230), Spiers (sinds 1294) en Keulen (sinds 1475). Ook Groningen maakte zich in de 15e eeuw in de praktijk los van het sticht Utrecht en eigende zich zelf het wapen van een vrije rijksstad toe. De stad voerde, zoals op het wapen op het orgel in de Martinikerk is te zien, ook de keizerskroon boven het stadswapen. Het aantal rijkssteden varieerde in de loop der tijd zeer en bereikte op gegeven moment enige honderden. In 1792 waren er echter nog maar 51 over, merendeels kleine steden in Zwaben. Ook in de Nederlanden waren er een paar vrijsteden, alsmede in wat nu de Franse Elzas is. De rijkssteden vormden het derde college van de Duitse Rijksdag, na de colleges van de keurvorsten en de vorsten. Ze waren verdeeld over twee banken: de Rijnlandse (R) en de Zwabische (Z). De rijkssteden waren ook vertegenwoordigd in de kreitsen: de Frankische Kreits (F), de Beierse Kreits (B), de Zwabische Kreits (Z), de Boven-Rijnse Kreits (BR), de Neder-Saksische Kreits (NS) en de Nederrijns-Westfaalse Kreits (NW) (zie onderstaande tabel) Krachtens de Reichsdeputationshauptschluss werden vrijwel alle vrijsteden en Rijkssteden in 1803 gemediatiseerd. Slechts zes steden behielden hun zelfstandigheid: Augsburg, Bremen, Frankfurt, Hamburg, Lübeck en Neurenberg. In 1805 verloor Augsburg zijn zelfstandigheid in de vrede van Presburg, en bij de opheffing van het Heilige Roomse Rijk in 1806 verdwenen ook Neurenberg en Frankfurt. In 1810 werden de laatste drie - Bremen, Hamburg en Lübeck - bij Frankrijk ingelijfd. Na de val van het Franse keizerrijk herstelde het Congres van Wenen de zelfstandigheid van vier voormalige Rijkssteden binnen de Duitse Bond: Hamburg, Bremen, Lübeck en Frankfurt am Main. Frankfurt werd in 1866 door Pruisen geannexeerd. De drie overgebleven steden maakten deel uit van het nieuwe Duitse keizerrijk van 1870. In 1937 werd tijdens het derde Rijk Lübeck bij Pruisen ingelijfd. Bremen en Hamburg zijn dus de laatste die een zelfstandige positie hebben binnen de huidige bondsrepubliek. Danzig droeg van 1919 tot 1939 eveneens de titel vrije stad (vrije stad Danzig). (nl)
- Wolne miasta Rzeszy (niem. Freie Reichsstadt) – termin określający miasta w Świętym Cesarstwie Rzymskim podlegające bezpośrednio władzy cesarzy i posiadające własną, niezależną reprezentację w Reichstagu. Wolnymi miastami Rzeszy były: W nawiasach podane daty mediatyzacji 1.
* Aalen (1803) 2.
* Akwizgran (1794) 3.
* Augsburg (1805) 4.
* Bazylea (1648) 5.
* Berno (1648) 6.
* Besançon (1674) 7.
* Biberach (1803) 8.
* Bopfingen (1803) 9.
* Boppard (1309) 10.
* Brema (-) 11.
* Buchau (obecnie Bad Buchau) (1806) 12.
* Buchhorn (obecnie Friedrichshafen) (1803) 13.
* Colmar (1679) 14.
* Dinkelsbühl (1803) 15.
* Donauwörth (1607) 16.
* Dortmund (1803) 17.
* Duisburg (1290) 18.
* Düren (1241) 19.
* Endingen (1428) 20.
* Esslingen (1803) 21.
* Frankfurt nad Menem (1866) 22.
* Friedberg (1455) 23.
* Gelnhausen (1349) 24.
* Gengenbach (1803) 25.
* Giengen (1803) 26.
* Goslar (1803) 27.
* Gmünd (obecnie Schwäbisch Gmünd) (1803) 28.
* Hagenau (obecna pisownia Haguenau) (1679) 29.
* Hall (obecnie Schwäbisch Hall) (1803) 30.
* Hamburg (-) 31.
* Heilbronn (1803) 32.
* Hildesheim (1803) 33.
* Isny (1803) 34.
* Kaufbeuren (1803) 35.
* Kaiserslautern (1313/1314) 36.
* Kaiserswerth (1273) 37.
* Kaysersberg (1679) 38.
* Kempten (1803) 39.
