| dbo:abstract
|
- El consum és el fet de consumir béns i serveis amb l'objectiu de satisfer les necessitats o els desitjos dels consumidors, o per ser utilitzat en la producció per les empreses.En termes purament econòmics s'entén per consum l'etapa final del procés econòmic, especialment del productiu, definida com el moment que un bé o servei produïx alguna utilitat al subjecte consumidor. En aquest sentit hi ha béns i serveis que directament es destruïxen en l'acte del consum, mentre que amb uns altres el que succeïx és que el seu consum consisteix en la seva transformació en altre tipus de béns o serveis diferents. El consum, per tant, comprèn les adquisicions de béns i serveis per part de qualsevol subjecte econòmic (tant el sector privat com les administracions públiques). Significa satisfer les necessitats presents o futures i se'l considera l'últim procés econòmic. Constitueix una activitat de tipus circular mentre que l'home produeix per a poder consumir i el consum genera producció. (ca)
- إنفاق المستهلك، أو نفقات الاستهلاك هي ما يحصل عليه الأفراد أو الأسر من السلع والخدمات، وتمثل أكبر جزء من الطلب الإجمالي على مستوى الاقتصاد الكلي. هناك عنصران للإنفاق الاستهلاكي: الاستهلاك المحدث (يتأثر بمستوى الدخل) والاستهلاك الحر (لا يتأثر بمستوى الدخل). (ar)
- Spotřeba je užívání zdrojů k okamžitému prospěchu. Důležitou roli hraje tento pojem v ekonomii, především v Keynesově pojetí makroekonomie. Celkový důchod domácnosti se rozdělí na spotřebu a úspory. Jinými slovy: důchod = úspory + spotřeba (cs)
- الاستهلاك يعرّف على أنّه «النفقات على السلع والخدمات المستخدمة في تلبية احتياجات ورغبات خلال فترة معينة وهي في العادة سنة تقويمية، ويشمل استهلاك الدولة للبضائع الاستهلاكية كالملبس والمأكل والأدوات المنزلية بالإضافة إلى المواد الخام كمواد البناء والقطن والوقود والمعادن. ويعرف أيضًا بأنه:"الفعل المتحقق من قبل الفرد في شراء أو استخدام أو الانتفاع من منتج أو خدمة متضمنة عدد من العمليات الذهنية والاجتماعية التي تقود إلى تحقيق ذلك الفعل. ويعرف أيضًا بأنه "ذلك الفعل الشخصي الذي يقوم في جوهره على الانتفاع والاستخدام الاقتصادي للسلع والخدمات ومتضمنة عدد من العمليات المترتبة على تحقيق القرار لذلك الفعل". ويمكن النظر إلى الاستهلاك على أنه الهدف أو الغاية الأساسية لكل النشاطات الاقتصادية. وللاستهلاك علاقة عضوية بـ الإنتاج، فالاستهلاك يواجه دائماً إما بالسلع التي تنتج في ذلك الوقت وإما بالسلع التي أنتجت من قبل. وللاستهلاك دور أساسي في تركيب البنيان الاقتصادي وفي تحريك العجلة الاقتصادية، إذ إن الاستثمارات وفرص العمل هما أمران متعلقان بحجم الطلب الكلي على السلع والخدمات. يعتبر الاستهلاك أحد مكونات الدخل القومي لأي بلد، كما أنه أحد مؤشرات الرفاهية في المجتمع، وتصب كل دراسات سلوك المستهلك في محاولة معرفة مجددات الاستهلاك، وتوازن المستهلك، كما يعتبر الاستهلاك مفهوماً منافساً للادخار؛ حيث يعتبر الأخير تأجيلاً للاستهلاك في الوقت الحاضر إلى استهلاك مستقبلي، وبمعنى آخر على مستوى الاقتصاد الكلي هو تنازل الجيل الحالي عن جزء من الاستهلاك الحالي لصالح الأجيال القادمة؛ وذلك لأن الدخل يمكن تقسيمه إلى استهلاك إضافة إلى ادخار ولا بد من تحقيق موازنة معقولة بين الاثنين تؤدي إلى الوصول إلى مستوى الإشباع المطلوب. يعادل استهلاك دولة ما حوالي 80% من الدخل الإجمالي. ويتضمن استهلاك الحكومة نفقات الدفاع. أما الاستهلاك الشخصي فهو نقود تصرفها العائلات على ما تحتاج من سلع وخدمات، ويرتبط المبلغ الذي تصرفه هذه العائلات بشكل رئيسي بالدخل المتاح أو الدخل بعد الحسم الضريبي، وهو المبلغ المتبقي من الدخل بعد دفع ضريبة الدخل والضرائب الأخرى، ومن العوامل الأخرى التي تؤثّر على الاستهلاك الشخصي تكلفة الإيداعات المصرفية ومعدّل التضخُّم المالي اللذان يؤثران في نزعة الناس للتوفير. (ar)
- Konsumo estas la iompostioma detruo, neniigo aŭ perdigo de iaj substancoj aŭ aĵoj. La kvanto de aĵoj malpligrandiĝas, ĝi estas uzata aŭ konsumata. Temas pri uzo, sekve al kiu la uzo de la aĵo disponeblas ne plu, diversforme aŭ diverskvante. La aĵo fine ne plu ekzistas, sed sekvoprodukto, kiu estas pli valora, senvalora aŭ eĉ damaĝema. Konsumo signifas do neniigon de materio aŭ energio. Tiu, kiu uzas la aĵon estas nomata uzanto aŭ konsumanto. Uzanto povas esti ankaŭ maŝino, ekzemple motoro. Konsumismo povas referenci kaj al la akumulo, aĉeto aŭ konsumo de varoj kaj servoj konsiderataj neesencaj, kiaj la politika kaj ekonomia sistemoj kiu helpas la konkurencan akiron de riĉo kiel signo de statuso kaj ene de grupo. (eo)