* Kessenich (niegdysiejsze miasto jest obecnie częścią gminy Kinrooi) (1792) 40.
* Kolonia (1794) 41.
* Konstancja (1548) 42.
* Landau (1679) 43.
* Leutkirch im Allgäu (1803) 44.
* Lindau (1803) 45.
* Lubeka (1937) 46.
* Memmingen (1803) 47.
* Metz (1648) 48.
* Mühlhausen (1803) 49.
* Mülhausen (obecnie Miluza) (1648) 50.
* Münster w Alzacji (obecna pisownia Munster) (1679) 51.
* Neuenburg am Rhein (1311) 52.
* Nordhausen (1803) 53.
* Nördlingen (1803) 54.
* Norymberga (1806) 55.
* Oberehnheim (obecnie Obernai) (1679) 56.
* Offenburg (1803) 57.
* Oppenheim (1398) 58.
* Pfullendorf (1803) 59.
* Ravensburg (1803) 60.
* Ratyzbona (1803) 61.
* Reutlingen (1803) 62.
* Rheinfelden (1330) 63.
* Rosheim (1679) 64.
* Rothenburg ob der Tauber (1803) 65.
* Rottweil (1803) 66.
* Schlettstadt (obecnie Sélestat) (1679) 67.
* Schweinfurt (1803) 68.
* Solothurn (1648) 69.
* Spira (1792) 70.
* Strasburg (1681) 71.
* Überlingen (1803) 72.
* Ulm (1803) 73.
* Tull (obecna pisownia Toul) (1648) 74.
* Turckheim (1679) 75.
* Verden (1648) 76.
* Wangen im Allgäu (1803) 77.
* Weil (obecnie Weil der Stadt) (1803) 78.
* Weinsberg (1417) 79.
* Weißenburg (obecnie Wissembourg) (1679) 80.
* Wetzlar (1803) 81.
* Wimpfen (obecnie Bad Wimpfen) (1803) 82.
* Winterthur (1442) 83.
* Windsheim (obecnie Bad Windsheim) (1803) 84.
* Wirten (obecnie Verdun) (1648) 85.
* Wormacja (1792) 86.
* Zell am Harmersbach (1803) 87.
* Zug (1648) 88.
* Zürich (1648) (pl)
- Riksstäder (tyska Reichsstädte) kallades i det tysk-romerska riket riksomedelbara städer, det vill säga städer som hörde till riket omedelbart under kejsaren. De äldsta riksstäderna var de "pfalzstäder" som växte upp inom de kungliga domänerna. Då dessa hade sin största utsträckning i Sydtyskland, blev också riksstädernas antal störst i dessa trakter; redan 1248 var de omkring 70 i antal. Ursprungligen styrdes riksstaden av en kunglig ämbetsman (oftast benämnd Reichsschultheiss), men under 1200-talets strider, då kungarna sökte sitt stöd mot furstemakten främst hos riksstäderna, vann dessa ökad självständighet, i det de själva förvärvade den ena efter den andra (uteslutande förfoganderätt över sin krigsmakt, mynträtt, rätt att uppta tullar och så vidare). Under denna tid vann också många forna "landsstäder" riksomedelbarhet. Den rätt att sluta förbund inbördes som riksstäderna hade började användas flitigt, speciellt kan man nämna , och hansan. Den politiska betydelse riksstäderna vann visade sig särskilt i att de alltsedan 1200-talets mitt vann tillträde till riksdagen, fastän de först i westfaliska freden 1648 erkändes som likaberättigade vid sidan av övriga riksständer. En särskild ställning intog de "biskopsstäder", som lyckades avvärja sina furstbiskopars anspråk på landshöghet och därför kallades "fria städer", då de vann en rättslig ställning som i stort sett överensstämde med riksstädernas. Därför kunde de också sammanfattas med riksstäderna under benämningen "fria och riksstäder" eller (senare) "fria riksstäder". På riksdagen bildade städernas representanter det tredje kollegiet, vilket sönderföll i en rensk och en schwabisk "städtebank". I den mån territorialfurstarnas makt växte och städernas inre blomstring avtynade, förlorade dessa också i politisk betydelse; även deras antal minskades, i det åtskilliga riksstäder av olika anledningar förlorade sin riksomedelbarhet. Omkring 1800 räknades 51 städer som riksstäder. Riksdagen 1803 berövades alla utom sex (Hamburg, Augsburg, Nürnberg, Lübeck, Bremen och Frankfurt) sin självständighet. Genom (1805) förlorade Augsburg och genom Rhenförbundet (1806) Nürnberg och Frankfurt am Main sin riksomedelbarhet; de tre återstående införlivades 1810 i Frankrike. Vid Tyska förbundets bildande (1815) upptogs i detta fyra av de forna riksstäderna återigen under namnet "fria städer", nämligen Bremen, Frankfurt am Main, Hamburg och Lübeck. Av dessa utgör Bremen och Hamburg än idag egna delstater (förbundsländer) i Förbundsrepubliken Tyskland. (sv)