- Unter Konsum (lateinisch consumere „verbrauchen“) wird allgemein der Verzehr oder Verbrauch von Gütern oder die Inanspruchnahme von Dienstleistungen verstanden. (de)
- Consumption is the act of using resources to satisfy current needs and wants. It is seen in contrast to investing, which is spending for acquisition of future income. Consumption is a major concept in economics and is also studied in many other social sciences. Different schools of economists define consumption differently. According to mainstream economists, only the final purchase of newly produced goods and services by individuals for immediate use constitutes consumption, while other types of expenditure — in particular, fixed investment, intermediate consumption, and government spending — are placed in separate categories (see consumer choice). Other economists define consumption much more broadly, as the aggregate of all economic activity that does not entail the design, production and marketing of goods and services (e.g. the selection, adoption, use, disposal and recycling of goods and services). Economists are particularly interested in the relationship between consumption and income, as modelled with the consumption function. A similar realist structural view can be found in consumption theory, which views the Fisherian intertemporal choice framework as the real structure of the consumption function. Unlike the passive strategy of structure embodied in inductive structural realism, economists define structure in terms of its invariance under intervention. (en)
- Consumo es la acción y efecto de consumir o gastar, sean productos, bienes o servicios, como por ejemplo la energía, entendiendo por consumir, como el hecho de utilizar estos productos y servicios para satisfacer necesidades primarias y secundarias. El consumo masivo ha dado lugar al consumismo y a la denominada sociedad de consumo. En términos puramente económicos se entiende por consumo la etapa final del proceso económico de producción, definida como el momento en que un bien o servicio produce alguna utilidad al consumidor. En este sentido hay bienes y servicios que directamente se destruyen en el acto del consumo, mientras que con otros lo que sucede es que su consumo consiste en su transformación en otro tipo de bienes o servicios diferentes.
* El consumo, por tanto, comprende las adquisiciones de bienes y servicios por parte de cualquier sujeto económico (tanto el sector privado como las administraciones públicas). Significa satisfacer las necesidades presentes o futuras y se le considera el último proceso económico. Constituye una actividad de tipo circular en tanto en cuanto que el ser humano produce para poder consumir y a su vez el consumo genera producción. Para el antropólogo García-Canclini el consumo es «el conjunto de procesos socioculturales en los que se realizan la apropiación y los usos de los productos». Para el sociólogo Jeremy Rifkin el fomento del consumo se produjo en la década de 1920 en Estados Unidos para aliviar la sobreproducción en Estados Unidos -motivada por un aumento de la productividad y una bajada de la demanda por la existencia de un alto número de desempleados debido a los cambios tecnológicos- que encontró en el marketing (mercadotecnia y publicidad) la herramienta para incrementar, dirigir y controlar el consumo. (es)
- Kontsumoa ondasunak eta zerbitzuak xahutzea da, horiek ekoiztu ondoren, kontsumitzailearen —kontsumitzen duen pertsonaren— beharrak eta nahiak asetzeko. Kontsumitzailearentzat kontsumoak duen baliagarritasunaz gainera eta kontsumoak beste aldagai ekonomikoekin dituen erlazioez haraindi, ordea, produktuak eta zerbitzuak erosi eta baliatzeak gizarte eta erakunde osagai nabarmena du. Izan ere, XX. mendeaz geroztik kontsumoaren gizartea nagusitu da, eta kontsumoa pertsonen arrakasta soziala neurtzeko erabili izan da. Era berean, kontsumoa masibo bilakatu eta gizarte klase guztietara zabaldu, gehiegizko kontsumorako grina edo kontsumismoa bultzatu aberastasunaren banaketan ezberdintasun nabarmenak sortu eta ingurumenean arazo larriak eragin dira. Horren ordezko aukera gisa, kontsumo arduratsu izeneko kontsumo ideia garatu da, garapen iraunkorra sustatze aldera. Horrez gainera, kontsumoa fenomeno psikologikoa ere bada, pertsonen motibazioekin estu loturik. Kontsumo-gizartea 1920ko hamarkadan sortu zen Estatu Batuetan, Ameriketako Estatu Batu]etako produkzio itzela zela kausa. Horren ondorioz, jende asko lanik gabe geratu zen; beraz, marketina sortu zen eta, handik aurrera, kontsumoa sortzen eta zabaltzen hasi zen. (eu)