- No Sacro Império Romano-Germânico, uma cidade imperial livre (em alemão:Freie Reichsstadt) era aquela formalmente dirigida apenas pelo imperador - diferentemente da maioria das cidades do Império, que pertenciam a um território e assim eram regidas por um dos muitos príncipes (Fürsten) do Império - duques ou príncipes-bispos. Cidades livres também tiveram representação independente no Reichstag do Sacro Império. Para ser mais preciso, uma distinção foi feita no papel entre as cidades imperiais (Reichsstädte) e as cidades livres (Freie Städte). Cada cidade livre era anteriormente regida por um príncipe-bispo, mas essas cidades haviam conquistado sua independência do bispo durante a Alta Idade Média. Eram Basileia (1000), Worms (1074), Mogúncia (1244, revogada em 1462), Ratisbona (1245), Estrasburgo (1272), Colônia (1288) e Speyer (1294). Embora os detalhes jurídicos variassem bastante entre elas, as cidades livres originalmente tinham mais direitos e privilégios do que as cidades imperiais. Por exemplo, cidades livres só tinham que apoiar o Imperador durante as cruzadas e organizar a sua própria proteção, enquanto as cidades imperiais também tinham que pagar impostos ao Imperador e abastecer as tropas para suas campanhas militares. Mas, ao longo do tempo, a diferença tornou-se cada vez menos evidente, tanto que as "Cidades Livres e Imperiais" eram conhecidas coletivamente na Dieta como "Cidades Imperiais Livres". De fato, o que importava não era o status legal, mas a diferença de riqueza: cidades ricas, como Lübeck ou Augsburgo, foram verdadeiros enclaves autogovernados dentro do Império; travaram guerra e faziam a paz, controlavam seu próprio comércio e permitiam pouca interferência do exterior. No final da Idade Média, muitas cidades livres formaram alianças (Städtebünde), das quais a mais conhecida foi a Liga Hanseática, embora alguns dos seus membros nunca tivessem sido cidades livres, tendo ingressado na liga com a permissão de quem comandava o seu território. As cidades ganhavam (e algumas vezes perdiam) a sua liberdade entre as constantes mudanças do poder político medieval. Algumas cidades obtinham uma carta de doação e outras eram ricas o suficiente para comprar sua liberdade a um príncipe que precisasse de dinheiro; algumas a ganhavam pela força bruta, enquanto outras a conseguiam em tempos de caos. Várias cidades se tornaram livres através da extinção das famílias dominantes, como o Hohenstaufen. Algumas cidades livres perderam os seus privilégios. Outras voluntariamente colocaram-se sob a protecção territorial de um magnata. Outros ainda, como Donauwörth em 1607, foram destituídas de seus privilégios, pelo imperador em pessoa, num verdadeiro jogo de ofensas; outras eram afastadas pelo Imperador, como Mühlhausen, Duisburg e Offenburg, embora esta última foi capaz de recuperar o seu estatuto. Cidades livres e imperiais foram apenas admitidas formalmente como Reichsstand para o Reichstag em 1489 e assim seus votos eram geralmente considerados apenas a título de consulta, em comparação com as bancadas do Kurfürsten e dos Príncipes. As ligas de cidades dividiam-se em dois grupos, ou bancadas, na Dieta Imperial, a do Reno e da Suábia. Na altura da Paz de Vestfália (1648), as cidades constituíam um terceiro "colégio eleitoral" formal na Dieta. A mais poderosa Reichsstädte incluía Augsburgo, Bremen, Colônia, Frankfurt, Hamburgo, Lübeck e Nuremberga. O número de cidades imperiais livres variou muito ao longo dos séculos, assim como a sua distribuição geográfica. Em geral, houve muitos mais cidades livres nas áreas com uma estrutura política diversificada, do que em áreas onde havia grandes territórios se estabelecendo. A Encyclopædia Britannica de 1911 refere-se a uma lista elaborada em 1422 com 75 cidades livres, e uma outra, elaborada em 1521, com 84. A consolidação territorial gradualmente reduziu o número para as 51 cidades presentes no , no final do Império. Muitas estavam no sudoeste e na Francônia, em algumas regiões do norte e do oeste, e nenhuma no leste. Na sua maioria, essas cidades eram ex-membros da antes poderosa Liga Hanseática. Nos séculos XVI e XVII, algumas cidades livres do Império foram separadas devido a mudanças territoriais externas. As tropas de Henrique II da França tomaram as cidades livres conectadas aos três bispados de Metz, Verdun e Toul. Da mesma forma, os maréchals de Louis XIV da França tomaram muitas cidades com base em alegações produzidas pela sua . Dessa forma, na Alsácia, Estrasburgo e as dez cidades da Decápole foram anexadas. Além disso, quando a Confederação suíça ganhou a sua independência do Império, em 1648, as cidades imperiais suíças, como Basileia, Berna e Zurique, deixaram o Império como cantões confederados. À época da França Revolucionária, esta tendência seria rapidamente intensificada na Europa. Primeiro, entre 1789 e 1792, as zonas a oeste do rio Reno foram anexadas pelo exército revolucionário, que terminaria assim a longa tradição de liberdade de diversas cidades como Colônia, Aachen, Düren, Espira e Worms. Depois, as Guerras Napoleônicas levaram à reorganização do Império em 1803, e todas as cidades livres, exceto seis - as cidades Hanseáticas de Hamburgo, Brema e Lubeque, e as cidades de Francoforte, Augsburgo e Nuremberga - foram eliminadas. Finalmente, Napoleão dissolveu o Império em 1806. Em 1811, todas as cidades livres tinham sido vencidas - Augsburgo e Nuremberga tinham sido anexadas pela Baviera; Frankfurt tinha-se tornado o centro do Grão-Ducado de Frankfurt, um Estado fantoche de Napoleão, e as três cidades Hanseáticas tinham sido anexadas diretamente pela França, como parte de seu esforço para fazer valer o Bloqueio Continental contra a Inglaterra. Hamburgo e Lübeck e os territórios ao redor formaram os , Bremen e . Quando a Confederação Germânica foi criada em 1815, Hamburgo, Lübeck, Bremen e Frankfurt, mais uma vez, tornaram-se cidades livres. Frankfurt foi anexada pela Prússia, em consequência da Guerra Austro-Prussiana de 1866. As três cidades hanseáticas permaneceram como Estados-membros do novo Império Alemão, e assim se mantiveram na República de Weimar e no Terceiro Reich, embora sob Hitler este estatuto fosse puramente fictício. Devido à antipatia de Hitler por Lübeck e a necessidade de compensar a Prússia por suas perdas territoriais decorrentes da , a cidade foi anexada à Prússia, em 1937. Na República Federal da Alemanha, criada após a II Guerra Mundial, Bremen e Hamburgo tornaram-se Estados-Membros (Länder), um estatuto que mantêm até hoje. Berlim, que nunca tinha sido uma cidade livre, também recebeu o estatuto de Estado após a guerra, por ter sido dividida no pós-guerra. (pt)
- Имперский город (нем. Reichsstadt), Вольный имперский город (freie Reichsstädte) — в Священной Римской империи город, подчинённый непосредственно императору, то есть граждане города (горожане, Bürgerschaft) платили налоги с доходов не в казну местных земельных феодалов — князей и герцогов, а непосредственно суверену. Первые Вольные имперские города возникли на королевских (императорских) землях. На начало XX века такими городами оставались Бремен, Любек и Гамбург. Вольный имперский город был независим и назывался государем, господином (Landesherr). (ru)