- La consommation caractérise l'acte d'un agent économique (le consommateur) qui utilise (consommation finale) ou transforme (consommation intermédiaire) des biens et services. Cette utilisation ou transformation provoque la destruction immédiate (biens non durables) ou progressive (biens durables) des éléments consommés. D'un point de vue général, la consommation (destructrice de valeur) s'oppose à la production (créatrice de valeur). De nombreux paramètres conditionnent les actes de consommation :
* Pouvoir d'achat, niveau des prix, usages des groupes sociaux, contraintes de la vie collective, accès au marché, réglementation.
* Offre des fournisseurs, effets de la concurrence (à l'échelon local ou dans le cadre de la mondialisation). (fr)
- Konsumsi adalah kegiatan yang bertujuan mengurangi atau menghabiskan daya guna suatu benda, baik berupa barang maupun jasa, untuk memenuhi kebutuhan dan kepuasan secara langsung. Orang yang menjalankan kegiatan konsumsi disebut sebagai konsumen. Konsumen adalah pemakai barang dan atau jasa. Mereka memakai barang atau jasa yang tersedia dalam masyarakat, baik bagi kepentingan diri sendiri, keluarga, orang lain, maupun makhluk hidup lain dan tidak untuk diperdagangkan. Misalnya membeli pakaian karena ingin menjaga tubuh, menjauhkan rasa malu, dan ingin memperoleh kepuasan. (in)
- 消費（しょうひ、consumption）とは、欲求を満たすために財・サービス（商品）を消耗することを指す。需要やニーズ、資源を使用することでもある。生産の反意語。なお、日本語の「消費」という語は西周によるものとされている。 (ja)
- Consumptie of verbruik is het gebruik van goederen en diensten voor behoeftebevrediging. In de wordt ook wel het moment van aanschaf als consumptie beschouwd. In het dagelijks spraakgebruik wordt er vooral mee verwezen naar eten of drinken.Als de aanschaf niet plaatsvindt vanwege de directe behoeftebevrediging, maar om de status te bevestigen, dan wordt wel gesproken over conspicuous consumption, opvallende consumptie.Bij investeringen is er ook sprake van uitgaven, maar deze dienen niet voor direct verbruik, maar om op de langere termijn een doel te bereiken. Het begrip 'consumeren' moet niet worden verward met 'consummeren'. (nl)
- ( 다른 뜻에 대해서는 소비 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 소비(消費, 영어: consumption)란 욕구를 충족시키기 위해 재화나 용역을 소모하는 일을 말한다. 소비는 재화와 용역에 의해 진행되는 과정이며 궁극적으로는 소비자가 사용하게 된다. 본래적 소비와 생산적 소비가 있다. 교환가치를 잃는 것이나 자원을 사용하는 것을 뜻하기도 하다. 생산의 반대말이다. 소비 함수는 소득과 축적된 부와 같은 결정 요인(determinant)에 의거하여 를 표현하는 함수이다. 타인을 위해 소비를 하거나 돈을 기부하는 행동은 오히려 행위 주체에게 더 큰 행복감과 작업 능률을 가져다 주기도 한다. (ko)
- Konsumpcja – zużywanie posiadanych dóbr w celu bezpośredniego zaspokojenia ludzkich potrzeb. Wynika ona z użyteczności konsumowanego produktu lub usługi, która może mieć też dla konsumenta charakter subiektywny i komplementarny. (pl)
- Per consumo si intende l'uso di beni e servizi da parte di individui, di imprese o della pubblica amministrazione (consumatore) che ne implichi il possesso o la distruzione materiale o la distruzione figurata (nel caso dei servizi). In economia il consumo o domanda rappresenta una variabile macroeconomica di grande importanza in quanto correlata alle altre grandezze macroeconomiche e in grado di determinare, come una delle cause prime dal basso, le tendenze di crescita, stagnazione o recessione all'interno del sistema economico. Consumo e produzione tendono all'equilibrio in risposta all'equilibrio tra domanda e offerta. In particolare sempre a livello macroeconomico si può distinguere tra consumi interni allo nazione e consumi esterni ovvero la quota parte di produzione destinata all'export. (it)