- Імперське місто (нім. Reichsstadt) — у Священній Римській імперії місто, підпорядковане безпосередньо імператору, тобто демократично вибране керівництво міської громади (нім. Bürgerschaft) платило податки з доходів не в скарбницю місцевих земельних феодалів — князів і герцогів, а безпосередньо імператору Священної Римської імперії німецької нації. З XIII ст. імперські міста, згідно з викупленими у кайзера привілеями (нім. Reichsfreiheit), мали широкі права самоврядування, майже повну політичну самостійність. Існувала юридична відмінність між імперськими містами (нім. Reichsstädte) і вільними містами (нім. freie Städte). Вільні міста спершу управлялися князем-єпископом, але отримали незалежність від нього в кінці середньовіччя. Такими містами були Аахен (800), Базель (1000), Вормс (1074), Майнц (1244, скасовано в 1462), Страсбург (1272), Кельн (1288) і Шпаєр (1294). Хоча юридичні деталі з часом змінювалися, вільні міста спочатку мали більше прав і привілеїв, ніж імперські міста. Наприклад, вільні міста повинні були підтримувати імператора під час хрестових походів і організувати свій власний захист, у той час як імперські міста також повинні були платити податки імператору і поставляти війська для його військових кампаній. У пізньому середньовіччі багато міст утворили Міські ліги (нім. Städtebünde), на кшталт Ганзейського союзу. (Деякі члени цих союзів не були вільними містами і вступали з дозволу своїх територіальних правителів). Міста отримували (а іноді й втрачали) свободу через мінливість політики середньовічної влади. Деякі міста отримали статус у подарунок. Інші отримували статус від володаря за готівку. Деякі отримали статус силою зброї, а інші отримали його за часів безвладдя. Деякі міста стали вільними через ослаблення домінантної сім'ї, як Гогенштауфени. Вільні міста також втрачали свої привілеї. Деякі добровільно поставили себе під захист територіального магната. Деякі, як Донауверт в 1607 році, були позбавлені привілеїв імператором через справжні або сфабриковані причини. Деякі були продані імператором, такі як Мюльгаузен, Дуйсбург і Оффенбург. У XV столітті вільні міста разом з імперськими містами брали участь у рейхстазі як стан під загальною назвою «вільні й імперські міста» (нім. Freie-und Reichsstädte), з часом в просторіччі ця формула перетворилася на «вільні імперські міста». У рейхстазі вільні й імперські міста складали окрему палату — (нім. Reichsstädterat). При цьому одне і те ж місто могло бути представлено у Рейхстазі як імперське місто і як однойменний діоцез своїм єпископом. Наприклад, Регенсбург був представлений у Рейхстазі 1521 року імперським князем католицьким єпископом Регенсбурга, імперськими прелатами абатом монастиря Св. Еммерама і абатисами монастирів Нідермюнстер і Обермюнстер і імперським містом Регенсбург (муніципалітет якого був чисто лютеранським). У 16-у і 17-му століттях, низку вільних міст було відокремлено від імперії за рахунок зовнішніх територіальних змін. Генріх II Валуа захопив вільні міста, пов'язані з трьома єпископствами — Мец, Верден і Туль. Аналогічним чином, Людовик XIV захопив багато міст на основі претензій фр. Chambres des Réunions. Таким чином були приєднані , Страсбург і десять міст Декаполісу. Крім того, коли здобула незалежність від імперії у 1648 році, швейцарські імперські міста Базель, Берн, Люцерн, Санкт-Галлен, Шаффхаузен і Цюрих залишили імперію на правах кантонів Конфедерації. З появою революційної Франції в Європі, ця тенденція значно посилилась. Спершу, в 1789-1792, райони на захід від Рейну були захоплені революційною армією, цим закінчуються давні традиції вільних міст: Кельна, Аахена, Дюрена, Шпаєра і Вормса. Потім, наполеонівські війни призвели до реорганізації імперії в 1803 році (див. ), коли статуси вільних міст були скасовані для Гамбурга, Бремена, Любека, Франкфурта, Аугсбурга і Нюрнберга. Нарешті, Наполеон розпустив імперію в 1806. У 1811, всі вільні міста були ліквідовані — Аугсбург і Нюрнберг захопила Баварія, Франкфурт став центром , наполеонівської маріонеткової держави, а три ганзейські міста були безпосередньо захоплені Францією за для забезпечення дотримання континентальної блокади проти Англії. Гамбург і Любек з