- Konsumtion är den slutliga förbrukningen av varor och tjänster. Förbrukningen får alltså inte ske i syfte att producera nya varor eller tjänster. Inom nationalekonomin förekommer två typer av konsumtion. Offentlig konsumtion är de utgifter stat och kommuner har för exempelvis vård och andra offentliga tjänster. Privat konsumtion är de delar av hushållens inkomster som inte går till sparande. Enligt den modell som försörjningsbalansen är uppbyggd på kan producerade varor och tjänster antingen konsumeras eller investeras. (sv)
- O consumo é uma atividade económica (uma das principais, ao lado da produção, distribuição, e acumulação) que consiste na utilização, destruição ou aquisição de bens ou serviços. Este ato pode ser efetuado pelas famílias, empresas ou outros agentes económicos, tornando-se estes consumidores, permitindo também satisfazer as respectivas necessidades. (pt)
- Потребле́ние — использование продукта в процессе удовлетворения потребностей. В экономике потребление приравнивается к приобретению благ или услуг. Потребление становится возможным вследствие получения дохода или траты сбережений.Рассмотрение потребления как процесса удовлетворения потребностей основано на постулатах экономической теории. Но кроме экономической теории, проблематикой потребления занята также экономическая социология. «Потребление традиционно рассматривалось либо как материальный процесс, укорененный в человеческих нуждах, либо как идеальная практика, укорененная в символах, знаках и кодах», — говорит в своих лекциях Балихар Сангера, профессор Кентского университета в Великобритании. Это высказывание говорит об основных различиях между рассмотрением потребления в экономической теории и экономической социологии. Если не касаться вопросов различия методов и объектов исследования, фундаментальный водораздел между рассматриваемыми дисциплинами лежит в области общеметодологических предпосылок анализа, «в подходах к моделированию человеческого действия».Экономическая теория рассматривает человека в рамках экономических отношений: в условиях ограниченности ресурсов индивид ищет наиболее эффективные пути для удовлетворения собственных потребностей. Самого человека (субъекта) в таком случае можно охарактеризовать как «максимизатора полезности». В экономической модели четко прослеживается атомизм субъекта и относительная независимость принимаемых им решений. Экономическая социология же «изучает экономическое действие как форму социального действия», которое, если последовать ходу рассуждений В. Радаева и вспомнить трактовку социального действия Максом Вебером, представляет собой «субъективное смысловое единство» и по смыслу «соотносится с действиями других людей». Индивидуализм субъекта в такой модели относителен, так как он рассматривается «в совокупности своих социальных связей и включенности в разнородные социальные структуры». Мотивы поведения человека в такой модели выходят за пределы чисто экономических целей (удовлетворение потребностей и тому подобное).Экономическая модель Homo economicus, таким образом, представляет собой аналитическую редукцию. В процессе этой редукции из рассмотрения изымаются важные культурные и социальные категории, целью же такого рассмотрения является построение точных моделей экономического действия. В то же время, наличие культурного аспекта в потреблении признано многими. Пол ДиМаджио, признанный специалист в области социологии культуры, утверждает: «Хозяйственные процессы всегда имеют некую нередуцируемую „культурную“ составляющую». Под хозяйством в данном случае понимаются «институты и отношении производства, обмена и потребления». Непопулярность категорий культуры у экономистов П. ДиМаджио объясняет предпочтениями последних: сложно строить точные дедуктивые модели, так как пертурбации восприятия и оценивания редко могут служить прочным основанием для таких моделей. Более того, ДиМаджио идет далее и находит противоречия в самих экономических постулатов: приводя высказывание Нила Смелзера, ДиМаджио приходит к выводу, что сама «рациональность» субъекта в экономике — не что иное, как культурная реалия, ошибочно принятая за «природу». Подытожим словами социолога Александра Бикбова: «Голос социологии и коллективной психологии со всей серьёзностью усомнился в здравости того крайне ограниченного здравого смысла, которым экономисты-теоретики наделили своего рационального потребителя».Другой термин — Homo sociologicus — описывает человека «социологического» — модель, противоположную ранее рассмотренной модели homo economicus. «Человек социологический» — человек, социально обусловленный, и мотивации его часто не вполне ясны стороннему наблюдателю, каковым часто и является исследователь. Именно поведением этого «человека» занимается экономическая социология, обращая внимание на культурную, знаковую среду, его окружающую. Сложность использования данной модели, по сравнению с точными моделями экономической теории, ясна любому исследователю. В то же время именно попытки аналитического рассмотрения поведения homo sociologicus принесли в социологическую науку неоценимые по своей важности идеи и конструкты. В начале книги «К критике политической экономии знака» Жан Бодрийяр четко разделяет два подхода к исследованию потребления: первый из них (условно «экономическим») рассматривает предметы в терминах потребностей («гипотеза первичности потребительной стоимости»), а второй — («социологический») признает первичность «знаковой меновой стоимости». Не признавая прав первой концепции на существование, Бодрийяр призывает видеть за «явным дискурсом предметов» (теория потребностей и их удовлетворения) фундаментальный социальный дискурс, по большей части бессознательный и получающий своё выражение в социальной демонстрации. Отсылая к опыту первобытных обществ, Бодрийяр показывает, что потребление первоначально «не соответствует никакой индивидуальной экономии потребностей, но является социальной функцией почета и иерархического распределения». Необходимость производства и обмена продиктована необходимостью сделать видимой социальную иерархию, механизмом социальной демонстрации. (ru)
- Споживання — використання продукту в процесі задоволення потреб. В економіці споживання прирівнюється до отримання благ або послуг. Споживання стає можливим внаслідок отримання доходу або витрати заощаджень. Розгляд споживання як процесу задоволення потреб заснований на постулатах економічної теорії. Але крім економічної теорії, проблематикою споживання зайнята також економічна соціологія. «Споживання традиційно розглядалося або як матеріальний процес, вкорінений в людських потребах, або як ідеальна практика, вкорінена в символах, знаках і кодах», — каже в своїх лекціях Баліхар Сангера, професор Кентського університету у Великій Британії. Це висловлювання говорить про основні відмінності між розглядом споживання в економічній теорії та економічної соціології. Якщо не торкатися питань відмінності методів і об'єктів дослідження, фундаментальний вододіл між розглянутими дисциплінами лежить в області загально передумов аналізу, «в підходах до моделювання людського дії». Економічна теорія розглядає людину в рамках економічних відносин: в умовах обмеженості ресурсів індивід шукає найбільш ефективні шляхи для задоволення власних потреб. Самої людини (суб'єкта) в такому випадку можна охарактеризувати як «Максимізатор корисності». В економічній моделі чітко простежується атомізм суб'єкта і відносна незалежність прийнятих ним рішень. Економічна соціологія ж «вивчає економічне дію як форму соціальної дії», яке, якщо наслідувати ходу міркувань В. Радаева і згадати трактування соціальної дії Максом Вебером, є «суб'єктивне смислову єдність» і за змістом «співвідноситься з діями інших людей». Індивідуалізм суб'єкта в такій моделі відносний, так як він розглядається «в сукупності своїх соціальних зв'язків і включеності в різнорідні соціальні структури». Мотиви поведінки людини в такій моделі виходять за межі чисто економічних цілей (задоволення потреб тощо). Економічна модель Homo economicus, таким чином, являє собою аналітичну редукцію. В процесі цієї редукції з розгляду вилучаються важливі культурні та соціальні категорії, метою ж такого розгляду є побудова точних моделей економічного дії. У той же час, наявність культурного аспекту в споживанні визнано багатьма. Пол ДіМаджіоруен , визнаний фахівець в галузі соціології культури, стверджує: «Господарські процеси завжди мають якусь нередуціруемого» культурну «складову». Під господарством в даному випадку розуміються «інститути і відносно виробництва, обміну і споживання». Непопулярність категорій культури у економістів П. Дімаджіо пояснює перевагами останніх: складно будувати точні дедуктівие моделі, так як пертурбації сприйняття і оцінювання рідко можуть служити міцною основою для таких моделей. Більш того, Дімаджіо йде далі і знаходить протиріччя в самих економічних постулатів: приводячи висловлювання Нілу Смелзера, Дімаджіо приходить до висновку, що сама «раціональність» суб'єкта в економіці — не що інше, як культурна реалія, помилково прийнята за «природу». Підсумуємо словами соціолога Олександра Бікбова: «Голос соціології та колективної психології з усією серйозністю засумнівався в здравості того вкрай обмеженого здорового глузду, яким економісти-теоретики наділили свого раціонального споживача». Інший термін — Homo sociologicus — описує людини «соціологічного» — модель, протилежну раніше розглянутої моделі homo economicus. «Людина соціологічний» — людина, соціально обумовлений, і мотивації його часто не цілком ясні сторонньому спостерігачеві, яким часто і є дослідник. Саме поведінкою цього «людини» займається економічна соціологія, звертаючи увагу на культурну, знакову середу, його навколишнє. Складність використання даної моделі, в порівнянні з точними моделями економічної теорії, ясна будь-якому досліднику. У той же час саме спроби аналітичного розгляду поведінки homo sociologicus принесли в соціологічну науку неоціненні за своєю важливістю ідеї і конструкти. На початку книги «До критики політичної економії знака» Жан Бодрійяр чітко розділяє два підходи до дослідження споживання: перший з них (умовно «економічним») розглядає предмети в термінах потреб («гіпотеза первинності споживчої вартості»), а другий — («соціологічний») визнає первинність «знаковою мінової вартості». Не визнаючи прав першої концепції на існування, Бодрійяр закликає бачити за «явним дискурсом предметів» (теорія потреб і їх задоволення) фундаментальний соціальний дискурс, здебільшого несвідомий і отримує своє вираження в соціальній демонстрації. Відсилаючи до досвіду первісних суспільств, Бодрійяр показує, що споживання спочатку «не відповідає ніякої індивідуальної економії потреб, але є соціальною функцією пошани і ієрархічного розподілу». Необхідність виробництва та обміну продиктована необхідністю зробити видимої соціальну ієрархію, механізмом соціальної демонстрації. (uk)
- 消费，有時俗稱花錢、買東西等，是人類社會特有，指人類通過貨幣購買有形或無形財貨或服務，並從中得到個人慾望滿足。人類消費活動或許是心血來潮（例如人們路過餐廳，挑起食慾），也可能對某些消費習以為常（例如一些家庭每天都買報紙），然而消費或者購買牽涉到非常複雜的決策過程，消費者根據他的所得、個人喜好、社會習俗、甚至身邊朋友、家人購買行為對消費者本人產生影響。有些消費本身具有無可避免的性質，例如購買食物解決溫飽；有些消费則具可選性，例如購買金銀首飾和私人汽車。如果被購買的是昂貴貨品，還會驅使消費者做出貨品和替代品之間的比較，才會出現消費的行為。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- إنفاق المستهلك، أو نفقات الاستهلاك هي ما يحصل عليه الأفراد أو الأسر من السلع والخدمات، وتمثل أكبر جزء من الطلب الإجمالي على مستوى الاقتصاد الكلي. هناك عنصران للإنفاق الاستهلاكي: الاستهلاك المحدث (يتأثر بمستوى الدخل) والاستهلاك الحر (لا يتأثر بمستوى الدخل). (ar)
- Spotřeba je užívání zdrojů k okamžitému prospěchu. Důležitou roli hraje tento pojem v ekonomii, především v Keynesově pojetí makroekonomie. Celkový důchod domácnosti se rozdělí na spotřebu a úspory. Jinými slovy: důchod = úspory + spotřeba (cs)
- Unter Konsum (lateinisch consumere „verbrauchen“) wird allgemein der Verzehr oder Verbrauch von Gütern oder die Inanspruchnahme von Dienstleistungen verstanden. (de)
- Konsumsi adalah kegiatan yang bertujuan mengurangi atau menghabiskan daya guna suatu benda, baik berupa barang maupun jasa, untuk memenuhi kebutuhan dan kepuasan secara langsung. Orang yang menjalankan kegiatan konsumsi disebut sebagai konsumen. Konsumen adalah pemakai barang dan atau jasa. Mereka memakai barang atau jasa yang tersedia dalam masyarakat, baik bagi kepentingan diri sendiri, keluarga, orang lain, maupun makhluk hidup lain dan tidak untuk diperdagangkan. Misalnya membeli pakaian karena ingin menjaga tubuh, menjauhkan rasa malu, dan ingin memperoleh kepuasan. (in)
- 消費（しょうひ、consumption）とは、欲求を満たすために財・サービス（商品）を消耗することを指す。需要やニーズ、資源を使用することでもある。生産の反意語。なお、日本語の「消費」という語は西周によるものとされている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 소비 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 소비(消費, 영어: consumption)란 욕구를 충족시키기 위해 재화나 용역을 소모하는 일을 말한다. 소비는 재화와 용역에 의해 진행되는 과정이며 궁극적으로는 소비자가 사용하게 된다. 본래적 소비와 생산적 소비가 있다. 교환가치를 잃는 것이나 자원을 사용하는 것을 뜻하기도 하다. 생산의 반대말이다. 소비 함수는 소득과 축적된 부와 같은 결정 요인(determinant)에 의거하여 를 표현하는 함수이다. 타인을 위해 소비를 하거나 돈을 기부하는 행동은 오히려 행위 주체에게 더 큰 행복감과 작업 능률을 가져다 주기도 한다. (ko)