навколишніми територіями сформували департамент а Бремен — . Після створення Німецької Конфедерації в 1815 році, Гамбург, Любек, Бремен, Франкфурт знову отримали статус вільних міст. Франкфурт був приєднаний до Пруссії в результаті Австро-пруської війни 1866 року. Три Ганзейські міста залишилися як складові держав Нової Німецької імперії, і зберегли цей статус у Веймарській республіці і в Третьому рейху, але за часів Гітлера цей статус був чисто умовним. Через неприязнь Гітлера до Любека, а також необхідність компенсувати Пруссії її територіальні втрати згідно з , вона була приєднана до останнього в 1937 році. У Федеративній Республіці Німеччина яка була створена після війни, Бремен і Гамбург отримали статус Вільне Ганзейське місто, що прирівнюється до статусу землі. Берлін, який ніколи не був вільним містом у своїй історії, також отримав статус землі після війни через його статус у розділеній повоєнній Німеччині. (uk)
- 帝国自由城市（德語：Freie und Reichsstädte）是神圣罗马帝国中的一种特殊行政区划，帝国自由城市的城市不被任何一个管辖，其直辖于神圣罗马帝国皇帝。 帝国自由城市直接处于皇帝之下的地位给于他们许多自由和特权。向内它们基本上自主，拥有自己的低级和高级司法权，尤其它们的（在神圣罗马帝国高级司法权是允许判处死刑的权力，因此高级司法权在神圣罗马帝国也被称为血司法权，一般只有帝国贵族和他们授权的代表才有这样的权力）使得他们拥有与高级贵族同样的地位，这也是它们与其它隶属于任何领主的城市的区别。 这些城市还有权和有义务直接派代表参加帝国议会。同时他们对皇帝也有一定的义务，比如他们必须向皇帝交税，假如皇帝命令他们必须派兵。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- En el Sacre Imperi Romanogermànic, una ciutat imperial lliure (en alemany: freie Reichsstadt, plural Reichsstädte) era una ciutat autònoma governada formalment per l'emperador (a diferència de la majoria de ciutats en l'imperi, que pertanyien a un estat sobirà del Sacre Imperi i eren governades per prínceps (Fürsten), ducs o prínceps-bisbes). Les ciutats lliures gaudien d'un règim polític i jurídic propi i tenien representació pròpia en la dieta imperial del Sacre Imperi Romanogermànic. (ca)
- الإمبراطورية الحرة أستخدم من القرن الخامس عشر للدلالة على مدينة حكم ذاتي لها قدر معين من الاستقلالية ويتم تمثيلها في البرلمان الامبراطوري. كانت المدينة الإمبراطورية تحتل مكانة الإمبراطورية الفورية، وعلى هذا النحو، كانت تابعة مباشرة للإمبراطور الروماني المقدس فقط، مقارنةً بالمدينة أو البلدة الإقليمية (لاندستادت) التي كانت تابعة لأمير الإقليم - سواء كان ربًا كنسيًا أو أسقف وما إلى ذلك. (ar)
- In the Holy Roman Empire, the collective term free and imperial cities (German: Freie und Reichsstädte), briefly worded free imperial city (Freie Reichsstadt, Latin: urbs imperialis libera), was used from the fifteenth century to denote a self-ruling city that had a certain amount of autonomy and was represented in the Imperial Diet. An imperial city held the status of Imperial immediacy, and as such, was subordinate only to the Holy Roman Emperor, as opposed to a territorial city or town (Landstadt) which was subordinate to a territorial prince – be it an ecclesiastical lord (prince-bishop, prince-abbot) or a secular prince (duke (Herzog), margrave, count (Graf), etc.). (en)
- Als Freie Städte und Reichsstädte wurden seit dem 15. Jahrhundert jene weitgehend autonomen Stadtgemeinden des Heiligen Römischen Reiches bezeichnet, die im Städtekollegium des Reichstags vertreten waren. Die eigentlichen Reichsstädte unterstanden keinem Reichsfürsten, sondern direkt dem Kaiser, waren also reichsunmittelbar. Dagegen hatten die Freien Städte zwar noch einen Bischof als nominellen Landesherrn, besaßen aber Selbstverwaltungsrechte und Privilegien, die sie den Reichsstädten de facto gleichstellten. Daher entstand im Laufe der Zeit die unkorrekte, volkstümliche Sammelbezeichnung „freie Reichsstadt“, obwohl nur wenige Städte gleichzeitig freie Stadt und Reichsstadt waren. (de)
- Germaniako Erromatar Inperio Santuaren garaian, Hiri Aske eta Inperialak (alemanez: Freie und Reichsstädte), normalean Hiri Inperial Aske (Freie Reichsstadt, latinez: urbs imperialis libera) deituak, XV. mendetik aurrera nolabaiteko autonomia eta Dietan ordezkaritza zituzten hiriak ziren. Hiriek zuten, hau da, enperadorearen menpeko zuzenak ziren. Beste hiri edo herriak (Landstadt), berriz, tokiko printziaren menpekoak ziren, hau eklesiastiko edo sekularra izanda ere. (eu)