- Konsumpcja – zużywanie posiadanych dóbr w celu bezpośredniego zaspokojenia ludzkich potrzeb. Wynika ona z użyteczności konsumowanego produktu lub usługi, która może mieć też dla konsumenta charakter subiektywny i komplementarny. (pl)
- Konsumtion är den slutliga förbrukningen av varor och tjänster. Förbrukningen får alltså inte ske i syfte att producera nya varor eller tjänster. Inom nationalekonomin förekommer två typer av konsumtion. Offentlig konsumtion är de utgifter stat och kommuner har för exempelvis vård och andra offentliga tjänster. Privat konsumtion är de delar av hushållens inkomster som inte går till sparande. Enligt den modell som försörjningsbalansen är uppbyggd på kan producerade varor och tjänster antingen konsumeras eller investeras. (sv)
- O consumo é uma atividade económica (uma das principais, ao lado da produção, distribuição, e acumulação) que consiste na utilização, destruição ou aquisição de bens ou serviços. Este ato pode ser efetuado pelas famílias, empresas ou outros agentes económicos, tornando-se estes consumidores, permitindo também satisfazer as respectivas necessidades. (pt)
- 消费，有時俗稱花錢、買東西等，是人類社會特有，指人類通過貨幣購買有形或無形財貨或服務，並從中得到個人慾望滿足。人類消費活動或許是心血來潮（例如人們路過餐廳，挑起食慾），也可能對某些消費習以為常（例如一些家庭每天都買報紙），然而消費或者購買牽涉到非常複雜的決策過程，消費者根據他的所得、個人喜好、社會習俗、甚至身邊朋友、家人購買行為對消費者本人產生影響。有些消費本身具有無可避免的性質，例如購買食物解決溫飽；有些消费則具可選性，例如購買金銀首飾和私人汽車。如果被購買的是昂貴貨品，還會驅使消費者做出貨品和替代品之間的比較，才會出現消費的行為。 (zh)
- الاستهلاك يعرّف على أنّه «النفقات على السلع والخدمات المستخدمة في تلبية احتياجات ورغبات خلال فترة معينة وهي في العادة سنة تقويمية، ويشمل استهلاك الدولة للبضائع الاستهلاكية كالملبس والمأكل والأدوات المنزلية بالإضافة إلى المواد الخام كمواد البناء والقطن والوقود والمعادن. ويعرف أيضًا بأنه:"الفعل المتحقق من قبل الفرد في شراء أو استخدام أو الانتفاع من منتج أو خدمة متضمنة عدد من العمليات الذهنية والاجتماعية التي تقود إلى تحقيق ذلك الفعل. ويعرف أيضًا بأنه "ذلك الفعل الشخصي الذي يقوم في جوهره على الانتفاع والاستخدام الاقتصادي للسلع والخدمات ومتضمنة عدد من العمليات المترتبة على تحقيق القرار لذلك الفعل". (ar)
- El consum és el fet de consumir béns i serveis amb l'objectiu de satisfer les necessitats o els desitjos dels consumidors, o per ser utilitzat en la producció per les empreses.En termes purament econòmics s'entén per consum l'etapa final del procés econòmic, especialment del productiu, definida com el moment que un bé o servei produïx alguna utilitat al subjecte consumidor. En aquest sentit hi ha béns i serveis que directament es destruïxen en l'acte del consum, mentre que amb uns altres el que succeïx és que el seu consum consisteix en la seva transformació en altre tipus de béns o serveis diferents. (ca)
- Konsumo estas la iompostioma detruo, neniigo aŭ perdigo de iaj substancoj aŭ aĵoj. La kvanto de aĵoj malpligrandiĝas, ĝi estas uzata aŭ konsumata. Temas pri uzo, sekve al kiu la uzo de la aĵo disponeblas ne plu, diversforme aŭ diverskvante. La aĵo fine ne plu ekzistas, sed sekvoprodukto, kiu estas pli valora, senvalora aŭ eĉ damaĝema. Konsumo signifas do neniigon de materio aŭ energio. Tiu, kiu uzas la aĵon estas nomata uzanto aŭ konsumanto. Uzanto povas esti ankaŭ maŝino, ekzemple motoro. (eo)
- Consumption is the act of using resources to satisfy current needs and wants. It is seen in contrast to investing, which is spending for acquisition of future income. Consumption is a major concept in economics and is also studied in many other social sciences. (en)
- Consumo es la acción y efecto de consumir o gastar, sean productos, bienes o servicios, como por ejemplo la energía, entendiendo por consumir, como el hecho de utilizar estos productos y servicios para satisfacer necesidades primarias y secundarias. El consumo masivo ha dado lugar al consumismo y a la denominada sociedad de consumo. En términos puramente económicos se entiende por consumo la etapa final del proceso económico de producción, definida como el momento en que un bien o servicio produce alguna utilidad al consumidor. En este sentido hay bienes y servicios que directamente se destruyen en el acto del consumo, mientras que con otros lo que sucede es que su consumo consiste en su transformación en otro tipo de bienes o servicios diferentes. (es)