- Una ciudad imperial libre (en alemán: freie Reichsstadt, plural Reichsstädte) era una ciudad autónoma gobernada formalmente por el emperador —en comparación con la mayoría de las ciudades en el Imperio, que pertenecían a un Estado soberano del Sacro Imperio y eran gobernadas así por alguno de los muchos príncipes (Fürsten) del imperio, tales como príncipes, duques o príncipes-obispos. Las ciudades libres gozaban de un régimen político y jurídico propio, llamado Reichsunmittelbarkeit (que se traduce como inmediación imperial), y también tenían representación propia en la Dieta Imperial del Sacro Imperio Romano Germánico. (es)
- Le terme « ville libre d'Empire » (en allemand : Freie Reichsstadt) désigne, pas précisément, une ville autonome du Saint-Empire romain directement subordonnée à l'empereur et non à un prince d'Empire, grâce à l'immédiateté impériale. Depuis les débuts de l'époque moderne jusqu'à la dissolution de l'Empire en 1806, les représentants des villes immédiates avaient le droit de siéger et de voter à la diète d'Empire, l'assemblée générale des États impériaux. (fr)
- Di Kekaisaran Romawi Suci, Kota-Kota Kekaisaran dan Merdeka (bahasa Jerman: Freie und Reichsstädte), yang disingkat kota kekaisaran merdeka (Freie Reichsstadt, bahasa Latin: urbs imperialis libera), adalah istilah yang digunakan semenjak abad ke-15 untuk kota-kota yang memerintah sendiri, memiliki otonomi tertentu, dan diwakilkan dalam Dewan Kekaisaran. Kota kekaisaran memiliki status reichsfreiheit, sehingga berada di bawah kaisar secara langsung, sementara kota-kota teritorial (Landstadt) berada di bawah penguasa wilayah tertentu - baik itu pemimpin keuskupan (seperti ) ataupun pemimpin sekuler seperti adipati, , atau graf). (in)
- 帝国自由都市（ていこくじゆうとし、独：Freie Reichsstadt）は、中世よりドイツ（神聖ローマ帝国）で見られた都市の一形態。地方領主や司教の統制下でなく、皇帝直属の地位におかれ、一定範囲における自治を行使した都市を指す。自由帝国都市とも表記される。 (ja)
- Имперский город (нем. Reichsstadt), Вольный имперский город (freie Reichsstädte) — в Священной Римской империи город, подчинённый непосредственно императору, то есть граждане города (горожане, Bürgerschaft) платили налоги с доходов не в казну местных земельных феодалов — князей и герцогов, а непосредственно суверену. Первые Вольные имперские города возникли на королевских (императорских) землях. На начало XX века такими городами оставались Бремен, Любек и Гамбург. Вольный имперский город был независим и назывался государем, господином (Landesherr). (ru)
- 帝国自由城市（德語：Freie und Reichsstädte）是神圣罗马帝国中的一种特殊行政区划，帝国自由城市的城市不被任何一个管辖，其直辖于神圣罗马帝国皇帝。 帝国自由城市直接处于皇帝之下的地位给于他们许多自由和特权。向内它们基本上自主，拥有自己的低级和高级司法权，尤其它们的（在神圣罗马帝国高级司法权是允许判处死刑的权力，因此高级司法权在神圣罗马帝国也被称为血司法权，一般只有帝国贵族和他们授权的代表才有这样的权力）使得他们拥有与高级贵族同样的地位，这也是它们与其它隶属于任何领主的城市的区别。 这些城市还有权和有义务直接派代表参加帝国议会。同时他们对皇帝也有一定的义务，比如他们必须向皇帝交税，假如皇帝命令他们必须派兵。 (zh)
- Svobodné říšské město (německy: Reichsstadt) bylo označení městského státu ve Svaté říši římské, v němž formálně vládl pouze císař Svaté říše římské; jako protikladříšského města, která spadalo do příslušné části říše a kde vládl některý z mnoha říšských knížat (vévoda nebo kníže-biskup). Svobodná říšská města měla svého nezávislého představitele v říšském sněmu Svaté říše římské. Později byl formálním vládcem kníže-biskup, avšak ve vrcholném středověku získala města na biskupovi vesměs plnou nezávislost. (cs)
- Libera regna urbo aŭ libera imperia urbo estis en la Sankta Romia Imperio urbo kiu ne apartenis al iu alia membro-ŝtato de la Imperio kaj do havis super si neniun regionan landestron sed nur la imperiestron mem – ili havis imperian senperecon. Origine temis pri du apartaj specoj de urboj: la "regnaj urboj", senpere sub la imperiestro, kaj la "liberaj urboj", iamaj episkopaj urboj kiuj akiris ioman aŭtonomion. Ekde la 15-a jarcento oni nomis ilin kune "liberaj kaj regnaj urboj", kion oni poste populare konfuzis al "liberaj regnaj urboj". (eo)