- Kontsumoa ondasunak eta zerbitzuak xahutzea da, horiek ekoiztu ondoren, kontsumitzailearen —kontsumitzen duen pertsonaren— beharrak eta nahiak asetzeko. Kontsumitzailearentzat kontsumoak duen baliagarritasunaz gainera eta kontsumoak beste aldagai ekonomikoekin dituen erlazioez haraindi, ordea, produktuak eta zerbitzuak erosi eta baliatzeak gizarte eta erakunde osagai nabarmena du. Izan ere, XX. mendeaz geroztik kontsumoaren gizartea nagusitu da, eta kontsumoa pertsonen arrakasta soziala neurtzeko erabili izan da. Era berean, kontsumoa masibo bilakatu eta gizarte klase guztietara zabaldu, gehiegizko kontsumorako grina edo kontsumismoa bultzatu aberastasunaren banaketan ezberdintasun nabarmenak sortu eta ingurumenean arazo larriak eragin dira. Horren ordezko aukera gisa, kontsumo arduratsu i (eu)
- La consommation caractérise l'acte d'un agent économique (le consommateur) qui utilise (consommation finale) ou transforme (consommation intermédiaire) des biens et services. Cette utilisation ou transformation provoque la destruction immédiate (biens non durables) ou progressive (biens durables) des éléments consommés. D'un point de vue général, la consommation (destructrice de valeur) s'oppose à la production (créatrice de valeur). De nombreux paramètres conditionnent les actes de consommation : (fr)
- Per consumo si intende l'uso di beni e servizi da parte di individui, di imprese o della pubblica amministrazione (consumatore) che ne implichi il possesso o la distruzione materiale o la distruzione figurata (nel caso dei servizi). In economia il consumo o domanda rappresenta una variabile macroeconomica di grande importanza in quanto correlata alle altre grandezze macroeconomiche e in grado di determinare, come una delle cause prime dal basso, le tendenze di crescita, stagnazione o recessione all'interno del sistema economico. (it)
- Consumptie of verbruik is het gebruik van goederen en diensten voor behoeftebevrediging. In de wordt ook wel het moment van aanschaf als consumptie beschouwd. In het dagelijks spraakgebruik wordt er vooral mee verwezen naar eten of drinken.Als de aanschaf niet plaatsvindt vanwege de directe behoeftebevrediging, maar om de status te bevestigen, dan wordt wel gesproken over conspicuous consumption, opvallende consumptie.Bij investeringen is er ook sprake van uitgaven, maar deze dienen niet voor direct verbruik, maar om op de langere termijn een doel te bereiken. (nl)
- Потребле́ние — использование продукта в процессе удовлетворения потребностей. В экономике потребление приравнивается к приобретению благ или услуг. Потребление становится возможным вследствие получения дохода или траты сбережений.Рассмотрение потребления как процесса удовлетворения потребностей основано на постулатах экономической теории. Но кроме экономической теории, проблематикой потребления занята также экономическая социология. «Потребление традиционно рассматривалось либо как материальный процесс, укорененный в человеческих нуждах, либо как идеальная практика, укорененная в символах, знаках и кодах», — говорит в своих лекциях Балихар Сангера, профессор Кентского университета в Великобритании. Это высказывание говорит об основных различиях между рассмотрением потребления в экономическ (ru)
- Споживання — використання продукту в процесі задоволення потреб. В економіці споживання прирівнюється до отримання благ або послуг. Споживання стає можливим внаслідок отримання доходу або витрати заощаджень. Розгляд споживання як процесу задоволення потреб заснований на постулатах економічної теорії. Але крім економічної теорії, проблематикою споживання зайнята також економічна соціологія. «Споживання традиційно розглядалося або як матеріальний процес, вкорінений в людських потребах, або як ідеальна практика, вкорінена в символах, знаках і кодах», — каже в своїх лекціях Баліхар Сангера, професор Кентського університету у Великій Британії. Це висловлювання говорить про основні відмінності між розглядом споживання в економічній теорії та економічної соціології. (uk)
|
.PNG){kind=link}
.png){kind=link}