- Per città libera dell'Impero si intende una città del Sacro Romano Impero che godeva dell'immediatezza imperiale.Ciò significava che la città dipendeva direttamente dall'imperatore, e quindi da nessun potere feudale intermedio. Questa condizione comportava una serie di privilegi, primo fra tutti una pressoché totale autonomia di fatto. In origine c'era una distinzione giuridica e storica tra "città imperiali" e "città libere": (it)
- 자유제국도시(독일어: Freie und Reichsstädte 프라이 운트 라이히스스타트[*])는 신성 로마 제국에서 볼 수 있었던 도시의 한 형태이다. 지방 영주와 사교의 통제하가 아니라 황제 직속에 속해 있는 자치 도시를 말한다 자유제국도시는 신성로마제국에서 제국칙령에 의한 자치를 누리는 도시였다. 성직제후나 지방의 영주들(공작, 변경백, 백작 등.)에게 종속된 지역의 소도시와 달리, 자유제국 도시는 오직 황제에게만 복종했다. 자유제국도시들은 제국에서 하나의 주(Staat)를 이뤘으며, 또한 제국의회에 두 개의 의원석을 가지고 있었다. 신성로마제국의 멸망까지 50여개의 자유시가 있었으며, 그 중에 몇몇은 소읍(Kleine Stadt)보다 더 작은 경우도 있었다. (ko)
- Een vrije rijksstad (Duits: Freie Reichsstadt) was een onafhankelijke stad in het Heilige Roomse Rijk. Deze steden vielen direct onder de keizer en niet onder een bepaalde vorst. De vrije rijkssteden konden ingedeeld worden in twee categorieën. Vrijsteden of vrije steden (freie Städte) waren van oorsprong bisschoppelijke steden die onafhankelijkheid van de prins-bisschop hadden verkregen. Ze behoefden geen geregelde belasting aan het Heilige Roomse Rijk te betalen en ze mochten niet verpand worden. Rijkssteden (Reichsstädte) hadden zich niet hoeven vrij maken van een bisschop. De wettelijke status verschilde van stad tot stad en uiteindelijk verdween het onderscheid tussen beide. Het begrip "vrijsteden en rijkssteden" evolueerde naar "vrije rijkssteden". (nl)
- Wolne miasta Rzeszy (niem. Freie Reichsstadt) – termin określający miasta w Świętym Cesarstwie Rzymskim podlegające bezpośrednio władzy cesarzy i posiadające własną, niezależną reprezentację w Reichstagu. Wolnymi miastami Rzeszy były: W nawiasach podane daty mediatyzacji (pl)
- No Sacro Império Romano-Germânico, uma cidade imperial livre (em alemão:Freie Reichsstadt) era aquela formalmente dirigida apenas pelo imperador - diferentemente da maioria das cidades do Império, que pertenciam a um território e assim eram regidas por um dos muitos príncipes (Fürsten) do Império - duques ou príncipes-bispos. Cidades livres também tiveram representação independente no Reichstag do Sacro Império. (pt)
- Riksstäder (tyska Reichsstädte) kallades i det tysk-romerska riket riksomedelbara städer, det vill säga städer som hörde till riket omedelbart under kejsaren. De äldsta riksstäderna var de "pfalzstäder" som växte upp inom de kungliga domänerna. Då dessa hade sin största utsträckning i Sydtyskland, blev också riksstädernas antal störst i dessa trakter; redan 1248 var de omkring 70 i antal. Ursprungligen styrdes riksstaden av en kunglig ämbetsman (oftast benämnd Reichsschultheiss), men under 1200-talets strider, då kungarna sökte sitt stöd mot furstemakten främst hos riksstäderna, vann dessa ökad självständighet, i det de själva förvärvade den ena efter den andra (uteslutande förfoganderätt över sin krigsmakt, mynträtt, rätt att uppta tullar och så vidare). Under denna tid vann också många (sv)
- Імперське місто (нім. Reichsstadt) — у Священній Римській імперії місто, підпорядковане безпосередньо імператору, тобто демократично вибране керівництво міської громади (нім. Bürgerschaft) платило податки з доходів не в скарбницю місцевих земельних феодалів — князів і герцогів, а безпосередньо імператору Священної Римської імперії німецької нації. З XIII ст. імперські міста, згідно з викупленими у кайзера привілеями (нім. Reichsfreiheit), мали широкі права самоврядування, майже повну політичну самостійність. (uk)
|
_COA.svg){kind=link}
_COA.svg){kind=link}
